Новости

Виконання робіт у зоні АТО опосередковано вказує на безтоварність операцій

10.12.2019 / 18:00

Верховний Суд традиційно стверджує, що право платника ПДВ на формування податкового кредиту існує у прямій залежності від підтвердження таких витрат розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, а також з фактом використання придбаних товарів (робіт, послуг) у власній господарській діяльності.

Отже, встановлюючи обов’язкове підтвердження платником податків задекларованих показників податкового обліку належними обліковими та звітними документами, з аконодавець презюмує, що ці документи відображають реальний стан речей щодо задекларованих об’єктів оподаткування, зокрема, якщо йдеться про податковий облік з ПДВ; щодо операцій з постачання товарів (послуг) як об’єкта оподаткування та операцій з придбання товарів (послуг) як підстави для формування податкового кредиту. При цьому має відбуватися превалювання сутності над формою (операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми). Адже, як один із принципів бухгалтерського обліку, закріплений у ст. 4 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», він пронизує і податковий, який ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Таким чином, надання контролюючому органу належно оформлених документів з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо контролюючий орган не встановив і не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні, суперечливі або ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

У цій справі суди попередніх інстанцій правильно взяли до уваги кількісні та темпоральні характеристики послуг, щодо яких ці документи виписані. Вони, вочевидь, вимагали від виконавця послуг використання певних матеріальних та трудових ресурсів: виробничих приміщень, устаткування для виготовлення друкованої продукції, макета книги, транспорту, працівників, які мають фахову підготовку у видавничій чи спорідненій з нею галузі діяльності. При цьому суд апеляційної інстанції цілком слушно взяв до уваги, що ТОВ (позивач) сам є видавцем, має всі технічні можливості виконати зазначену в договорах з ПП роботу і що позивач не навів аргументованих доводів щодо економічної доцільності придбання послуг, які охоплюються його статутною діяльністю. ПП об’єктивно не мало можливості виконати цю роботу через відсутність матеріально-технічних та трудових ресурсів.

За таких умов Суд не допускає, що виконання робіт ПП може відбуватися продуктивніше чи якісніше, ніж це міг би зробити позивач. З урахуванням цього висновок суду апеляційної інстанції про відсутність у позивача ділової мети при укладенні договорів з ПП є обґрунтований.

Примітно, що серед локацій розповсюдження виготовлених друкованих матеріалів фігурували міста Луганськ та Алчевськ. Натомість проведення антитерористичної операції на території цих міст у серпні 2015 року є загальновідомою подією, а відтак відтворення в акті виконаних робіт надання послуг у цих містах свідчить на користь обставини про безтоварність операцій.

/Постанова ВС від 04.11.2019 р. у справі № 826/7915/17/