Статьи

Власна справа: роздрібна торгівля

30.08.2018 / 14:09
Власна справа: роздрібна торгівля

Як зареєструватися та стати на облік, при реалізації яких товарів потрібна ліцензія, коли застосування РРО  обов’язкове, а коли — ні, як у бухгалтерському обліку відображати придбання/ вибуття товарів та їх нестачі. Про все це і не тільки йтиметься у цій статті.

Загальні аспекти

Відповідно до норм Господарського кодексу підприємництво в Україні здійснюється у будь-яких організаційних формах, передбачених законом, на вибір підприємця.

Тому суб’єкту господарювання для початку потрібно визначитися, в якій формі він планує здійснювати діяльність: шляхом створення підприємства (держреєстрації юридичної особи) чи шляхом здійснення підприємницької діяльності індивідуально (реєстрації фізичною особою — підприємцем).

Необхідно також визначити діяльність, якою планує займатися, та заздалегідь обрати КВЕД, що відповідає майбутній діяльності.

Згідно з нормами Цивільного кодексу юридична особа вважається створеною з дня її державної реєстрації, а фізична особа здійснює своє право на підприємницьку діяльність за умови її державної реєстрації в порядку, встановленому законом

Також зауважимо, що роздрібна торгівля певними видами товарів підлягає ліцензуванню, зокрема, торгівля лікарськими засобами, алкогольними напоями та тютюновими виробами. При цьому порядок видачі, переоформлення та анулювання ліцензій на здійснення таких видів діяльності визначено окремими нормативно-правовими актами.

Держреєстрація юросіб і ФОП

Порядок держреєстрації юридичних осіб та фізичних осіб — підприємців встановлено Законом про держреєстрацію, згідно з яким держреєстрація проводиться незалежно від місця знаходження юридичної особи чи фізичної особи в межах АР Крим, області, міст Києва та Севастополя.

Перелік документів, які подаються заявником для держреєстрації юридичної особи та фізичної особи — підприємця, визначено статтями 17 та 18 цього Закону.

Форми заяв у сфері держреєстрації юридичних осіб та фізичних осіб — підприємців установлено наказом № 3268/5, зокрема: форму 1 «Заява про державну реєстрацію створення юридичної особи» та форму 10 «Заява про державну реєстрацію фізичної особи підприємцем».

Відомості про проведення реєстраційних дій щодо юридичних осіб та фізичних осіб — підприємців у день їх проведення передаються до ДФС у порядку інформаційної взаємодії між Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб — підприємців та громадських формувань (далі — Єдиний державний реєстр) та інформаційними системами ДФС і є підставою для взяття їх на облік у контролюючих органах.

Взяття на облік 

За основним місцем

Пунктом 63.3 ст. 63 Податкового кодексу передбачено, що з метою проведення податкового контролю платники податків підлягають реєстрації або взяттю на облік у контро­люючих органах за місцезнаходженням юридичних осіб, відокремлених підрозділів юридичних осіб, місцем проживання особи (основне місце обліку), а також за місцем розташування (реєстрації) їх підрозділів, рухомого та нерухомого майна, об’єктів оподаткування або об’єктів, які пов’язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність (неосновне місце обліку).

Надходження до контролюючого органу відомостей з Єдиного державного реєстру про держреєстрацію створення юридичної особи або фізичної особи — підприємця є підставою для взяття їх на облік за основним місцем обліку як платників податків і зборів (статті 64 та 65 Податкового кодексу) та як платників єдиного внеску (ст. 5 Закону про ЄСВ).

Слід зауважити, що взяття на облік за основним місцем обліку юридичних осіб та фізичних осіб — підприємців як платників податків та як платників єдиного внеску здійснюється контролюючим органом у день отримання відомостей з Єдиного державного реєстру про держреєстрацію створення юридичної особи чи фізичної особи — підприємця.

Дані про взяття на облік передаються до Єдиного державного реєстру у день взяття на облік за основним місцем обліку із зазначенням: дати та номера запису про взяття на облік, найменування та ідентифікаційного коду контролюючого органу, в якому юридичну особу чи фізичну особу — підприємця взято на облік, та оприлюднюються на порталі електронних сервісів Мін’юсту України та на офіційному порталі ДФС України, доступ до якого є безоплатним і вільним, та в електронному сервісі «Електронний кабінет платника».

Крім того, відповідно до п. 66.4 ст. 66 Податкового кодексу та п. 9.3 Порядку № 1588 платники податків — юридичні особи зобов’язані подати відомості стосовно осіб, відповідальних за ведення бухгалтерського та/або податкового обліку юридичної особи, до контролюючого органу у 10-денний строк з дня взяття на облік чи виникнення змін у облікових даних платників податків шляхом подання заяви за формою № 1-ОПП з позначкою «Відомості про особу, відповідальну за ведення бухгалтерського та/або податкового обліку».

Платники податків, які уклали з відповідним контролюючим органом договір про визнання електронних документів, можуть подати заяву за формою № 1-ОПП з позначкою «Відомості про особу, відповідальну за ведення бухгалтерського та/або податкового обліку» засобами електронного зв’язку в електрон­ній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством.

За неосновним місцем

Платник податків зобов’язаний повідом­ляти контролюючий орган за основним місцем обліку про всі об’єкти оподаткування і об’єкти, пов’язані з оподаткуванням, протягом 10 робочих днів після їх реєстрації, створення чи відкриття.

Форму повідомлення про об’єкти оподаткування або об’єкти, пов’язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність (форма № 20-ОПП), та порядок його подання встановлено розділом VIII Порядку № 1588.

Платники податків, які уклали з відповідним контролюючим органом договір про визнання електронних документів, можуть подати повідомлення за формою № 20-ОПП засобами електронного зв’язку в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством (п. 8.4 Порядку № 1588).

Процедури взяття на облік у контролюючих органах за неосновним місцем обліку визначено розділом VII Порядку № 1588, відповідно до якого для взяття на облік за неосновним місцем обліку платник податків зобов’язаний протягом 10 робочих днів після створення відокремленого підрозділу, реєстрації рухомого чи нерухомого майна чи відкриття об’єкта чи підрозділу, через які провадиться діяльність або які підлягають оподаткуванню чи пов’язані з оподаткуванням, подати до відповідного контролюючого органу заяву про взяття на облік за неосновним місцем обліку за формою № 17-ОПП.

Платники податків, які уклали з відповідним контролюючим органом договір про визнання електронних документів, можуть подати заяву за формою № 17-ОПП засобами електронного зв’язку в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством.

Заява за формою № 17-ОПП може бути подана як до контролюючого органу за неосновним місцем обліку, так і до контролюючого органу за основним місцем обліку.

Слід зазначити, що платник податків звільняється від обов’язку подання до контро­люючого органу заяви за формою
№ 17-ОПП у разі якщо він визначив контролю­ючий орган, у якому бажає стати на облік за неосновним місцем обліку, у повідом­ленні за формою № 20-ОПП.

Катерина ДУБОНОС, заступник начальника Управління реєстрації та обліку платників
Департаменту обслуговування платників ДФС України,
та Наталія РЕПЕТИЛО,головний державний ревізор-інспектор відділу обліку платників

 

Ліцензія на  алкоголь і тютюн

Статтею 15 Закону № 481 передбачено, що роздрібна торгівля алкогольними напоями (крім столових вин) або тютюновими виробами може здійснюватися суб’єктами господарювання всіх форм власності, у тому числі їх виробниками, за наявності у них ліцензій.

Ліцензія (спеціальний дозвіл) — це документ державного зразка, який засвідчує право суб’єкта господарювання на провадження одного із зазначених у Законі № 481 видів діяльності протягом визначеного строку.

При цьому суб’єкти господарювання, які отримали ліцензію на роздрібну торгівлю алкогольними напоями, мають право продавати сидр та перрі (без додання спирту) без отримання окремої ліцензії на право роздрібної торгівлі цими алкогольними напоями.

Довідково
Поняття «алкогольні напої» та «тютюнові вироби» визначено ст. 14 Податкового кодексу та ст. 1 Закону № 481, згідно з якими:
алкогольні напої — це продукти, одержані шляхом спиртового бродіння цукровмісних матеріалів або виготовлені на основі харчових спиртів з вмістом спирту етилового понад 0,5 % об’ємних одиниць, які зазначені у товарних позиціях 2203, 2204, 2205, 2206 (крім квасу «живого» бродіння), 2208 згідно з УКТ ЗЕД, а також з вмістом спирту етилового 8,5 % об’ємних одиниць та більше, які зазначені у товарних позиціях 2103 90 30 00, 2106 90 згідно з УКТ ЗЕД;
тютюнові вироби — це сигарети з фільтром або без фільтру, цигарки, сигари, сигарили, а також люльковий, нюхальний, смоктальний, жувальний тютюн, махорка та інші вироби з тютюну чи його замінників для куріння, нюхання, смоктання чи жування.

Плата за ліцензію

Відповідно до ст. 15 Закону № 481 плата за ліцензію на роздрібну торгівлю:

  • алкогольними напоями, крім сидру та перрі (без додання спирту), становить 8 тис. грн на кожний окремий, зазначений в ліцензії електронний контрольно-касовий апарат (книгу обліку розрахункових операцій (далі — ЕККА (КОРО)), що знаходиться у місці торгівлі, а на території сіл і селищ, за винятком тих, що знаходяться у межах території міст, — 500 грн на роздрібну торгівлю алкогольними напоями, крім сидру та перрі (без додання спирту), на кожний окремий, зазначений у ліцензії ЕККА (КОРО), що знаходиться у місці торгівлі.

Плата за ліцензію на роздрібну торгівлю сидром та перрі (без додання спирту) становить 780 грн на кожне місце торгівлі незалежно від його територіального розташування.

Для місць торгівлі, які розташовані за межами території міст обласного підпорядкування і міст Києва та Севастополя на відстані до 50 км та які мають торговельні зали площею понад 500 м2, плата за ліцензію на роздрібну торгівлю алкогольними напоями, крім сидру та перрі (без додання спирту), становить 8 тис. грн на кожний окремий, зазначений в ліцензії ЕККА (КОРО), що знаходиться у місці торгівлі;

  • тютюновими виробами на кожне місце торгівлі — 2 тис. грн, а на території сіл і селищ, за винятком тих, що знаходяться у межах території міст, — 250 грн на кожне місце торгівлі.

Для місць торгівлі, які розташовані за межами території міст обласного підпорядкування і міст Києва та Севастополя на відстані до 50 км та які мають торговельні зали площею понад 500 м2, плата за ліцензію на роздрібну торгівлю тютюновими виробами становить 2 тис. грн на кожне місце торгівлі.

Довідково
Місце торгівлі — це місце реалізації товарів, у тому числі на розлив, в одному торговельному приміщенні (будівлі) за місцем його фактичного розташування, для тютюнових виробів та пива — без обмеження площі, для алкогольних напоїв, крім пива, — торговельною площею не менше 20 м2, обладнане РРО (незалежно від їх кількості) або де є КОРО (незалежно від їх кількості), в яких фіксується виручка від продажу алкогольних напоїв та тютюнових виробів незалежно від того, чи оформляється через них продаж інших товарів.

Водночас слід звернути увагу, що постановою № 984 внесено зміни до постанови № 1336, якими передбачено, що дія останньої не поширюється на суб’єктів господарювання, які здійснюють роздрібну торгівлю підакцизними товарами.

Плата за ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями і тютюновими виробами справляється щокварталу рівними частками і зараховується до місцевих бюджетів згідно з чинним законодавством

Ким видаються

Зауважимо, що ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями і тютюновими виробами видаються уповноваженими Кабінетом Міністрів України органами виконавчої влади в містах, районах, районах у містах Києві та Севастополі за місцем торгівлі суб’єкта господарювання терміном на один рік і підлягають обов’язковій ре­єстрації у контролюючому органі, а у сільській місцевості — і в органах місцевого само­врядування за місцем торгівлі суб’єкта господарювання.

У поїздах, на морських або річкових суднах ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями і тютюновими виробами видаються органами виконавчої влади, уповноваженими Кабінетом Міністрів України, в містах, районах, районах у містах Києві та Севастополі за місцем формування поїзда (приписки судна).

