Єдиный налог

Розділ 9. Звільнення від сплати податків і зборів

24.03.2017 / 09:00

Застосування спрощеної системи оподаткування звільняє юридичних осіб від сплати, зокрема таких податків та зборів:

  • податку на прибуток підприємств;
  • ПДВ з операцій з постачання товарів, робіт та послуг, місце постачання яких розташовано на митній території України, крім ПДВ, що сплачується юридичними особами, які обрали ставку єдиного податку у розмірі 5 %;
  • податку на майно (в частині земельного податку), крім земельного податку за земельні ділянки, що не використовуються платниками єдиного податку першої — третьої груп для провадження господарської діяльності та платниками єдиного податку четвертої групи для ведення сільськогосподарського товаровиробництва;
  • рентної плати за спеціальне використання води платниками єдиного податку четвертої групи.

Ситуація
Платник єдиного податку третьої групи з основним видом діяльності — надання в оренду власного чи орендованого нерухомого майна (група 68.20 за КВЕД ДК 009:2010) планує здавати в оренду нерухомість. Чи має він сплачувати земельний податок?

Земельний податок визначено як обов’язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів (пп. 14.1.72 п. 14.1 ст. 14, статті 269 та  270 Податкового кодексу), при цьому, що користування земельною ділянкою може виникати й на умовах оренди (п. 5 ст. 120 Земельного кодексу). За земельні ділянки, що перебувають у комунальній або державній власності та надані у користування (оренду), справляється орендна плата.

Питання оподаткування земельних ділянок під нерухомим майном, у тому числі для платників єдиного податку, тісно пов’язано з питанням установлення прав власності або користування на ці земельні ділянки.

Відповідно до ст. 791 Земельного кодексу формування земельної ділянки як об’єкта цивільних прав передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Земельна ділянка може бути об’єктом цивільних прав винятково з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

Державна реєстрація речових прав на земельні ділянки здійснюється після державної реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі.

Право на земельну ділянку у разі набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розміщені на ній, регламентовано ст. 377 Цивільного кодексу. Так, до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, установлених для попереднього землевласника (землекористувача). При цьому розмір та кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв’язку з переходом права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, є істотними умовами договору, який передбачає набуття права власності на ці об’єкти (крім багатоквартирних будинків).

Якщо з набуттям права власності на нерухоме майно з урахуванням вимог ст. 377 Цивільного кодексу у платника єдиного податку виникло право на земельну ділянку та якщо така земельна ділянка використовується для провадження основного виду діяльності, а саме надання в оренду власного чи орендованого нерухомого майна, на такого платника поширюється дія п. 297.1 ст. 297 Кодексу щодо звільнення від сплати податку на майно в частині земельного податку.

У разі виникнення у підприємства права користування земельною ділянкою згідно з договором оренди земельної ділянки державної або комунальної власності на підприємство не поширюється дія норми Податкового кодексу щодо звільнення від сплати земельного податку. Звільнення від сплати орендної плати, у тому числі платників єдиного податку, Кодексом не передбачено.

Ситуація
Якщо нерухоме майно платника єдиного податку розташовано у багатоквартирному будинку, хто в такому випадку є платником плати за землю?  

Плату за землю сплачують власники землі та землекористувачі з дня виникнення права власності (п. 287.1 ст. 287 Податкового кодексу). Водночас існує норма, згідно з якою власник нежитлового приміщення (його частини) у  багатоквартирному житловому будинку сплачує до бюджету земельний податок за площі під такими приміщеннями (п. 287.8 ст. 287 Кодексу).

Знову повертаємося до питання прав на земельні ділянки.

Земельні ділянки, на яких розташовано багатоквартирні будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території, надаються:

у постійне користування підприємствам, які здійснюють управління такими будинком;

у власність або постійне користування співвласникам таких будинків (ст.  42 Земельного кодексу).

У разі якщо підприємство, яке здійснює управління багатоквартирним будинком, набуло право постійного користування земельною ділянкою, то власник нежитлового приміщення у такому будинку отримує право користування земельною ділянкою, на якій розташовано таке приміщення, а також право користування земельною ділянкою, що прилягає до такого будинку, у розмірі, необхідному для досягнення умов використання такого приміщення шляхом укладання договору оренди земельної ділянки із зазначеним підприємством.

При цьому податкові зобов’язання зі сплати земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності для такого власника нежитлового приміщення у багатоквартирному будинку, який управляється підприємством, що набуло право постійного користування земельною ділянкою, не настають.

У разі якщо багатоквартирний будинок є об’єктом спільного права власності об’єднання власників квартир та нежитлових приміщень у такому будинку, яке набуло право постійного користування земельною ділянкою, власник нежитлового приміщення у такому будинку як один із співвласників набуває права постійного користування земельною ділянкою прибудинкової території, що є підставою для сплати земельного податку.

Водночас статтями  125, 126 Земельного кодексу встановлено, що право власності та постійного користування на земельну ділянку виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону № 1952.

Отже, надане Земельним кодексом право власності постійного користування земельною ділянкою має бути зареєстровано згідно з чинним законодавством.

Таким чином, платником земельного податку за земельну ділянку багатоквартирного будинку, що є об’єктом спільного права власності об’єднання власників квартир та нежитлових приміщень, є таке об’єднання.

Нарахування, сплата та подання звітності з податків і зборів інших, ніж зазначені вище, здійснюються платниками єдиного податку в порядку та розмірах, установлених Податковим кодексом.

У разі ввезення товарів на митну територію України податки і збори та митні платежі сплачуються платником єдиного податку на загальних підставах.