Новости

Налоговые споры: обзор практики Верховного Суда

21.01.2021 / 10:22

Маріна ШЕМЯТКІНА, адвокат 

У разі банкрутства боржника з вини його засновників та керівника на них може бути покладено субсидіарну відповідальність за його зобов’язаннями

Податковою перевіркою ТОВ установлена фіктивність (нереальність) здійснення господарських операцій боржником з його контрагентом, що стало підставою для нарахування податку на прибуток та застосування штрафних санкцій. Безпосереднім предметом розгляду в цьому провадженні стала заява ліквідатора ТОВ про покладення субсидіарної відповідальності на засновника та керівника цього товариства.

Суд врахував, що за змістом частини першої  ст. 215 ГКУ у випадках, передбачених законом за порушення вимог законодавства про банкрутство, зокрема фіктивне банкрутство, приховування банкрутства або умисне доведення до банкрутства, передбачено юридичну відповідальність, яка покладається на суб’єкта підприємництва — боржника, його засновників (учасників), власника майна, а також інших осіб.

При цьому під умисним банкрутством слід розуміти стійку неплатоспроможність суб’єкта підприємництва, викликану цілеспрямованими діями власника майна або посадової особи суб’єкта підприємництва, якщо це завдало істотної матеріальної шкоди інтересам держави, суспільства або інтересам кредиторів, що охороняються законом.

За вказані види порушення вимог законодавства передбачено три види юридичної відповідальності: кримінальну (ст. 219 ККУ), адміністративну (статті 16415, 16616, 16617 КпАП) та цивільну — субсидіарну як різновид цивільної (частина п’ята ст. 41 Закону про банкрутство). Субсидіарна відповідальність — це додаткова відповідальність осіб, які разом з боржником відповідають за його зобов’язаннями у випадках, передбачених, зокрема, Законом про банкрутство.

 Субсидіарна відповідальність за доведення до банкрутства за своєю правовою природою є відповідальністю за зловживання суб’єктивними цивільними правами, які завдали шкоди кредиторам. Вона є самостійним цивільно-правовим видом відповідальності. Законодавство не пов’язує можливості покладення на третіх осіб субсидіарної відповідальності з наявністю вироку у кримінальній справі щодо таких осіб про встановлення в їх діях (бездіяльності) кримінального правопорушення. У цьому випадку особи притягуються до цивільної відповідальності у формі стягнення.

Під час здійснення своїх повноважень ліквідатор має право заявити вимоги до третіх осіб, які несуть субсидіарну відповідальність за зобов’язаннями боржника у зв’язку з доведенням його до банкрутства. Розмір зазначених вимог визначається з різниці між сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою. У разі банкрутства боржника з вини його засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі з вини керівника боржника, на них у разі недостатності майна боржника може бути покладено субсидіарну відповідальність за його зобов’язаннями.

Безпосередніми суб’єктами субсидіарної відповідальності є засновники (учасники, акціонери) або інші особи, у тому числі керівник боржника, за умови існування вини цих осіб у банкрутстві боржника.

При цьому законодавство не встановлює заборони для покладення субсидіарної відповідальності на засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі на керівника боржника, повноваження яких до та на час порушення/здійснення провадження у справі про банкрутство припинились. Адже одним із визначальних для цієї відповідальності є причинно-наслідковий зв’язок між діями/бездіяльністю цих осіб та наслідками у вигляді доведення боржника до банкрутства та банкрутства за умови винних дій цих осіб (суб’єктивна сторона).

Враховуючи встановлені обставини справи, суд апеляційної інстанції правильно вказав на наявність права кредитора самостійно обирати шляхи задоволення своїх вимог, у тому числі особу, до якої необхідно заявляти субсидіарну вимогу.

Натомість Суд визнав, що при цивільно-правовій відповідальності особа, яка є відповідачем, повинна довести відсутність своєї вини. При вирішенні питання щодо вини (виду вини) суб’єкта субсидіарної відповідальності потрібно виходити з обов’язків та повноважень суб’єктів відповідальності стосовно боржника, покладених на них законом та/або статутом.

Щодо об’єктивної сторони порушення для покладення на суб’єктів субсидіарної відповідальності у справі про банкрутство, то на відміну від норм ККУ та КпАП, у нормах яких законодавець конкретно навів диспозицію кримінального та адміністративного порушення за порушення норм законодавства про банкрутство (зокрема, з доведення до банкрутства, за які особа притягається до кримінальної відповідальності), законодавство про банкрутство хоча й містить диспозицію (зміст) правопорушення — «доведення до банкрутства», за яке передбачено «санкцію» у вигляді субсидіарної відповідальності, однак не конкретизує дії/бездіяльність суб’єктів цієї відповідальності, які вказують/доводять на його існування.

Доступ к материалу ограничен и доступен подписчикам после авторизации
Подпишитесь на журнал и Вы получите доступ ко всем публикациям печатного издания