Документи для отримання

Ліцензія видається за заявою суб’єкта господарювання, в якій має бути зазначено вид господарської діяльності, на провадження якого суб’єкт господарювання має намір одержати ліцензію (роздрібна торгівля алкогольними напоями або тютюновими виробами).

У заяві про видачу ліцензії на роздрібну торгівлю алкогольними напоями додатково зазначаються:

  • адреса місця торгівлі;
  • перелік РРО (КОРО), які знаходяться у місці торгівлі, а також інформація про них: модель, модифікація, заводський номер, виробник, дата виготовлення; реєстраційні номери посвідчень РРО (КОРО), які знаходяться у місці торгівлі, та дата початку їх обліку в органах ДФС.

У додатку до ліцензії на роздрібну торгівлю алкогольними напоями суб’єктом господарювання зазначаються адреса місця торгівлі і перелік ЕККА та інформація про них: модель, модифікація, заводський номер, виробник, дата виготовлення; ре­єстраційні номери КОРО, які знаходяться у місці торгівлі.

У заяві на видачу ліцензії на роздрібну торгівлю тютюновими виробами зазначається адреса місця торгівлі.

Вимагати подання інших документів, крім передбачених у Законі № 481, за­бороняється. Зазначені в цьому Законі документи подаються в одному примірнику в копіях, засвідчених нотаріально або органом, який видав оригінал документа, або посадовою особою органу ліцензування. Заява про видачу ліцензії та визначені зазначеним Законом документи подаються уповноваженою особою заявника або надсилаються рекомендованим листом. У разі подання заяви про видачу ліцензії та доданих до неї документів особисто вони приймаються за описом, копія якого видається заявнику з відміткою про дату прийняття заяви та документів і підписом особи, яка їх прийняла. 

Крім того, ст. 16 Закону № 481 встановлено, що контроль за сплатою річної плати за ліцензії здійснюється органом виконавчої влади, уповноваженим Кабінетом Міністрів України видавати ліцензії, зокрема, на роздрібну торгівлю алкогольними напоями та тютюновими виробами. Для здійснення контролю суб’єкт господарювання подає зазначеному органу копію платіжного доручення з відміткою банку про сплату.

У які строки видається

Ліцензія або рішення про відмову в її видачі видається заявнику не пізніше 10 календарних днів з дня одержання вказаних у Законі № 481 документів.

При цьому в рішенні про відмову у видачі ліцензії повинна бути зазначена підстава для відмови.

Призупинення ліцензії

Призупиненням ліцензії є тимчасове позбавлення суб’єкта господарювання права на провадження зазначеної в ліцензії діяльності у разі несплати чергового платежу за ліцензію (ст. 1 Закону № 481).

Дія ліцензії призупиняється у разі несвоєчасної сплати чергового платежу за ліцензію на підставі письмового розпорядження органу, який видав ліцензію, на термін до сплати заборгованості.

При цьому дія ліцензії вважається призупиненою з моменту одержання суб’єктом господарювання відповідного письмового розпорядження органу, який видав ліцензію, а її дія поновлюється з моменту зарахування відповідного чергового платежу за ліцензію до бюджету.

Коли анулюється

Статтею 1 Закону № 481 визначено, що анулювання ліцензії — це позбавлення суб’єкта господарювання права на провадження діяльності, зазначеної в ліцензії. Відповідно до ст. 15 цього Закону ліцензія анулюється шляхом прийняття органом, який видав ліцензію, відповідного письмового розпорядження на підставі:

  • заяви суб’єкта господарювання;
  • рішення про скасування державної реєстрації суб’єкта господарювання;
  • несплати чергового платежу за ліцензію протягом 30 календарних днів від моменту призупинення ліцензії;
  • рішення суду про встановлення факту незаконного використання суб’єктом господарювання марок акцизного податку (стосовно імпортерів);
  • рішення суду про встановлення факту торгівлі суб’єктом господарювання алкогольними напоями або тютюновими виробами без марок акцизного податку;
  • рішення суду про встановлення факту переміщення суб’єктом господарювання алкогольних напоїв або тютюнових виробів поза митним контролем;
  • порушення вимог ст. 153 Закону № 481 щодо продажу алкогольних напоїв, тютюнових виробів особам, які не досягли 18 років або у не визначених для цього місцях.

Зауважимо, що ліцензія анулюється та вважається недійсною з моменту одержання суб’єктом господарювання письмового розпорядження про її анулювання.

Переоформлення 

У разі зміни відомостей, зазначених у виданій суб’єкту господарювання ліцензії (за винятком змін, пов’язаних з реорганізацією суб’єкта господарювання та/або зміною типу акціонерного товариства), орган, який видав ліцензію, на підставі заяви суб’єкта господарювання протягом трьох робочих днів видає суб’єкту господарювання ліцензію, оформлену на новому бланку з урахуванням змін.

Отримання дубліката

У разі втрати або пошкодження ліцензії орган, який видав ліцензію, на підставі заяви суб’єкта господарювання протягом трьох робочих днів видає суб’єкту господарювання дублікат ліцензії. Строк дії дубліката не може перевищувати строку дії, зазначеного у втраченій або пошкодженій ліцензії.

Зверніть увагу, що за видачу дубліката ліцензії, зокрема, на роздрібну торгівлю справляється плата у розмірі 780 грн, яка зараховується до бюджету згідно з чинним законодавством.

Зверніть увагу
Органи ліцензування, уповноважені видавати ліцензії, зокрема, на роздрібну торгівлю алкогольних напоїв та тютюнових виробів, зобов’язані надати контро­люючому органу за місцезнаходженням юридичних осіб, місцем проживання фізичних осіб — підприємців інформацію про видані, переоформ­лені, призупи­нені або анульовані ліцензії у п’ятиденний строк з дня здійснення таких дій.

Де зберігати тютюнові вироби та алкоголь

Суб’єкти господарювання, які отримали ліцензію на роздрібну торгівлю алкогольними напоями та тютюновими виробами, вносять до Єдиного державного реєстру місць зберігання (далі — Єдиний реєстр) тільки ті місця зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів, що розташовані за іншою адресою, ніж місце здійснення торгівлі.

Зберігання алкогольних напоїв та тютюно­вих виробів здійснюється в місцях зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів, внесених до Єдиного реєстру, незалежно від того, кому належить таке місце зберігання, або того, за заявою якого суб’єкта господарювання таке місце зберігання було внесено до Єдиного реєстру.

Внесення даних до Єдиного реєстру проводиться на підставі заяви суб’єкта господарювання з обов’язковим зазначенням місце­знаходження місця зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів, а також:

  • для юридичних осіб — найменування, місце­знаходження, коду Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб — підприємців;
  • для фізичних осіб — підприємців — прізвища, імені, по батькові, місця проживання, реєстраційного номера облікової картки платника податків.

Форму заяви про внесення місць зберігання алкогольних напоїв (тютюнових виробів) до Єдиного Державного реєстру та Порядок ведення Єдиного державного реєстру місць зберігання (далі — Порядок № 251) затверджено наказом № 251.

До заяви додаються копія виданої заявнику ліцензії на відповідний вид діяльності, засвідчена нотаріально або посадовою особою органу ліцензування, та документ, що підтверджує право користування цим приміщенням.

Довідка про внесення місця зберігання до Єдиного реєстру видається суб’єкту господарювання протягом семи календарних днів від дня подання заяви. Ведення Єдиного реєстру та видача довідок про внесення місць зберігання до Єдиного реєстру здійснюються за рахунок коштів Державного бюджету України. Органи влади забезпечують вільний доступ до відомостей, які містяться в Єдиному реєстрі.

У разі зміни відомостей про заявника місця зберігання (найменування або місцезнаходження юридичної особи, прізвища або місця проживання фізичної особи — суб’єкта підприємницької діяльності) або характеристик місця зберігання контролюючий орган, який вносив місце зберігання до Єдиного реєстру, на підставі заяви суб’єкта підприємницької діяльності протягом семи календарних днів уносить зміни до Єдиного реєстру та видає суб’єкту підприємницької діяльності довідку, оформлену на новому бланку з урахуванням змін.

У разі зміни найменування суб’єкта господарювання у зв’язку зі зміною типу акціонерного товариства або у зв’язку з перетворенням акціонерного товариства в інше господарське товариство зміна найменування у виданих суб’єкту господарювання довідках про внесення місця зберігання до Єдиного реєстру не є обов’язковою.

Слід зауважити, що виключення місць зберігання з Єдиного реєстру здійснюється контролюючим органом, який вносив його до Єдиного реєстру, на підставі письмової заяви суб’єкта господарювання, що був заявником такого місця зберігання, або у разі анулювання ліцензії, виданої такому суб’єкту господарювання відповідно до Закону № 481, шляхом прийняття відповідного письмового розпорядження не раніше ніж через 10 робочих днів з моменту виникнення передбачених цим Законом підстав.

Контролюючий орган повинен надати суб’єкту господарювання, що був заявником, засвідчену копію письмового розпорядження про виключення місця зберігання з Єдиного реєстру протягом трьох робочих днів з моменту його прийняття.

Обмеження щодо продажу

Суб’єктам господарювання, які отримали ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями та тютюновими виробами, необхідно враховувати обмеження, встановлені ст. 153 Закону № 481.

Забороняється продаж пива (крім безалкогольного), алкогольних, слабоалкогольних напоїв, вин столових та тютюнових виробів:                                                      

  • особами, які не досягли 18 років
  • особам, які не досягли 18 років
  • у приміщеннях та на території навчальних закладів, закладів охорони здоров’я, крім ресторанів, що знаходяться на території санаторіїв
  • у приміщеннях спеціалізованих торговельних організацій, що здійснюють торгівлю товарами дитячого асортименту або спортивними товарами, а також у відповідних відділах (секціях) універсальних торговельних організацій
  • у закритих спортивних спорудах (крім пива у пластиковій тарі)
  • з торговельних автоматів
  • на полицях самообслуговування (крім тютюнових виробів у блоках та алкогольних, слабоалкогольних напоїв, вин столових, пива)
  • поштучно (для тютюнових виробів, крім сигар)
  • у споживчих упаковках, що містять менш як 20 сигарет
  • з рук
  • у не визначених для цього місцях торгівлі

Забороняється продаж товарів дитячого асортименту, що імітують тютюнові вироби.

На час проведення масових заходів сільські, селищні та міські ради в межах відповідної адміністративної території можуть заборонити або обмежити продаж пива (крім пива у пластиковій тарі), алкогольних, слабоалкогольних напоїв, вин столових та куріння тютюнових виробів.

Продавець пива (крім безалкогольного), алкогольних, слабоалкогольних напоїв, вин столових або тютюнових виробів зобов’я­заний отримати у покупця, який купує пиво (крім безалкогольного), алкогольні напої, слабоалкогольні напої, вина столові або тютюнові вироби, паспорт або інші документи, які підтверджують вік такого покупця, якщо у продавця виникли сумніви щодо досягнення покупцем 18-річного віку.

У разі відмови покупця надати такий документ продаж пива (крім безалкогольного), алкогольних, слабоалкогольних напоїв, вин столових або тютюнових виробів такій особі забороняється.

Продаж алкогольних напоїв на розлив для споживання на місці дозволяється тільки суб’єктам господарювання громадського харчування та спеціалізованим відділам, що мають статус суб’єктів господарювання громадського харчування, підприємств з універсальним асортиментом товарів.

Продаж тютюнових виробів

Установлена виробником або імпортером максимальна роздрібна ціна на тютюнові вироби наноситься на пачку, коробку або сувенірну коробку тютюнових виробів разом з датою їх виготовлення (ст. 111 Закону № 481).

За наявності у місці торгівлі тютюновими виробами таких виробів однієї власної назви, на пачках, коробках та сувенірних коробках яких вказано різні максимальні роздрібні ціни, продаж таких тютюнових виробів здійснюється за цінами, не вищими, ніж ті, що зазначено на відповідних пачках, коробках та сувенірних коробках.

Особливості продажу вин виноградних

Продаж вин столових здійснюється без застосування РРО з використанням книжок та КОРО.

