Бухучет

Навчання міжнародним стандартам

10.07.2017 / 13:50

На сьогодні продовжують набирати популярності програми бухгалтерської сертифікації. Під час навчання бухгалтери отримують нові знання, підкріплені сертифікатом. Здебільшого так підтверджують кваліфікацію щодо знань з міжнародних стандартів фінансової звітності (далі — МСФЗ), хоча вже активно працюють аналоги національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку (далі — ПБО). Розглянемо найпоширеніші варіанти програм сертифікації, необхідність їх отримання, особливості обліку та оподаткування для випадку, коли за навчання бухгалтерів сплачує підприємство.

Програми сертифікації

У світі існує багато різноманітних програм сертифікацій, але в Україні найпоширенішими є CАP, CIPA, АССА, САРА. Вони призначені для підтвердження кваліфікаційного рівня спеціаліста (бухгалтера). Загалом вдале проходження процедури сертифікації та отримання відповідного документа (сертифіката, диплома) підтверджують, що його власник має достатній практичний досвід, професійні знання, навички і вміння для виконання роботи, щодо якої проходив навчання.

У чому полягає принципова відмінність між зазначеними варіантами сертифікації? Кожен з них відрізняється переліком дисциплін, за якими проводиться сертифікація, програмою (технологією) підготовки, і головне — кожен з варіантів є своєрідним навчальним стандартом, який є обов’язковим для відповідної бухгалтерської спільноти (федерації).

Усі варіанти сертифікації формувалися тривалий час, так би мовити, в ході історичного розвитку бухгалтерської спільноти на відповідній географічній території. Як приклад візьмемо сертифікацію СРА від американського інституту присяжних бухгалтерів. Із назви зрозуміло, що це національна сертифікація бухгалтерів американських підприємств. У процесі розвитку цієї професії тут було створено професійну бухгалтерську організацію, яка згодом почала встановлювати стандарти, правила бухобліку (GAAP). А якщо є встановлені стандарти, правила, то логічно виникає необхідність у їх навчанні та перевірці знань. Це й було причиною створення механізму сертифікації, під час якого відбуваються навчання і власне екзаменування (перевірка знань). Той спеціаліст, який успішно складає іспити, отримує відповідний підтвердний документ — сертифікат, диплом тощо. Таким чином, бухгалтер, який отримав сертифікат СРА, — це бухгалтер, який знає стандарти і правила бухгалтерського обліку, має інші професійні навички для ведення обліку в США.

Щодо сертифікації СРА, то її особливості не розглядатимуться, оскільки вона не поширена в Україні, а наведемо її лише для прикладу, аби розібратися з сутністю сертифікації.

САР (Certified Accounting Practitioner — сертифікованийбухгалтер-практик)Це програма сертифікації щодо базових знань з МСФЗ, управлінського та податкового обліку. Фактично це перший рівень сертифікації СІРА. Для отримання сертифіката САР необхідно успішно скласти чотири іспити з:

  • фінансового обліку 1 (за МСФЗ);
  • управлінського обліку 1;
  • права;
  • податків.

Останні два (при складанні іспитів в Україні) враховують українську правову і податкову специфіку.

Бухгалтер САР здатний вести бухгалтерський облік на підприємстві, складати основну звітність, включаючи податкову.

СІРА (Certified International Professional Accountant — сертифікованийміжнароднийпрофесійнийбухгалтер)Це другий (останній) рівень сертифікації СІРА. Крім дисциплін, визначених для САР, він включає в тому числі такі дисципліни, за якими необхідно складати іспити з:

  • фінансового обліку 2 (або розширеного);
  • управлінського обліку 2 (або розширеного);
  • фінансового менеджменту;
  • аудиту;
  • управлінських інформаційних систем.

Бухгалтер СІРА здатний робити те саме, що й бухгалтер САР. Крім того, може застосовувати професійне судження щодо питань фінансового управління та брати участь у прийнятті управлінських рішень.

ПБО в межах цих варіантів сертифікації не вивчаються. Тільки МСФЗ.

Іспити для отримання сертифіката СІРА (САР) проходять в Україні. Причому готуватися до них (навчатися) можна як самостійно, так і в одній із багатьох навчальних структур, що діють в Україні. А от приймає іспити незалежна екзаменаційна мережа CIPAEN.

