Новости

Законодательство разграничивает правовой режим налогообложения оборотных и необоротных активов

29.12.2019 / 16:00

ТОВ у бухгалтерському обліку здійснено знецінення запасів, які станом на 31.03.2017 р. знаходились на тимчасово непідконтрольній території України, до нульової вартості. При цьому ТОВ врахувало, що з метою оподаткування ПДВ необоротні активи, придбані (збудовані, споруджені, створені) до 14.04.2014 р. і які станом на 01.01.2017 р. знаходяться на тимчасово окупованій території та/або території населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення, не вважаються призначеними для використання у негосподарській діяльності чи невиробничими необоротними активами (п. 38.10 розділу ХХ ПКУ, у редакції до 01.01.2018 р.).

Натомість ДФС наполягає на нарахуванні ПДВ за правилами п. 198.5 ст. 198 ПКУ. Отже, спірним у зазначеному випадку є питання, чи поширюється дія цього пункту на операції зі знецінення запасів до нульової вартості, які станом на 31.03.2017 р. знаходились на тимчасово непідконтрольній території України.

Аналіз податкового та бухгалтерського законодавства дав Верховному Суду підстави для висновку, що воно розме­жовує правовий режим оподаткування оборотних та необоротних активів, основних виробничих і невиробничих засобів. При цьому Суд підкреслив, що значну частку оборотних активів на підприємствах становлять запаси.

Таким чином, основні виробничі або невиробничі засоби є необоротними активами, у той час як запаси є оборотними активами.

За правилами п. 198.5 ст. 198 ПКУ платник ПДВ зобов’язаний нарахувати податкові зобов’язання виходячи з бази оподаткування, визначеної за п. 189.1 ст. 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в ЄРПН зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами, придбаними/виготовленими з ПДВ, у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися, зокрема, в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.

Пунктом 189.9 ст. 189 ПКУ передбачено, що у разі якщо основні виробничі або невиробничі засоби ліквідуються за самостійним рішенням платника податку, така ліквідація для цілей оподаткування розглядається як постачання таких основних виробничих або невиробничих засобів за звичайними цінами, але не нижче балансової вартості на момент ліквідації. Норма цього пункту не поширюється на випадки, коли основні виробничі або невиробничі засоби ліквідуються у зв’язку з їх знищенням або зруйнуванням внаслідок дії обставин непереборної сили, в інших випадках, коли така ліквідація здійснюється без згоди платника податку, у тому числі в разі викрадення основних виробничих або невиробничих засобів, що підтверджується відповідно до законодавства або коли платник податку подає контролюючому органу відповідний документ про знищення, розібрання або перетворення основних виробничих або невиробничих засобів у інший спосіб, внаслідок чого вони не можуть використовуватися за первісним призначенням.

На думку колегії суддів, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що оскільки основні виробничі або невиробничі засоби не є оборотними активами, положення п. 189.9 ст. 189 ПКУ не можуть поширюватись на операції з запасами, які є оборотними активами. Дія вказаної норми стосується певних подій, що могли відбутись лише з основними виробничими чи невиробничими засобами. Тому платник податків за подібних обставин з огляду на вимоги п. 198.5 ст. 198 ПКУ зобов’язаний нарахувати податкові зобов’язання з ПДВ на суму вартості знецінених оборотних активів.

Отже, оскільки позивач здійснив знецінення запасів (оборотних активів), тобто використав товари в операціях, що у розумінні ПКУ не є господарською діяльністю платника податку, тому він повинен нарахувати податкові зобов’язання з ПДВ. Винятки, встановлені ПКУ щодо необоротних активів, до цих правовідносин застосуванню не підлягають.

Ненарахування платником податкових зобов’язань з ПДВ за наслідками знецінення оборотних активів призведе до безпідставного одержання платником податкової вигоди внаслідок віднесення в попередніх періодах сум ПДВ до податкового кредиту. Тим паче, що у разі якщо такі товари в подальшому почнуть використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, платник податку зможе зменшити суму податкових зобов’язань на підставі розрахунку коригування (п. 198.5 ст. 198 ПКУ).

Таким чином, до спірних правовідносин підлягає застосуванню п. 198.5 ст. 198 ПКУ в частині обов’язку позивача нарахувати податкові зобов’язання з ПДВ на суму вартості знецінених оборотних активів, які продовжують обліковуватись на балансі підприємства за нульовою вартістю. Підприємство не передбачає в подальшому отримання будь-якого доходу внаслідок використання запасів у власній діяльності та зазначає про це у своєму бухгалтерському обліку.

Постанова ВС від 02.12.2019 р. у справі № 826/5455/18