Таможенное дело

Постачання товарів до магазину безмитної торгівлі

05.08.2016 / 10:40

Наказом Мінекономрозвитку до українського суб’єкта господарювання відповідно до ст. 37 Закону про ЗЕД застосовано спеціальну санкцію — індивідуальний режим ліцензування зовнішньоекономічної діяльності.
У період дії наказу зазначеним суб’єктом укладено з власником магазину безмитної торгівлі (резидентом України) договір поставки до цього магазину продукції власного виробництва.
На думку cуб’єкта господарювання, при постачанні товарів до магазину безмитної торгівлі митниці ДФС не потрібно надавати разову (індивідуальну) ліцензію, пов’язану із застосуванням до нього спеціальної санкції, адже відповідно до ст. 140 Митного кодексу при оформленні товарів у режим безмитної торгівлі заходи нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності не застосовуються.
Для того щоб з’ясувати цю ситуацію, необхідно відповісти на два запитання, а саме:

  • чи можна вважати разову (індивідуальну) ліцензію, пов’язану із застосуванням до суб’єкта господарювання спеціальної санкції, заходом нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності;
  • чи повинен український суб’єкт господарювання, до якого відповідно до ст. 37 Закону про ЗЕД застосовано спеціальну санкцію (індивідуальний режим ліцензування зовнішньоекономічної діяльності), одержувати разову (індивідуальну) ліцензію для оформлення товарів, які постачаються ним до магазину безмитної торгівлі, утримувачем якого є резидент України?

Індивідуальний режим ліцензування як вид спеціальної санкції

Роз’яснення з першого питання надано Мінекономрозвитку України листом № 4121-11/18683-03. При цьому було пояснено, що п. 13 ст. 4 Митного кодексу визначає заходи нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності як не пов’язані із застосуванням мита до товарів, що переміщуються через митний кордон України, встановлені відповідно до закону заборони та/або обмеження, спрямовані на захист внутрішнього ринку, громадського порядку та безпеки, суспільної моралі, на охорону здоров’я та життя людей і тварин, охорону навколишнього природного середовища, захист прав споживачів товарів, що ввозяться в Україну, а також на охорону національної культурної та історичної спадщини.

Тобто під поняттям ліцензування як одного з видів заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності слід розуміти встановлення обмежень (заборон) для захисту внутрішнього ринку, громадського порядку та безпеки, суспільної моралі, на охорону здоров’я та життя людей і тварин, охорону навколишнього природного середовища, захист прав споживачів товарів, що ввозяться в Україну, а також на охорону національної культурної та історичної спадщини.

Отже, ліцензування як захід нетарифного регулювання має превентивний (запобіжний) характер і застосовується з метою недопущення порушення законодавства України.

Згідно з частиною першою ст. 238 Господарського кодексу за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб’єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб’єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.

Статтею 239 вищезазначеного Кодексу визначено індивідуальний режим ліцензування як вид адміністративно-господарських санкцій.

Відповідно до ст. 37 Закону про ЗЕД за порушення цього або пов’язаних з ним законів України до суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності або іноземних суб’єктів господарської діяльності можуть бути застосовані такі спеціальні санкції:

  • накладення штрафів;
  • застосування до суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності та іноземних суб’єктів господарської діяльності індивідуального режиму ліцензування;
  • тимчасове зупинення зовнішньоекономічної діяльності.

Положення Закону про ЗЕД щодо застосування спеціальних санкцій мають загальний характер та можуть застосовуватися до всіх суб’єктів господарської діяльності, які порушують відповідні норми законодавства України.

Пунктом 1.5 Положення № 47 визначено, що разова (індивідуальна) ліцензія є підставою для митного оформлення товарів та здійснення розрахункових операцій у зовнішньоекономічній діяльності суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності, до яких застосовано спеціальні санкції.

Таким чином, ліцензування як захід нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності та індивідуальний режим ліцензування як вид спеціальної санкції відрізняються за своїм законодавчим врегулюванням, змістом, порядком застосування та, відповідно, спричиняють різні правові наслідки.

