Новости

Судебная практика: курсовая разница, возникшая вследствие обесценивания национальной валюты относительно валюты прощенного долга (кредита), не относится к доходам налогоплательщика и не подлежит налогообложению

30.12.2020 / 14:00

Позиція Верховного Суду ґрунтується на тому, що визначальною ознакою доходу платника податку як об`єкта та бази оподаткування ПДФО, в тому числі у вигляді додаткового блага, є приріст показників фінансового та/або майнового стану платника податку.

Основна сума боргу платника податку, анульована (прощена) кредитором за його самостійним рішенням, є доходом такого платника.

Суд впевнений, що законодавець під додатковим благом розуміє тільки основну суму боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, і не включає в цю суму боргу (кредиту) проценти, нараховані за користування кредитом, прощені (анульовані) кредитором. 

Натомість метою запровадження з 07.05.2015 р. змін є фактична реалізація положень Закону України «Про реструктуризацію кредитних зобов`язань з іноземної валюти в гривню», за якими платникам податків надаються певні податкові преференції. Так, курсова різниця, яка виникла внаслідок знецінення національної валюти щодо валюти прощеного боргу (кредиту), не відноситься до доходів платника податку та не підлягає оподаткуванню.

В силу колізійного принципу пріоритету норми акта, виданого пізніше, до правовідносин, які виникли у зв`язку із прощенням банками з 01.01.2015 р. боргу позичальникам за кредитами в іноземній валюті, які не було погашено до 01.01.2014 р. та валюту зобов`язання за якими було змінено з іноземної на національну, застосовуються норми п. 8 підрозділу 1 розділу XX ПКУ.

Застосування вимог абзацу «д» пп. 164.2.17 ст. 164 ПКУ має місце винятково у разі перевищення суми прощеного (анульованого) кредитором боргу над сумою курсової різниці, обрахованої за правилами, передбаченими п. 8 підрозділу 1 розділу XX ПКУ.

Для правильного встановлення правової природи анульованого (прощеного) кредитором боргу (кредиту) позивача (як курсової різниці, розрахованої за п. 8 підрозділу 1 розділу XX ПКУ, або додаткового блага, яке підлягає включенню до загального оподатковуваного доходу фізичної особи) необхідною умовою є дослідження судом характеру угоди між кредитором та позичальником щодо відповідної реструктуризації боргу та прощення його частини.

При вирішенні питання про можливість застосування преференцій щодо сплати ПДФО слід з`ясувати, чи відбулась зміна валюти зобов`язання на гривню, а також чи є більшою різниця, розрахована відповідно до п. 8 підрозділу 1 розділу XX ПКУ, яка не підлягає оподаткуванню, ніж сума боргу, що прощена кредитором позивачу. Якщо така різниця є меншою за розмір анульованого (прощеного) боргу, підстави стверджувати, що позивач внаслідок такого прощення отримав додаткове благо з настанням відповідних податкових наслідків, відсутні.

Водночас суди ні питання зміни валюти грошового зобов`язання при прощенні (анулюванні) боргу, ні питання співвідношення між курсовою різницею та сумою прощеного боргу не з`ясовували.

/Постанова ВС від 21.10.2020 р. у справі № 640/4857/19/