Продаж вин з доданням спирту (виноматеріалів оброблених) виноградних власного виробництва ординарних та марочних на розлив з тари місткістю від 50 л до 600 л дозволяється суб’єктам господарювання первинного та змішаного виноробства виключно за місцем розташування таких суб’єктів господарювання у межах адміністративно-територіальних одиниць (міст, селищ, сіл) із сплатою акцизного податку у розмірі, встановленому Податковим кодексом, якщо у ліцензії на роздрібну торгівлю алкогольними напоями про це є відповідний запис органу, що видав таку ліцензію. Річні обсяги продажу вин (виноматеріалів оброблених) на розлив такими суб’єктами господарювання не можуть перевищувати 20 % річного обсягу вироблених виноматеріалів.

Зауважимо, що Закон № 2662 регулює правові відносини у сфері виноградарства та виноробства України, пов’язані з веденням виноградників та виробництвом винограду, вина та інших продуктів виноробства, визначає регламентацію і конт­роль в цих галузях виробництва, права і обов’язки виробників, повноваження органів виконавчої влади і спрямований на посилення боротьби з фальсифікацією виноробної продукції. Дія  цього Закону поширюється на юридичних та фізичних осіб, господарська діяльність яких включає виробництво, реалізацію, експорт та імпорт товарної продукції в галузі виноградарства і виноробства.

Статтею 1 Закону № 2662 визначено, що вино — це алкогольний напій, вироб­лений з винограду, міцність якого набувається внаслідок спиртового бродіння роздушених ягід або свіжовичавленого  соку, а в разі виготовлення вин кріплених — підвищується шляхом додавання спирту етилового, ректифікованого
та/або спирту етилового ректифікованого виноградного, та/або дистиляту виноградного спиртового.

Міцність вин може становити від 9 до 20 % об’ємних одиниць. Органолептичні якості вина повинні відповідати природному складу винограду або відтворювати особливості, набуті внаслідок купажування чи спеціальної технологічної обробки виноматеріалів.

Вино столове — вино, виготовлене шляхом повного чи неповного збродження сусла. Залежно від вмісту цукрів столове вино поділяється на сухе, напівсухе, напівсолодке.

Вина столові виготовляються сортовими або купажованими. Вина столові напівсухі та напівсолодкі виготовляються за класичною схемою з використанням виноматеріалів-недобродів або за купажною схемою з використанням виноградних цукровмісних матеріалів. Не допускається випуск столових вин із вмістом спирту нижче 9 %  об’ємних одиниць, сортових — 9,5 % об’ємних одиниць і марочних — 10 % об’ємних одиниць.

Відповідно до регламентованих ДСТУ 4806:2007 фізико-хімічних показників об’ємна частка етилового спирту у винах столових (сухих, напівсухих) може становити діапазон від 9.0 до 14 %, а напівсолодких — від 9.0 до 13 %.

Важливо
Роздрібна торгівля виключно столовими винами може здійснюватися суб’єктами господарювання без наявності ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями. Водночас при здійсненні господарської діяльності необхідно враховувати норми ст. 153 Закону № 481.

Правила продажу пива

Нагадаємо, що Законом № 71 внесено зміни до Закону № 481, згідно з якими пиво віднесено до алкогольних напоїв.

Згідно зі змінами, внесеними постановою № 984 до постанови № 1336, з Переліку окремих форм та умов проведення діяльності у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, яким дозволено проводити розрахункові операції без застосування реєстраторів розрахункових операцій з використан­ням розрахункових книжок та книг обліку розрахункових операцій, вилучено норму щодо можливості здійснення роздрібної торгівлі пивом у пляшках і бляшанках за умови відсутності продажу інших підакцизних товарів, що здійснювалася фізичними особами — підприємцями, які сплачують єдиний податок.

Відтепер роздрібний продаж пива має здійснюватися з обов’язковим застосуванням РРО

Мінімальні роздрібні ціни на алкоголь

Розміри мінімальних роздрібних цін на окремі види алкогольних напоїв встановлено постановою № 957. Тому суб’єктам господарювання, які здійснюють реалізацію алкогольних напоїв, слід дотримуватися вимог цієї постанови.

Мінімальні роздрібні ціни на алкогольні напої — це ціни, які визначаються виходячи з мінімальних оптово-відпускних цін на цю продукцію та торговельної надбавки (ст. 1 Закону № 481).

Розмір мінімальних роздрібних цін на окремі види алкогольних напоїв згідно з додатком до постанови № 957 наведено у табл. 1.

Таблиця 1

Код виробів
згідно з УКТ ЗЕД

Опис товару

Мінімальна
роздрібна ціна за 1 л 100-відсоткового спирту, грн

Роздрібна ціна,
грн

2208 60,
2208 70,
2208 90

Горілка та лікеро-горілчані вироби, інші

397,76

 

2208 30

Віскі

799

 

2208 40

Ром та інші спиртові дистиляти та спиртні напої, одержані шляхом перегонки зброджених продуктів з цукрової тростини

799

 

2208 50

Джин та ялівцева настоянка

799

 

2208 20

 

 

 

 

 

Спиртові дистиляти та спиртні напої, одержані шляхом перегонки виноградного вина або вичавок винограду:

 

 

коньяк (бренді) три зірочки

597,3

 

коньяк (бренді) чотири зірочки

645,17

 

коньяк (бренді) п’ять зірочок

692,6

 

інші спиртові дистиляти та спиртні напої,
в тому числі

597,3

 

бренді ординарні, горілки виноградні

549,84

 

2206
(крім 2206 00 31 00,
2206 00 51 00,
2206 00 81 00 — сидр і перрі (без додання спирту);
2206 00 39 00,
2206 00 59 00,
2206 00 89 00 — тільки зброджені напої, одержані виключно в результаті природного (натурального) бродіння фруктових, ягідних та фруктово-ягідних соків, з вмістом спирту не більше 8,5 % об’ємних одиниць (без додання спирту)

Інші зброджені напої, суміші із зброджених напоїв та суміші зброджених напоїв з безалкогольними напоями

450,15

 

2206 00 31 00,
2206 00 51 00,
2206 00 81 00

Сидр і перрі (без додання спирту) у тарі місткістю 1 л

 

28,47

2206 00 39 00,
2206 00 59 00,
2206 00 89 00

Тільки зброджені напої, одержані виключно в результаті природного (натурального) бродіння фруктових, ягідних та фруктово-ягідних соків, з вмістом спирту не більше 8,5 % об’ємних одиниць (без додання спирту) у тарі місткістю 1 л

 

28,47

2204
(крім 2204 10,
2204 21 06 00,
2204 21 07 00,
2204 21 08 00,
2204 21 09 00,
2204 29 10 00)

Вина виноградні натуральні у скляній тарі місткістю 0,7 л, в іншій тарі місткістю 1 л

 

37

2204
(крім 2204 10,
2204 21 06 00,
2204 21 07 00,
2204 21 08 00,
2204 21 09 00,
2204 29 10 00)

Вина виноградні натуральні з доданням спирту та міцні у скляній тарі місткістю 0,7 л, в іншій тарі місткістю 1 л

 

45

2205

Вермути та інші вина виноградні натуральні з додаванням рослинних або ароматизувальних екстрактів у скляній тарі місткістю 0,7 л, в інший тарі місткістю 1 л

 

45

2204 10,
2204 21 06 00,
2204 21 07 00,
2204 21 08 00,
2204 21 09 00,
2204 29 10 00

Вина у скляній тарі місткістю 0,7 л та 0,75 л

 

79,19

Як розрахувати мінімальні роздрібні ціни

Довідково
Мінімальні роздрібні ціни на алкогольні напої — це ціни, які визначаються виходячи з мінімальних оптово-відпускних цін на цю продукцію та торговельної надбавки.

Мінімальні роздрібні ціни під час реалізації (продажу) горілки та лікеро-горілчаних виробів, віскі, рому та інших спиртових дистилятів та спиртних напоїв, одержаних шляхом перегонки зброджених продуктів з цукрової тростини, джину та ялівцевої настоянки, коньяку (бренді) три зірочки, коньяку (бренді) чотири зірочки, коньяку (бренді) п’ять зірочок, інших спиртових дистилятів та спиртових напоїв, в тому числі бренді ординарного, горілки виноградної, інших зброджених напоїв, сумішей із зброджених напоїв та сумішей зброджених напоїв з безалкогольними напоями різного вмісту спирту в тарі різної місткості визначаються як добуток відповідних затверджених мінімальних цін, міцності за об’ємом (у відсотках) і місткості тари (у літрах), поділений на 100 %.

Мінімальна роздрібна ціна на вина та вермути у скляній та іншій тарі місткістю менш як 1 л та більш як 1 л, 1 л у скляній тарі розраховується як добуток затвердженої мінімальної ціни та місткості тари, поділений на 0,7.

Мінімальна роздрібна ціна на сидр і перрі (без додавання спирту), зброджені напої, одержані виключно в результаті природного (натурального) бродіння фруктових, ягідних та фруктово-ягідних соків, з вмістом спирту не більше 8,5 % об’ємних одиниць (без додання спирту) у тарі місткістю менш як 1 л та більш як 1 л розраховується як добуток затвердженої мінімальної ціни та місткості тари.

Відповідальність за порушення

Посадові особи і громадяни притягуються до відповідальності згідно з чинним законодавством за порушення норм Закону № 481 щодо роздрібної торгівлі алкогольними напоями та тютюновими виробами.

Рішення про стягнення штрафів приймаються контролюючими органами та/або органом, який видав ліцензію на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями та тютюновими виробами, та іншими органами виконавчої влади у межах їх компетенції, визначеної законами України.

У разі невиконання суб’єктом господарювання рішення зазначених органів сума штрафу стягується на підставі рішення суду. Дії органів, які мають право контролю за реалізацією норм Закону № 481, можуть бути оскаржені суб’єктом господарювання в місячний термін у судовому порядку.

Усі інші закони та нормативно-правові акти, які стосуються обігу алкогольних напоїв і тютюнових виробів, діють у частині, що не суперечить Закону № 481

У табл. 2 наведено низку порушень, за які до суб’єктів господарювання, що здійснюють роздрібну торгівлю алкогольними напоями та/або тютюновими виробами, застосовуються фінансові санкції згідно зі ст. 17 Закону № 481 у вигляді штрафів.

Таблиця 2

Суть порушення

Ставки та розміри штрафних санкцій

Роздрібна торгівля алкогольними напоями та тютюновими виробами без наявності ліцензій (крім випадків, передбачених Законом № 481)

200 % вартості отриманої партії товару, але не менше 17 000 грн

Роздрібна торгівля алкогольними напоями через ЕККА (КОРО), не зазначений у ліцензії

200 % вартості реалізованої через такий ЕККА (КОРО) продукції, але не менше
10 000 грн

Порушення вимог ст. 153 Закону № 481 (обмеження щодо продажу пива (крім безалкогольного), алкогольних, слабоалкогольних напоїв, вин столових та тютюнових виробів)

6 800 грн

Зберігання алкогольних напоїв або тютюнових виробів у місцях зберігання, не внесених до Єдиного реєстру

100 % вартості товару, який знаходиться в такому місці зберігання, але не менше
17 000 грн

Роздрібна торгівля коньяком, алкогольними напоями, горілкою, лікеро-горілчаними виробами та вином за цінами, нижчими за встановлені мінімальні роздрібні ціни
на такі напої

100 % вартості отриманої партії товару, розрахованої виходячи з мінімальних
роздрібних цін, але не менше
10 000 грн

Роздрібна торгівля тютюновими виробами за цінами, вищими від максимальних роздрібних цін на тютюнові вироби, встановлених виробниками або імпортерами таких тютюнових виробів, збільшеними на суми акцизного податку з реалізації
через роздрібну торговельну мережу тютюнових виробів

100 % вартості наявних у суб’єкта господарювання тютюнових виробів, але не менше
10 000 грн

Зберігання, транспортування, реалізація фальсифікованих алкогольних напоїв
чи тютюнових виробів; алкогольних напоїв чи тютюнових виробів без марок акцизного податку встановленого зразка або з підробленими марками акцизного податку, або з використанням тари, що не відповідає вимогам, визначеним частиною першою ст. 11 Закону № 481

200 % вартості товару, але не менше
17 000 грн

Вивезення горілки та лікеро-горілчаних виробів з території акцизного складу або транспортування такої продукції без відмітки представника контролюючого органу на товарно-транспортній накладній про погодження відпуску

200 % вартості вивезеної або транспортованої продукції, але не менше
15 000 грн

Василь МИРЗА, в. о. заступника начальника Управління — начальник відділу контролю за обігом підакцизних товарів
Управління ліцензування та організації контролю за обігом підакцизних товарів
Департаменту податків і зборів з юридичних осіб ДФС України,

Галина ПОХИЛА, заступник начальника відділу ліцензування,

та Оксана ЧЕХ, головний державний ревізор-інспектор

Акцизний податок

Розглянемо окремі питання щодо акцизного податку з роздрібного продажу підакцизних товарів.

