Другие налоги

Інформаційна складова як основа аналізу в ТЦ

19.08.2016 / 10:14

Процес пошуку та визначення зіставності у контрольованих операціях (далі — КО), без якої неможливо визначення факту відповідності проведеної КО принципу «витягнутої руки», є досить складним. Базовою складовою цього пошуку є доступна і коректна інформація у вигляді будь-яких інформаційних баз даних та інших публічних джерел інформації, про це і йтиметься у статті.

Використання інформаційних джерел та баз даних

З метою отримання відповіді на питання щодо необхідності застосування інформаційних джерел та баз згідно з вимогами Податкового кодексу для проведення аналізу з трансфертного ціноутворення (далі — ТЦ) необхідним є визначення основних складових такого аналізу.

Визначення місця кожної складової дасть можливість сформувати уявлення про модель аналізу в ТЦ, а також якими за важливістю та послідовністю є ці складові для платників податків та контролюючих органів. При цьому врахування наявних проблем у платників в отриманні інформації та проведенні зіставного аналізу  дасть змогу зрозуміти, як працює фіскальна служба з інформаційними джерелами і базами та оцінкою (аналізом) інформації.

Очікувані складові, які повинні отримуватись за наслідками опрацювання інформаційних джерел і, зокрема, баз даних, — це наявність зіставних даних за заданими критеріями пошуку, можливість проведення коригувань з метою досягнення максимальної зіставності згідно з пп. 39.2.2 п. 39.2 ст. 39 Податкового кодексу, покрокове документування дій пошуку.

Підпунктом 39.5.3 п. 39.5 цієї статті визначено порядок використання джерел інформації для встановлення відповідності умов КО принципу «витягнутої руки». Основною вимогою норми є використання як контролюючим органом, так і платником податків джерел інформації, які містять відомості, що дають змогу зіставити комерційні та фінансові умови операцій.

Пошук зіставності здійснюється у двох напрямах:

  • аналіз інформації про зіставні неконтрольовані операції платника податків або такі операції його контрагента, у тому числі залежно від обраної сторони для тестування (для методу рентабельності);
  • аналіз інформації будь-яких інформаційних джерел, що є загальнодоступними та надають інформацію про зіставні операції та осіб.

Безперечно, в такій ситуації першочерговим є доступність інформації та її відповідність вимогам, що висуваються з метою проведення аналізу зіставності. На сьогодні основним законодавчим актом, який регулює створення, збір, отримання та зберігання, використання та захист інформації, є Закон про інформацію.

Визначальними з точки зору можливості використання інформаційних джерел є норми пп. 39.5.3.3 пп. 39.5.3 п. 39.5 ст. 39 Податкового кодексу, які зобов’язують контролюючий орган використовувати тільки загальнодоступну інформацію для зіставлення умов КО з умовами неконтрольованих операцій з метою оподаткування і не погоджуватись з вибором інформаційних джерел платником податків шляхом отримання вищого рівня зіставності комерційних та фінансових умов операцій на підставі інших інформаційних джерел (пп. 39.3.3.2 пп. 39.3.3 п. 39.3 зазначеної статті). Але ці умови є дзеркальними з огляду на розкриття платником усієї необхідної інформації під час обґрунтування ринковості своїх операцій.

Наслідком отримання вищезазначеного кінцевого результату (наявність шляхів зіставлення та застосування інформації) є можливості для складання звіту про КО та документації з ТЦ (для контролюючих органів — можливість аналізу та перевірки наведених показників та обґрунтувань).

Безперечно, проблему наявності та використання коректної інформації для цілей ТЦ озвучено в багатьох напрямах. Наявність цієї проблеми та свої застереження визначає ОЕСР та ООН у своїх Настановах щодо ТЦ (далі — Настанови).

Інформаційні джерела та бази даних щодо цін, механізм та особливості використання

Внесення змін до Податкового кодексу щодо заміни основоположного поняття ТЦ зі звичайних цін на відповідність правилу «витягнутої руки» не зменшило важливість безпосередньо цінових баз.

Слід зазначити, що у листі ДФС України № 12823/6/99-99-19-022-02-15 визначено позицію щодо можливості використання цінової інформації з таких інформаційних джерел, як біржові котирування.