Новим власником сертифікації CIPA у 2015 р. став Євразійський інститут сертифікованих публічних бухгалтерів. Він продовжить роботу Євразійського Ради Сертифікованих Бухгалтерів та Аудиторів по сертифікації CIPA. Офіційним представником екзаменаційної мережі за програмою CIPA в Україні є Федерація професійних бухгалтерів та аудиторів України (ФПБАУ). Ця організація, а також Українська асоціація сертифікованих бухгалтерів і аудиторів (УАСБА), як акредитований провайдер мають право видавати сертифікат СІРА (САР) своїм членам за результатами успішного складення іспитів.

АССА DipIFR (рос.). Це одна із загальновизнаних міжнародних програм сертифікації від Асоціації дипломованих сертифікованих бухгалтерів (Велика Британія). У рамках цієї програми опановується тільки фінансовий облік за МСФЗ. Сама ж програма сертифікації АССА складається з 14 іспитів. DipIFR є еквівалентом одного з іспитів АССАякий можна складати російською мовою, решта — англійською. Складені 14 іспитів дають право отримати сертифікат АССА.

САРА (Certified АgriculturalProfessionalAccountant— сертифікований професійний бухгалтер агробізнесу). Це перша і єдина галузева програма підвищення кваліфікації та сертифікації бухгалтерів агропромислових підприємств. Вона розроблена фахівцями Мінагрополітики України спільно з Інститутом обліку і фінансів НААН та Федерацією аудиторів, бухгалтерів і фінансистів АПК України. Дана програма ліцензована Мін­освіти України та затверджена Мін­агрополітики України.

Напрями програми САРА:

  • нормативно-правове регулювання земельно-майнових відносин в аграрному секторі;
  • облікова політика: капіталізація і підвищення інвестиційної привабливості та безпеки підприємства й аграрної галузі;
  • звітність підприємств агробізнесу в забезпеченні прозорості інтеграційних процесів;
  • система податкових платежів та спеціальні режими оподаткування агробізнесу.

Спеціалізація (1 курс на вибір):

  • облік майна та сільськогосподарської діяльності за МСБО 41 і ПБО 30;
  • облік на промислових підприємствах аграрного сектору за напрямами спеціалізації;
  • інноваційні аспекти обліку майна в державних підприємствах аграрного сектору;
  • забезпечення конкурентної системи обліку і аналізу господарської діяльності сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів.

Після успішного складання іспиту видається сертифікат САРА.

Вищеперелічені варіанти сертифікації також склалися у певному професійному бухгалтерському середо­вищі. Перші три підтверджують знання з МСФЗ, останній — з ПБО, причому орієнтований на бухгалтерів аграрного сектору економіки України.

Які вимоги до сертифікації

Правові принципи регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності в Україні визначає Закон про бухоблік. Ним не передбачено вимоги щодо наявності у бухгалтера відповідного сертифіката(ів) (диплома(ів)), про які йшлося вище. Схожий висновок наведено в листі № 31-08410-07-29/3418. Щоправда у ньому Мінфін України зупинився на сертифікатах з МСФЗ.

Слід звернути увагу також на лист № 12/13/116-12. У ньому Мінсоцполітики України зазначається, що у Довіднику № 336 характеристиками головного бухгалтера, бухгалтера (з дипломом спеціаліста) і бухгалтера не передбачено норм щодо підвищення кваліфікації з метою отримання відповідного сертифіката МСФЗ.

У зазначених листах йдеться лише про сертифікат МСФЗ. Однак щодо сертифікатів на знання ПБО (САРА) логічний такий самий підхід — їх обов’язковість чинним законодавством не передбачено.

З іншого боку підвищення бухгалтерами власної професійної кваліфікації та отримання відповідного сертифіката не будуть зайвими. Тому проходити навчання, перепідготовку, підвищення кваліфікації та отримувати сертифікат можна й за власним бажанням. Також вимоги щодо наявності відповідного сертифіката і підготовки можуть передбачатися для конкретного підприємства колективним договором та умовами атестації бухгалтера.

Розглянемо ситуації, коли сертифікат буде доречним.

Насамперед слід зауважити, що згідно зі ст. 12¹ Закону про бухоблік фінансову звітність за МСФЗ повинні складати:

  • публічні акціонерні товариства (ПАТ);
  • банки;
  • страховики;
  • підприємства, які самостійно встановили для себе доцільність застосування МСФЗ;
  • підприємства за переліком, визначеним п. 2 Порядку № 419.

