Аналитика

Хто заробив найбільше офіційно

30.03.2017 / 18:14

Ще кілька років тому ринок праці в Україні характеризувався доволі стабільною і розміреною динамікою. Ситуація різко погіршилася 2014 р., і тільки починаючи з 2016 р. відбулося помітне пожвавлення. Кому було найлегше влаштуватися, працівники яких сфер отримували найвищі зарплати та що впливало на розмір винагороди за виконувану роботу?

За підсумками 2016 р. заробітна плата найманих працівників (тут і далі — дані Державної фіскальної служби України) показала стабільну тенденцію до зростання — з 4 382,93 грн у І кварталі до 5 427,44 грн у IV кварталі.

Незначне зменшення заробітної плати у III кварталі (з 4 936,1 грн до 4 832,69 грн) було спричинене квартальним зниженням рівня оплати праці лише у сферах водопостачання, каналізації, поводження з відходами (на 831 грн), оптової та роздрібної торгівлі, ремонту автотранспортних засобів та мотоциклів (на 770 грн), мистецтва, спорту, розваг та відпочинку (на 603 грн), сільського, лісового та рибного господарства (на 177 грн), операцій з нерухомим майном (на 124 грн).

Однак, незважаючи на це, у IV кварталі ситуація вирівнялася, і порівняно з І кварталом заробітна плата зросла у всіх без винятку видах економічної діяльності, найбільше — у сферах постачання електро­енергії, газу, пари та кондиційованого повітря (на 1 842 грн); професійної, наукової та технічної діяльності (1 576 грн); добувної промисловості і розроблення кар’єрів (на 1 490 грн); найменше — у сферах мистецтва, спорту, розваг та відпочинку (на 288 грн), тимчасового розміщення й організації харчування (на 334 грн), діяльності у сфері адміністративного та допоміжного обслуговування (на 587 грн).

Найвисокооплачуваніші

Відповідно до узагальнених відомостей щодо розміру середньомісячної зарплати за 2016 р. у розрізі видів економічної діяльності традиційно найбільш високооплачуваними стали: фінансова і страхова діяльність; сфера інформації та телекомунікацій; добувна промисловість та розроблення кар’єрів; професійна, наукова та технічна діяльність; постачання електроенергії, газу, пари та кондиційованого повітря; мистецтво, спорт, розваги та відпочинок; транспорт, складське господарство, поштова та кур’єрська служби; переробна промисловість.

В усіх зазначених сферах господарства середня зарплата на місяць перевищувала цей показник по країні, що відповідав у 2016 р. 4 821,16 грн.

Водночас рівень оплати праці у сфері тимчасового розміщення й організації харчування становив лише 55,2 % від середнього національного показника (2 665,02 грн на місяць).

Помітно вищими, проте найменшими в країні у розрізі видів економічної діяльності, були оплата праці у сферах охорони здоров’я та надання соціальної допомоги (3 529,85 грн), надання інших видів допомоги (3 503,35 грн), діяльності у сфері адміністративного та допоміжного обслуговування (3 647,15 грн).

Традиційно низькою залишається оплата праці у сільському господарстві, де її середній розмір на місяць становив 3 958,39 грн.

Для того щоб зрозуміти, як сформувалися ці показники, розглянемо заробітну плату у розрізі видів економічної діяльності детальніше.

З великим відривом від інших видів економічної діяльності найвищий щабель за рівнем оплати праці посідає діяльність спортивних клубів, де в 2016 р. середньомісячна заробітна плата становила 39 278,03 грн на місяць.

Єдиним видом транспорту, що увійшов до п’ятнадцятки сфер з найвищими заробітними платами, став авіаційний транспорт (з показником 24 652,78 грн); єдиним видом виробництва у цьому рейтингу стало виробництво тютюнових виробів (22 392,27 грн).

Крім того, тютюнова промисловість представлена тут оптовою торгівлею тютюновими виробами — на 13 місці з показником 13 647,01 грн.