Згідно з пп. 39.2.1.3 пп. 39.2.1 п. 39.2 ст. 39 Податкового кодексу для КО за операціями з експорту або імпорту товарів (робіт, послуг) з нерезидентами, зареєстрованими в державах (територіях), включених до переліку Кабінету Міністрів України, та які мають біржове котирування, визначення відповідності умов КО принципу «витягнутої руки» в цілях оподаткування відбувається за методом зіставної неконтрольованої ціни.

З метою виконання цієї вимоги необхідним є визначення найбільш зіставної ціни на підставі біржових котирувань відповідних товарів за декаду, що передує проведенню КО. Зазначена дія має ґрунтуватись на переліку товарних бірж, визначеному Кабінетом Міністрів України (на сьогодні перелік не затверджено). При цьому необхідно враховувати, що ціни, визначені у такий спосіб, ймовірно підлягають коригуванню щодо КО стосовно обсягу, умов поставки та оплати.

Вибір найбільш доцільного методу ТЦ за результатами функціонального аналізу як і застосування методів за приорітетністю є процедурою, що залежить та є повністю пов’язаною із наявністю повної та достовірної інформації про ціни.

Які ж загальнодоступні інформаційні джерела містять цінову інформацію, що може використовуватись для визначення зіставних цін? Наприклад, щодо ціни експорту на групи товарів за такими напрямами, як чорна металургія, хімічна промисловість, агропромисловий комплекс, то таку інформацію за 2013 — 2015 рр. містив «Вісник» ДФС України. Дані щодо експорту та імпорту світового та внутрішнього ринку, зокрема хімпром, агропром, металургія і мінеральна сировина, лісова та будівельна галузі, — у виданнях ДП «Держзовнішінформ», ДП «Укрпромзовнішекспертиза», а біржові котирування (зернові культури та продукти їх переробки) — це інформація Аграрної біржі. Водночас митна статистика, яку наведено у відомостях Держстату України, може слугувати лише орієнтиром для визначення ризиків невідповідності цін.

Окремою темою є питання пошуку інформації для обґрунтування розміру відсоткових ставок за кредитами та займами, отриманими від нерезидентів, і чи можливе використання для цього джерел Нацбанку України.

Наявність інформації щодо зіставних операцій стосовно фінансових послуг, роялті, нематеріальних активів, яка б враховувала всі умови та давала змогу здійснювати відповідні коригування, є окремою проблемою. Для пошуку такої інформації можливе використання баз BloombergProfessional, Thomson Reuters Eikon, СBonds («СБондс-Україна»), RoyaltyStat бази Amadeus та модуль TP Catalyst.

Якщо говорити про ціни, то орієнтиром можуть слугувати визначення, що діють у міжнародній торгівлі щодо таких видів цін.

ВИДИ ЦІН У МІЖНАРОДНІЙ ТОРГІВЛІ:

ДОВІДКОВІ

називають ціни на товари, що реалізуються за напрямами внутрішньої оптової та міжнародної торгівлі. Такі ціни публікують періодичні спеціалізовані видання, інформаційні агентства і бюро, брокерські або консультаційні фірми. Різновидом довідкових цін є так звані базисні ціни  на товари з фіксованими якісними характеристиками

ЦІНИ-ІНДИКАТОРИ 

ціни, що є різновидом довідкових і розраховуються виходячи із здійснених операцій. Такі ціни використовуються як показник рівня та динаміки світових цін

ЦІНИ КАТАЛОГІВ ТА ПРЕЙСКУРАНТІВ

ціни можливої реалізації на базисні види товарів масового (серійного) виробництва

ЦІНИ ПРОПОЗИЦІЙ

встановлюються виробниками з урахуванням суттєвих умов угод (базисними умовами і термінами поставки)

ЦІНИ БІРЖОВИХ ТОРГІВ, АУКЦІОНІВ  

максимально наближені до реального рівня цін світової торгівлі

ЦІНИ ФАКТИЧНИХ ОПЕРАЦІЙ 

є наближеними до реального рівня із урахуванням умов кожної конкретної операції (обсяги, умови поставок, оплати)

РОЗРАХУНКОВІ ЦІНИ

пов’язані з особливістю їх отримання і залежать від статистики вартості, що публікується стосовно відповідної товарної групи щодо її кількості

При використанні вищезазначених орієнтирів видів цін необхідно враховувати механізм ціноутворення та специфіку їх формування, яка впливає на наявність відхилень від рівня цін реальних операцій.

У разі коли цінова інформація є відсутньою або незастосовною чи інформація не відповідає вимогам зіставності та, як наслідок, неможливо застосувати метод порівняної неконтрольованої ціни операції, для застосування інших методів необхідно враховувати фінансову інформацію, яка  дасть змогу розрахувати показники рентабельності зіставних операцій (компаній).

