Новости

Что считается постоянным представительством для целей трансфертного ценообразования и налогового законодательства Украины

25.11.2019 / 18:00

На шляху поступової трансформації податкового законодавства до міжнародних стандартів трансфертного ціноутворення значних змін зазнала стаття 39 Податкового кодексу України (далі - ПКУ).

Зокрема, на особливу увагу заслуговує п.п. 39.2.1 п. 39.2 ст. 39 ПКУ, до якого внесено зміни, згідно яких до переліку господарських операцій, які визнаються контрольованими, віднесено операції, які здійснюються між нерезидентом та його постійним представництвом в Україні з врахуванням критеріїв обсягів таких операцій, що перевищує 10 млн. гривень.

Визначення терміну «постійне представництво» надано п.п. 14.1.193 п. 14.1 ст. 14 ПКУ, а саме: постійне представництво - постійне місце діяльності, через яке повністю або частково проводиться господарська діяльність нерезидента в Україні, зокрема: місце управління; філія; офіс; фабрика; майстерня; установка або споруда для розвідки природних ресурсів; шахта, нафтова/газова свердловина, кар’єр чи будь-яке інше місце видобутку природних ресурсів; склад або приміщення, що використовується для доставки товарів, сервер.

Постійним представництвом не є використання будівель або споруд виключно з метою зберігання, демонстрації або доставки товарів чи виробів, що належать нерезиденту; зберігання запасів товарів або виробів, що належать нерезиденту, виключно з метою зберігання або демонстрації; зберігання запасів товарів або виробів, що належать нерезиденту, виключно з метою переробки іншим підприємством; утримання постійного місця діяльності виключно з метою закупівлі товарів чи виробів або для збирання інформації для нерезидента; направлення у розпорядження особи фізичних осіб у межах виконання угод про послуги з надання персоналу; утримання постійного місця діяльності виключно з метою провадження для нерезидента будь-якої іншої діяльності, яка має підготовчий або допоміжний характер.

Тобто, у положеннях цієї статті наведені критерії щодо того, яка діяльність  визнається діяльністю постійних представництв для цілей податкового законодавства і яка не визнається. При цьому для чіткого розуміння деяких деталей цих критеріїв необхідно звертатись до конвенцій про уникнення подвійного оподаткування, укладених між Україною та іншими державами (в межах юрисдикції материнських компаній).

Згідно з пп. 141.4.7 п. 141.4 ст. 141 ПКУ, суми прибутків нерезидентів, які провадять свою діяльність на території України через постійне представництво, оподатковуються в загальному порядку. Таке постійне представництво прирівнюється з метою оподаткування до платника податку, який провадить свою діяльність незалежно від такого нерезидента.

Тобто, згідно з нормами законодавства представництва можуть здійснювати як підприємницьку діяльність на території України («комерційні»), так і виконувати виключно функції, які мають допоміжний та підготовчий характер («не комерційні»).

Таким чином, саме фактична діяльність представництва нерезидента в Україні повинна давати відповідь на запитання: що являється постійним представництвом для цілей трансферного ціноутворення та податкового законодавства України?

В контексті цього слід зазначити, якщо фактичні умови здійсненої контрольованої операції не відповідають умовам укладеного (письмового) договору та/або фактичні дії сторін контрольованої операції і фактичні обставини її проведення відрізняються від умов такого договору, комерційні та/або фінансові характеристики контрольованої операції для цілей трансфертного ціноутворення визначаються згідно з фактичними діями сторін операції та фактичними умовами її проведення (п.п. 39.2.2.10 п.п 39.2.2 п. 39.2 ст. 39 ПКУ). 

За матеріалами ГУ ДПС у м. Києві

«Горячие линии»

Дата: 12 декабря, четверг
Время проведения: с 14:00 до 16:00
Контактный номер: (044) 501-06-42