Бухучет

Безпечна робота з готівкою

22.05.2017 / 16:00

Переважна більшість бухгалтерів у роботі стикаються із готівковими розрахунками. Для таких операцій чинним законодавством встановлено цілу низку особливих правил та обмежень. Яких саме, розглянемо далі. 

Де і як проводити розрахунки

Розраховуватись у готівковій формі як із суб’єктами господарювання, так і фізичними особами потрібно через касу — приміщення або місце здійснення готівкових розрахунків, а також приймання, видачі, зберігання готівкових коштів, інших цінностей і касових документів.

Способи проведення готівкових розрахунків наведено у схемі.

Гранична сума розрахунків готівкою

Хто і скільки може заплатити

Як підприємства, так і підприємці мають право здійснювати розрахунки готівкою між собою та/або з фізичними особами протягом одного дня за одним або кількома платіжними документами лише в межах граничних сум розрахунків готівкою, встановлених Нацбанком України.

Кількість підприємств (підприємців) і фізичних осіб, з якими здійснюються розрахунки, протягом дня не обмежується (п. 2.3 Положення № 637)

Гранична сума, встановлена постановою № 210, становить:

  • для розрахунків суб’єктів господарювання між собою — 10 000 грн;
  • для розрахунків між фізичною особою та підприємством (підприємцем) — 50 000 грн.

Слід зауважити, що готівковими розрахунками згідно з п. 1.2 Положення № 637 є:

  • платежі готівкою підприємств (підприємців) та фізичних осіб за реалізовану продукцію (товари, виконані роботи, надані послуги);
  • розрахунки за операціями, які безпосередньо не пов’язані з реалізацією продукції (товарів, робіт, послуг) та іншого майна. Тобто йдеться про позареалізаційні надходження, перелік яких наведено в п. 1.2 Положення № 637 (зверніть увагу, він не є вичерпним).

Таким чином, обмеження готівкових розрахунків поширюються абсолютно на всі види платежів між зазначеними особами.

Це, зокрема, стосується розрахунків покупців у роздрібній торгівлі, виплати зарплати працівникам, внеску до статутного капіталу, отримання та повернення фінансової допомоги (позики), видачі готівки під звіт і повернення невикористаних коштів тощо. Проте є винятки, про які йтиметься далі.

Обмеження стосуються розрахунків суб’єкта господарювання лише з однією особою (теж суб’єктом господарювання або фізичною особою).

Загальну ж суму готівкових розрахунків у одного суб’єкта господарювання в день з різними особами не обмежено.

Платежі понад граничні суми потрібно проводити через банки або небанківські фінансові установи шляхом:

  • перерахування коштів з поточного рахунку платника на поточний рахунок одержувача або,
  • внесення платником коштів до банку для їх подальшого перерахування на поточні рахунки одержувачів.

На практиці розбити суму платежу на готівковий (у межах ліміту) та безготівковий (понад ліміт) навряд чи вдасться, тому сплачувати у безготівковій формі (або через касу банку) доведеться всю суму дорогого придбання (або іншого «великовагового» платежу).

Слід звернути увагу, що зазначені обмеження стосуються і розрахунків за товари, придбані на господарські потреби за рахунок готівки, отриманих за допомогою електронного платіжного засобу. Це можливо в ситуації, коли працівник підприємства (підприємця) або ж особисто підприємець розраховується за господарські потреби, попередньо знявши кошти в банкоматі за допомогою платіжної картки. Так, він має право сплатити готівкою одному суб’єкту господарювання не більше 10 000 грн в день.

У зв’язку з цим зазначимо, що взагалі суб’єкти господарювання зобов’язані забезпечувати можливість здійснення держателями електронних платіжних засобів розрахунків за продані товари (надані послуги) з використанням електронних платіжних засобів не менше трьох платіжних систем (п. 14.7 Закону № 2346). Деякі звільнення від обов’язку торговців дотримуватися цієї вимоги містяться в п. 2 постанови № 878. Тому з огляду на обов’язок продавців забезпечувати розрахунки з покупцями за допомогою електронних платіжних засобів, попередньо знімати покупцем (у цьому випадку представником суб’єкта господарювання) готівку для оплати покупки навряд чи доцільно. Тим більше що обмеження граничної суми готівкових розрахунків не поширюється на розрахунки, які проводяться із застосуванням електронного платіжного за­собу.

