Новости

Сегментирование финотчетности: в каких случаях проводится для целей ТЦО?

02.07.2020 / 14:42

Ангеліна КРАВЦОВА, консультант Департаменту трансфертного ціноутворення АФ «Аудит-Інвест»

Серед методів визначення відповідності умов контрольованої операції принципу «витягнутої руки» досить поширеним є метод чистого прибутку. Для цього методу характерним є застосування показників рентабельності, що розраховуються на базі операційного прибутку досліджуваної сторони контрольованої операції.

За ПКУ вибір показника рентабельності може здійснюватися з урахуванням, зокрема, але не лише, таких факторів:

  • виду діяльності сторони контрольованої операції, що досліджується;
  • розподілу функцій, ризиків, активів сторін;
  • економічної обґрунтованості обраного показника;
  • незалежності показника від доходів та/або витрат, визнаних в операціях між пов’язаними сторонами, та/або в контрольованих операціях.

Для цілей методу чистого прибутку найбільш поширеним є застосування показників чистої рентабельності або чистої рентабельності витрат.

Якщо компанія, рентабельність якої аналізується, здійснює один вид діяльності, наприклад, виготовляє продукцію, яку реалізує пов’язаній особі — нерезиденту, або придбаває товар в одного нерезидента з метою подальшого продажу, і такий напрям діяльності є єдиним для неї, — в такому випадку, як правило, операційний фінансовий результат контрольованої операції можна розрахувати за загальними показниками операційної діяльності Звіту про фінансові результати компанії.

Якщо ж компанія здійснює різні за своєю економічною суттю контрольовані операції або кілька напрямів діяльності паралельно, або займається виробництвом декількох видів товарів з різними технологічними процесами, то в такому випадку для розрахунку показників рентабельності необхідно проводити детальне сегментування фінансової звітності.

Сегментування фінансової звітності підприємства — це процес об’єднання даних бухгалтерського обліку в окремі групи для розрахунку показника рентабельності за результатами контрольованої операції окремо від усієї діяльності підприємства.

Необхідність проведення сегментування фінансової звітності передбачена підпунктами 39.3.9 та 39.4.6 ст. 39 ПКУ:

«Під час розрахунку показника рентабельності щодо окремої контрольованої операції (сукупності згрупованих контрольованих операцій відповідно до підпункту 39.3.8 цього пункту) для визначення операційних витрат та доходів, безпосередньо пов’язаних з такою операцією, використовується найбільш обґрунтований алгоритм розподілу, що відповідає економічній суті контрольованої операції та характеру понесених витрат чи отриманих доходів».

«…Фінансові показники, що використовувалися під час розрахунку показників рентабельності контрольованої операції, мають бути підтверджені даними бухгалтерського обліку та фінансової звітності сторони контрольованої операції, що досліджувалася згідно з підпунктом 39.3.2.7 підпункту 39.3.2 пункту 39.3 цієї статті.

У разі якщо стороною контрольованої операції здійснюється постачання (продаж) товарів, робіт, послуг, інших предметів за контрольованими операціями декільком особам, і для цілей встановлення відповідності умов контрольованих операцій принципу «витягнутої руки» здійснюється порівняння показника рентабельності такого постачальника, документація має містити опис алгоритму розподілу витрат постачальника, понесених для здійснення таких операцій, які враховуються під час розрахунку показника рентабельності. Такий опис має містити інформацію про економічне обґрунтування вибору алгоритму розподілу витрат, методику його застосування, а також фактичний розрахунок, здійснений відповідно до обраної методики…».

Доступ к материалу ограничен и доступен подписчикам после авторизации
Подпишитесь на журнал и Вы получите доступ ко всем публикациям печатного издания