Юридическая практика

Харчування працівників: чи додаткове благо

29.07.2016 / 15:33

Суть справи

ДПІ проведено планову виїзну документальну перевірку ТОВ «А» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2013 р. по 31.12.2014 р., за результатами якої складено акт перевірки.

Перевіркою встановлено, що ТОВ «А» на порушення вимог пп. «б» пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу до загального місячного оподатковуваного доходу працівників підприємства не включено дохід, отриманий як додаткове благо, у вигляді вартості наданого підприємством безоплатного харчування на загальну суму 100 000 грн., у тому числі за 2013 р. — 40 000 грн. та за 2014 р. — 60 000 грн. ТОВ «А» в особі «Замовника» укладено договір про надання послуг від 19.03.2013 р. з ФОП «В». Предметом договору є надання ФОП «В» послуг приготування страв та кулінарних виробів, безперебійного постачання та роздачі обідів. Послуга комплексних обідів надається відповідно до встановлених обідніх перерв внутрішнім трудовим розпорядком підприємства, а саме: з 12.00 до 14.00 та з 20.00 до 21.00 щодня, крім суботи та неділі. Вартість страв та кулінарних виробів згідно із договором не визначено. За надані послуги з постачання страв протягом вересня — грудня 2013 р. та січня — грудня 2014 р. ФОП «В» надано ТОВ «А» акти виконаних робіт із зазначенням кількості поставлених страв (перша, друга страва, кондитерські вироби, напої) та їх вартість на загальну суму. Вартість наданих послуг із постачання підприємцем готових страв становить за вересень — грудень 2013 р. — 40 000 грн. та за січень — грудень 2014 р. — 60 000 грн. Розрахунки за надані послуги проводилися у безготівковій формі. Сума нарахованих та виплачених доходів на адресу ФОП «В» відображена ТОВ «А» в податкових розрахунках (форма № 1ДФ) за ознакою «157».

Перевіркою констатовано, що ТОВ «А» з доходу, отриманого як додаткове благо у вигляді вартості безоплатно отриманого харчування співробітниками підприємства, не утримано податок на доходи фізичних осіб у розмірі 15% на загальну суму 15 000 грн.

Перевіркою дотримання ТОВ «А» обов’язків щодо подання податкового розрахунку (форма № 1ДФ) встановлено порушення вимог пп. «б» п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу, а саме неподання податкових розрахунків (форма № 1ДФ) за ІІІ — ІV квартали 2013 р. та І — ІV квартали 2014 р. про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платників податку за ознакою «126», додаткове благо (надання працедавцем безоплатного харчування працівникам).

Також перевіркою встановлено порушення вимог пп. 1.6 п. 161 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідних положень та п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу, а саме ненарахування, неутримання та несплата військового збору з доходу у сумі 30 000 грн., отриманого як додаткове благо за період серпень — грудень 2014 р.

За результатами перевірки ДПІ прийнято податкові повідомлення-рішення про збільшення суми грошового зобов’язання з податку на доходи фізичних осіб та військового збору.

Позиція платника

Платник податків вважає, що під час надання послуг харчування ФОП «В» відсутня можливість ідентифікувати, хто із працівників підприємства скористався можливістю отримання послуг харчування, у якому обсязі (жодного разу, один чи декілька разів), скільки разів протягом звітного місяця чи року. А виключною підставою для нарахування податку на доходи фізичних осіб є можливість ідентифікації фізичної особи — отримувача доходу. Таким чином, необхідною умовою утримання та сплати цього податку є ідентифікація платника податку та визначення у конкретній сумі розміру його доходу як бази оподаткування.

Витяг з рішення

Відповідно до п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов’язані своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок.

Пунктом 1.2 розділу І Порядку № 49 (чинного на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що дія порядку поширюється на податкових агентів, а саме: юридичних осіб (їх філії, відділення, інші відокремлені підрозділи), самозайнятих осіб, представництва нерезидентів — юридичних осіб, інвесторів (операторів) за угодою про розподіл продукції, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) нараховують (виплачують, надають) доходи фізичній особі та/або зобо­в’язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі.

Пунктом 3.2 Порядку № 49 передбачено, що у графі 3а «Сума нарахованого доходу» відображається (за звітний квартал) дохід, який нараховано фізичній особі відповідно до ознаки доходу згідно з довідником ознак доходів, наведеним у додатку до цього Порядку. У разі нарахування доходу його відображення у графі 3а є обов’язковим незалежно від того, виплачені такі доходи чи ні.

Відповідно до пп. 14.1.180 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб — юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента — юридичної особи, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов’язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність контролюючим органам та нести відповідальність за порушення його норм у порядку, передбаченому ст. 18 та розділом IV цього Кодексу.

Підпунктом 168.1.1 п. 168.1 ст. 168 Податкового кодексу передбачено, що податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов’язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену ст. 167 цього Кодексу.

Пунктом 167.1 зазначеної статті (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що ставка податку становить 15% бази оподаткування щодо доходів, одержаних (крім випадків, визначених у пунктах 167.2 — 167.4 цієї статті), у тому числі, але не виключно у формі заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які виплачуються (надаються) платнику у зв’язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами; виграшу у державну та недержавну грошову лотерею, виграш гравця (учасника), отриманий від організатора азартної гри.