Слід зауважити, що дія обмежень не залежить від того, проводяться розрахунки через РРО чи ні. Обмеження щодо граничної суми розрахунків у розмірі 50 000 грн поширюється на розрахунки між фізичною особою та підприємством (підприємцем) протягом одного дня за товари (роботи, послуги), проведені через РРО, розрахункові книжки (далі — РК).

Цей висновок стосується не тільки розрахунків фізичних осіб із суб’єктами господарювання, а й розрахунків підприємств (підприємців) між собою. Тобто якщо один суб’єкт господарювання розраховується з іншим готівкою через РРО, то сума такого розрахунку за день (за одним або декількома чеками РРО) не повинна перевищувати 10 000 грн.

Але тут можливі варіанти. Якщо сума покупки фізичної особи у суб’єкта господарювання перевищує 50 000 грн, то контролюючі органи не проти розбиття готівкових розрахунків на кілька платежів у межах 50 000 грн у день (що має бути обумовлено договором купівлі-продажу).

У ситуації, коли суб’єкт господарювання протягом дня приймає від фізичної особи і видає їй кошти в сукупному розмірі, що перевищує 50 000 грн, це вважається порушенням граничної суми розрахунків.

Тобто суми розрахунків «в обох напрямах» підсумовуються з метою їх порівняння з лімітом готівкових розрахунків (лист № 25-311/19450).

У такій ситуації (як з фізичною особою, так і суб’єктом господарювання) краще провести залік зустрічних однорідних вимог і провести через касу тільки різницю взаємної заборгованості (у відповідних межах).

Яку суму можуть відшкодувати

Цілком очевидно, що коли працівник підприємства витрачає власні готівкові кошти на оплату господарських потреб підприємства (товарів, робіт, послуг), придбавши їх у іншого суб’єкта господарювання, він діє від імені і за дорученням підприємства і має право отримати відшкодування цих коштів (статті 1159 та 1160 Цивільного кодексу).

Зверніть увагу!
Перевищення граничних сум розрахунків готівкою тягне за собою накладення адміністративного штрафу на підприємця, посадових осіб юридичної особи від 100 до 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (1 700 — 3 400 грн) (ст. 16315 КпАП). 
За повторне порушення протягом року передбачено відповідальність у вигляді штрафу від 500 до 1 000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (8 500 — 17 000 грн). 
При цьому відповідальність застосовується до обох суб’єктів господарювання (посадових осіб) — платника і одержувача готівки. Розгляд справ про такі правопорушення — прерогатива контролюючих органів.
Щодо термінів, протягом яких можуть притягнути до відповідальності, то адміністративне стягнення можуть застосувати не пізніш як через два місяці з дня вчинення правопорушення (при триваючому правопорушенні — не пізніш як через два місяці з дня його виявлення) (ст. 38 КпАП).

Тому на такі готівкові розрахунки (в тому числі і через РРО) поширюються обмеження, передбачені саме для суб’єкта господарювання — 10 000 грн. Перевищення цієї граничної суми готівкових розрахунків у подібній ситуації розцінюється як порушення (лист № 50-0004/51974).

Однак коли підприємство (підприємець) відшкодовує готівку співробітнику, витрачену ним на господарські потреби, 10-тисячне обмеження не діє. Очевидно тут розглянуто ситуацію, коли працівник витратив більше 10 000 грн не за один день, а за кілька.

При відшкодуванні не слід забувати про 50-тисячний ліміт у день на розрахунки з фізичною особою.

На що не поширюються готівкові обмеження

Йдеться про такі види платежів (п. 2.3 Положення № 637), як:

  • розрахунки підприємств (підприємців) з бюджетами та державними цільовими фондами;
  • добровільні пожертвування та благодійна допомога;
  • використання коштів, виданих на відряд­ження.

Останній вид розрахунків розглянемо детальніше. Як бачимо, звільнення відноситься не до видачі готівки під звіт працівникові на відрядження, а саме на її використання такою особою.

Очевидно йдеться про витрати на відрядження за кошторисом, з яким підприємство ознайомлює працівника при направленні його у відрядження (або за довідкою-розрахунком на виданий аванс) (п. 6 розділу І Інструкції № 59). Тобто витрачати готівку у відрядженні без обмеження працівник має право саме на відрядження.

