Новости

Плата за землю в Україні

27.08.2018 / 12:00
Плата за землю в Україні

Хто є платником

Відповідно до ст. 269 Податкового кодексу платниками земельного податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі. 

У разі якщо на земельній ділянці знаходиться будівля, що перебуває у спільній власності кількох фізичних осіб, постає питання, хто повинен сплачувати податок.

Зауважимо, що за таку земельну ділянку податок нараховується з урахуванням прибудинкової території кожній з таких осіб:

  • у рівних частинах — якщо будівля перебуває у спільній сумісній власності кількох осіб, але не поділена в натурі, або одній з таких осіб-власників, визначеній за їх згодою, якщо інше не встановлено судом;
  • пропорційно належній частці кожної особи — якщо будівля перебуває у спільній частковій власності;
  • пропорційно частці, належній кожній особі, — якщо будівля перебуває у спільній сумісній власності і поділена в натурі (п. 286.6 ст. 286 Податкового кодексу).

За земельну ділянку, на якій розташовано будівлю, що перебуває у користуванні кількох фізичних осіб, податок нараховується кожній з них пропорційно тій частині площі будівлі, що знаходиться в їх користуванні, з урахуванням прибудинкової території.

 
При переході права власності на будівлю, споруду (їх частину) податок за земельні ділянки, на яких розташовані такі будівлі, споруди (їх частини), з урахуванням прибудинкової території сплачується на загальних підставах з дати державної реєстрації права власності на таку земельну ділянку

Власник нежилого приміщення (його частини) у багатоквартирному жилому будинку сплачує до бюджету податок за площу під такими приміщеннями (їх частинами) з урахуванням пропорційної частки прибудинкової території з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно.

Об’єкт і база оподаткування

Об’єктами оподаткування земельним податком є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні, та земельні частки (паї), які перебувають у власності (ст. 270 Податкового кодексу).

Базою оподаткування є:

  • нормативна грошова оцінка (далі — НГО) земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого розділом ХІІІ Кодексу;
  • площа земельних ділянок, НГО яких не проведено.

Коефіцієнт індексації НГО земель застосовується кумулятивно залежно від дати проведення НГО земель.

Підставою для нарахування земельного податку є дані Державного земельного кадастру.

Ставки земельного податку

Верховна Рада АР Крим та органи місцевого самоврядування встановлюють ставки плати за землю та пільги щодо земельного податку, що сплачується на відповідній території.

За земельні ділянки, НГО яких проведено, ставка податку встановлюється у розмірі не більше 3 % від їх НГО, для земель загального користування — не більше 1 % від їх НГО, а для сільськогосподарських угідь — не менше 0,3 % та не більше 1 % від їх НГО.

Ставка податку у розмірі не більше 12 % від їх НГО встановлюється за земельні ділянки, які перебувають у постійному користуванні суб’єктів господарювання (крім державної та комунальної форми власності).

За земельні ділянки, розташовані за межами населених пунктів, ставка податку встановлюється у розмірі не більше 5 % від НГО одиниці площі ріллі по АР Крим або по області, а для сільськогосподарських угідь — не менше 0,3 % та не більше 5 % від НГО одиниці площі ріллі по АР Крим або по області.

Розмір орендної плати

Розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу:

  • не може бути меншою за розмір земельного податку:
  • для земельних ділянок, НГО яких проведено, — у розмірі не більше 3 % їх НГО, для земель загального користування — не більше 1 % їх НГО, для сільськогосподарських угідь — не менше 0,3 % та не більше 1 % їх НГО;
  • для земельних ділянок, НГО яких не проведено, — у розмірі не більше 5 % НГО одиниці площі ріллі по АР Крим або по області, для сільськогосподарських угідь — не менше 0,3 % та не більше 5 % НГО одиниці площі ріллі по АР Крим або по області;
  • не може перевищувати 12 % НГО;
  • може перевищувати граничний розмір орендної плати у разі визначення орендаря на конкурентних засадах;
  • для пасовищ у населених пунктах, яким надано статус гірських, не може перевищувати розміру земельного податку.

Податкове зобов’язання із земельного податку нараховується індивідуально кожній фізичній особі та за окремою земельною ділянкою відповідно до НГО земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, цільового (господарського) призначення та ставки земельного податку на підставі даних Державного земельного кадастру.

Приклад 7

Фізична особа з 01.01.2015 р. володіє на праві власності земельною ділянкою площею 3 149,25 м2, на якій розташовано СТО.

Відповідно до рішення міської ради від 03.11.2014 р. про затвердження технічної документації з НГО земель базова вартість 1 м2 землі у цій економіко-планувальній зоні НГО становить 933,59 грн/м2.