І тут необхідно розглянути питання віднесення інформації до загальнодоступної. Згідно із Законом про інформацію за порядком доступу інформація поділяється на відкриту інформацію та інформацію з обмеженим доступом. Відповідно до статей 5 та 6 зазначеного Закону кожен має право на інформацію у разі, якщо вона не віднесена до інформації з обмеженим доступом.

Статтею 5 Закону № 2939 встановлено, що доступ до інформації забезпечується шляхом:

  • систематичного та оперативного оприлюднення інформації в офіційних друкованих виданнях, на офіційних веб-сайтах у мережі Інтернет, на інформаційних стендах, будь-яким іншим способом;
  • надання інформації за запитами на інформацію.

Обмеження щодо доступу до інформації та види інформації з обмеженим доступом визначено ст. 6 Закону № 2939 — це конфіденційна, таємна та службова інформація.

І якщо з конфіденційною та таємною інформацією зрозуміло, то щодо службової інформації можуть періодично виникати спірні питання стосовно можливості її використання контролюючим органом та доступу до такої інформації платників податків.

Статтею 101 цього Закону визначено поняття публічної інформації у формі відкритих даних та можливість її використання.

Зокрема, публічна інформація у формі відкритих даних — це публічна інформація у форматі, що дозволяє її автоматизоване оброблення електронними засобами, вільний та безоплатний доступ до неї, а також її подальше використання. При цьому розпорядники інформації зобов’язані надавати таку публічну інформацію у формі відкритих даних на запит, оприлюднювати і регулярно оновлювати її на єдиному державному веб-порталі відкритих даних та на своїх веб-сайтах, що сприяє її подальшому вільному використанню та поширенню.

Щодо визначення можливості використання даних, які становлять комерційну таємницю, то відповідно до постанови № 611 не є комерційною таємницею: інформація про всі встановлені форми державної звітності; дані, необхідні для перевірки нарахування та сплати податків та інших обов’язкових платежів.

Стосовно можливості використання інформації безпосередньо з глобальної інформаційної мережі Інтернет і, зокрема, веб-сайтів, то правове закріплення поняття веб-сайту як офіційного джерела інформації є в Положенні про веб-сайт Верховної Ради України у глобальній інформаційній мережі Інтернет, затвердженому розпорядженням № 699 (попереднє № 462).

Таким Положенням визначено, що веб-сайт Верховної Ради України є офіційним джерелом інформації і утворюється для висвітлення її діяльності, взаємообміну інформацією з органами державної влади України та органами місцевого самоврядування, інформаційної взаємодії з урядовими і неурядовими організаціями країн світового співтовариства, громадськістю. Таким чином, інформація з веб-сайту Верховної Ради України є такою, що отримана з офіційного джерела. Оскільки це стосується виключно Верховної Ради України, можливим є проведення аналогії щодо використання інформації про свою діяльність з офіційних сайтів, створених суб’єктами господарювання.

Щодо інших державних органів влади, то їх веб-сайти розроблені та функціонують на виконання Указу № 928 так само, як і веб-сайт Верховної Ради України (постанова № 3, наказ № 99/04) для оприлюднення у мережі Інтернет інформації про діяльність органів державної влади.

Враховуючи вищезазначене, можна дійти висновку, що веб-сайти інших державних органів влади є офіційним джерелом інформації і містять публічну інформацію згідно з частиною першою ст. 1 Закону № 2939.

Отже, інформація органів влади щодо свого напряму діяльності, що розміщується на веб-сайтах, має офіційний характер і може використовуватися як відповідне джерело інформації.

Інформаційні джерела для розрахунку показників рентабельності

Відповідно до цього листа інформація з комерційних баз Orbis, Amadeus, Ruslana (бюро «ВанДейк»), Onesourse TP («Томсон Ройтерс»), BloombergProfessional («Блумберг»), Спарк («Інтерфакс»), які містять відомості щодо фінансових даних компаній, ставок роялті, відсоткових ставок за фінансовими інструментами, не належить до конфіденційної, таємної або службової інформації та не може становити комерційної таємниці. Тому інформація, що міститься у цих базах даних, є загальнодоступною і може використовуватись при аналізі зіставності з метою встановлення відповідності умов КО принципу «витягнутої руки» згідно з пп. 39.5.3.1 пп. 39.5.3 п. 39.3 ст. 39 Податкового кодексу.