Якщо ж він, перебуваючи у відрядженні, витрачатиме видану готівку на господарські потреби, то це можна робити тільки в межах ліміту згідно з п. 2.3 Положення № 637 (при цьому працівник діятиме від імені підприємства і за його дорученням). Тобто при розрахунках із суб’єктом господарювання можна оплатити готівкою не більше 10 000 грн одному суб’єкту в день.

Обмеження граничної суми готівкового розрахунку 50 000 грн не поширюється на розрахунки, що здійснюються фізичною особою шляхом внесення готівки в касу банку для подальшого її перерахування на рахунок одержувача. Цей висновок справедливий і щодо 10-тисячного обмеження при розрахунках одного суб’єкта господарювання з іншим

Чи є обмеження для фізичних осіб

Йдеться про розрахунки за договорами купівлі-продажу, які підлягають нотаріальному посвідченню. Сума обмеження в таких випадках становить 50 000 грн, причому йдеться саме про суму за договором, а не про суму розрахунків у день.

Якщо ж сума за договором перевищує 50 000 грн, то фізичним особам доведеться перераховувати суму перевищення з поточного рахунку на поточний рахунок або ж внести кошти на поточні рахунки (в тому числі на депозит нотаріуса на окремий поточний рахунок у національній валюті).

Ліміт залишку готівки в касі

Як установити ліміт

Підприємство робить це самостійно на підставі розрахунку встановлення ліміту залишку готівки в касі (далі — Розрахунок), форму якого наведено у додатку 8 до Положення № 637. Розрахунок підписує головний (старший) бухгалтер та керівник підприємства (або уповноважена ним особа). Для кожного підприємства та його відокремленого підрозділу складають окремий Розрахунок (п. 5.2 Положення № 637).

У ньому враховують строк здавання підприємством готівки для її зарахування на рахунки в банку, визначений договором з банком.

Далі ліміт затверджують наказом (розпорядженням) по підприємству. Для відокремлених підрозділів ліміт каси встановлюють і доводять наказом підприємства.

Визначити (розрахувати) ліміт каси можна в один із таких способів (схема).

Прогнозний ліміт

Його встановлюють нові підприємства (або ті, хто раніше працював тільки з безготівковими розрахунками і тепер починають проводити операції з готівкою) на перші три місяці роботи.

Далі ліміт переглядають за фактичними показниками діяльності підприємства виходячи з вимог Положення № 637.

Ліміт на підставі розрахунку середньоденного надходження готівки

Підприємство має право або обрати цей спосіб, або розрахувати ліміт на підставі середньоденної видачі — рішення про це приймає керівник (уповноважена особа).

Спосіб за середньоденним надходженням застосовують, зокрема, підприємства торгівлі (інші підприємства, які отримують готівкову виручку).

Загалом цей спосіб для тих, у кого надходження готівки (крім приходу з каси банку) перевищує її витрати. До речі, торговці-комісіонери суми готівкової виручки, що надходять на користь комітентів, враховують при розрахунку ліміту каси.

Слід звернути увагу, що підприємства, у яких встановлено термін здавання готівки до банку:

  • щодня (у день надходження готівки до каси) або наступного дня від дня надходження готівки до каси встановлюють ліміт у розмірах, необхідних для забезпечення його роботи на початку робочого дня, але не вище показника середньоденного надходження готівки;
  • не рідше одного разу на п’ять робочих днів (якщо в населеному пункті немає банку)  встановлюють ліміт у розмірі не більше 5-кратного розміру середньоденного надходження (п. 5.4 Положення № 637).

Встановлений ліміт вписують у відповідну графу Розрахунку.

Ліміт на підставі розрахунку середньоденної видачі готівки

Цей спосіб більш прийнятний, коли у підприємства немає готівкової виручки. Наведемо його алгоритм.

Ліміт у випадках коли середньоденний показник дорівнює 0 або не більше 10 НМДГ

Якщо середньоденний показник дорівнює 0 або не більше 10 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, можна встановити ліміт в більшій сумі, але не більше 10 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (170 грн).