До ТОП-5 найбільш високо­оплачуваних галузей також належать дослідження кон’юктури ринку та виявлення громадської думки, де середня заробітна плата на місяць становила 19 420,9 грн.

Більшість же лідерів оплати праці на ринку праці України займаються консалтинговою та керівною діяльністю, а саме: діяльність головних управлінь (хед-офісів), консультування з пи­тань керування, консультування з питань комерційної діяльності й керування, комп’ютерне програмування, консультування та пов’язана з ними діяльність.

Середні позиції у цьому рейтингу посідають фінансовий лізинг (із середньомісячною заробітною платою на рівні 16 746,51 грн), діяльність екстериторіальних організацій і органів (16 697,84 грн), діяльність Центрального банку (15 948,6 грн), діяльність у сфері зв’язків з громадськістю (14 080,98 грн).

Єдиним представником добувної промисловості у рейтингу стало видобування природного газу, де рівень заробітної плати становив 12 125,6 грн на місяць.

Де платять найменше?

З протилежного боку рейтингової шкали оплати праці, знаходяться такі види економічної діяльності: перестрахування з близькою до мінімальної середньомісячною заробітною платою 1 508,33 грн, надання послуг таксі (1 846,21 грн), виробництво сидру та інших плодово-ягідних вин (1 862,17 грн), діяльність фітнес-центрів (1 991,55 грн) та надання інших індивідуальних послуг (2 049,32 грн).

Найбільшу частку (сукупно) в категорії низько­оплачуваних видів зайнятості становлять різні види торгівлі: роздрібна торгівля деталями та приладдям для автотранспортних засобів; роздрібна торгівля продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами в спеціалізованих магазинах; діяльність посередників у торгівлі меблями, господарськими товарами, залізними та іншими металевими виробами, оптова торгівля годинниками та ювелірними виробами; діяльність посередників у торгівлі продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами; роздрібна торгівля телекомунікаційним устаткуванням у спеціалізованих магазинах.

До сфер з найнижчим рівнем оплати праці також увійшли ремонт комп’ютерів, побутових виробів і предметів особистого вжитку (із середньомісячною заробітною платою 2 241,85 грн), діяльність ресторанів, надання послуг мобільного харчування та близька до неї діяльність із забезпечення стравами та напоями (2 352,27 грн та 2 409,12 грн відповідно), а також рибне господарство (2 430,66 грн).

Варто також зазначити, що маючи найбільші фон­ди оплати праці, деякі сфери господарства об’єктивно не можуть забезпечити високий рівень оплати праці через велику кількість зайнятих в них працівників. Особливо це стосується підприємств та організацій державного сектору зайнятості:

  • державного управління й оборони, обов’язкове соціальне страхування, що посідає друге місце за розміром фонду оплати праці (з приблизно 1 млн 717 тис. зайнятих осіб та середньою заробітною платою 4 588,42 грн);
  • охорони здоров’я та надання соціальної допомоги, що знаходиться на п’ятому місці за розміром фонду оплати праці (працює близько 1 млн 35 тис. осіб і середня заробітна плата становить 3 529,85 грн);
  • освіти з сьомим місцем за розміром фонду оплати праці (приблизно 729 тис. працюючих осіб з середньою заробітною платою 4 243,48 грн).

З недержавних сфер до таких переважно належать:

  • переробна промисловість, що має найбільший в Україні розмір фонду оплати праці, з 1 млн 631 тис. зайнятих і середньою заробітною платою 5 288,38 грн;
  • оптова та роздрібна торгівля; ремонт авто­транспортних засобів та мотоциклів, що посідає третє місце за розміром фонду оплати праці з 1 млн 471 тис. зайнятих осіб і середнім розміром оплати праці 4 195, 28 грн.

Найбільший матеріальний внесок у розвиток співробітництва юридичних осіб та найманих робітників за цивільно-правовими договорами зробили:

  • добувна промисловість, де середньорічний заробіток діяльності за трудовим ­договором однієї фізичної особи становив 22 081,87 грн;
  • діяльність екстериторіальних організацій та органів з показником  20 268,64 грн;
  • професійна, наукова та технічна діяльність, де наймані за договором особи отримали в середньому 19 285,76 грн;
  • фінансова та страхова діяльність (16 229,34 грн).