До останньої групи належать:

  • кредитні спілки;
  • підприємства, які надають фінансові послуги, крім страхування та пенсійного забезпечення (розділ 64 КВЕД ДК 009:2010), а також недержавного пенсійного забезпечення (група 65.3 КВЕД ДК 009:2010);
  • підприємства, які здійснюють допоміжну діяльність у сферах фінансових послуг і страхування (розділ  66 КВЕД ДК 009:2010);
  • підприємства, які здійснюють діяльність з управління активами (група 64.3 КВЕД ДК 009:2010).

Але оскільки слід складати звітність за МСФЗ, то потрібно знати, як саме це робити. Найочевиднішим варіантом вирішення проблеми є сертифікація на знання МСФЗ. З огляду на наведені нами варіанти — це може бути сертифікація за програмами САР, СІРА чи отримання диплома АССА (DipIFR).

Для бухгалтерів агропідприємств, які ведуть бухгалтерський облік і складають фінансову звітність лише на підставі національних ПБО, доречніше пройти процедуру сертифікації САРА.

Правові особливості професійного навчання

Такі особливості встановлено передусім Законом  № 4312 та Положенням про професійне навчання.

Професійне навчання працівників — процес цілеспрямованого формування у працівників спеціальних знань, розвиток необхідних навичок та вмінь, що дають змогу підвищувати продуктивність праці, максимально якісно виконувати функціональні обов’язки, опановувати нові види професійної діяльності, що включає первинну професійну підготовку, перепідготовку і підвищення кваліфікації працівників відповідно до потреб виробництва (ст. 1 Закону № 4312).

Як зазначено в ст. 4 цього Закону, основними напрямами діяльності роботодавців у сфері професійного розвитку працівників є в тому числі визначення видів, форм і методів їх професійного навчання, організація професійного навчання, стимулювання професійного зростання, забезпечення підвищення кваліфікації працівників безпосередньо у роботодавця або в навчальних закладах, як правило, не рідше ніж один раз на п’ять років.

Тобто згідно з попередньою нормою підвищення кваліфікації працівників (у даному випадку — бухгалтерів) є завданням роботодавця. Водночас він визначає і види, форми та методи такого навчання. Приміром, якщо роботодавець визначить, що відповідне навчання й отримання після цього сертифіката потрібне бухгалтеру, оскільки сформує спеціальні знання, розвине необхідні навички та вміння, що дасть змогу підвищити продуктивність його бухгалтерської праці, максимально якісно виконувати свої функціональні обов’язки, тоді таке навчання слід розглядати в контексті Закону № 4312. Але не все так просто в цьому питанні.

Отримання сертифіката може бути однією з умов атестації бухгалтерів, якщо це передбачено колективним договором підприємства (якщо колективний договір не укладається, то рішення про атестацію погоджується з виборним органом первинної профспілкової організації). Особливості атестації розглянуто в статтях 11 — 13 вищезазначеного Закону.

Хто фінансує навчання

Згідно зі ст. 15 Закону № 4312 роботодавець за рахунок власних коштів та інших не заборонених законодавством джерел фінансує навчання. Хоча за бажанням працівника навчання може здійснюватись і за рахунок його власних коштів або коштів інших фізичних чи юридичних осіб.

Основні вимоги, що висуваються до професійного навчання, визначено Положенням про професійне навчання.

Професійне навчання може бути формальним і неформальним (статті 1 та 6 Закону № 4312, п. 2.1 Положення про професійне навчання).

Формальне професійне навчання працівників — набуття працівниками професійних знань, умінь і навичок у навчальному закладі або безпосередньо у роботодавця відповідно до вимог державних стандартів з професійно-технічної освіти, типових нав­чальних планів і програм, стандартів вищої освіти у навчальному закладі або безпосередньо у роботодавця. Після проходження навчання працівникові видається відповідний документ, затверджений постановою № 645.

Здійснення неформального навчання не регламентується місцем набуття, строками та формою навчання. Після проходження навчання видається довідка, в якій зазначаються професія (спеціальність), за якою здійснювалися навчання, напрям підвищення кваліфікації, строки навчання.