Ліміт небанківських фінустанов та операторів поштового зв’язку

На цих юридичних осіб не поширюються вищезазначені вимоги п. 5.4 Положення № 637, і вони самостійно визначають порядок розрахунку ліміту каси. При цьому враховують особ­ливості своєї діяльності і режим роботи, обсяг готівкових надходжень (видатків), терміни здавання готівки тощо. Такі особи не заповнюють таблицю «Касові обороти» Розрахунку. 

Ліміт на період заготівлі та переробки сільгосппродукції

Виробники та переробники сільгосппродукції можуть встановлювати (переглядати) ліміт каси на період заготівлі та перероб­лення за фактичними показниками касових оборотів за будь-які три місяці сезону виробництва (перероблення) сільгосппродукції попереднього року (п. 5.5 Положення № 637).

Якщо ліміт перевищено

Ліміт залишку готівки в касі — це граничний розмір суми коштів, які можуть залишатися в касі в позаробочий час. Відповідно підприємства можуть тримати в позаробочий час у своїх касах готівку в межах, що не перевищують установлений ліміт каси (пункти 1.2 та 2.8 Положення № 637).

Таким чином, готівку в сумі перевищення ліміту каси обов’язково потрібно здати до банку для її зарахування на банківський рахунок. Це потрібно зробити того самого дня, коли утворилося перевищення (щоправда, є винятки, про які йтиметься далі).

Відокремлені підрозділи юридичних осіб можуть здавати понадлімітну готівку не тільки до банку, а й до каси юридичної особи (якщо це встановлено наказом по підприємству).

Ліміт потрібно встановити всім підприємствам. А банки і підприємці ліміт не встановлюють (п. 2.7 Положення № 637). Не встановлюються ліміт каси і терміни здавання готівки релігійним організаціям, які не здійснюють підприємницьку діяльність (п. 5.6 Положення № 637).

Чи потрібно переглядати ліміт каси

Такого обов’язку у підприємств немає. Але якщо відбулися зміни у законодавстві або змінилися суми надходження/витрати готівки (чи внутрішній трудовий розпорядок), то ліміт можна переглянути (п. 5.11 Положення № 637). Відповідно документи, затверджені керівником (уповноваженою особою), на підставі яких переглянуто ліміт каси і терміни здавання готівки, додають до наказу та договору з банком.

У які терміни слід здавати готівку

Як зазначалося вище, понадлімітні кошти потрібно здавати до банку, коли утворилося перевищення ліміту. Але тут можливі деякі відступи. Так, не вважатимуться понадлімітними кошти в день їх надходження (п. 5.9 Положення № 637), якщо:

їх у сумі перевищення на наступний робочий день здано до банку або видано під звіт (без попереднього внесення до банку з одночасним отриманням);

вони надійшли до каси у вихідні (святкові) дні та в сумі перевищення були здані до банку на наступний робочий день банку та підприємства, або якщо понадлімітні кошти на наступний робочий день видано під звіт.

Готівка на виплату зарплати: скільки зберігати

Якщо підприємство отримало в банку готівку на виплату зарплати (й інших виплат, що належать до фонду оплати праці), пенсій, стипендій, дивідендів (доходу), то її у понадлімітній сумі можна зберігати в касі три робочі дні (включаючи день отримання) (п. 2.10 Положення № 637). А для подібних виплат працівникам віддалених відокремлених підрозділів підприємств залізничного транспорту та морських портів готівку можна зберігати п’ять робочих днів (включаючи день отримання).

Слід звернути увагу, що готівку, отриману в банку на інші виплати, потрібно видати працівникам у той самий день.

Не використані за призначенням протягом установлених строків кошти потрібно повернути до банку не пізніше наступного робочого дня банку (якщо їх сума перевищує ліміт каси).

Якщо підприємство виплачує зарплату з виручки, то воно має право зберігати призначені на виплату зарплати понадлімітні суми готівки три робочі дні з дня настання термінів цих виплат (у сумі, що зазначена в переданих до каси відомостях на виплату коштів, форму яких наведено в додатку 1 до Положення № 637).

Якщо ліміт не встановлено

Якщо не встановити ліміт каси, то він вважатиметься нульовим. І вся готівка, що перебуває на кінець робочого дня в касі і не здана до банку (або відокремленим підрозділом до каси юридичної особи), вважатиметься понадлімітною (п. 5.8 Положення № 637).