Враховуючи ситуацію, що склалась за останні роки як у світовій, так і вітчизняній економіці, суттєвим з огляду на необхідність проведення аналізу є отримання від будь-якої бази можливості аналізу та зіставлення відповідних цінових показників за період проведення КО або фінансових даних за останні декілька попередніх років (історичних даних).

У питанні врахування часових обмежень щодо встановлення порівнянності ОЕСР визначає важливим при аналізі порівнянності її встановлення стосовно часу походження, збирання та отримання інформації про фактори порівнянності та порівняні неконтрольовані операції, що використовуються під час проведення аналізу порівнянності. У Настановах ОЕСР це визначається як часове обмеження щодо походження. Згідно з наведеним висновком інформація, пов’язана з умовами порівняних неконтрольованих операцій, здійснених протягом того самого періоду часу, що й контрольована операція, розглядається як найбільш надійна інформація для використання аналізу порівнянності, оскільки вона відображає те, яким чином незалежні сторони поводились в економічному середовищі, яке є ідентичним з економічним середовищем контрольованої операції платника податків.

Щодо вибору даних для аналізу за багато років, то за визначенням ОЕСР обов’язкова умова стосовно використання аналізу за багато років відсутня. Дані за багато років повинні використовуватись, якщо вони є корисними для аналізу ТЦ.

Настанови рекомендують для чіткого  розуміння фактів та обставин, пов’язаних із КО, доцільно вивчити дані за рік, що розглядається, і за попередні роки. Зазначається, що аналіз такої інформації може розкрити факти, на які може вплинути (або повинно вплинути) визначення ТЦ.

Наприклад, використання даних за минулі роки продемонструє, чи є звіт платника податків про збитки за операцією частиною збитків за аналогічними операціями, результатом конкретних економічних умов за минулий рік, які підвищили витрати наступного року, або відображенням факту, що даний товар перебуває в кінці життєвого циклу.

Слід зауважити, що при використанні, зокрема, даних стосовно фінансових показників компаній необхідно враховувати наявність різних звітних періодів, встановлених у різних країнах, що відповідно впливає на терміни, щодо яких оновлюється інформація у базах. Наприклад, не буде абсолютним надійним та коректним результат аналізу за 2015 р. за інформаційним масивом щодо фінансових показників платників податків станом на 01.03.2016 р. Версія баз даних на цю дату не містить повного масиву інформації, достатнього для об’єктивного та всебічного аналізу, оскільки з технічних причин надається із запізненням на 4 — 5 місяців.

Отже, розуміючи характеристики інформаційної бази та її функціоналу можна визначитись, інформація якої саме бази буде більш доцільною виходячи із змісту діяльності платника податків.

Зазначені системи дають змогу:

  • отримання інформації про деталізовані дані фінансової звітності, а саме баланс, звіт про прибутки і збитки, квартальну звітність із глибиною покриття 10 останніх років;
  • здійснення пошуку компаній за 100 критеріями, серед яких реєстраційні дані, галузь, країна, структура власності з можливістю визначення відсотка володіння (індикатор незалежності — 20%) з відображенням детальної структури власності (історія, поточні та кінцеві бенефіціари).

Thomson Reuters Оnesourse TP — інформаційно-аналітичний сервіс, який надає інформацію щодо біржових котирувань, спот-котирувань, тендерів ринків сільгосппродукції, добрив, металургії, вугілля, а також ринку фрахту (ставки, фіксинги, можливість інтерактивного відслідковування судна у відповідному форматі через GPS).

Інформаційна платформа компанії «Блумберг» представляє систему BloombergProfessional з інструментом для вирішення завдань ТЦ, серед яких — пошук зіставних ринкових цін, розрахунок валової рентабельності, фінансовий та економічний аналіз. Зазначена Платформа позиціонує себе лідером галузі в напрямі аналізу ринку інструментів із фіксованою дохідністю та можливістю доступу до поточних і історичних біржових та позабіржових котирувань. Надає інформацію стосовно структури капіталу емітента та його афілійованих компаній, має дані щодо фінансової звітності компаній з можливістю розрахунку показників дохідності активів, операційної маржі, прибутку, пошуком зіставних компаній за галузевим принципом. Також «Блумберг» надає інформацію про інструменти та угоди на фондовому, валютному і товарному ринках, зокрема металів, нафти і сільгосппродукції, хімічних добрив, електроенергії.

