Юридическая практика

Якщо «первинка» без обов’язкових реквізитів

24.07.2017 / 17:28

Вищим адміністративним судом України при розгляді справи щодо правомірності прийняття спірних податкових повідомлень-рішень про визначення суми грошового зобов’язання з податку на прибуток та ПДВ було взято до уваги, що з матеріалів справи не вбачається у контрагентів позивача фізичних, технічних і технологічних можливостей для виконання робіт і надання послуг, що становлять зміст спірних господарських операцій, а саме: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів або виробництва, приміщень тощо, враховуючи обсяг будівельних робіт і рекламних послуг, що надаються.

Судове рішення

Вищим адміністративним судом України (далі — ВАСУ) у постанові № К/800/8582/16 встановлено, що посадовими особами контролюючого органу проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань документального підтвердження господарських операцій із платником податків ТОВ «В» за жовтень та листопад 2014 р. і ТОВ «А» за грудень 2014 р., їх реальності та повноти відображення в обліку, за результатами якої складено акт від 16.07.2015 р.

У висновках цього акта перевірки відповідачем зазначено про порушення позивачем:

  • вимог пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу, в результаті чого завищено витрати, що враховуються при обчисленні об’єкта оподаткування податком на прибуток на загальну суму 872 733,39 грн, внаслідок чого занижено податок на прибуток за 2014 р. на суму 157 092,00 грн;
  • пунктів 198.1 — 198.3, 198.6 ст. 198, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу,  внаслідок чого завищено податковий кредит з ПДВ на суму 158 334,00 грн та завищено від’ємне значення різниці між сумою зобов’язань та сумою податкового кредиту (рядок 19) декларації з ПДВ на суму ПДВ 16 213,00 грн за грудень 2014 р.

На підставі зазначених висновків акта перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення, якими позивачу:

  • збільшено суму грошового зобов’язання з податку на прибуток приватних підприємств на суму 157 092,00 грн і нараховано штрафні (фінансові) санкції в сумі 78 546,00 грн;
  • збільшено суму грошового зобов’язання з ПДВ на суму 158 334,00 грн. і нараховано штрафні (фінансові) санкції в сумі 79 167,00 грн;
  • зменшено розмір від’ємного значення суми ПДВ у розмірі 16 213,00 грн.

Не погоджуючись із такими податковими повідомленнями-рішеннями, платник податків звернувся до суду з адміністративним позовом.

Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що зазначена касаційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з таких мотивів.

Податковий кредит — це сума, на яку платник ПДВ має право зменшити податкове зобов’язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V Податкового кодексу (пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 цього Кодексу).

Відповідно до положення пп. 14.1.27 цього пункту (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) витрати — це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигід у вигляді вибуття активів або збільшення зобов’язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно з п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу витрати, які враховуються для визначення об’єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов’язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

У зазначеному випадку, враховуючи специфіку придбаних у контрагентів товарів та послуг, судовими інстанціями перевірялися фізичні, технічні та технологічні можливості позивача і його постачальників надати обумовлені договорами послуги та здійснити поставку товарів, а саме наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, платежів, супутніх звичайній господарській діяльності будь-якого господарюючого суб’єкта (комунальні платежі, оренда приміщень, послуги зв’язку, управлінські витрати тощо), або ж залучення контрагентом із цією метою третіх осіб та, відповідно, понесення витрат, пов’язаних із таким залученням, можливість виконати роботи самостійно.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій (частина перша ст. 9 Закону про бухоблік (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин)).

З огляду на зазначене аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач у періоді, що перевірявся, мав господарські правовідносини з ТОВ «В» і ТОВ «А».

Між позивачем і ТОВ «В» було укладено договір підряду від 05.08.2014 р. № 05/08 на будівництво житлового офісно-торговельного комплексу з підземним паркінгом та договір підряду від 04.08.2014 р. № 04/08  з ТОВ «В» на будівництво житлового будинку.

До перевірки відповідачу було подано тристоронній договір від 08.10.2014 р., укладений між ТОВ «В» (кредитор) і ТОВ «Г» (первісний боржник, правонаступником якого є позивач), а також ТОВ «Н» (новий боржник), за умовами якого первісний боржник переводить свій борг (обов’язки) щодо сплати коштів у розмірі 911 652,75 грн, у тому числі ПДВ — 151 942,13 грн за договорами від 05.08.2014 р. № 05/08  та від 04.08.2014 р. № 04/08, укладеними між первісним боржником і кредитором та зобов’язується сплатити новому боржникові за прийняття боргу визначену цим договором плату, а новий боржник замінює первісного боржника у зобов’язанні, що виникає із вищезазначеного договору (основний договір) і приймає на себе обов’язки первісного боржника за основним договором. Не пізніше п’яти днів з дати підписання договору первісний боржник сплачує новому боржнику плату за прийняття боргу в розмірі 911 652,75 грн шляхом безготівкового розрахунку. Новий боржник зобо­в’язується виконати обо­в’язки первісного боржника перед кредитором на умовах основного договору. Первісний боржник зобо­в’язується передати новому боржнику документи, що підтверджують дійсність вимог кредитора за основним договором: договори від 05.08.2014 р. № 05/08 та від 04.08.2014 р. № 04/08, довідки про вартість виконаних підрядних робіт, акти приймання виконаних підрядних робіт.

