Новости

«Арендная» неустойка и НДС: текущая судебная практика

22.12.2020 / 09:00

Застосування будь-яких заходів юридичної відповідальності за порушення господарських зобов’язань до юридичної особи не віднесено законодавцем до об’єктів оподаткування ПДВ.

Частиною першою ст. 785 ЦКУ регламентовано, що у разі припинення договору найму наймач зобов’язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. При цьому частиною другою ст. 785 ЦКУ  передбачено санкцію за порушення такого зобов’язання — якщо наймач не виконує обов’язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Отже, в розумінні загальних та спеціальних норм права санкція (неустойка), яка передбачена ст. 785 ЦКУ,  є мірою відповідальності, визначеною законодавцем за неправомірне користування майном після припинення договору. З огляду на те, що зазначена міра відповідальності застосовується до триваючого правопорушення (неповернення майна орендодавцю), санкція також має характер тривалості у часі (зобов’язання сплатити подвійну плату за користування річчю за весь час неправомірного користування майном).

З огляду на такі висновки Верховний Суд погодився з правовими висновками щодо застосування частини другої ст. 785 ЦКУ як особливої міри відповідальності, що визначена законодавцем за правовою природою як неустойка та має певну специфіку у застосуванні щодо непоширення на неї скороченого строку позовної давності (оскільки частиною другою передбачено право сторони стягнути таку неустойку за весь час неправомірного користування майном після припинення дії договору). Йдеться, зокрема, про незастосування до неї положень ст. 232 ГКУ про припинення нарахування штрафних санкцій після закінчення шести місяців, оскільки інше передбачено частиною другою ст. 785 ЦКУ.

Крім того, Суд підтвердив, що застосування будь-яких заходів юридичної відповідальності за порушення господарських зобов’язань до юридичної особи не віднесено законодавцем до об’єктів оподаткування ПДВ. Адже до складу договірної (контрактної) вартості не включаються суми неустойки (штрафів та/або пені), 3 % річних від простроченої суми та інфляційні витрати, відшкодування шкоди, у тому числі відшкодування упущеної вигоди за рішеннями міжнародних комерційних та інвестиційних арбітражів або іноземних судів, що отримані платником податку внаслідок невиконання або неналежного виконання договірних зобов’язань.

Отже, ПКУ  не передбачено включення до бази оподаткування ПДВ будь-яких заходів юридичної відповідальності за порушення господарських зобов’язань юридичною особою, а навпаки прямо зазначено про те, що до складу договірної (контрактної) вартості не включаються суми неустойки (штрафів та/або пені). При цьому для цілей оподаткування законодавцем не передбачено винятків щодо спеціальної неустойки, передбаченої частиною другою ст. 785 ЦКУ.

Неустойка у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення її повернення, враховуючи природу її виникнення, не генерує додану вартість, вона не є товаром або послугою, її виникнення не пов’язане з впливом дій виробника/надавача послуг, розмір такої неустойки не залежить від вартості використаних продавцем/надавачем послуг сировини, інших товарів та додаткових послуг. За фактом неустойка, нарахована на підставі частини другої ст. 785 ЦКУ, є спеціальною санкцією за порушення законодавства, вона не може бути об’єктом оподаткування ПДВ через свою правову природу як міра відповідальності.

З огляду на це Об’єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку, що при розрахунку розміру неустойки за частиною другою ст. 785 ЦКУ  за неповернення майна з оренди після припинення дії договору найму до її складу не включається ПДВ, який мав би сплачуватися орендарем орендодавцю у разі правомірного користування майном.

/постанова ВС від 20.11.2020 р. у справі № 916/1319/19/