Якщо ж установити ліміт з перевищенням граничних розмірів, то його перевіряючі вважатимуть на рівні граничних розмірів, а суму перевищення сприйматимуть як понадлімітну.

За перевищення ліміту ст. 1 Указу № 436 передбачено фінансові санкції у вигляді штрафу в двократному розмірі сум виявленої понадлімітної готівки за кожний день.

Чи обов’язково застосовувати РРО

Статтею 3 Закону про РРО встановлено, що суб’єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції у готівковій
та/або безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу, зобов’язані:

  • проводити розрахункові операції на пов­ну суму покупки через зареєстровані, опломбовані та переведені у фіскальний режим роботи РРО. При цьому потрібно роздруковувати розрахункові документи (фіскальні чеки). В окремих випадках торговці застосовують зареєстровані РК;
  • видавати покупцеві, який отримує або повертає товар, отримує послугу (або відмовляється від неї) розрахунковий документ (чек, розрахункову квитанцію). Це стосується й випадків, коли товар/по­слугу замовляють (оплачують) через Інтернет.

Таким чином, за загальним правилом готівкові (та безготівкові із застосуванням платіжних карток) розрахунки при продажу товарів (наданні послуг), а також поверненні товарів (відмові від послуг) треба проводити через РРО, переведені у фіскальний режим.

Це стосується і ломбардів при наданні коштів у позику. Також слід звернути увагу орендодавцям (лізингодавцям) і відповідно орендарям (лізингоотримувачам): приймання готівкової оплати за оренду (фінансовий лізинг) вимагає застосування РРО. Але є винятки, розглянемо їх.

Хто і коли не застосовує РРО

Торгівля продукцією власного виробництва. Підприємства (крім підприємств торгівлі та громадського харчування) при продажу продукції за готівку (або безготівково із застосуванням платіжних карток) не застосовують РРО та РК, якщо здійснюють розрахунки в своїй касі, оформляють при цьому прибуткові та видаткові касові ордери і видають покупцям підписані і завірені печаткою квитанції (п. 1 ст. 9 Закону про РРО). Слід уточнити, що до продукції власного виробництва відносять ту, яку виробляє та реалізує саме підприємство в єдиному технологічному процесі з використанням власної (або найманої) робочої сили.

Виняток становить реалізація технічно складних побутових товарів, що підлягають гарантійному ремонту, яку потрібно проводити через РРО. Зазначений виняток із звільнення від РРО набрав чинності з 01.01.2017 р. Однак застосовувати РРО при реалізації товарів потрібно саме з дати набрання чинності нормативно-правовим актом, яким затверджено їх перелік.

На сьогодні затверджено Перелік № 231, який набрав чинності з 08.05.2017 р. Тобто з цієї дати наведені у переліку технічно складні побутові товари власного виробництва підприємствам потрібно продавати через РРО.

Слід звернути увагу, що підприємці на загальній системі оподаткування, які реалізують продукцію власного виробництва за готівку (або при розрахунках платіжними картками), повинні застосовувати РРО, оскільки на них не поширюється звільнення згідно з п. 1 ст. 9 Закону про РРО.

Продаж проїзних і перевізних документів на транспорті (п. 4 ст. 9 Закону про РРО). Так, РРО та РК не застосовують при продажу проїзних і перевізних документів:

  • на залізничному (крім приміського) та авіаційному транспорті — з оформленням розрахункових і звітних документів;
  • на автомобільному транспорті — з видачею талонів, квитанцій, квитків з нанесеними друкарським способом серією, номером, номінальною вартістю;
  • при продажу білетів державних лотерей через електронну систему прийняття ставок, що контролює у режимі реального часу центральний орган виконавчої влади, який реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів;
  • при продажу квитків на відвідування культурно-спортивних і видовищних закладів.

Продаж квитків на автотранспорті розглянемо детальніше. Так, типові форми квитків на проїзд пасажирів і перевезення багажу затверджено наказом № 503. Це, зокрема, форми квитків на проїзд пасажирів на маршрутах загального користування:

  • міжміських — типи I-IV;
  • міжміських та міжнародних — тип ММ-I для проїзду в автобусах загального типу;
  • приміських — типи ПА-I (автобус), ПА-II (маршрутне таксі), ПА-III (проїзд від зупинки до зупинки);
  • міських — типи МА-I, МА-II, МА-III.