Максимальні роздрібні ціни

Чи передбачено чинним законодавством обмеження цін на сигари і сигарили під час їх продажу у роздрібній мережі?

Обмеження цін на тютюнові вироби здійснюються шляхом установлення на них максимальних роздрібних цін (далі — МРЦ).

Відповідно до пп. 14.1.106 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу МРЦ — це ціни, встановлені виробниками або імпортерами підакцизних товарів (продукції з урахуванням усіх видів податків (зборів)) шляхом декларування таких цін. Установлені МРЦ повин­ні наноситися на споживчу упаковку підакцизних товарів разом із датою їх виробництва (п. 220.11 ст. 220 цього Кодексу).

Порядок декларування МРЦ на підакцизні товари (продукцію), а також механізм подання декларації про МРЦ визначено у вищезазначеній статті, якою врегульовується питання встановлення МРЦ на тютюнові вироби, що  оподатковуються акцизним податком за адвалорними ставками.

Адвалорна (відносна) ставка податку — це ставка податку, згідно з якою розмір податкових нарахувань установлюється у відсотковому або кратному відношенні до одиниці вартісного виміру бази оподаткування (п. 28.2 ст. 28 Податкового кодексу).

Згідно з  пп. 215.3.21 п. 215.3 ст. 215 цього Кодексу акцизним податком за адвалорними ставками у розмірі 12 % оподатковуються тютюнові вироби (сигарети без фільтра, цигарки та сигарети з фільтром), які класифікуються за кодами згідно з УКТ ЗЕД 2402 20 90 10 та 2402 20 90 20. Сигари, включаючи сигари з відрізаними кінцями, та сигарили (тонкі сигари) з вмістом тютюну (код згідно з УКТ  ЗЕД 2402 10 00 00) акцизним податком за адвалорними ставками не оподатковуються.

Таким чином, норми щодо встановлення виробниками та імпортерами МРЦ та їх нанесення на споживчу упаковку сигар і тонких сигар (сигарил) не стосуються, відповідно обмеження цін на їх продаж у роздрібній мережі не здійснюються.

Пальне у ємностях до 2 л

Які операції з пальним у ємностях до 2 л (включно) підлягають оподаткуванню акцизним податком?

У пп. 14.1.1411 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу надано визначення пального — це нафтопродукти, скраплений газ, паливо моторне альтернативне, паливо моторне сумішеве, речовини, що використовуються як компоненти мотор­них палив, інші товари, зазначені у пп. 215.3.4 п. 215.3 ст. 215 цього Кодексу.

Об’єктом оподаткування акцизним податком є, зокрема, операції з:

  • реалізації вироблених в Україні підакцизних товарів (продукції);
  • ввезення на митну територію України підакцизних товарів (продукції);
  • реалізації будь-яких обсягів пального понад обсяги, що: отримані від інших платників акцизного податку (підтверджені зареєстрованими в ЄРАН акцизними накладними); вироблені в Україні, реалізація яких є об’єктом оподаткування відповідно до пп. 213.1.1 п. 213.1 ст. 213 Податкового кодексу (підтверджені зареєстрованими в ЄРАН акцизними накладними); ввезені (імпортовані) на митну територію України (засвідчені належно оформленою митною декларацією).

Згідно з абзацом другим пп. 14.1.212 п. 14.1 ст. 14 Кодексу реалізацією пального (для цілей оподаткування акцизним податком) не вважаються операції з передачі (відпуску, відвантаження) пального у споживчій тарі ємністю до 2 л (включно), крім операцій з реалізації такого пального його виробниками.

Отже, оподаткуванню акцизним податком підлягають такі операції з пальним у споживчій тарі до 2 л (включно): із ввезення пального на митну територію України; з реалізації пального, виробленого в Україні, його виробниками.

Акцизні накладні, складені виробником пального у ємностях до 2 л (включно) при реалізації такого пального, не надаються отримувачу пального (тип причини 6 — виробництво пального в споживчій тарі ємністю до двох літрів (включно)).

На суб’єктів господарювання (крім виробників) при здійсненні передачі (відпуску, відвантаження) пального у споживчій тарі до 2 л (включно) не поширюються норми щодо обов’язкового складання і реєстрації акцизних накладних, установлені п. 231.1 ст. 231 Податкового кодексу.

Помилкове проведення суми

Суб’єкт господарювання реалізує у роздріб алкогольні напої та/або тютюнові вироби. При здійсненні операцій з використанням РРО він припустився помилки (або покупець на касі відмовився від покупки після проведення операції). Як йому правильно заповнити декларацію та визначити базу оподаткування акцизним податком?

Платник акцизного податку з реалізації суб’єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів заповнює розділ Д декларації і додаток 6 (додатки 6), з якого (яких) дані за кодами КОАТУУ переносяться до розділу Д.

Показники в додатку 6 до декларації групуються за видами підакцизної продукції:

  • лікеро-горілчана продукція (р. 1.1);
  • виноробна продукція, інші спиртові дистиляти, продукти з вмістом спирту етилового 8,5 % об’ємних одиниць та більше (р. 1.2);
  • пиво (р. 1.3);
  • тютюнові вироби, тютюн та промислові замінники тютюну (р. 1.4).

У графі 3 додатка 6 зазначається загальна вартість підакцизних товарів (з ПДВ та без урахування акцизного податку з реалізації суб’єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів), реалізованих у роздрібній торговельній мережі та у мережі громадського харчування, що відповідно до пп. 214.1.4 п. 214.1 ст. 214 Податкового кодексу є базою оподаткування акцизним податком з реалізації суб’єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів.

Порядком № 547 передбачено можливість платнику скасувати помилково проведену через РРО суму розрахунку. Зокрема, при скасуванні помилково проведеної через РРО суми розрахунку (в тому числі при відмові покупця від здійснення покупки, суму плати за яку вже проведено через РРО) складається акт, в якому зазначаються дані про помилкову суму та реквізити розрахункового документа. Акти про скасування помилково проведеної через РРО суми розрахунку передаються до бухгалтерії суб’єкта господарювання і зберігаються протягом трьох років (п. 8 розділу ІІІ Порядку № 547).

Звертаємо увагу, що до розрахункових операцій (крім приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів за місцем реалізації товарів та оформлення відповідного розрахункового документа щодо оплати в безготівковій формі товару банком покупця) належать також видача готівкових коштів за повернутий покупцем товар та оформлення розрахункових документів щодо перерахування коштів у банк покупця (у разі застосування банківської платіжної картки) (ст. 2 Закону про РРО).

Тому при заповненні додатка 6 до декларації та, відповідно, визначенні бази оподаткування акцизним податком платнику необхідно врахувати загальну вартість реалізованих протягом звітного місяця підакцизних товарів за даними РРО, в яких вже знайшло відображення можливе зменшення даних у зв’язку з поверненням товару покупцем або відмови від покупки цього товару вже після здійснення розрахункової операції.

Отже, при заповненні додатка 6 до декларації платник має змогу внести дані щодо вартості фактично реалізованих підакцизних товарів з урахуванням вартості таких товарів, повернутих покупцем (що, відповідно, зменшує цей показник), та без урахування помилково проведених сум, зазначених в акті, передбаченому п. 8 розділу ІІІ Порядку № 547.

Неправильний код КОАТУУ

Суб’єктом господарювання роздрібної торгівлі помилково зазначено неправильний код КОАТУУ у розділі Д декларації. Як йому заповнити додаток 8 до уточню­ючої декларації для виправлення помилки?

У разі якщо у звітній декларації платником помилково зазначено неправильний код КОАТУУ, до уточнюючої декларації він має подати додаток 6 «Розрахунок суми акцизного податку з реалізації суб’єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів» з правильним кодом КОАТУУ та два додатки  8 до помилкового коду (зі зменшенням податкового зобов’я­зання) та до уточненого (правильного) коду КОАТУУ (зі збільшенням податкових зобов’язань).

При виправленні помилки у разі зазначення непривильного коду КОАТУУ у розділі Д декларації у додатку 8, зокрема, зазначаються:

у р. 4 додатка 8, що подається до помилкового коду КОАТУУ, — суми податку, які зменшують суму податкового зобов’я­зання, що уточнюється;

у р. 3 додатка 8, що подається до уточненого (правильного) коду КОАТУУ, — суми податку, які збільшують суму податкового зобов’язання, що уточнюється.

Водночас у разі заниження податкового зобов’язання, визначеного за кожним
КОАТУУ, обчислені штраф і пеню (дані граф 5 — 7 додатка 8) необхідно сплатити до бюджету на відповідний рахунок до подання уточнюючої декларації.

Андрій ФІЛОЗОП, заступник начальника Управління —начальник відділу адміністрування акцизного податку
Управління адміністрування податків 
та контрольної роботи
Департаменту податків і зборів з юридичних осіб ДФС України,

та Людмила БОНДАР, головний державний ревізор-інспектор

Застосування РРО

Кому без РРО не обійтись

Згідно з п. 296.10 ст. 296 Податкового кодексу у разі перевищення в календарному році обсягу доходу понад 1 000 000 грн застосування РРО для фізичних осіб — підприємців — платників єдиного податку другої і третьої груп є обов’язковим. Застосування РРО розпочинається з першого числа першого місяця кварталу, що настає за виникненням такого перевищення, та продовжується в усіх наступних податкових періодах протягом реєстрації суб’єкта господарювання як платника єдиного податку.

Платники єдиного податку, які здійснюють реалізацію технічно складних побутових товарів, що підлягають гарантійному ремонту, застосовують РРО обов’язково.

Зазначимо, що з Переліку № 1336 вилучено норму щодо можливості здійснення роздрібної торгівлі пивом у пляшках і бляшанках за умови відсутності продажу інших підакцизних товарів, що здійснювалася фізичними особами — підприємцями, які сплачують єдиний податок. Тобто роздрібний продаж пива здійснюється з обов’язковим застосуванням РРО.

Коли можна працювати без РРО

Нагадаємо, що з 20.12.2017 р. набрала чинності постанова № 984, якою змінено окремі форми та умови проведення діяльності у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, яким дозволено проводити розрахункові операції без застосування РРО.

Так, установлено нові граничні розміри річного обсягу розрахункових операцій з продажу товарів (надання послуг), у разі перевищення якого застосування РРО є обов’язковим.

На один суб’єкт господарювання визначено обмеження у розмірі 500 тис. грн (замість раніше встановленого — 200 тис. грн) для:

  • роздрібної торгівлі через засоби пересувної торговельної мережі (автомагазини, авторозвозки, автоцистерни, цистерни, боч­ки, бідони, низькотемпературні лотки-прилавки, візки, розноски, лотки, столики), що розташовані за межами стаціонарних приміщень;
  • роздрібної торгівлі на ринках, ярмарках (за винятком розташованих на їх території магазинів, кіосків, палаток, павільйонів, приміщень контейнерного типу);
  • продажу страв та безалкогольних напоїв у буфетах вищих навчальних закладів, їдальнях і буфетах підприємств УТОС та УТОГ;
  • роздрібної торгівлі, громадського харчування та побутового обслуговування на території закритих військових гарнізонів і містечок, а також військових частин, розташованих у межах сіл;
  • надання послуг бібліотеками;
  • продажу предметів релігійно-обрядової атрибутики та надання обрядових послуг релігійними організаціями;
  • роздрібної торгівлі насінням у кіосках на території сіл та селищ міського типу;
  • провадження діяльності у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг суб’єктами підприємницької діяльності на території сіл і селищ міського типу, яким згідно із Законом № 56 надано статус гірських;
  • надання медичних послуг виїзними бригадами та медичного обслуговування вдома у замовника;
  • приймання від населення та реалізації через бджільницькі торговельно-заготівельні пункти продуктів бджільництва, обладнання та інвентарю для пасічників.