У разі якщо загальна сума отриманих платником податку у звітному податковому місяці доходів, зазначених в абзаці першому цього пункту, перевищує десятикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного податкового року, ставка податку становить 17% суми перевищення з урахуванням податку, сплаченого за ставкою, визначеною в абзаці першому цього пункту.

Згідно з пп. 163.1.1 п. 163.1 ст. 163 Податкового кодексу об’єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід.

Відповідно до пп. 164.1.2 п. 164.1 ст. 164 Податкового кодексу загальний місячний оподатковуваний дохід складається із суми оподатковуваних доходів, нарахованих (виплачених, наданих) протягом такого звітного податкового місяця.

При визначенні бази оподаткування враховуються всі доходи платника податку, отримані ним як у грошовій, так і негрошовій формах (п. 164.3  зазначеної статті).

Згідно з пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо, зокрема, у вигляді харчування, безоплатно отриманого платником податку, крім випадків, визначених цим Кодексом для оподаткування прибутку підприємств.

Вимогами пп. 2 п. 4 розділу ІІІ Порядку № 727 передбачено, що у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті документальної перевірки фактом порушення необхідно:

чітко викласти зміст порушення із посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів (міжнародних договорів, згоду на обов’язковість яких надано Верховною Радою України, якими регулюються питання оподаткування), що порушені платником податків, зазначити період (календарний день, місяць, квартал, півріччя, три квартали, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків та господарську операцію, при здійсненні якої вчинено це порушення;

зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов’язані з обчисленням і сплатою податків, зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення;

у разі відсутності первинних документів, документів податкового або бухгалтерського обліку, інших документів, що підтверджують факт порушення, або у разі ненадання їх для перевірки — зазначити перелік цих документів;

у разі отримання під час перевірки копій документів, які підтверджують факт виявленого порушення, про це робиться запис із відображенням підстав для їх отримання, а також переліку цих документів;

у разі відмови посадових осіб платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій особі контролюючого органу така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові посадової особи платника податків, уповноваженої здійснювати від його імені юридичні дії (його законного представника), та переліку документів, які йому запропоновано подати, факт складання такого акта відображається в акті (довідці) документальної перевірки;

у разі надання посадовими особами платника податків або його законними представниками посадовим особам контролюючого органу письмових пояснень щодо встановлених порушень податкового законодавства та/або причин ненадання первинних та інших документів, що підтверджують встановлені порушення, або їх копій факти надання таких пояснень необхідно відобразити в акті документальної перевірки, а факт відсутності або порушення правильності ведення податкового та/або бухгалтерського обліку фіксується в описовій частині акта документальної перевірки.

Крім того, згідно з п. 5 розділу ІІ Порядку № 727 встановлено, що факти виявлених порушень законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об’єктивно та повною мірою з посиланням на первинні документи, регістри податкового та бухгалтерського обліку, фінансової та іншої звітності, інші документи, пов’язані з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів, ведення/складання яких передбачено законодавством, або отримані від інших суб’єктів господарювання, органів державної влади, у тому числі іноземних держав, правоохоронних органів, а також податкову інформацію, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Аналіз акта перевірки свідчить про невідповідність його загальної та описової частин вимогам, встановленим у Порядку № 727, адже він не містить доказів порушення ТОВ «А» податкового законодавства.

Під час розгляду скарги з’ясовано, що в акті перевірки відсутні дані щодо ідентифікації кожного працівника підприємства, який отримав дохід у вигляді безоплатного харчування, не встановлено саме в якому обсязі працівник підприємства скористався додатковим благом (не визначено обсяг доходу як базу оподаткування).

Під час процедури адміністративного оскарження відповідно до п. 56.4 ст. 56 Податкового кодексу обов’язок доведення того, що будь-яке нарахування, здійснене контролюючим органом у випадках, визначених цим Кодексом, або будь-яке інше рішення контролюючого органу є правомірним, покладається на контролюючий орган.

Відповідно до п. 55.1 ст. 55 зазначеного Кодексу щодо скасування рішень контролюючих органів податкове повідомлення-рішення про визначення суми грошового зобов’язання платника податків або будь-яке інше рішення контролюючого органу може бути скасовано контролюючим органом вищого рівня під час проведення процедури його адміністративного оскарження та в інших випадках у разі встановлення невідповідності таких рішень актам законодавства.

Враховуючи викладене, податкові повідомлення-рішення про нарахування податку на доходи фізичних осіб та військового збору скасовано, а скаргу ТОВ «А» задоволено.

ВИКОРИСТАНА ЛІТЕРАТУРА
Податковий кодекс — Податковий кодекс України від 02.12.2010 р. № 2755-VI. Порядок № 49 — Порядок заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку затверджений наказом Міндоходів України від 21.01.2014 р. № 49. (втратив чинність). Порядок № 727 — Порядок оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків — юридичними особами та їх відокремленими підрозділами, затверджений наказом Мінфіну України від 20.08.2015 р. № 727.