Також наказом № 503 затверджено форми квитків на перевезення багажу на маршрутах загального користування:

  • міжміських — тип КБ-I;
  • приміських — тип КБ-II.

Ці форми квитків призначено для реалізації саме перевізниками, і за умови їх відповідності вимогам п. 4 ст. 9 Закону про РРО (нанесення друкарським способом відповідних реквізитів) реалізуються без РРО.

Щодо застосування КОРО слід зазначити, що продаж квитків у кіосках і салонах транспортних засобів для проїзду в міжміському автотранспорті включено до переліку окремих форм та умов проведення діяльності у сфері послуг, яким дозволено проводити розрахункові операції без застосування РРО, але з використанням РК та КОРО (ст. 10 Закону про РРО, п. 10 Переліку № 1336).

При перевезеннях пасажирів і багажу суб’єкти господарювання, які реалізують квитки в кіосках і салонах транспортних засобів, заповнюють КОРО на господарську одиницю на підставі талонів, квитанцій, квитків (з нанесеними друкарським способом серією, номером, номінальною вартістю), виданих протягом дня. У графах 3 і 4 «номер і серія розрахункової квитанції: першої, останньої» КОРО на господарську одиницю зазначають реквізити квитанцій (талонів тощо), виданих протягом дня під час перевезення пасажирів і багажу (першої та останньої). Вочевидь це стосується всіх видів пасажирських перевезень (міських, приміських, міжміських і міжнародних), а не лише міжміських, як це передбачено п. 10 Переліку № 1336.

Також наказом № 503 затверджено типові форми квитків на проїзд пасажирів і перевезення багажу автомобільним транспортом на міжміських та приміських маршрутах для реалізації автостанціями. Ці бланки містять реквізити, встановлені п. 4 ст. 9 Закону про РРО (серію, номер і суму), але їх форма свідчить про те, що це по суті фіскальні чеки РРО. Таким чином, автостанції при продажу квитків повинні застосовувати РРО.

РРО та РК не застосовуються при продажу товарів (крім технічно складних побутових товарів, що підлягають гарантійному ремонту) (наданні послуг) фізичними особами — підприємцями, які відповідно до Податкового кодексу відносяться до груп платників єдиного податку, які не застосовують РРО (п. 6 ст. 9 Закону про РРО).

Зокрема, згідно з п. 296.10 ст. 296 Податкового кодексу РРО не застосовуються платниками єдиного податку:

  • першої групи;
  • другої і третьої груп (фізичні особи — підприємці) незалежно від обраного виду діяльності, обсяг доходу яких протягом календарного року не перевищує 1 млн грн. У разі перевищення в календарному році цього обсягу застосування РРО є обов’язковим — починаючи з першого числа першого місяця кварталу, наступного за виникненням перевищення, і продовжується в усіх наступних податкових періодах протягом реєстрації суб’єкта господарювання як платника єдиного податку.

Виняток і за п. 296.10 ст. 296 Податкового кодексу, і за п. 6 ст. 9 Закону про РРО становить реалізація технічно складних побутових товарів, що підлягають гарантійному ремонту. Початок їх реалізації через РРО всіма підприємцями — платниками єдиного податку, як було зазначено вище, — 08.05.2017 р. Це стосується тих платників єдиного податку, які до цієї дати продавали зазначені товари без РРО.

Слід зауважити, що автоперевізники — підприємці — платники єдиного податку, якщо вони відповідають вимогам п. 296.10 ст. 296 Податкового кодексу, при продажу проїзних і перевізних документів на автомобільному транспорті з видачею талонів, квитанцій, квитків з нанесеними друкарським способом серією, номером та номінальною вартістю не повинні застосовувати РРО (лист № 24853/6/99-99-22-07-03-15). При цьому форма, зміст і обов’язкові реквізити розрахункових документів повинні відповідати вимогам Положення № 13. При перевищенні в календарному році обсягу доходу понад 1 млн грн застосування РРО для такого платника єдиного податку є обов’язковим.