Професійне навчання бухгалтерів внаслідок проходження процедури сертифікації найбільше вписується в поняття такого виду навчання, як «Перепідготовка, спеціалізація, підвищення кваліфікації, стажування керівників, професіоналів та фахівців» (п. 2.6 Положення про професійне навчання). Зокрема, підвищення кваліфікації здійснюється з метою удосконалення знань, умінь та навичок в межах спеціальності, оволодіння ними новими функціональними обов’язками й особливостями трудової діяльності в умовах розвитку науки і технологій, освоєння основ менеджменту, маркетингу, удосконалення навичок раціональної та ефективної організації праці тощо.

Підвищення кваліфікації може бути довгостроковим і короткостроковим.

Довгострокове підвищення кваліфікації здійснюється шляхом формального навчання на договірних умовах у вищих навчальних закладах, вищих навчальних закладах післядипломної освіти. Навчальні плани та програми довгострокового підвищення кваліфікації розробляються та затверджуються вищими навчальними закладами та вищими навчальними закладами післядипломної освіти за погодженням з відповідними об’єднаннями організацій роботодавців. Тривалість довгострокового підвищення кваліфікації встановлюється від 72 до 500 год.

Тривалість короткострокового підвищення кваліфікації встановлюється роботодавцем залежно від мети та змісту навчальної програми, але не більше 72 год. Навчально-програмна документація для короткострокового підвищення кваліфікації розробляється та затверджується роботодавцем. У разі організації навчання на договірних умовах програма затверджується навчальним закладом, що здійснює навчальний процес, та погоджується із замовником. Короткострокове підвищення кваліфікації може здійснюватися шляхом формального або неформального навчання у навчальних закладах, на підприємствах, в організаціях, установах або безпосередньо у роботодавця.

Режим, форми та методи навчання визначаються роботодавцем (навчальним закладом), який здійснює навчальний процес, відповідно до вимог нормативно-правових актів з питань освіти. Форми підсумкового контролю визначаються навчальними планами та програмами, затвердженими та погодженими в установленому законодавством порядку. Відповідні записи підвищення кваліфікації вносяться до трудової книжки працівника.

З урахуванням вищезазначеного навчання за процедурою бухгалтерської сертифікації, як правило, — довгострокове підвищення кваліфікації, адже тривалість його перевищує 72 год. Тому при організації такого підвищення кваліфікації потрібно дотримуватися відповідних норм Положення про професійне навчання. Зокрема, навчання повинно здійснюватись у вищих навчальних закладах відповідно до вимог нормативно-правових актів з питань освіти з видачею документа, передбаченого постановою № 645.

Однак навчання за процедурою бухгалтерської сертифікації за будь-яким з вищенаведених варіантів сертифікації не відповідає зазначеним вимогам, що висуваються до професійного навчання. Отже, здійснюється воно здебільшого не вищими навчальними закладами, а звичайними консультаційними, консалтинговими структурами. Крім того, після закінчення навчання видається не документ, установлений постановою № 645, а відповідний сертифікат. І видається він не тим суб’єктом, який проводив навчання, а взагалі третьою особою — відповідною професійною організацією. Причому підсумковий контроль знань здійснюється також не тим суб’єктом, який проводив навчання, а окремою незалежною екзаменаційною мережею. Як бачимо, в процесі сертифікації бухгалтер  — претендент на отримання сертифіката має справу з трьома окремими суб’єктами: тим, який проводить навчання, екзаменує та видає сертифікат (диплом).

Отже, процедура бухгалтерської сертифікації не вписується в норми Закону № 4312 і Положення про професійне навчання, тому не підлягає регулюванню цими нормативними документами.

А оскільки сертифікація не регулюється вищезазначеними нормативними документами, то працівникові не надаються відповідні соціальні гарантії та компенсації, встановлені статтями 201 — 220 КЗпП та постановою № 695, якщо інше не передбачено колективним договором.

Які податкові наслідки

Якщо підприємство власними коштами оплачує бухгалтерові навчання за процедурою сертифікації, складання іспитів, вартість виготовлення та отримання сертифіката, вступні та інші внески, передбачені умовами відповідної професійної організації, інші витрати, пов’язані з проходженням процедури сертифікації (добові, вартість проїзду, проживання тощо), то з’ясуємо, як це впливатиме на податковий облік.

