Новости

Налог на роскошь: имеет ли он перспективу в Украине?

22.02.2021 / 13:54

Костянтин ШВАБІЙ, професор, експерт «Growford Institute» (SPF Expert)

Якщо найбагатші в Україні сплатять 1 % від вартості своїх статків, то чи відпаде проблема з пенсійною реформою в країні? У науковому середовищі дискусія з цього питання триває.

Чимало пересічних громадян втрачають здоров’я, роботу, доходи, майно і потребують допомоги. Навіть розвинені країни в світлі останніх подій із пандемією відчувають потребу в додаткових ресурсах, і їх погляди дедалі більше спрямовані на статки найбагатших.

На думку автора, теоретично ця ідея є привабливою, адже традиційно частина найбагатших людей світу якщо не прямо уникають оподаткування, то широко використовують різноманітні засоби для оптимізації своїх податкових платежів і приховування активів від контролюючих органів. Так, за оцінками експертів, обсяги активів в офшорних юрисдикціях сягають до 10 % світового ВВП.

У США успішно себе зарекомендувала так звана програма добровільного відкриття інформації («voluntary disclosure programmes») платників податків, яка сприяла багатомільйонним додатковим надходженням до федерального бюджету. У розвитку своєї податкової політики вона цілеспрямовано рухається далі і запровадила в рамках податкової реформи для корпорацій заходи («Global Intangible Low Tax Income») з метою боротьби з ухиленням від оподаткування.

Аби такий або подібний інструмент спрацював у нашій державі, слід мати сильні державні інституції і, головне, стратегію податкової політики, чого поки що не вистачає. Дослідники стверджують, що оптимальна податкова система з метою досягнення стійкого і збалансованого економічного зростання має виключати оподаткування будь-якого капіталу, але цю вимогу може бути й послаблено.

Основні недоліки податку на багатство полягають у тому, що існують певні методологічні труднощі з визначенням бази оподаткування і його відносно складно адмініструвати. До того ж фіскальна значущість податку на багатство в країнах, де його вже запроваджено, не така висока. Зокрема, у Франції, Норвегії, Іспанії та Швейцарії, в яких цей податок функціонував, станом на 2018 рік надходження до їх бюджетів у середньому становили 0,22, 0,45, 0,18 і 1,08 % ВВП відповідно.

Утім для країн, включаючи Україну, де глобалізація раніше слугувала умовою та засобом уникнення оподаткування, такі заходи можуть стати у пригоді. На сьогодні податкові ініціативи провідних країн світу спрямовано на розкриття та обмін усією наявною фінансовою і податковою інформацією, що дає змогу надсилати найбагатшим славнозвісні попередньо заповнені податкові декларації. Результат застосування зазначених інструментів допоможе не лише відстежувати всі фінансові потоки кожної окремої фізичної особи, а й зобов’язати таку особу правильно сплачувати податки. Отже, недоліки податку на багатство, які раніше наводились як аргументи проти його запровадження, нині не є такими вже й непереборними.

Що на підставі наведеного було б корисним для нашої країни?

За оцінками неурядової організації «Tax Justice Network», обсяги активів, виведених резидентами України в низькоподаткові юрисдикції, становлять майже 170 млрд дол. США. У відносному вимірі це ще один ВВП України. Щороку державний бюджет недоотримує мільярди доларів податкових надходжень від прибутків, зароблених в Україні, але схованих в офшорах.

Тому важливими завданнями для України є як активізація роботи в рамках платформи «Inclusive Framework BEPS», так і подальше підсилення інституційної спроможності контролюючих органів (митниці передусім), у тому числі відносно найбагатших громадян. Але це вже справа більш політичної волі, аніж юридичної чи адміністративної техніки!