Водночас у категорії 109.03 ЗІР наведено протилежний (не фіскальний) висновок. Однак їм можна скористатися лише на підставі письмової індивідуальної податкової консультації (пункти 52.3 та 56.21 Податкового кодексу). Адже норма п. 296.10 ст. 296 цього Кодексу про безумовне застосування РРО платниками єдиного податку, які перевищили обсяг доходу понад 1 млн грн, може бути розцінена як така, що має пріоритет (так як пізніше прийнята) над нормою п. 4 ст. 9 Закону про РРО.

Продаж у кіосках, з лотків і розносок газет, журналів та інших видань, листівок, конвертів, знаків поштової оплати здійснюється без РРО та РК (п. 10 ст. 9 Закону про РРО). При цьому питома вага такої продукції повинна перевищувати 50 % загального товарообігу. Крім того, є суворе табу на продаж алкоголю, підакцизних непродовольчих товарів і технічно складних побутових товарів, які підлягають гарантійному ремонту.

Не застосовують РРО і при продажу жетонів та проїзних квитків у касах метрополітену.

Діяльність без застосування РРО, але з використанням РК (ст. 10 Закону про РРО). У Переліку № 1336 наведено форми та умови проведення діяльності у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, яким дозволено проводити розрахункові операції без РРО, але з використанням РК і КОРО. Також тут зазначено граничний розмір річного обсягу розрахункових операцій з продажу товарів (надання послуг), при перевищенні якого застосування РРО є обов’язковим.

Оптова торгівля. Якщо в місці отримання товарів (надання послуг) готівкові розрахунки не проводять (оптова торгівля тощо), то РРО та РК не застосовують (п. 12 ст. 9 Закону про РРО).

ВИКОРИСТАНА ЛІТЕРАТУРА

КпАП — Кодекс України про адміністративні правопорушення від 07.12.84 р. № 8073-X. Податковий кодекс — Податковий кодекс України від 02.12.2010 р. № 2755-VI. Цивільний кодекс — Цивільний кодекс України від 16.01.2003 р. № 435-IV. Указ № 436 — Указ Президента України від 12.06.95 р. № 436/95 «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки». Закон про РРО — Закон України від 06.07.95 р. № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг». Закон № 2346 — Закон України від 05.04.2001 р. № 2346-III «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні». Постанова № 210 — постанова Правління Нацбанку України від 06.06.2013 р. № 210 «Про встановлення граничної суми розрахунків готівкою». Постанова № 878 — постанова Кабінету Міністрів України від 29.09.2010 р. № 878 «Про здійснення розрахунків за продані товари (надані послуги) з використанням спеціальних платіжних засобів». Наказ № 503 — наказ Міністерства транспорту та зв’язку України від 25.05.2006 р. № 503 «Про затвердження Типових форм квитків на проїзд пасажирів і перевезення багажу на маршрутах загального користування». Перелік № 231 — Перелік груп технічно складних побутових товарів, які підлягають гарантійному ремонту (обслуговуванню) або гарантійній заміні, в цілях застосування реєстраторів розрахункових операцій, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 16.03.2017 р. № 231. Перелік № 1336 — Перелік окремих форм та умов проведення діяльності у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, яким дозволено проводити розрахункові операції без застосування реєстраторів розрахункових операцій з використанням розрахункових книжок та книг обліку розрахункових операцій, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 23.08.2000 р. № 1336. Положення № 13 — Положення про форму та зміст розрахункових документів, затверджене наказом Мінфіну України від 21.01.2016 р. № 13. Положення № 637 — Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затверджене постановою Правління Нацбанку України від 15.12.2004 р. № 637. Інструкція № 59 — Інструкція про службові відрядження в межах України та за кордон, затверджена наказом Мінфіну України від 13.03.98 р. № 59. Лист № 25-311/19450 — лист Нацбанку України від 25.10.2013 р. № 25-311/19450 «Щодо обмеження готівкових розрахунків між підприємством (підприємцем) та фізичною особою». Лист № 50-0004/51974 — лист Нацбанку України від 21.06.2016 р. № 50-0004/51974 «Щодо правил готівкового обігу». Лист № 24853/6/99-99-22-07-03-15 — лист ДФС України від 23.11.2015 р. № 24853/6/99-99-22-07-03-15 «Щодо застосування реєстраторів розрахункових операцій автомобільними перевізниками»

«Горячие линии»

Дата: 26 октября, четверг
Время проведения: с 14:00 до 16:00
Контактный номер: (044) 501-06-42