Крім того, між ТОВ «Б» (підрядник, правонаступником якого є позивач) і ТОВ «В» (субпідрядник) укладено договір підряду від 02.09.2014 р. № 02/09, за умовами якого субпідрядник зобов’язується виконати за завданням підрядника своїми силами і засобами відповідно до проектно-кошторисної документації роботи на будівництво житлових будинків готельно-житлового комплексу з приміщеннями соціально-побутового призначення. Договірна вартість робіт визначається згідно з актами приймання виконаних будівельних робіт. Договірну вартість може бути змінено шляхом укладання додаткових угод. Закінчення робіт — грудень 2014 р. Розрахунки за фактично виконані роботи проводяться щомісяця згідно з актом (форми КБ-2в) і довідкою про вартість (форма КБ-3) виконаних підрядних робіт, оформлених представникам сторін. Підрядник передає субпідряднику необхідні для виконання робіт комплект проектної документації протягом трьох робочих днів з моменту підписання договору.

На підтвердження реальності вчинених господарських операцій та правомірності формування витрат і податкового кредиту за такими відносинами позивачем надано копії довідок про вартість виконаних будівельних робіт та понесених витрат, актів приймання виконаних будівельних робіт, податкових накладних, платіжних доручень.

Досліджуючи надані позивачем первинні документи, суди попередніх інстанцій встановили, що довідки про вартість виконаних будівельних робіт та понесених витрат (форми КБ-3) за жовтень — листопад 2014 р., акти приймання виконаних будівельних робіт (форми КБ-2в) за жовтень 2014 р. щодо взаємовідносин з ТОВ «В» не містять таких обов’язкових реквізитів, як дата і місце складання, посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; акти приймання виконаних будівельних робіт (форми КБ-2в) № 3 та № 1 за жовтень 2014 р. щодо взаємовідносин з ТОВ «В», крім наведеного, взагалі не містять підпису відповідальної особи підрядника — ТОВ «Г» (позивач у справі); акт № 1 приймання виконаних будівельних робіт (форми КБ-2в) не містить посилань, на період за який його складено, дати і місця складання та посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення. Тобто наведене не дає змогу ідентифікувати осіб, які брали участь у здійсненні відповідних господарських операцій, встановити місце та дату складання первинних документів за такими операціями, що в сукупності позбавляє можливості встановити факт їх реальності.

Щодо господарських операцій позивача з ТОВ «А» судами попередніх інстанцій встановлено такі обставини.

У ході дослідження наданих позивачем первинних документів (актів наданих послуг, податкових накладних) на підтвердження реальності його взаємовідносин з ТОВ «А» судом встановлено, що зі змісту таких первинних документів неможливо встановити, які саме рекламні послуги надавалися контрагентом позивачу та в якому об’ємі, отже, вони не містять обов’язкових реквізитів, що в сукупності позбавляє можливості встановити факт їх реальності.

Позивачем надано акт надання послуг від 31.12.2014 р. № 34, у якому зазначено найменування робіт/послуг, — розміщення рекламних матеріалів у грудні 2014 р., на підставі чого ТОВ «А» виписало на користь ТОВ «Б» податкові накладні. Розрахунки між сторонами проводились у безготівковій формі, а суму ПДВ включено позивачем до складу податкового кредиту.

Слід зазначити, що податкові накладні містять посилання на договори про надання послуг від 01.12.2014 р. без номера та від 15.12.2014 р., також без номера, однак копій зазначених договорів у матеріалах справи не міститься.

Надані позивачем суду платіжні доручення як докази здійснення розрахунків з контрагентами ТОВ «В» і ТОВ «А» не містять відміток банку про їх проведення, що ставить під сумнів їх автентичність. При цьому жодних інших документів, що можуть підтвердити проведення оплати наданих послуг, позивачем не надано.

Таким чином, зазначені первинні документи, що засвідчують певні юридичні факти, не містять підтвердження реальності господарської операції між позивачем і ТОВ «В» та ТОВ «А».

Крім того, аналіз даних податкової звітності контрагентів позивача встановив відсутність доказів належної сплати відповідних податків, трудових ресурсів, основних засобів, транспортних засобів, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської діяльності.

На підставі вищезазначеного суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що контрагенти позивача за господарськими операціями не мали можливості забезпечити виконання укладених з позивачем господарських договорів. Господарські операції між позивачем та його контрагентами не були спрямовані на настання реальних наслідків фінансово-господарської діяльності, оскільки виконання взятих позивачем зобов’язань за укладеними договорами не підтверджено належним чином оформленими первинними документами, які б повною мірою відображали зміст господарських операцій та їхні вартісні показники, а тому у позивача були відсутні підстави для відображення наслідків цих операцій у податковому обліку.

ВИКОРИСТАНА ЛІТЕРАТУРА

Податковий кодекс — Податковий кодекс України від 02.12.2010 р. № 2755-VI. Закон про бухоблік — Закон України від 16.07.99 р. № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»