Індивідуальна ліцензія як підстава для здійснення окремої ЗЕД-операції

Роз’яснення з другого питання надано ДФС листом Мінекономрозвитку України № 4101-11/16379-03. Відповідно до абзацу 12 ст. 1 Закону про ЗЕД зовнішньоекономічна діяльність — це діяльність суб’єктів господарської діяльності України та іноземних суб’єктів господарської діяльності, побудована на взаємовідносинах між ними, що має місце як на території України, так і за її межами.

Статтею 140 Митного кодексу передбачено, що безмитна торгівля — це митний режим, відповідно до якого товари, не призначені для вільного обігу на митній території України, знаходяться та реалізуються для вивезення за межі митної території України під митним контролем у пунктах пропуску (пунктах контролю) через державний кордон України, відкритих для міжнародного сполучення, та на повітряних, водних або залізничних транспортних засобах комерційного призначення, що виконують міжнародні рейси, з умовним звільненням від оподаткування митними платежами, установленими на імпорт та експорт таких товарів, та без застосування до них заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, у тому числі видів контролю, зазначених у частині першій ст. 319  цього Кодексу.

Згідно зі ст. 422 Митного кодексу утримувач магазину безмитної торгівлі зобов’язаний серед іншого своєчасно декларувати органу доходів і зборів, в зоні діяльності якого знаходиться магазин, товари, що надходять до магазину чи вибувають з магазину, у тому числі товарні нестачі, що виникли не внаслідок умисних дій утримувача магазину, та подавати всі документи, необхідні для здійснення митного контролю та митного оформлення цих товарів.

Відповідно до п. 1.3 Положення № 47 разова (індивідуальна) ліцензія є підставою для здійснення окремої зовнішньоекономічної операції суб’єктами зовнішньоекономічної діяльності, до яких застосовано спеціальну санкцію — індивідуальний режим ліцензування.

Пунктом 1.4 вищезазначеного Положення визначено окрему зовнішньоекономічну операцію як комплекс дій суб’єкта зовнішньоекономічної діяльності та іноземного суб’єкта господарської діяльності, що підпадає під визначення одного із видів зовнішньоекономічної діяльності, передбачених ст. 4 Закону про ЗЕД, та включає в себе закінчену разову передачу товару (виконання робіт, надання послуг) та закінчені розрахунки (грошові, товарні та в інших формах) за цю разову передачу товару (виконання робіт, надання послуг).

Тобто Мінекономрозвитку України дійшов висновку про те, що поставка товару українським суб’єктом господарської діяльності, до якого застосовано спеціальну санкцію — режим індивідуального ліцензування, резиденту — утримувачу магазину безмитної торгівлі, не є окремою зовнішньоекономічною операцією, яка потребує оформлення разової (індивідуальної) ліцензії на цю передачу товару, враховуючи відсутність іноземного суб’єкта господарської діяльності в зазначеній операції, а декларування такого товару — обов’язок утримувача магазину безмитної торгівлі.

Висновки

Разова (індивідуальна) ліцензія, пов’язана із застосуванням до суб’єкта господарювання спеціальної санкції, не є заходом нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності.
Український суб’єкт господарювання, до якого відповідно до ст. 37 Закону про ЗЕД застосовано спеціальну санкцію (індивідуальний режим ліцензування зовнішньоекономічної діяльності), не повинен одержувати разову (індивідуальну) ліцензію для постачання ним товарів до магазину безмитної торгівлі, утримувачем якого є резидент України.

 

ВИКОРИСТАНА ЛІТЕРАТУРА
Господарський кодекс — Господарський кодекс України від 16.01.2003 р. № 436-IV. Митний кодекс — Митний кодекс України від 13.03.2012 р. № 4495-VI. Закон про ЗЕД — Закон України від 16.04.91 р. № 959-XII «Про зовнішньоекономічну діяльність». Положення № 47 — Положення про порядок видачі разових (індивідуальних) ліцензій, затверджене наказом Мінекономіки України від 17.04.2000 р. № 47. Лист № 4121-11/18683-03 — лист Мінекономрозвитку України від 04.06.2014 р. № 4121-11/18683-03. Лист № 4101-11/16379-03 — лист Мінекономрозвитку України від 01.06.2016 р. № 4101-11/16379-03