Новости

Временная таможенная декларация: о новациях по формированию налогового кредита НДС

23.09.2020 / 11:30

Офіс великих платників податків ДПС нагадує, що Закон України від 16.01.2020 р. № 466-ІХ вніс зміни у норми, які встановлюють правила оподаткування зовнішньоекономічної діяльності платників ПДВ.

Так, згідно із п.198.6 ст.198 ПКУ не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі – ЄРПН) податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 ПКУ. Ця норма набрала чинності з 23 травня 2020 року.

У разі ввезення товарів на митну територію України документом, що посвідчує право на віднесення сум податку до податкового кредиту, вважається митна декларація, оформлена відповідно до вимог законодавства, яка підтверджує сплату податку (п.201.12 ст.201 ПКУ).

Отже, якщо при ввезенні товарів на митну територію України платником ПДВ сплачено суму податку до бюджету і така сплата підтверджується митними деклараціями, у тому числі тимчасовими, додатковими, платник податку має право на включення такої суми ПДВ до складу податкового кредиту звітного періоду, в якому відбулося оформлення відповідної митної декларації.

Датою виникнення податкових зобов'язань у разі ввезення товарів на митну територію України є дата подання митної декларації для митного оформлення (п.187.8 ст.187 ПКУ). На дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну та зареєструвати її в ЄРПН у встановлений ПКУ термін (п.201.1 ст.201 ПКУ).

Відносини, пов'язані із справлянням митних платежів, зокрема ПДВ із ввезених на митну територію України товарів, регулюються Митним кодексом України (далі - МКУ), ПКУ та іншими законами України з питань оподаткування (частина друга ст. 1 МКУ).

Згідно із частиною першою ст. 260 МКУ, якщо декларант не володіє точними відомостями про характеристики товарів, необхідними для заповнення митної декларації у звичайному порядку, він може подати митному органу тимчасову митну декларацію на такі товари за умови, що вона містить дані, достатні для поміщення їх у заявлений митний режим, та під зобов'язання про подання додаткової декларації у строк не більше 45 днів з дати оформлення тимчасової митної декларації. У разі подання, відповідно до статті 260 МКУ, тимчасової митної декларації декларант повинен протягом строків, визначених відповідно до МКУ, подати митному органу додаткову декларацію, яка містить точні відомості про товари, задекларовані за тимчасовою митною декларацією, що подавалися б у разі декларування цих товарів за митною декларацією, заповненою у звичайному порядку (частина перша ст. 261 МКУ).

Згідно із п.192.1 ст.192 ПКУ якщо після постачання товарів здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за постачанням перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів особі, яка їх надала, або при поверненні постачальником суми попередньої оплати товарів/послуг, суми податкових зобов'язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, складеному в порядку, встановленому для податкових накладних, та зареєстрованому в ЄРПН.

Отже, при ввезенні товарів на митну територію України, з яких сплачено ПДВ за тимчасовою митною декларацією, платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну та зареєструвати її в ЄРПН. Подання відповідно до МКУ додаткової декларації, яка містить точні відомості про товари, задекларовані за тимчасовою митною декларацією, є підставою для складання розрахунку коригування та реєстрації його в ЄРПН.