Письмо

«Щодо роботи за сумісництвом», лист Мінсоцполітики України від 16.01.2003 № 06/2-4/6

13.11.2017 / 09:55

(Витяг)

Відповідно до частини другої статті 21 Кодексу законів про працю України працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої праці шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на декількох підприємствах, в установах, організаціях, якщо інше не передбачено законодавством, колективним договором або угодою сторін. Це дає можливість працівникам, крім основного трудового договору, укладати трудові договори про роботу за сумісництвом.

Обмеження на сумісництво відповідно до частини другої статті 21 КЗпП України можуть вводитися законодавством, колективним договором, угодою сторін. Статтею не обмежена сумісництво ні за кількістю трудових договорів про роботу за сумісництвом, які можуть укладати працівники, ні тривалістю роботи, яку працівник поєднує з основною. Тільки відносно працівників державних підприємств встановлені обмеження тривалості роботи за сумісництвом (4:00 в робочі дні і повний робочий день у вихідні). Загальна тривалість робочого часу за сумісництвом на місяць не повинна перевищувати половину місячної норми робочого часу (постанова Кабінету Міністрів України від 3 квітня 1993 року № 245 «Про роботу за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій»).

У той же час необхідно відзначити, що сумісництво – це виконання працівником, крім основної, іншої регулярної оплачуваної роботи на умовах трудового договору у вільний від основної роботи час на тому самому або іншому підприємстві, в установі, організації або у громадянина. Тобто працівник не може виконувати в один і той же час (наприклад, з 9-00 до 18-00) роботу як за основним місцем роботи, так і за місцем роботи за сумісництвом.

Начальник юридичного управління І. ТУБЕЛЕЦЬ

«Горячие линии»

Дата: 23 ноября, четверг
Время проведения: с 14:00 до 16:00
Контактный номер: (044) 501-06-42