На один структурний (відокремлений) підрозділ (пункт продажу товарів (надання послуг)) установлено обмеження у розмірі 250 тис. грн (раніше було 75 тис. грн) для:

  • роздрібної торгівлі та громадського харчування на території села, що здійснюється підприємствами споживчої кооперації, а також сільгосптоваровиробниками, які використовують продукцію власного виробництва;
  • роздрібної торгівлі медичними і фармацевтичними товарами та надання медичних і ветеринарних послуг на території села.

Крім того, застосування РРО не є обов’язковим у разі використання розрахункових книжок та книг обліку розрахункових операцій, зокрема, для:

  • роздрібної торгівлі продовольчими товарами (крім підакцизних товарів), що здійснюється фізичними особами — підприємцями, які сплачують єдиний податок;
  • продажу товарів (за переліком, затвердженим Держкомзв’язку і погодженим із Мінекономіки та ДПА) і надання послуг поштовими відділеннями та пунктами зв’язку в селах;
  • продажу газет, журналів, конвертів, листівок, знаків оплати поштових послуг, іншої друкованої продукції на підприємствах поштового зв’язку, якщо питома вага такої продукції становить понад 50 % загального товарообороту за відсутності продажу підакцизних товарів;
  • продажу талонів, квитанцій, квитків з нанесеними друкарським способом серією, номером, номінальною вартістю в кіосках та салонах транспортних засобів для проїзду в електротранспорті, на морських і річкових суднах;
  • надання побутових послуг: на території села; з ремонту та встановлення побутових машин і приладів, радіоелектронної апаратури, телеантен, ремонту і складання меблів, прибирання квартир, догляду за дітьми, хворими та людьми похилого віку, фотографування, ремонту квартир, приготування їжі, прання білизни, хімічного чищення, ремонту взуття, швейних та трикотажних виробів, виробів текстильної та шкіряної галантереї, металевих виробів фізичними особами — підприємцями, які провадять господарську діяльність (крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування) та не використовують працю найманих осіб;
  • продажу товарів з розносок і ручних візків, надання послуг у салонах на залізничному, морському, річковому та повітряному транспорті за переліком, затвердженим Мінтрансом і погодженим з Мінекономіки та ДПА, а на повітряних суднах, задіяних у міжнародних повітряних сполученнях, — також продаж алкогольних напоїв і тютюнових виробів;
  • приймання від населення вторинної сировини (крім металобрухту);
  • страхування майнових та особистих ризиків фізичних осіб, яке проводиться страховими агентами за межами приміщення страховика, крім обов’язкового страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів за додатковими договорами («Зелена Картка»);
  • надання ритуальних послуг за умови проведення розрахунків вдома у замовника;
  • організації прийому та обслуговування туристів в Україні, розрахунки за які проводяться у безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків), а також надання туристичних та екскурсійних послуг за умови проведення розрахунків за межами стаціонарних приміщень суб’єктів туристичної та екскурсійної діяльності;
  • надання послуг: з видачі дозволів на право здійснення любительського і спортивного рибальства на засадах спеціального використання водних живих ресурсів та на добування мисливських тварин (ліцензія, відстрільна картка); з газопостачання, водопостачання, водовідведення і теплопостачання в селах за умови проведення розрахунків вдома у споживача;
  • продажу булочних, кондитерських і порційних кулінарних виробів, морозива, безалкогольних напоїв, сувенірів, іграшок і надувних кульок з розносок та ручних візків у театрально-видовищних та спортивних закладах.

Відповідальність

Суть порушення

Ставки та розміри
штрафних санкцій

Нормативно-правовий акт

Установлення протягом календарного року під час перевірки факту:

проведення розрахункових операцій з використанням РРО або РК на неповну суму вартості проданих товарів (наданих послуг);

непроведення розрахункових операцій через РРО з фіскальним режимом роботи;

невідповідності у юридичних осіб на місці проведення розрахунків суми готівкових коштів сумі коштів, зазначеній у денному звіті, більше ніж на 10 % розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, а в разі використання юридичною особою РК — загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня;

нероздрукування відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції, або проведення її без використання РК на окремому господарському об’єкті такого суб’єкта господарювання

1 грн — за порушення, вчинене вперше;

100 % вартості проданих з порушеннями,
встановленими п. 1 ст. 17 Закону про РРО, товарів
(послуг) — за кожне
наступне вчинене
порушення

Пункт 1 ст. 17 Закону про РРО

Невикористання при здійсненні розрахункових операцій у випадках, визначених Законом про РРО, РК або використання незареєстрованої належним чином РК чи порушення встановленого порядку її використання, або незберігання РК протягом встановленого строку

20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян  (340 грн)

Пункт  3 ст. 17 Закону про РРО

Невиконання друкування контрольної стрічки або її нестворення в електронній формі на РРО, або спотворення даних про проведені розрахункові операції, інформація про які міститься на контрольній стрічці, створеній в електронній формі

10 неоподатковуваних
мінімумів доходів
громадян 
(170 грн)

Пункт  5 ст. 17 Закону про РРО

Проведення розрахункових операцій через РРО без використання режиму попереднього програмування найменування (для пального із зазначенням коду товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД), цін товарів (послуг) та обліку їх кількості

п'ять неоподатковуваних мінімумів доходів громадян 
(85 грн)

Пункт  6 ст. 17 Закону про РРО

Порушення встановленого у п. 1 ст. 9 Закону про РРО порядку проведення розрахунків через каси підприємств, установ і організацій, в яких ці операції повинні проводитися з оформленням прибуткових і видаткових касових ордерів та видачею відповідних квитанцій, підписаних і завірених печаткою (за наявності) у встановленому порядку

10 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян 
(170 грн)

Пункт  7 ст. 17 Закону про РРО

Застосування при здійсненні розрахункових операцій РРО, в конструкцію чи програмне забезпечення якого внесено зміни, не передбачені конструкторсько-технологічною та програмною документацією виробника за умови відсутності чи пошкодження пломби ЦСО

100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян 
(1 700 грн)

Пункт  8 ст. 17 Закону про РРО

Неподання до контролюючих органів звітності, пов’язаної із застосуванням РРО, РК та копій розрахункових документів і фіскальних звітних чеків з РРО дротовими або бездротовими каналами зв’язку, в разі обов’язковості її подання

10 неоподатковуваних мінімумів доходів
громадян 
(170 грн)

Пункт  9 ст. 17 Закону про РРО

Реалізація суб’єктами господарювання товарів, які не обліковані в установленому порядку.

Такі вимоги не поширюються на фізичних осіб — підприємців, які є платниками єдиного податку та не зареєстровані платниками ПДВ

Подвійна вартість
товарів, які не обліковані за місцем реалізації та зберігання, за цінами реалізації,
але не менше 
10 неоподатковуваних мінімумів доходів
громадян 
(170 грн)

Стаття  20 Закону про РРО

Перевищення встановлених лімітів залишку готівки в касах

Двократний розмір
сум виявленої понадлімітної готівки за кожний день

Абзац другий частини першої ст. 1 Указу № 436

Неоприбуткування (неповне та/або несвоєчасне оприбуткування) у касах готівки

П’ятикратний розмір неоприбуткованої суми

Абзац третій частини першої ст. 1 Указу № 436

Проведення готівкових розрахунків без подання одержувачем коштів платіжного документа (товарного або касового чека, квитанції до прибуткового ордера, іншого письмового документа), який би підтверджував сплату покупцем готівкових коштів

У розмірі сплачених коштів

Абзац шостий частини першої ст. 1 Указу № 436

Володимир ОШКАЛО, головний державний ревізор-інспектор відділу фактичних перевірок,
контролю за готівковими операціями Управління перевірок
окремих платників Департаменту аудиту ДФС України

Бухгалтерський облік

Придбання товарів

Придбані товари зараховуються на баланс за первісною вартістю (п. 8 ПБО 9). Така вартість складається з фактичних витрат, перелік яких наведено в п. 9 цього ПБО. До них відносяться суми, що сплачуються постачальнику (за винятком ПДВ), суми ввізного мита, суми ПДВ, які не відшкодовуються підприємству —  покупцеві, транспортно-заготівельні витрати (далі — ТЗВ), інші витрати, безпосередньо пов’язані з придбанням запасів і доведенням їх до стану, в якому вони придатні для використання у запланованих цілях.

Приклад 1

Підприємство — платник ПДВ придбало у постачальника товари у кількості 10 шт. по ціні 1 000 грн на суму 12 000  грн (у тому числі ПДВ — 2 000 грн). ПДВ включено до складу податкового кредиту. Вартість доставки цих товарів стороннім перевізником становила 500 грн (без ПДВ).

Первісна вартість цих запасів становить 10 500 грн (10 000 + 500). Собівартість 1 шт.  —  1 050 грн (10 500 : 10).

Приклад 2

Умови — за  прикладом 1, тільки підприємство не є платником ПДВ. Первісна вартість — 12 500 грн (12 000 ­ + + 500). Оскільки підприємство не є платником ПДВ, суму ПДВ воно включає до первісної вартості товарів. Собівартість 1 шт.  —  1 250 грн (12 500 : 10). Якщо придбані товари оприбутковуються на складі, їх облік ведеться на субрахунку 281 «Товари на складі», а якщо в торговельному залі — на субрахунку 282 «Товари в торгівлі». Відобразимо в табл. 3 бухгалтерський облік придбання запасів за даними прикладу 1.

Таблиця 3

№ з/п

Зміст
господарської операції

Бухгалтерський облік

Сума, грн

Дебет

Кредит

1

Отримано товари на склад

281

631

10 000

2

Відображено податковий кредит з ПДВ

641

631

2 000

3

Оплачено вартість товарів з банківського рахунку

631

311

12 000

4

Отримано послуги доставки

281

631

500

5

Оплачено послуги доставки

631

311

500

Транспортно-заготівельні витрати

Вище в прикладах 1 і 2 було наведено ідентифікований порядок обліку ТЗВ,  коли такі витрати включаються до первісної вартості конкретних найменувань, груп, видів запасів. Проте не завжди це можна зробити, тому замість ідентифікованого застосовують загальний порядок обліку — на окремому субрахунку.

Пунктом 5.5 Методрекомендацій № 2 зазначено, що якщо ТЗВ пов’язані з доставкою кількох найменувань, груп, видів запасів, то їх сума може узагальнюватися за окремими групами запасів на окремому субрахунку (наприклад, 200 «Транспортно-заготівельні витрати на запаси») або на окремому додатковому субрахунку (наприклад, 2011 «Транспортно-заготівельні витрати на сировину та матеріали»).

Щодо роздрібних підприємств це може бути субрахунок четвертого порядку 2811 «ТЗВ на [таку-то групу товарів]».

Приклад 3

Підприємство торгує різним асортиментом товарів, і облік таких товарів ведеться як за найменуваннями, так і за групами товарів. Окремо на субрахунку 281 в аналітиці обліковується група «Хлібобулочні вироби» тощо. Доставка таких виробів здійснюється окремо від інших виробів, отже, є можливість вести окремий облік ТЗВ.

За даними цього прикладу підприємству доцільно облікувати ТЗВ окремо в аналітиці до субрахунку 281 «ТЗВ на хлібобулочні вироби».

Варіанти організації такої аналітики різні. Наприклад, у комп’ютерній бухгалтерській програмі це може бути окрема група «Хлібобулочні вироби», підгрупи до якої: 1 — «Хлібобулочні вироби», 2 — «ТЗВ». У свою чергу, у підгрупі 1 наводитимуться товари за найменуваннями, а в підгрупі 2 — сума ТЗВ, що відноситься до групи хлібобулочних виробів. Сума за цими підгрупами дасть первісну вартість товарів групи «Хлібобулочні вироби».

Якщо ТЗВ пов’язані з доставкою всієї номенклатури товарів і виділити їх щодо кожної окремої групи, найменування тощо немає можливості, ТЗВ обліковують на окремому субрахунку рахунку 28 або зо окремою позицією в аналітиці. Слід зазначити, що Інструкцією № 291 окремий субрахунок для обліку ТЗВ не передбачено. Проте підприємства торгівлі застосовують субрахунок  289 «ТЗВ» (приклад 2 додатка до ПБО 9). Такий порядок не суперечить вимогам Інструкції № 291, у якій зазначено, що підприємства виходячи з потреб управління, контро­лю, аналізу й звітності можуть запроваджувати нові субрахунки із збереженням кодів (номерів) субрахунків Плану рахунків. 

