Новости

Судова практика: платник податків вважається також ознайомленим із наміром про проведення перевірки у разі неможливості вручення йому відповідних документів після проставлення поштовим органом відповідної позначки

28.09.2020 / 08:30

За правилами п. 79.2 ст. 79 ПКУ документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу винятково на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови вручення платнику податків (його представнику) у порядку, визначеному ст. 42 ПКУ, копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки. При цьому ПКУ регламентує, що лише чітке виконання умов цієї статті надає посадовим особам контролюючого органу право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.

У п. 42.2 ст. 42 ПКУ стверджується, що документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному п. 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).

За змістом абзацу шостого п. 42.4 ст. 42 ПКУ у разі якщо пошта не може вручити платнику податків документ через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їх відмову прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, документ вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення.

На думку податкового органу, сам факт направлення відповідного наказу з рекомендованим повідомленням про вручення на адресу позивача надає йому підстави для початку проведення конт­рольного заходу, а присутність платника податків в силу положень п. 79.3 ст. 79 ПКУ під час проведення невиїзної перевірки не є обов’язковою.

Надаючи правову оцінку таким доводам, Верховний Суд зазначив, що передбачений п. 42.2 ст. 42 ПКУ спосіб вручення наказу та повідомлення щодо проведення контрольного заходу надає відповідачу можливість обирати альтернативні шляхи направлення документів платнику податків, а саме: або засобами електронного зв’язку, або шляхом вручення особисто платнику чи його представнику, або засобами поштового зв’язку. При цьому у разі обрання податковим органом останнього способу надіслання поштової кореспонденції та якщо поштова служба не може вручити платнику податків відповідного документа, такий документ вважається врученим у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення.

Отже, платник податків вважається також ознайомленим із наміром про проведення перевірки у разі неможливості вручення йому відповідних документів після проставлення поштовим органом відповідної позначки.

При цьому зазначені вище положення податкового законодавства не дають підстави вважати, що законодавець ототожнює такі поняття, як «вручення» та «надіслання» наказу в розумінні належного повідомлення про проведення перевірки.

Суд звертає увагу на те, що невиїзна перевірка проводиться не за місцезнаходженням платника податків, і завчасне (до початку перевірки) повідомлення його про час та місце проведення перевірки є гарантією його права на об’єктивну, повну та всебічну перевірку дотримання ним податкової дисципліни, включаючи можливість надання платником податків наявних у нього документів для підтвердження показників податкового обліку. Тому вимога, яку ПКУ ставить до контролюючого органу, щодо необхідності пересвідчитись, чи вручено платнику податків у визначений законодавством спосіб копію наказу про проведення невиїзної документальної перевірки, кореспондує з чітко зазначеними в ст. 17 ПКУ правами платника податків, а саме:

  • право бути присутнім під час проведення перевірок;
  • право подавати письмові звернення щодо проведення замість документальної невиїзної перевірки документальну виїзну.

З урахуванням наведеного обставина належного вручення наказу про проведення невиїзної перевірки входить до предмета доказування для цілей вирішення цього спору.

Водночас податковий орган як суб’єкт владних повноважень зобов’язаний був пересвідчитись про вручення платнику податків відповідного наказу про початок проведення перевірки щодо нього. Адже тільки виконання цих умов надає право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.

/Постанова ВС від 12.08.2020 р. у справі № 160/2116/19/