Податкові витрати. Об’єктом оподаткування податком на прибуток є фінрезультат до оподаткування, визначений за правилами бухобілку. Відповідно всі витрати, понесені на навчання за процедурою сертифікації й відображені в бухобілку, включаються до витрат, що формують базу оподаткування податком на прибуток. Крім того, розділом ІІІ Податкового кодексу не передбачено податкових різниць для проведення коригування фінрезультату на суму витрат на навчання.

А що з ПДВ? Як зазначалося вище, бухгалтерська сертифікація не є обов’язковою згідно з чинним законодавством. При цьому її пов’язано з особистою членською участю бухгалтера у відповідній професійній організації, тобто не підприємства в особі бухгалтера, а саме бухгалтера як фізичної особи, без будь-якої прив’язки до підприємства. Тобто процедура сертифікації має ознаки особистих потреб працівника (бухгалтера).

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв’язку з, зокрема, придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг. При цьому нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Водночас згідно з п. 198.5 ст. 198 Податкового кодексу платник податку зобов’язаний нарахувати податкові зобов’язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до п. 189.1 ст. 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в ЄРПН в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами, у разі якщо вони призначаються для їх використання або починають використовуватися, зокрема, в операціях, що не є господарською діяльністю платника.

Отже, оскільки послуги за сертифікацією бухгалтера, сплачені підприємством, не є такими, що використовуються в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такого платника ПДВ, то сума податку, сплачена за такі послуги, підлягає коригуванню згідно з п. 198.5 ст. 198 Податкового кодексу.

Чи є додатковим благом. Згідно з пп. 165.1.21 п. 165.1 ст. 165 Кодексу до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника не включається в тому числі такий дохід, як сума, сплачена будь-якою юридичною або фізичною особою на користь вітчизняних вищих та професійно-технічних навчальних закладів за здобуття освіти, підготовку чи перепідготовку платника, але не вище трикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року за кожний повний або неповний місяць навчання, підготовки чи перепідготовки такої фізичної особи.

Якщо ж якась із зазначених умов не виконується, сума оплати включається до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника як додаткове благо згідно з пп.«г» пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу — суми грошового або майнового відшкодування будь-яких витрат або втрат платника, крім тих, що обов’язково відшкодовуються відповідно до закону за рахунок бюджету або звільняються від оподаткування згідно з розділом IV цього Кодексу.

Причому, щоб надавач послуг отримав оплату за них без зменшення її на суму ПДФО, необхідно використати коефіцієнт згідно з п. 164.5 вищезазначеної статті:

К = 100: (100  Сп),

де К — коефіцієнт;

Сп — ставка податку, встановлена для таких доходів на момент їх нарахування.

У випадку з сертифікацією маємо кілька груп витрат: на навчання, складання іспитів, виготовлення і видачу сертифіката, членські внески до професійної організації, інші витрати (вартість проїзду, проживання тощо). З них лише витрати на навчання можуть сплачуватися на користь вітчизняних вищих та професійно-технічних навчальних закладів, у разі якщо навчання для отримання сертифіката проводиться такими закладами. Отже, якщо навчальні послуги для отримання сертифіката надають саме такі заклади, то сума оплати підприємством на користь таких закладів може не включатися до оподатковуваного доходу працівника (бухгалтера), але тільки у разі, якщо їх сума не перевищує розміру, визначеного пп. 165.1.21 п. 165.1 ст. 165 Податкового кодексу.

Проте здебільшого якщо навчання для отримання сертифіката проводять не навчальні заклади, а консультаційні, консалтингові структури, то звільнення, передбачене вищезазначеним підпунктом, не працює. Отже, суму оплати за навчання для отримання сертифіката слід включати до складу оподатковуваного доходу працівника як додаткове благо з урахуванням коефіцієнта, встановленого п. 164.5 ст. 164 Кодексу.

Усі інші пов’язані з сертифікацією витрати, які оплачує підприємство, сплачуються не на користь нав­чальних закладів, тому вони також включаються до складу оподатковуваного доходу працівника як додаткове благо з урахуванням коефіцієнта, встановленого вищезазначеним п. 165.1 ст. 165 Податкового кодексу.

Бухгалтерський облік

Усі оплачені підприємством витрати, пов’язані з бухгалтерською сертифікацією, належать до складу інших витрат операційної діяльності та обліковуються на субрахунку 949 з аналогічною назвою.

«Горячие линии»

Дата: 3 августа, четверг
Время проведения: с 14:00 до 16:00