Отже, сума отриманих ТЗВ обліковується окремо в аналітиці чи на окремому субрахунку і потім розподіляється на суму витрачених товарів.

Нестачі при транспортуванні

Відповідно до п. 2.2 Методрекомендацій № 2 нестачі запасів у межах норм природного убутку, виявлені при оприбуткуванні придбаних запасів, що сталися при їх транспортуванні, включаються до первісної вартості запасів.

Понаднормові втрати і нестачі запасів не відносяться до первісної вартості запасів (п. 14 ПБО 9, п. 2.3 Методрекомендацій № 2). Проте понаднормові втрати і нестачі запасів та/або зіпсовані запаси, які виявлені під час оприбуткування і сталися при їх транспортуванні, оцінюються виходячи з первісної вартості одиниці придбаних запасів
(п. 2.3 Методрекомендацій № 2).

Нестачі і втрати запасів у межах установлених норм природного убутку під час транспортування відносяться на збільшення первісної вартості оприбуткованих запасів такого найменування, групи, видів (п. 5.7 вищезазначених Методрекомендацій).

Якщо понаднормова нестача виникла з вини постачальника чи стороннього перевізника, вартість нестачі відображається на рахунку 374 «Розрахунки за претензіями».

У разі виникнення понаднормової нестачі з вини підприємства покупця (у тому числі з вини працівників цього підприємства) чи з якихось об’єктивних причин (наприклад, форс-мажорних обставин) її вартість відображається за Дт субрахунку 947 «Нестачі і втрати від псування цінностей». При цьому до прийняття рішення про конкретних винуватців сума нестач і втрат відображається на позабалансовому субрахунку 072 «Невідшкодовані нестачі і втрати від псування цінностей». Після встановлення винних осіб, які мають відшкодувати втрати, належна до відшкодування сума відображається записом:

Дт 375 «Розрахунки за відшкодуванням завданих збитків»;

Кт 716 «Відшкодування раніше списаних активів».

Одночасно з цим записом списуються суми, відображені на позабалансовому субрахунку 072.

Документальне оформлення нестач

Для оформлення приймання матеріальних цінностей, які мають кількісні та якісні розбіжності з даними супровідних документів постачальника, застосовують акт про приймання матеріалів за формою № М-7, затвердженою наказом № 193. Такий акт складається приймальною комісією з обов’язковою участю матеріально відповідальної особи та представника відправника (постачальника) або представника незацікавленої організації. Акт затверджується керівником підприємства (організації) чи особою, яка на те уповноважена. Після приймання цінностей акти з доданням документів (товарно-транспортних накладних) передаються:

  • один — до бухгалтерії підприємства для обліку переміщення (руху) матеріальних цінностей;
  • другий — до відділу постачання або юридичного відділу для направлення листа-претензії постачальнику.

Крім акта форми № М-7, як додаток до нього складається комерційний акт. Наприклад, у разі залізничних перевезень комерційний акт складається відповідно до Правил № 334. У разі автомобільних перевезень за умови вини перевізника згідно з п. 15 Правил № 363 складається акт за формою додатка 4 до Правил № 363. На підставі акта виставляється претензія перевізнику в порядку, визначеному
п. 16 Правил № 334.

Приклад 4

Підприємство за передоплатою придбало рибу охолоджену 1 000 кг за ціною без ПДВ 50 грн/кг на суму 50 000 грн (1 000 х 50). Крім того, ПДВ  — 10 000 грн, усього — на суму 60 000 грн. При прийманні встановлено, що фактична вага отриманої риби  — 995 кг, тобто нестача становить 5 кг, з якої 1,8 кг у межах норм природного убутку, 3,2 кг  — понаднормова нестача. Риба продаватиметься у роздріб за ціною 120 грн/кг (у тому числі ПДВ  — 20 грн).

Понаднормова нестача виникла з вини:

варіант 1 — постачальника. Постачальнику виставлено претензію. Постачальник повернув покупцеві на його банківський рахунок частину передоплати в розмірі понаднормової нестачі;

варіант 2 — експедитора підприємства покупця. Після вирішення питання про винуватця і розмір збитку експедитор відшкодував вартість нестачі в касу підприємства.

Собівартість понаднормової нестачі без ПДВ становить 160 грн (3,2 × 50), крім того, ПДВ —  32 грн (160 × 20 %), всього на суму 192 грн (160 + 32). Собівартість нестачі в межах норм природного убутку становить 90 грн
(1,8 × 50) та додається до первісної вартості придбаної партії риби. Таким чином, собівартість партії становить 49 840 грн (50 000 – 160), а ціна 1 кг риби — 50,09 грн (49 840 : (1 000 – 5)).

Бухгалтерський облік за умовами прикладу 4 наведено в табл. 4.

Таблиця 4

№ з/п

Зміст господарської операції

Бухгалтерський облік

Сума, грн

дебет

кредит

1

Здійснено передоплату постачальнику

371

311

60 000

2

Відображено податковий кредит з ПДВ

641

644

10 000

3

Отримано придбану рибу

28

631

49 840

4

Зараховано зобов’язання за ПДВ (49 840 × 20%)

644

631

9 968

Варіант 1

5

Виставлено претензію постачальнику

374

631

192

6

Повернуто на банківський рахунок частину передоплати в розмірі претензії

311

374

192

7

Відкориговано суму податкового кредиту з ПДВ способом сторно

641

644

–32

8

Зараховано заборгованість за передоплатою із заборгованістю за отриманим товаром

631

371

60 000

Варіант 2

9

Списано вартість понаднормової нестачі

947

631

160

10

Зараховано зобов’язання за ПДВ

644

631

32

11

Нараховано податкове зобов’язання на суму понаднормової нестачі відповідно
до п. 198.5 ст. 198 Податкового кодексу

947

641

32

12

Відображено суму збитку від понаднормової нестачі на позабалансовому рахунку

072

192

13

Вирішено питання про винуватця, який відшкодує розмір збитку (за цінами продажу понаднормової нестачі (120 × 3,2))

375

716

384

14

Зменшено позабалансовий рахунок на суму відображеного збитку (сторно)

072

–192

15

Відшкодовано винуватцем збиток

301

375

384

Витрати, що не включаються до первісної вартості

Відповідно до п. 14 ПБО 9 не включаються до первісної вартості запасів, а належать до витрат того періоду, в якому вони були здійснені (встановлені):

  • понаднормові втрати і нестачі запасів;
  • фінансові витрати (за винятком фінансових витрат, які включаються до собівартості кваліфікаційних активів відповідно до ПБО 31 «Фінансові витрати»);
  • витрати на збут;
  • загальногосподарські та інші подібні витрати, які безпосередньо не пов’язані з придбанням і доставкою запасів та приведенням їх до стану, в якому вони придатні для використання у запланованих цілях.

Понаднормові втрати і нестачі було розглянуто вище.

Фінансові витрати для підприємства роздрібної торгівлі — це насамперед відсотки за отриманими кредитами на придбання, наприклад, товарів. Проте товари не належать до кваліфікаційних активів, тому витрати на відсотки включатимуться до складу витрат (субрахунок 951), а не до первісної вартості товарів.

До витрат на збут належать, зокрема, витрати на зберігання, підсортування, обробку, пакування і передпродажну підготовку товарів (п. 3.6 таблиці до п. 20 Методрекомендацій № 145).

Прикладами загальногосподарських (адміністративних) витрат є витрати на відрядження керівництва для укладення з постачальниками договорів постачання товарів тощо.

Торгова націнка

Торгова націнка в бухгалтерському обліку торговельного підприємства — це елемент методу ціни продажу, який застосовується при вибутті запасів (п. 16 ПБО 9). Відповідно до п. 22 цього ПБО  такий  метод можуть застосовувати (якщо інші методи оцінки вибуття запасів не виправдані) підприємства, що мають значну і змінну номенклатуру товарів з приблизно однаковим рівнем торгової націнки.

Метод ціни продажу найбільш підходить у разі ручного обліку товарів. Проте якщо облік товарів автоматизовано, то є можливість обліковувати кожну одиницю товарів. У такому разі може застосовуватися оцінка вибуття за методом ідентифікованої собівартості відповідної одиниці товарів або середньозваженої собівартості тощо.

Торгова націнка — це різниця між продажною вартістю товарів (з ПДВ) і первісною вартістю. Торгову націнку доцільно встановлювати наказом по підприємству. Маючи такий наказ, відповідальний працівник, отримуючи товари в торговельний зал магазину, здійснює нарахування такої націнки у відповідних документах. Наприклад, якщо товари отримано за накладною із зазначенням ціни, вартості кожного товару, то в цій самій накладній може бути здійснено розрахунок націнки на товари. Тобто в накладній буде проставлено в тому числі ціну продажу кожного товару, націнку, загальну продажну вартість. Водночас роздрібні ціни на отриманий товар окремо зазначаються у реєстрі цін та проводиться маркування товарів. Така накладна додається до товарного звіту.

Приклад 5

Наказом по підприємству встановлено націнку на всі види товарів у розмірі 140 % від ціни постачальника з урахуванням у відсотку націнки суми ПДВ.

Отримано товари за накладною постачальника, де зазначено вартість товарів без ПДВ 10 000 грн, крім того, ПДВ — 2 000 грн, загальна вартість за накладною — 12 000 грн.

Націнка становить 14 000 грн (10 000 х 120 %), отже, продажна вартість цього товару буде 24 000 грн (10 000 + 14 000), у тому числі ПДВ — 4 000 грн.

У бухгалтерському обліку товари на складі (в коморі тощо) обліковуються на субрахунку 281 «Товари на складі», а товари, передані до торговельного залу магазину, — на субрахунку 282 «Товари в торгівлі». Торгова націнка обліковується на субрахунку 285 «Торгова націнка». Залишок на субрахунках 281 і 282 — дебетовий, а на субрахунку 285 — кредитовий. Торгова націнка нараховується в момент передачі товару до торговельного залу записом Дт 282 Кт 285.

При цьому до фінансової звітності включається згорнуте сальдо за цими субрахунками — залишок за Дт 282 і 281 мінус залишок за Кт 285.

Бухгалтерський облік за умовами прикладу 5 наведено у табл. 5.

Таблиця 5

№ 
з/п

Зміст господарської операції

Бухгалтерський облік

Сума, грн

дебет

кредит

1

Придбано товари й оприбутковано в торговельному залі

282

631

10 000

2

Відображено податковий кредит з ПДВ

641

631

2 000

3

Нараховано торгову націнку

282

285

14 000

Вибуття товарів

Дохід від продажу товарів відображається на субрахунку 702 «Дохід від реалізації товарів», собівартість реалізованих товарів — на однойменному субрахунку 902.

Товари вибувають насамперед внаслідок їх продажу. Проте можливе вибуття і з інших причин. Наприклад, нестача, повернення постачальникам тощо. Перше питання, пов’язане з вибуттям, — як оцінити вибулі товари?

Для оцінки вибулих товарів п. 16 ПБО 9 передбачено такі методи оцінки:

  • ідентифікованої собівартості відповідної одиниці запасів;
  • середньозваженої собівартості;
  • собівартості перших за часом надходження запасів (ФІФО);
  • нормативних витрат;
  • ціни продажу.

Перші чотири методи базуються на собівартості товарів. Тобто для того щоб їх застосувати, підприємство має мати інформацію про собівартість кожної одиниці товарів. Проте, наприклад, якщо підприємство продає автомобілі, то кожна з одиниць такого товару обліковується окремо. Щодо роздрібної торгівлі, коли підприємство продає значну номенклатуру товарів, виконати умову щодо обліку кожної одиниці товару можливо тільки у разі автоматизованого обліку товарів. Вручну відслідкувати рух товару теоретично можливо, але на практиці проблематично.

У разі коли підприємство має автоматизований облік руху товару, розглянемо, який з чотирьох методів обрати.

Оскільки четвертий метод вибуття стосується виробничих підприємств, підприємствами роздрібної торгівлі він не може бути застосований.

За першим методом вибуття оцінюються товари, які не замінюють один одного, є свого роду унікальними і визначаються індивідуальними ознаками (коштовності, комп’ютерна техніка, автомобілі тощо). Тому й застосовувати його можуть підприємства, що торгують відповідними товарами.