Одна робота — різна оплата

Особливий інтерес викликають результати аналізу заробітної плати найманих працівників за віковими групами та статтю.

Так, у 2016 р. розмір середньої заробітної плати жінок становив трохи менше 2/3 від розміру середньої заробітної плати чоловіків (4 198,5 грн та 5 663,52 грн відповідно).

З огляду на вік найбільша різниця у розмірах середньомісячного заробітку представників різних статей спостерігається у віковій групі 35 — 40 років. У 2016 р. ця різниця становила 2 020,54 грн.

Слід зазначити, що чоловіки віком від 35 до 40 років є найбільш високооплачуваною демографічною групою.

Найменше відрізняється розмір середньомісячного заробітку осіб різної статі у наймолодшій віковій категорії (25 — 30 років), де розмір середньої заробітної плати чоловіків перевищує відповідний показник для жінок на 1 365,15 грн.

Головними передумовами формування зазначеної вище різниці є сегрегація ринку праці (тобто переважання представників тієї чи іншої статі у різних видах економічної діяльності) та різниця у заробітку чоловіків і жінок у тих самих видах економічної діяльності, що зумовлена існуючим розподілом високооплачуваних посад між представниками різних статей.

Так, видами економічної діяльності, де було працевлаштовано найбільшу кількість чоловіків у 2016 р., стали: переробна промисловість, оптова та роздрiбна торгiвля, ремонт автотранспортних засобiв i мотоциклів, транспорт, складське господарство, поштова та кур’єрська діяльність, державне управлiння й оборона, обов’язкове соцiальне страху­вання, сiльське, лiсове та рибне господарства.

Водночас найпопулярнішими сферами праце­влаштування для жінок були: державне управлiння й оборона, обов’язкове соцiальне страхування, охорона здоров’я та надання соцiальної допомоги, оптова та роздрiбна торгiвля, ремонт автотранспортних засобiв i мотоциклів, переробна промисловість, освіта.

Сферами, де чоловіки чисельно найбільше переважали над жінками, за статистикою є: переробна промисловість (перевага становить 334 тис. осіб); сільське господарство, лiсове господарство та рибне господарство (з різницею 289 тис. осіб); транспорт, складське господарство, поштова та кур’єрська діяльність (245 тис. осіб); будівництво (177 тис. осіб).

До сфер, де переважають працівники-жінки, в 2016 р. належали: державне управлiння й оборона, обов’язкове соцiальне страхування (де їх працювало на 706 тис. осіб більше, ніж чоловіків); охорона здоров’я та надання соцiальної допомоги (з перевагою 641 тис. осіб); освiта (271 тис. осіб); оптова та роздрiбна торгiвля, ремонт автотранспортних засобiв i мотоциклів (181 тис. осіб); фiнансова та страхова діяльність (78 тис. осіб).

Практично в усіх сферах господарської діяльності середньомісячна заробітна плата чоловіків переважала над заробітною платою жінок. Найбільшою ця перевага була у: фінансовій та страховій діяльності (з різницею між відповідними показниками 5 308 грн); сфері мистецтва, спорту, розваг та відпочинку (4 527 грн); добувній промисловості й розроб­ленні кар’єрів (3 030 грн); у професійній, науковій та технічній діяльності (2 710 грн); у сфері інформації та телекомунікації (2 261 грн).

Двома видами економічної діяльності, в яких заробіток жінок переважав над заробітком чоловіків, стали дiяльнiсть екстериторiальних органiзацiй i органів, де середньомісячна заробітна плата представниць слабкої статі була більшою за чоловічу на 5 329 грн, та діяльність домашніх господарств (з різницею 747 грн).

Вік — перевага чи недолік?

Для детальнішого аналізу розподілу заробітної плати між найманими працівниками розглянемо величину заробітку представників різних вікових груп у розрізі видів економічної діяльності.