Коефіцієнти індексації грошової оцінки (Кі) застосовуються:

за 2014 р. у 2015 р. — 1,249,

за 2015 р. у 2016 р. — 1,433,

за 2016 р. у 2017 р. — 1,06;

за 2017 р. у 2018 р. — 1.

Ставка земельного податку (Сп) — 1 % НГО за всі роки відповідно до рішення.

Розраховуємо річну суму земельного податку за 2016 р.:

3 149,25 м2 × 933,59 грн  × 1,249 (Кі за 2014 р.) × 1,433 (Кі за 2015 р.) × 1 % (Сп) = 52 622,56 грн.

Розраховуємо річну суму земельного податку за 2017 р.:

3 149,25 м2 × 933,59 грн  × 1,249 (Кі за 2014 р.) × 1,433 (Кі за 2015 р.) ×  1,06 (Кі за 2016 р.) × 1 % (Сп) = 55 779,91 грн.

Розраховуємо річну суму земельного податку за 2018 р.:

3 149,25 м2 × 933,59 грн × 1,249 (Кі за 2014 р.) × 1,433 (Кі за 2015 р.) × 1,06 (Кі за 2016 р.) × 1 (Кі за 2017 р.) × 1 % (Сп) = 55 779,91 грн.

Кому надаються пільги

Від сплати земельного податку звільняються:

  • інваліди першої і другої груп;
  • фізичні особи, які виховують трьох і більше дітей віком до 18 років;
  • пенсіонери (за віком);
  • ветерани війни та особи, на яких поширюється дія Закону № 3551;
  • фізичні особи, визнані законом особами, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Якщо минулого року пільги для фізичних осіб поширювалися на одну земельну ділянку за кожним видом використання у ме­жах граничних норм, то цього року таке обмеження знято.

Таким чином, звільнення від сплати податку за земельні ділянки, передбачене для відповідної категорії фізичних осіб п. 281.1 ст. 281 Податкового кодексу, поширюється на земельні ділянки за кожним видом використання у межах граничних норм.

Граничні норми земельних ділянок: 

  • для ведення особистого селянського господарства — у розмірі не більш як 2 га
  • для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка):

у селах — не більш як 0,25 га,
у селищах — не більш як 0,15 га,
у містах — не більш як 0,10 га

  • для індивідуального дачного будівництва — не більш як 0,10 га
  • для будівництва індивідуальних гаражів — не більш як 0,01 га
  • для ведення садівництва — не більш як 0,12 га

При цьому якщо платник податку, який користується пільгами з цього податку, надає в оренду земельні ділянки, окремі будівлі, споруди або їх частини, податок за такі земельні ділянки та земельні ділянки під такими будівлями (їх частинами) сплачується на загальних підставах з урахуванням прибудинкової території (п. 284.3 ст. 284 Податкового кодексу).

Якщо у пільговика кілька ділянок

Якщо фізична особа, яка належить до пільгової категорії та звільняється від сплати податку, має у власності кілька земельних ділянок одного виду використання, то така особа до 1 травня поточного року подає письмову заяву у довільній формі до контролюючого органу за місцем знаходження земельної ділянки про самостійне обрання/зміну земельної ділянки для застосування пільги.

Пільга починає застосовуватися до обраної земельної ділянки з базового податкового (звітного) періоду, в якому подано таку заяву.

Виникнення права на пільгу посеред року

Якщо право на пільгу у платника виникає протягом року, то він звільняється від сплати податку починаючи з місяця, що настає за місяцем, у якому виникло це право. У разі втрати права на пільгу протягом року податок сплачується починаючи з місяця, що настає за місяцем, у якому втрачено це право (п. 284.2 ст. 284 Податкового кодексу).

Особливості сплати

Фізичні особи сплачують податок через установи банків або поштові відділення.

У разі якщо фізичні особи проживають у сільській (селищній) місцевості, вони можуть сплачувати податок через каси сільських (селищних) рад або рад об’єднаних територіальних громад за квитанцією про прийняття податків і зборів, форму якої затверджено наказом № 799.

Плата за землю сплачується за місцем розташування земельної ділянки і зараховується до відповідного бюджету згідно з положеннями Бюджетного кодексу.

Перехід права власності

У разі переходу права власності на земельну ділянку від одного власника — фізичної особи до іншого протягом календарного року податок сплачується попереднім власником за період з 1 січня цього року до початку того місяця, в якому припинилося право власності на зазначену земельну ділянку, а новим власником — починаючи з місяця, в якому він набув права власності.

У такому випадку контролюючий орган надсилає (вручає) ППР новому власнику після отримання інформації про перехід права власності.

Якщо ж такий перехід відбувається після 1 липня поточного року, то конт­ролюючий орган надсилає (вручає) попередньому власнику нове ППР, а попереднє вважається скасованим (відкликаним).