Але переважна більшість підприємств роздрібної торгівлі торгують товарами, які визначаються родовими ознаками (найменуванням, сортом тощо). Тому для них має застосовуватися другий або третій методи вибуття.

Якщо підприємство роздрібної торгівлі не має автоматизованого обліку руху товарів, маючи при цьому значну і змінну номенклатуру товарів з приблизно однаковим рівнем торгової націнки, для нього має застосовуватися метод ціни продажу.

На відміну від перших чотирьох методів при обліку товарів за методом цін продажу в аналітичних реєстрах бухобліку, які застосовує підприємство, відсутні дані щодо собівартості кожної одиниці товарів. А собівартість на кожну дату балансу обчислюється розрахунковим шляхом. В аналітичних реєстрах обліку (товарних звітах тощо) наводиться тільки загальна продажна вартість усього наявного товару. Дані за кожною одиницею товару відсутні. Для встановлення фактичної номенклатури, кількості товарів та звірки її вартості у продажних цінах з обліковими даними (у продажних цінах) на таких підприємствах слід часто (щомісяця, щокварталу тощо) проводити інвентаризацію. При цьому товари при проведенні інвентаризації оцінюються за продажними цінами.

Особливості визначення собівартості вибулих товарів за методом ціни продажу такі (п. 22 ПБО 9):

  • собівартість реалізованих товарів визначається як різниця між продажною (роздрібною) вартістю реалізованих товарів і сумою торгової націнки на ці товари;
  • сума торгової націнки на реалізовані товари визначається як добуток продажної (роздрібної) вартості реалізованих товарів і середнього відсотка торгової націнки;
  • середній відсоток торгової націнки визначається діленням суми залишку торгових націнок на початок звітного місяця і торгових націнок у продажній вартості одержаних у звітному місяці товарів на суму продажної (роздрібної) вартості залишку товарів на початок звітного місяця та продажної (роздрібної) вартості одержаних у звітному місяці товарів.

Приклад 6

Підприємство роздрібної торгівлі оцінює товари при вибутті за методом ціни продажу. Воно має такі показники руху товарів за місяць (табл. 6):

Таблиця 6

Зміст

Субрахунок  282

Субрахунок 285

1

2

4

Залишок на початок місяця

252 000

102 000

Надійшло за місяць

510 000

210 000

Вибуло за місяць (реалізовано)

540 000

?

З'ясуємо як визначити суму торгової націнки на реалізовані товари.

Середній коефіцієнт торгової націнки за місяць — 0,409449
((102 000 + 210 000) : (252 000 + 510 000)).

Сума торгової націнки на реалізовані товари становить 221 102,46 грн
(540 000 × 0,409449).

Обраний метод є елементом облікової політики підприємства, тому зазвичай обумовлюється наказом по підприємству про облікову політику.

Розподіл ТЗВ при вибутті товарів

Особливості розподілу ТЗВ установлено п. 9 та додатком до ПБО 9, п. 5.6 Методрекомендацій № 2. При цьому в додатку до ПБО 9 наведено два приклади розподілу ТЗВ: перший — для підприємств, які не оцінюють товари при вибутті за цінами продажу, а другий — для підприємств роздрібної торгівлі, які застосовують оцінку товарів при вибутті за методом ціни продажу.

Розглянемо ці методи на прикладах.

Приклад 7

Підприємство має такі показники з руху товарів, які обліковуються за первісною вартістю на субрахунку 282:

  • залишок на початок місяця — 150 000 грн;
  • надійшло за місяць — 300 000 грн (крім того, ПДВ — 60 000 грн.);
  • реалізовано за готівку (товари при вибутті оцінюються за середньозваженою собівартістю)  400 000 грн (продаж за 960 000 грн (у тому числі ПДВ — 160 000 грн);
  • залишок на кінець місяця — 50 000 грн.

Дані щодо ТЗВ такі (на субрахунку 289):

  • залишок на початок місяця — 25 000 грн;
  • надійшло за місяць — 50 000 грн (придбано послуги перевезення без ПДВ).

Спершу обчислюємо суму ТЗВ, що припадає на товари, які реалізовано: (25 000 + 50 000) : (150 000 + 300 000) х 400 000 = 66 667 грн. Таким чином, залишок ТЗВ на кінець місяця становитиме 8 333 грн (25 000 + 50 000 – 66 667). Бухгалтерський облік цих операцій наведено у табл. 7.

Таблиця 7

№ 
з/п

Зміст
господарської операції

Бухгалтерський облік

Сума, грн

дебет

кредит

1

Придбано товари

282

631

300 000

2

Відображено податковий
кредит з ПДВ

641

631

60 000

3

Оплачено придбані товари

631

311

360 000

4

Придбано послуги перевезення

289

631

50 000

5

Оплачено послуги перевезення

631

311

50 000

6

Продано товари

301

702

960 000

7

Відображено податкове зобов’язання з ПДВ

702

641

160 000

8

Віднесено на фінансові результати дохід від продажу

702

791

800 000

9

Списано собівартість
проданих товарів

902

282

400 000

10

Списано суму ТЗВ, що припадає на реалізовані товари

902

289

66 667

11

Віднесено на фінансові результати собівартість реалізації

791

902

466 667

Приклад 8

Підприємство роздрібної торгівлі оцінює товари при вибутті за методом ціни продажу. Воно має такі показники руху товарів за місяць (табл. 8):

Таблиця 8

Зміст

Субрахунок 282

Субрахунок 289

Субрахунок  285

1

2

3

4

1. Залишок на початок місяця

252 000

25 000

102 000

2. Надійшло за місяць

510 000

50 000

210 000

3. Вибуло
за місяць (реалізовано)

540 000

?

?

Визначаємо суму націнки, що відноситься до реалізованих товарів: (102 000 + 210 000) : (252 000 + 510 000) х 540 000 = 221 102 грн.

Таким чином, первісна вартість реалізованих товарів (без урахування ТЗВ) становить 318 898 грн (540 000 – 221 102).

Сума націнки на кінець місяця становить 90 898 грн (102 000 + 210 000 – 221 102).
Визначаємо суму ТЗВ, що відноситься до реалізованих товарів: (25 000 + 50 000) : (252 000 + 510 000) ×  540 000 = 53 150 грн.
ТЗВ на кінець місяця становить 21 850 грн (25 000 + 50 000 – 53 150).

Бухгалтерський облік цих операцій наведено у табл. 9.

Таблиця 9

№ з/п

Зміст
господарської операції

Бухгалтерський облік

Сума, грн

дебет

кредит

1

Придбано товари

282

631

300 000

3

Оплачено придбані товари

631

311

360 000

4

Придбано послуги
перевезення

289

631

50 000

5

Оплачено послуги
перевезення

631

311

50 000

6

Нараховано торгову націнку

282

285

210 000

7

Продано товари

301

702

540 000

8

Відображено податкове зобов’язання з ПДВ

702

641

90 000

9

Віднесено на фінансові результати дохід від продажу

702

791

450 000

10

Списано торгову націнку на реалізовані товари методом сторно

282

285

-221 102

11

Списано собівартість
реалізованих товарів
(без урахування ТЗВ)

902

282

318 898

12

Списано суму ТЗВ, що припадає на реалізовані товари

902

289

53 150

13

Віднесено на фінансові результати собівартість реалізації
(318 898 + 53 150)

791

902

372 048

Нестача товарів під час інвентаризації

Вище було розглянуто нестачу товарів під час транспортування. Щодо нестачі товарів, виявлених під час зберігання (тобто вже після того, як товар доставлено в магазин і оприбутковано), то вона обліковується дещо інакше.

Відповідно до п. 5.7 Методрекомендацій  № 2 нестачі і втрати запасів (як у межах норм, так і понаднормові), виявлені під час зберігання, визнаються витратами звітного періоду з відображенням їх фактичної собівартості (з урахуванням ТЗВ) за Дт субрахунку 947.

Водночас до прийняття рішення про конкретних винуватців понаднормові суми нестач відображаються на позабалансовому субрахунку 072. Після встановлення винної особи, яка відшкодовує збиток, сума до відшкодування відображається записом Дт 375 Кт 716. Крім того, списується сума нестачі, відображена на субрахунку 072.

У разі обліку товарів за методом ціни продажу списанню підлягає також сума націнки, яка відноситься до товарів, яких не вистачає.

Приклад 9

Початкові дані прикладу 8, але за місяць вибуло 540 240 грн, у тому числі 540 000 грн внаслідок реалізації, а 240 грн — нестача, виявлена під час інвентаризації.

Нестача риби копченої (2 кг) на суму за продажною ціною 240 грн (у тому числі ПДВ   —  40 грн). Розраховано природний убуток, у межах якого може бути списання, —  1,8 кг на суму 216 грн (у тому числі ПДВ — 36 грн). Понаднормова нестача — 0,2 кг за ціною продажу  24 грн (240 – 216).

Після встановлення винної особи остання відшкодувала нанесений збиток у сумі 24 грн у касу підприємства.

Визначаємо суму націнки, що відноситься до вибулих товарів: (102 000 + 210 000) : (252 000 + 510 000) х х  540 240 = 221 200,63 грн. Націнка, що відноситься до нестачі, — 98,27 грн (221 200,63 : 540 240 х 240).

Визначаємо суму ТЗВ, що відноситься до вибулих товарів: (25 000 + 50 000) : (252 000 + 510 000) × 540 240 = 53 173,23 грн. Із цієї суми ТЗВ, що відноситься до нестачі, — 23,62 грн (53 173,23 : 540 240 х 240). Таким чином, собівартість нестачі становить 165,35 грн (240 – 98,27 + 23,62).

Визначимо собівартість нестачі іншим способом. Собівартість вибулих товарів становить 372 212,60 грн (540 240 – 221 200,63 + 53 173,23). Собівартість нестачі   — 165,35 грн (372 212,60 : 540 240 × 240). Собівартість понаднормової нестачі  —16,54 грн (165,36 : 2 × 0,2). Нараховано податкове зобов’язання з ПДВ відповідно до п. 198.5 ст. 198 Податкового кодексу — 3,31 грн (16,54 × 20 %). Собівартість нестачі в межах норм природного убутку становить 148,81 грн (165,35 – 16,54).

У табл. 10 відображено бухгалтерський облік списання нестачі за даними прикладу 8 та 9.

Таблиця 10


з/п

Зміст
господарської операції

Бухгалтерський облік

Сума,
грн

дебет

кредит

1

Списано націнку виявленої нестачі
способом сторно

282

285

–98,27

2

Списано собівартість нестачі (без урахування ТЗВ)
(165,35 – 23,62)

947

282

141,73

3

Списано суму ТЗВ, що відноситься до нестач

947

289

23,62

4

Нараховано податкове зобов’язання з ПДВ на понаднормові нестачі

947

641

3,31

5

Зараховано за балансом вартість понаднормової нестачі (16,54 + 3,31)

072

19,85

6

Вирішено питання про винуватця, який відшкодує розмір збитку

375

716

24,00

7

Зменшено позабалансовий рахунок на суму відображеної шкоди (сторно)

072

–19,85

8

Відшкодовано збиток винуватцем

301

375

24,00

Повернення товарів покупцями

Пунктом 7 ПБО 15 установлено, що чистий дохід від реалізації товарів визначається за вирахуванням вартості повернутих товарів. Таке вирахування відображається за Дт субрахунку 704 відповідно до Інструкції № 291. Оприбуткування повернутих товарів відображається записом: Дт 902 Кт 28.

Приклад 10

Магазин отримав від покупця — неплатника ПДВ повернутий товар і повернув йому з каси кошти за товар на суму 1 200 грн (у тому числі ПДВ — 200 грн). Товар оприбутковано в торговельному залі. Собівартість повернутого товару — 500 грн.

Бухгалтерський облік цих операцій наведено в табл. 11.

Таблиця 11

№ з/п

Зміст
господарської операції

Бухгалтерський облік

Сума, грн

 

дебет

кредит

1

Отримано повернутий товар з одночасною виплатою коштів покупцеві:

 зменшено дохід

704

301

1 200

2

 Зменшено податкові зобов’язання з ПДВ (сторно)

704

641

–200

3

Оприбутковано повернуті товари (сторно)

902

282

500

4

Відновлено торгову націнку повернутих товарів (сторно) (1 200 – 500)

285

282

700

Повернення товару постачальнику

Приклад 11

Магазин повернув постачальнику товари, які обліковувалися в торговельному залі за продажною ціною 12 000 грн (у тому числі ПДВ — 2 000 грн). Вартість придбання цих товарів у постачальника — 6 000 грн (у тому числі ПДВ — 1 000 грн). Постачальник повернув магазину оплату за ці товари 6 000 грн.