Дані за 2016 р. свідчать про те, що заробітна плата працівників збільшується до 40 років, до 45 знижується непомітно, залишаючись приблизно на тому самому рівні, а після того помітно зменшується.

Так, середньомісячна заробітна плата наймолодших працівників (як чоловіків, так і жінок) віком 25 — 30 років становила 4 625,33 грн, молодих людей віком 30 — 35 років — 5 199,54 грн, осіб віком 35 — 40 років — 5 451,48 грн, у наступній віковій групі 40 — 45 років її розмір уже знизився до 5 347,68 грн, а у найстаршій — дорівнював 4 967,05 грн.

Як і у випадку з різницею у заробітку для представників різних статей, ці відмінності зумовлені як перевагою представників окремих вікових груп у тих чи інших видах економічної діяльності, так і різницею в оплаті праці осіб різного віку в межах однієї і тієї самої сфери зайнятості.

Варто зазначити, що види економічної діяльності з найбільшою кількістю робочих місць (переробна промисловість, оптова та роздрібна торгівля, ремонт автотранспортних засобів та мотоциклів, державне управління й оборона, обов’язкове соціальне страхування) є найбільшими сферами застосування праці для представників усіх без винятку вікових груп.

При цьому в переробній промисловості незначно переважають люди середнього віку (30 — 40 років), в оптовій та роздрібній торгівлі, ремонті авто­транспортних засобів та мотоциклів — молоді люди 25 — 35 років, у державному управлінні й обороні, обов’язковому соціальному страхуванні — представники найстарших вікових категорій (40 — 50 років).

Окрім того, видами економічної діяльності, де найбільшу частку становлять представники найстарших вікових категорій, є: сільське, лісове та рибне господарство; постачання електроенергії, газу, пари та кондиційованого повітря; водопостачання, каналізація, поводження з відходами; транспорт, складське господарство, поштова та кур’єрська діяльність; операції з нерухомим майном; державне управління й оборона, обов’язкове соціальне страхування; освіта, охорона здоров’я та надання соціальної допомоги.

Люди середнього віку становили найбільшу частку зайнятих у будівництві, діяльності у сфері адміністративного та допоміжного обслуговування та у наданні різноманітних видів послуг.

«Наймолодшими» видами господарської діяльності стали тимчасове розміщення та організація харчування, інформація та телекомунікації, фінансова та страхова діяльність.

Ретельне вивчення розмірів доходів від зайнятості представників різних вікових груп у розрізі видів економічної діяльності свідчить про те, що частіше за інших найбільш високооплачуваними виявляються особи віком від 40 до 45 років.

Так, вони лідирують за розміром середньомісячної заробітної плати в найбільшій кількості сфер господарства, а саме: постачання електроенергії, газу, пари та кондиційованого повітря; будівництво; транспорт; складське господарство, поштова та кур’єрська діяльність; фінансова та страхова діяльність; операції з нерухомим майном; професійна, технічна та наукова діяльність, освіта; діяльність домашніх господарств.

Водночас особи віком 35 — 40 років мають найвищий рівень середньомісячного заробітку у сфері добувної промисловості та розроблення кар’єрів; у переробній промисловості; в оптовій та роздрібній торгівлі та ремонті автотранспортних засобів та авто­мобілів; у сфері інформації та телекомунікації; в державному управлінні й обороні, обов’язковому соціальному страхуванні; при наданні різних видів послуг; у діяльності екстериторіальних органів та організацій.

Молоді люди віком 30 — 35 років є лідерами за рівнем заробітної плати у сфері сільського, лісового та рибного господарства; водопостачання, каналізації та поводження з відходами; тимчасового розміщування та організації харчування; діяльності в сфері адміністративного та допоміжного обслуговування.

Представники наймолодшої вікової групи (25 — 30 років) більше за інших заробляють у сфері мистецтва, спорту, розваг та відпочинку; представники найстаршої (45 — 50 років) — у сфері охорони здоров’я та надання соціальної допомоги.