Система аналізу ринків і компаній  СПАРК «Інтерфакс» — база даних понад 11 млн. компаній України, Казахстану та Росії, яка дає змогу переглядати бухгалтерську та фінансову звітність компаній, розраховувати інтервали рентабельності для потрібного виду діяльності.

З квітня 2015 р. «Інтерфакс» пропонує новий сервіс АСТРА (автоматизована система трансфертного аналізу), що замінила сервіс СПАРК-ТЦО. Розробник вказує на можливість за допомогою системи провести функціональний аналіз операцій між пов’язаними особами, визначити метод обґрунтування ринковості операції, здійснити пошук зіставних компаній, розрахувати ринкові діапазони рентабельності і навіть створити документацію для податкового контролю.

Наприклад, до недоліків баз Ruslana та Amadeus можна віднести стислий опис діяльності компаній, зокрема України та Росії, у зв’язку з чим аналіз функцій та ризиків порівнюваних компаній з точки зору визначення найбільшої зіставності провести складно, а сервіс АСТРА адаптовано під російське законодавство.

За визначенням Настанов ОЕСР звичайним джерелом інформації є комерційні бази даних, створені особами, які збирають інформацію, що надсилається компаніями до відповідних адміністративних органів, та надають їх в електронному форматі, зручному для проведення пошуків та статистичного аналізу. У Настановах зазначається, що вони можуть бути зручними та оптимальними з огляду на витрати шляхом ідентифікації зовнішніх ознак порівнюваності та найбільш надійним джерелом інформації залежно від фактів та обставин випадку.

При цьому комерційні бази даних часто можуть мати окремі обмеження у зв’язку з тим, що вони покладаються на загальнодоступну інформацію, що містить дані, які компанії надають добровільно й у самостійно визначеному обсязі.

Водночас необхідно з обережністю користуватись такими базами даних, оскільки вони створюються та пропонуються для цілей, інколи відмінних від цілей, пов’язаних із ТЦ. Комерційні бази даних не завжди надають достатньо детальну інформацію для підтвердження обраного методу ТЦ. Не всі бази даних мають однаковий рівень деталізації і не всі вони можуть використовуватися із подібною впевненістю. Важливо зазначити, що, як свідчить досвід багатьох країн, такі комерційні бази даних використовуються з метою порівняння результатів діяльності компаній, а не операцій, оскільки в них рідко буває в наявності інформація щодо операцій з третіми сторонами.

Настановами ОЕСР визначено, що приватні бази даних також викликають побоювання стосовно кількості наявної в них інформації, оскільки вони ґрунтуються на більш обмеженій частині ринку, ніж комерційні бази даних. Якщо платник податків використав приватну базу даних для підтвердження своїх ТЦ, податковий орган у зв’язку з прозорістю може вимагати доступ до цієї бази даних для перевірки результатів платника податків.

Необхідно також зазначити, що при використанні інформаційних ресурсів доцільно враховувати, що заявлена публічність інформації може мати відповідний ступінь конфіденційності або її надання в публічний доступ третім особам здійснюється за плату, оскільки національне право кожної країни може містити власні випадки розкриття такої інформації.

Наприклад, в окремих європейських країнах та Канаді податковий орган зобов’язаний запросити дозвіл третьої особи на розкриття належної їй інформації, якщо вона використовується з метою коригування ціни платника, що перевіряється.

Так, значна кількість інформаційних джерел, зокрема дані бірж, Торгово-промислової палати, цінові огляди, дані митної статистики, інформаційного агентства SMIDA, ДП «Держзовніш-інформ» та ДП «Укрпромзовнішекспертиза» та дані комерційних баз даних дають уявлення про гарантованість отримання об’єктивної інформації щодо цін та фінансових показників.

Водночас основним залишається наявність безперечно зіставних операцій. І критерієм для пошуку за будь-яким інформаційним джерелом є гарантія відсутності у представлених діапазонах цін або фінансових показників компаній, які за своїми критеріями також здійснюють КО, та наявність інформації в обсязі, достатньому для аналізу фінансових та комерційних умов. Такий ризик залишається при використанні біржових даних, оскільки предметом торгівлі там у більшості випадків є не реальні товари, а товарні деривативи. А інформація щодо цін у таких даних, як правило, відображає загальну кон’юнктуру ринку без урахування договірних умов, що ускладнює, а підчас і унеможливлює визначення порівнюваності.