Бухгалтерський облік цих операцій відображено в табл. 12.

Таблиця 12


з/п

Зміст
господарської операції

Бухгалтерський облік

Сума, грн.

дебет

кредит

1

Повернуто товар постачальнику (сторно)

на суму без урахування ПДВ

282

631

–5 000

2

Відкориговано суму податкового кредиту з ПДВ

641

631

–1 000

3

Списано торгову націнку (12 000 – 5 000)

282

285

–7 000

4

Повернуто магазину оплату за товари постачальником

311

631

6 000

Уцінка/дооцінка товарів

Відповідно до п. 24 ПБО 9 запаси відображаються в бухгалтерському обліку і звітності за найменшою з двох оцінок: первісною вартістю або чистою вартістю реалізації.

Запаси відображаються за чистою вартістю реалізації, якщо на дату балансу їх ціна знизилась або вони зіпсовані, застаріли або іншим чином втратили первісно очікувану економічну вигоду (п. 25 ПБО 9).

Сума уцінки списується на субрахунок 946 «Втрати від знецінення запасів».

Водночас відповідно до п. 28 ПБО 9 якщо чиста вартість реалізації тих запасів, що раніше були уцінені та є активами на дату балансу, надалі збільшується, то на суму збільшення чистої вартості реалізації, але не більше суми попереднього зменшення, визнається інший операційний дохід (субрахунок 719) із збільшенням вартості цих запасів.

Тобто якщо, наприклад, підприємство уцінило товари до 100 грн первісною вартістю 130 грн, то в подальшому дооцінити можна не більше ніж до 130 грн.

Щодо підприємств, які ведуть облік товарів за методом ціни продажу, суму уцінки та дооцінки розподіляють пропорційно між сумою націнки і первісною вартістю
уцінених/дооцінених товарів.

Приклад 12

Магазин уцінює товари, продажна вартість яких  12 000 грн, до 9 600 грн.
Первісна вартість товарів — 5 000 грн. Таким чином, націнка становить 7 000 грн (12 000 – 5 000). Магазин застосовує метод ціни продажу.

Уцінений товар не було продано, однак згодом чиста вартість реалізації товару збільшилася до 10 800 грн.

Загальна сума уцінки — 2 400 грн (12 000 – 9 600). З неї за рахунок первісної вартості слід уцінити 1 000 грн (2 400 : 12 000 х 5 000) за рахунок зменшення націнки 1 400 грн (2 400 : 12 000 х 7 000). Після уцінки первісна вартість зменшиться до 4 000 грн (5 000 – 1 000), а націнка — до 5 600 грн (7 000 – 1 400).

Загальна сума наступної дооцінки — 1 200 грн (10 800 – 9 600). З неї за рахунок збільшення первісної вартості — 500 грн (1 200 : 9 600 х 4 000), за рахунок збільшення націнки — 700 грн (1 200 : 9 600 х 5 600).

Бухгалтерський облік таких операцій наведено в табл. 13.

Таблиця 13

№ з/п

Зміст
господарської операції

Бухгалтерський облік

Сума, грн

дебет

кредит

Уцінка товару

1

Уцінка:

за рахунок зменшення первісної вартості

 

946

 

282

 

1 000

2

за рахунок зменшення націнки (сторно)

282

285

–1 400

Дооцінка товару

32

Дооцінка:

за рахунок збільшення первісної вартості

 

282

 

719

 

500

4

за рахунок збільшення націнки

282

285

700

Документальне оформлення товарів у магазині

Рух товарів у магазині оформляється накладними, ТТН тощо. При продажу товарів, як правило, застосовується РРО, тому вибуття товарів внаслідок продажу оформляється чеками РРО. Дані всіх чеків за зміну підсумовуються у Z-звіті, який роздруковується в кінці кожного робочого дня. Таким чином, для відображення в обліку операцій продажу товарів за зміну використовуються дані Z-звіту.

Крім того, рух товарів також підтверджується актами про списання, переоцінку, інвентаризаційними документами тощо.

Специфікою магазинів є наявність значної номенклатури товарів, внаслідок чого не завжди вдається налагодити облік товарів за кожним найменуванням. Тому в більшості магазинів облік товарів ведеться не за кожним найменуванням, а загальною сумою за всією номенклатурою у продажних цінах.

Товарний звіт. На підставі первинних документів щодо руху товарів (накладні, Z-звіти тощо) матеріально відповідальні особи (старші продавці, комірники тощо) складають зведений первинний документ — товарний звіт, форму якого наведено у додатку 6 до Методрекомендацій № 157.

Таким чином, облік товарів у товарному звіті ведеться за продажними цінами. Тобто товарний звіт — це обліковий реєстр за субрахунком 282. Показники товарного звіту на початок, кінець місяця, обороти за місяць — це залишки на початок і кінець місяця та обороти за місяць за субрахунком  282. Дані з товарного звіту заносяться до регістрів бухгалтерського обліку.

Розглянемо особливості заповнення товарного звіту.

До розділу «Прибуток» включаються дані накладних та інших документів з надходження товарів (у продажних цінах). Зазначаються дати і номери кожного документа.

До розділу «Видаток» включаються дані документів на видаток (також у продажних цінах) — Z-звіти тощо.

Товарний звіт один раз на 3, 5, 7, 10 днів тощо передається до бухгалтерії торговельного підприємства. Періодичність передачі встановлюється внутрішніми документами підприємства. До товарного звіту додаються всі первинні документи щодо руху товарів, на підставі яких у ньому зроблено записи. Товарний звіт складається у двох примірниках, один з яких залишається у матеріально відповідальної особи, а другий — у бухгалтерії.

На підставі товарного звіту та доданих до нього документів у бухгалтерії роблять бухгалтерські записи з надходження, вибуття товарів, що обліковуються на субрахунку 282, нарахування торгової націнки на 
субрахунку 285.

Як зазначалося, облік товарів у магазині ведеться здебільшого тільки у грощовому виразі в продажних цінах. Кількісний склад та номенклатура товарів виявляються тільки під час проведення інвентаризацій. Інвентаризація обов’язково має проводитися щонайменше один раз на рік перед складанням річної фінансової звітності. Проте магазинам доцільно проводити інвентаризацію частіше. Періодичність проведення інвентаризації встановлюється наказом по підприємству.

Приклад 13

Залишок товарів у магазині ТОВ «Арнольдо-М» на початок 30.11.2017 р. становить 120 000 грн. Протягом дня від ПП «Ніченька» за накладною  від 30.11.2017 р. № 559 надійшли товари на суму 9 600 грн (у тому числі ПДВ — 1 600 грн). Цю накладну розцінено за продажними цінами на суму 24 000 грн. Протягом дня продано товарів за готівку на суму 30 000 грн (у тому числі з ПДВ — 5 000 грн), що оформлено Z-звітом від 30.11.17 р.  № 312. Залишок товарів на кінець дня — 99 600 грн (120 000 + 9 600 – 30 000).

Зразок заповнення товарного звіту  наведено за даними прикладу 13.

Олександр ЗОЛОТУХІН, консультант з бухгалтерського та податкового обліку          

ВИКОРИСТАНА ЛІТЕРАТУРА

Господарський кодекс — Господарський кодекс України від 16.01.2003 р. № 436-IV. КпАП — Кодекс України про адміністративні правопорушення від 07.12.84 р. № 8073-X. Податковий кодекс — Податковий кодекс України від 02.12.2010 р. № 2755-VI. Цивільний кодекс — Цивільний кодекс України від 16.01.2003 р. № 435-IV. Указ № 436 — Указ Президента України від 12.06.95 р. № 436/95 «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки». Закон про держреєстрацію — Закон України від 15.05.2003 р. № 755-IV «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб — підприємців та громадських формувань». Закон про ЄСВ — Закон України від 08.07.2010 р. № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування». Закон про РРО — Закон України від 06.07.95 р. № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг». Закон № 56 — Закон України від 15.02.95 р. № 56/95-ВР «Про статус гірських населених пунктів в Україні».  Закон № 71 — Закон України від 28.12.2014 р. № 71-VIIІ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи». Закон № 481 — Закон України від 19.12.95 р. № 481/95-BP «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів». Закон № 2662 — Закон України від 16.06.2005 р. № 2662-IV «Про виноград та виноградне вино». Постанова № 957 — постанова Кабінету Міністрів України від 30.10.2008 р. № 957 «Про встановлення розміру мінімальних оптово-відпускних і роздрібних цін на окремі види алкогольних напоїв». Постанова № 984 — постанова Кабінету Міністрів України від 18.12.2017 р. № 984 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 23 серпня 2000 р. № 1336». Постанова № 1336 — постанова Кабінету Міністрів України від 23.08.2000 р. № 1336 «Про забезпечення реалізації статті 10 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг». Наказ № 14 — наказ Мінфіну України від 23.01.2015 р. № 14 «Про затвердження форми декларації акцизного податку, Порядку заповнення та подання декларації акцизного податку». Наказ № 193 — наказ Мінстату України від 21.06.96 р. № 193 «Про затвердження типових форм первинних облікових документів з обліку сировини та матеріалів» Наказ № 251 — наказ ДПА України від 28.05.2002 р. № 251 «Про затвердження Порядку ведення Єдиного державного реєстру місць зберігання та форми довідки про внесення місця зберігання до Єдиного державного реєстру». Наказ № 3268/5 — наказ Мін’юсту України від 18.11.2016 р. за № 3268/5 «Про затвердження форм заяв у сфері державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб — підприємців та громадських формувань». Перелік № 1336 — Перелік окремих форм та умов проведення діяльності у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, яким дозволено проводити розрахункові операції без застосування реєстраторів розрахункових операцій з використанням розрахункових книжок та книг обліку розрахункових операцій, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 23.08.2000 р. № 1336 Порядок № 14 — Порядок заповнення та подання декларації акцизного податку, затверджений наказом Мінфіну України від 23.01.2015 р. № 14. Порядок № 218 — Порядок заповнен­ня акцизної накладної, розрахунку коригування акцизної накладної, заявки на поповнення (коригування) залишку пального, затверджений наказом Мінфіну України від 25.02.2016 р. № 218. Порядок № 547 — Порядок реєстрації та застосування реєстраторів розрахункових операцій, що застосовуються для реєстрації розрахункових операцій за товари (послуги), затверджений наказом Мінфіну України від 14.06.2016 р. № 547 Порядок № 1588 — Порядок обліку платників податків і зборів, затверджений наказом Мінфіну України від 09.12.2011 р. № 1588. Правила  № 334 — Правила складання актів, затверджені наказом Мінтрансу України від 28.05.2002 р. № 334. Правила № 363 — Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджені наказом Мінтрансу України від 14.10.97 р. № 363. ДСТУ 4806:2007 — Національний стандарт України «Вина. Загальні технічні умови» ДСТУ 4806:2007. ПБО 9 — Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 9 «Запаси», затверджене наказом Мінфіну України від 20.10. 99 р. № 246. ПБО 15 — Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 15 «Дохід», затверджене наказом Мінфіну України від 29.11. 99 р. № 290. ПБО 31 —  Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 31 «Фінансові витрати», затверджене наказом Мінфіну України від 28.04.2006  р. № 415 . Методрекомендації № 2 — Методичні рекомендації з бухгалтерського обліку запасів, затверджені наказом Мінфіну України від 10.01.2007 р. № 2. Інструкція № 291 — Інструкція про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємств і організацій, затверджена наказом Мінфіну України від 30.11.99 р. № 291. Методрекомендації № 145 — Методичні рекомендації з формування складу витрат та порядку їх планування в торговельній діяльності, затверджені наказом Мінекономіки України від 22.05.2002 р. № 145. Методрекомендації № 157 — Методичні рекомендації щодо впровадження національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку у сфері громадського харчування і побутових послуг, гармонізованих з міжнародними стандартами, затверджені наказом Мінекономіки України від 17.06.2003 № 157