Для представників усіх без винятку вікових груп найкращим місцем праці є діяльність екстериторіальних органів та організацій.

Другою за рівнем оплати майже в усіх вікових групах (крім наймолодшої) є фінансова та страхова діяльність.

До одного з найбільш високооплачуваних видів економічної діяльності для працівників будь-якого віку належить також сфера інформації та телекомунікації.

«Географія» заробітної плати

Для того щоб виявити відмінності в оплаті роботи найманих працівників в різних регіонах, розглянемо показники регіональної заробітної плати та середнього доходу від зайнятості на одну особу незалежно від кількості місць роботи.

Істотна різниця у значенні цих показників для одних і тих самих регіонів свідчить про те, що їх рівень залежить не тільки від кількості місць роботи (оскільки в багатьох регіонах можливості додаткового працевлаштування є досить обмеженими), а й від їх методики розрахунку.

Перший показник, названий нами «регіональна заробітна плата», розраховується у два етапи: на першому — середньомісячна заробітна плата по підприємству, де працевлаштовано працівника, на другому — з усіх середньомісячних заробітних плат підприємств регіону розраховується середньомісячна заробітна плата по регіону. При обрахунках заробітні плати на найбільших підприємствах — платниках податків винесено в окремий «регіон» — ОВПП.

Таким чином, регіональна заробітна плата свідчить про потенційні можливості заробітку в певному регіоні. Найкращими вони є у м. Києві, Київській, Донецькій, Луганській та Одеській областях, найгіршими — у Волинській, Сумській, Рівненській, Чернігівській та Херсонській областях.

Водночас середня заробітна плата на одну особу незалежно від кількості місць роботи свідчить про реальний середньомісячний рівень доходу на одну особу в різних регіонах з урахуванням доходу від роботи за сумісництвом або трудовим договором. Як видно, він є вищим за рівень регіональної заробітної плати і після ранжування багато в чому повторює їх ­розподіл за регіональною економічною привабливістю для працевлаштування.

Найвищі рівні заробітку мають працівники в м. Києві, Донецькій, Луганській, Київській та Миколаївській областях; найнижчі — у Тернопільській, Волинській, Чернівецькій, Херсонській та Кіровоградській областях. ­Варто зазначити, що у Київської, Одеської, Черкаської та Вінницької областей рейтинг «регіональної заробітної плати» є вищим, ніж рейтинг за показником доходів на одну особу.

Хто за бонусами?

Окрім заробітної плати на загальний рівень оплати праці впливає соціальний пакет, що надається роботодавцем співробітникам разом із нею.

Вище надано ранжування регіонів за величиною соціального пакета (вираженого в гривнях на одного працівника). Як видно, найбільшим соціальний пакет є в м. Києві, Івано-Франківській, Київській, Миколаївській та Полтавській областях, найменшим — у Чернівецькій, Тернопільській, Запорізькій, Дніпропетровській та Житомирській областях. При цьому найбільший показник перевищує найменший у понад як шість разів.

Варто зазначити, що на місце регіону у цьому рейтингу впливає кількість отримувачів соціальних пакетів.

Так, Дніпропетровська область, маючи одних із найбільших у країні (поряд з м. Києвом, Львівською, Харківською та Полтавською областями) фондів для виплати соціального пакета (311 513 142 грн), посідає одне з найнижчих місць у рейтингу, водночас Івано-Франківська область, що за розміром соціального пакета знаходиться всередині списку областей (76 596 494 грн), — одне з найвищих.

Лідерами за кількістю юридичних осіб, які надавали соціальні пакети своїм працівникам, у 2016 р. були м. Київ (3 638 підприємств та організацій), Дніпропетровська (3 268), Харківська (1 415), Одеська (1 370) та Львівська (1 218) області.

Заказажите доставку онлайн, заполнив форму, или по телефону (044) 223-24-06

«Горячие линии»

Дата: 14 декабря, пятница
Время проведения: с 14:00 до 16:00
Контактный номер: (044) 501-06-42