Вопросы - ответы

Лікування за рахунок роботодавця
Роботодавець оплатив працівнику стаціонарне лікування. Як такі витрати відображаються в обліку?

Відповідно до пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу об’єктом оподаткування податком на прибуток підприємств є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до НПБО або МСФЗ, на різниці, які виникають згідно з положеннями Кодексу.

Як зазначено у пп. 140.5.10 п. 140.5 ст. 140 Кодексу, фінансовий результат податкового (звітного) періоду збільшується на суму перерахованої безповоротної фінансової допомоги (безоплатно наданих товарів, робіт, послуг) особам, які не є платниками податку (крім фізичних осіб), та платникам податку, які оподатковуються за ставкою 0 % відповідно до п. 44 підрозділу 4 розділу XX цього Кодексу, крім безповоротної фінансової допомоги (безоплатно наданих товарів, робіт, послуг), перерахованої неприбутковим організаціям, внесеним до Реєстру неприбуткових установ та організацій на дату такого перерахування коштів, передачі товарів, робіт, послуг, для яких застосовується положення пп. 140.5.9 п. 140.5 ст. 140 Податкового кодексу.

Отже, у разі оплати платником податку на прибуток лікування працівника коригування фінансового результату до оподаткування не здійснюється.

Відповідно до п. 44.2 ст. 42 Податкового кодексу з  метою обчислення об’єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухобліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат і фінансового результату до оподаткування. Тобто
формування витрат під час визначення
фінансового результату до оподаткування за звітний податковий період здійснюється згідно з НПБО або МСФЗ.

ВИКОРИСТАНА ЛІТЕРАТУРА

Господарський кодекс — Господарський кодекс України від 16.01.2003 р. № 436-IV. Податковий кодекс — Податковий кодекс України від 02.12.2010 р. № 2755-VI. Цивільний кодекс — Цивільний кодекс України від 16.01.2003 р. № 435-IV. Закон № 185/94 — Закон України від 23.09.94 р. № 185/94-ВР «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті». Закон № 185 — Закон України від 21.09.2006 р. № 185-V «Про управління об’єктами державної власності». Постанова  № 34 — постанова Правління Нацбанку України від 04.02.98 р. № 34 «Про затвердження Класифікатора іноземних валют та банківських металів». Постанова № 106 — постанова Кабінету Міністрів України від 16.02.2011 р. № 106 «Деякі питання ведення обліку податків і зборів (обов’язкових платежів) та інших доходів бюджету». Постанова № 129 — постанова Правління Нацбанку України від 13.12.2017 р. № 129 «Про запровадження обов’язкового продажу надходжень в іноземній валюті та встановлення розміру обов’язкового продажу таких надходжень». Постанова № 138 — постанова Кабінету Міністрів України від 23.02.2011 р. № 138 «Про порядок відрахування до державного бюджету частини чистого прибутку (доходу) державними унітарними підприємствами та їх об’єднаннями». Постанова № 410 — постанова Правління Нацбанку України від 13.12.2016 р. № 410 «Про врегулювання ситуації на грошово-кредитному та валютному ринках України». Інструкція № 136 — Інструкція про порядок здійснення контролю за експортними, імпортними операціями, затверджена постановою Правління Нацбанку України від 24.03.99 р. № 136. Ухвала № К/800/4189/18 — Ухвала Вищого господарського суду України від 31.05.2017 р. № К/800/4189/13

Доступ к материалу ограничен и доступен подписчикам после авторизации
Подпишитесь на журнал и Вы получите доступ ко всем публикациям печатного издания