ОЕСР для вибору або відхилення потенційних ознак порівнюваності зазначає про існування двох шляхів здійснення ідентифікації потенційно порівняних операцій третіх сторін.

Перший визначено як адитивний підхід, полягає у складенні переліку третіх осіб, які, як вважається, займаються потенційно порівняними операціями та збором інформації про операції, здійснені цими третіми особами, з метою підтвердження їх прийнятності як порівняних, ґрунтуючись на заздалегідь визначених критеріях порівнянності. Важливо, щоб цей процес був прозорим, систематичним та таким, який можна перевірити. Адитивний підхід може бути використаний як єдиний підхід, коли особа, яка здійснює пошук, має інформацію про декількох третіх сторін, які задіяні в операціях, порівняних з КО, яка розглядається. На практиці адитивний підхід може охоплювати як внутрішні, так і зовнішні ознаки порівнюваності.

Другий — дедуктивний підхід, починається з набору компаній, які провадять діяльність у тому самому секторі економіки, виконують подібні функції та мають схожі економічні характеристики, з подальшим уточненням за допомогою критеріїв відбору та загальнодоступної інформації (наприклад, бази даних, інтернет-сайти, інформація про відомих конкурентів платника податків). На практиці дедуктивний підхід зазвичай починається з пошуку в базах даних.

Однією з переваг дедуктивного підходу є те, що він є більш відтворюваний та прозорий, ніж адитивний. Його також легше перевірити, оскільки перевірка концентрується на процесі та на доречності вибору критерію. Водночас якість результату дедуктивного підходу залежить від якості пошуку інструментів, на які він покладається (наприклад, якість бази даних, якщо база даних використовується, та можливість отримати достатньо деталізовану інформацію). Це може бути фактичним обмеженням у деяких країнах, у яких надійність та корисність баз даних, використаних під час аналізу порівнянності, є сумнівною. Використання таких інформаційних джерел для платників і контролюючих органів — це значний ризик оскарження отриманих результатів.

Підсумовуючи, необхідно зазначити, що головним, що має відображати будь-яке інформаційне джерело, є наявність аргументації, яка забезпечить зіставність для оцінки та обґрунтування відповідності умов проведеної КО принципу «витягнутої руки».

ВИКОРИСТАНА ЛІТЕРАТУРА

Податковий кодекс — Податковий кодекс України від 02.12.2010 р. № 2755-VI. Указ № 928 — Указ Президента України від 31.07.2000 р. № 928/2000 «Про заходи щодо розвитку національної складової глобальної інформаційної мережі Інтернет та забезпечення широкого доступу до цієї мережі в Україні». Закон про інформацію — Закон України від 02.10.92 р. № 2657-ХІІ «Про інформацію». Закон № 2939 — Закон України від 13.01.2011 р. № 2939-VI «Про доступ до публічної інформації». Постанова № 3 — постанова Кабінету Міністрів України від 04.01.2002 р. № 3 «Про Порядок оприлюднення у мережі Інтернет інформації про діяльність органів виконавчої влади». Постанова № 611 — постанова Кабінету Міністрів України від 09.08.93 р. № 611 «Про перелік відомостей, що не становлять комерційної таємниці». Розпорядження № 699 — розпорядження Голови Верховної Ради України від 19.05.2015 р.  № 699 «Про веб-ресурси Верховної Ради України». Розпорядження № 462 —розпорядження Голови Верховної Ради України від 24.05.2001 р. № 462 «Щодо затвердження Положення про Веб-сайт Верховної Ради України у глобальній інформаційній мережі Інтернет» (втратило чинність). Наказ № 99/04 — наказ Державної судової адміністрації України від 23.06.2004 р. № 99/04 «Про забезпечення адміністрування та розміщення і постійного оновлення інформації на власних веб-сайтах судів та інших органів і установ судової системи у мережі Інтернет». Лист № 12823/6/99-99-19-022-02-15 — лист ДФС України від 18.06.2015 р. № 12823/6/99-99-19-022-02-15«Щодо використання біржових цін як джерела інформації про ринкові ціни для цілей трансфертного ціноутворення». Лист № 22908/6/99-99-19-02-02-15 — лист ДФС України від 29.10.2015 №22908/6/99-99-19-02-02-15 «Щодо використання джерел інформації для цілей трансфертного ціноутворення»

«Горячие линии»

Дата: 31 августа, четверг
Время проведения: с 14:00 до 16:00
Контактний номер: (044) 501-06-42