Новости

Судебная практика: в случае осуществления на территории Украины представительством действий, которые могут свидетельствовать о «хозяйственном» или «коммерческом» характере, представительство приобретает признаки постоянного и обязано уплатить налог на прибыль

08.12.2020 / 08:45

Верховний Суд врахував, що постійне представництво нерезидента в Україні з метою оподаткування розглядається як окремий, незалежний від самого нерезидента суб’єкт господарської діяльності. Тому взаємовідносини між нерезидентом та його постійним представництвом в Україні необхідно розглядати як взаємовідносини між різними суб’єктами господарювання та відповідно податковий облік самого постійного представництва має здійснюватися за загальними правилами.

При визначенні постійного представництва істотну роль відіграє характер господарської діяльності відповідного нерезидента. Якщо нерезидент має в Україні місце діяльності, але сама діяльність нерезидента не має характеру господарської діяльності, то відповідне місце діяльності не вважатиметься постійним представництвом.

 Господарська діяльність характеризується насамперед спрямованістю на отримання доходу, а також організаційними зусиллями, які вчиняються в здійсненні відповідної діяльності (зокрема, організаційними, фінансовими, людськими тощо). Фактичне отримання доходу в податковому періоді не має вирішального значення для визначення діяльності як господарської.

Так, у разі здійснення на території України представництвом господарської діяльності, зокрема, але не лише діяльності, направленої на надання послуг третім особам (консультацій, рекламних акцій тощо), та здійснення інших дій, які можуть свідчити про «господарський» чи «комерційний» характер діяльності представництва, представництво набуває ознак постійного та зобов’язане сплачувати податок на прибуток з доходів, отриманих з джерелом походження з України.

Ключовим для визначення прибутку, що належить до постійного представництва і відповідно підлягає оподаткуванню, є встановлення не лише видів діяльності, які мають здійснювати згідно з установчими документами головної компанії та її представництва, а й суть внутрішньогосподарських операцій між представництвом і головним офісом. Критеріями для віднесення отриманих представництвом коштів до прибутку нерезидента, який за вимогами закону оподатковується в загальному порядку, є повне або часткове здійснення нерезидентом діяльності, спрямованої на отримання доходу, через постійне представництво.

З огляду на встановлені судами попередніх інстанцій обставини щодо дублювання видів діяльності, яку фактично здійснило представництво, із діяльністю, що вела його головна компанія, висновок про те, що позивач мав сплачувати податок на прибуток як окремий суб’єкт господарювання, є законним та обґрунтованим. За необхідності кваліфікації діяльності позивача як постійного представництва, що підлягає оподаткуванню податком на прибуток підприємств, необхідно встановлювати такі критерії, як характер діяльності представництва; ідентичність видів діяльності представництва та нерезидента; визначення характеру функцій відповідного представництва, спрямованість на отримання доходу; визначення регулярності та постійності здійснення діяльності представництва; визначення наявності допоміжного та підготовчого характеру діяльності представництва; реалізація товарів/послуг відповідним представництвом для третіх осіб.

/постанова  ВС від  17.10.2019 р. у справі № 2а-16434/12/2670/

_____________
За матеріалами
Огляду судової практики у сфері трансфертного ціноутворення та міжнародного оподаткування