Новости

Конструктивные дивиденды: какие новые правила налогообложения?

11.06.2020 / 19:11

Володимир РУДЕНКО, податковий аналітик

Законом України від 16.01.2020 р. № 466-IX, який набрав чинності з 23.05.2020 р., запроваджено безліч податкових новацій. Серед них — концепція «конструктивних дивідендів». Вона суттєво змінює порядок оподаткування багатьох платежів.

Така концепція є складовою податкового законодавства багатьох країн. Вона поширює правила оподаткування дивідендів на платежі, які формально не є дивідендами. Конструктивними дивідендами називають суми, сплачені компанією акціонеру, засновнику, учаснику або його афілійованим особам за товари, роботи або послуги з порушенням правила «витягнутої руки». Метою імплементації конструктивних дивідендів у вітчизняне податкове законодавство є виявлення таких прихованих дивідендів в операціях з нерезидентами та їх оподаткування як доходів нерезидентів, отриманих у вигляді дивідендів.

Конструктивні дивіденди —  прирівняні дивіденди

Насамперед зазначимо, що Закон № 466 оновив перелік дивідендних платежів, наведених в пп. 14.1.49 ст. 14 ПКУ. Наразі до переліку входять шість груп (видів) платежів, характеристики яких наведено в таблиці.

Дві перших групи платежів з переліку, що пов’язані з розподілом та виплатою частини чистого прибутку власникам корпоративних прав, є дивідендами в їх звичному розумінні (далі — класичні дивіденди). Останні чотири групи платежів, що додані до переліку Законом № 466, ніяк не пов’язані з розподілом прибутку та прирівняні до дивідендів виключно для цілей оподаткування (далі — прирівняні дивіденди).

Платежі третьої — п’ятої груп прирівнюються до дивідендів за умови, якщо:

  • вони здійснюються в рамках контрольованих операцій;
  • суми виплат не відповідають принципу «витягнутої руки», який є основним інструментом для визначення контрольованих операцій за правилами трансфертного ціноутворення (далі — ТЦУ).

Тому нагадаємо, що господарські операції платника податку на прибуток визнаються контрольованими за умови їх одночасної відповідності чотирьом критеріям:

  • перший критерій залежить від суб’єктного статусу нерезидента-контрагента, з яким здійснюються господарські операції платника податку на прибуток (суб’єктний критерій);
  • другий та третій критерії відповідають двом вартісним параметрам операцій з нерезидентами (вартісні критерії);
  • четвертий критерій визначається впливом господарської операції на об’єкт оподаткування (критерій впливу).

Нерезиденти-контрагенти, зазначені в таблиці, відповідають статусному критерію, оскільки входять до переліку нерезидентів, операції з якими можуть бути контрольованими відповідно до пп. 39.2.1.1 ст. 39 ПКУ. Нагадаємо, що нерезиденти, зазначені в підпунктах «в» та «г» цього підпункту, — це відповідно:

  • нерезиденти, зареєстровані у державах (на територіях), включених до Переліку держав (територій), затвердженого постановою Кабміну від 27.12.2017 р. № 1045, або які є резидентами цих держав;
  • нерезиденти, які не сплачують податок на прибуток (корпоративний податок), зокрема з доходів, отриманих за межами держави реєстрації таких нерезидентів, та/або не є податковими резидентами держави, в якій вони зареєстровані як юридичні особи. Перелік організаційно-правових форм таких нерезидентів в розрізі держав (територій) затверджено постановою Кабміну від 04.07.2017 р. № 480.

Вартісні критерії, встановлені пп. 39.2.1.7 ст. 39 ПКУ, за яким господарські операції визнаються контрольованими, якщо одночасно виконуються такі умови:

  • річний дохід платника податків від будь-якої діяльності, визначений за правилами бухгалтерського обліку, перевищує 150 млн грн (за вирахуванням непрямих податків) за відповідний податковий (звітний) рік;
  • обсяг таких господарських операцій платника податків із кожним контрагентом, визначений за правилами бухгалтерського обліку, перевищує 10 млн грн (за вирахуванням непрямих податків) за відповідний податковий (звітний) рік.

Визнання зазначених платежів контрольованими операціями недостатньо для віднесення їх до прирівняних дивідендів. Другий етап ідентифікації передбачає аналіз виплат на відповідність їх принципу «витягнутої руки». Якщо в результаті такого аналізу буде встановлено, що суми платежів не відповідають зазначеному принципу, тобто завищені в операціях купівлі або занижені в операціях продажу, то суми таких «відхилень» визнаються прирівняними дивідендами.

Щодо платежів за цінні папери (корпоративні права) то, на думку автора, не зовсім зрозуміло, що мали на увазі законодавці — всі цінні папери відповідно до Закону про цінні папери або тільки цінні папери, власник яких набуває корпоративні права. Ще один можливий варіант — набуття корпоративних прав, випущених в інших, ніж цінні папери, формах. Наприклад, шляхом внеску коштів до уставного капіталу нерезидента. Для запобігання помилок при ідентифікації платежів потрібні додаткові роз’яснення.

Натомість ідентифікація шостої групи прирівняних дивідендів не потребує застосування складної процедури ТЦУ для перевірки платежу на відповідність принципу «витягнутої» руки. У цьому разі ідентифікація базується на використанні відповідних норм корпоративного законодавства та правил бухгалтерського обліку таких операцій.

Доступ к материалу ограничен и доступен подписчикам после авторизации
Подпишитесь на журнал и Вы получите доступ ко всем публикациям печатного издания