Аналитика

Коли працюєш на результат

29.09.2017 / 11:24

Ефективність діяльності підприємства визначається наявністю стратегії та дієвістю управління його розвитком при одночасному забезпеченні інтересів власника, персоналу та держави.

Формування механізму, спроможного підвищити конкурентоспроможність підприємства, одержати максимально можливий прибуток, сформувати стійку до зовнішніх та внутрішніх шоків фінансову політику та налагодити виробничо-збутову діяльність — найголовніше завдання топ-менеджменту підприємства. Сьогодні в Україні існує безліч підприємств, що працюють неефективно, мають низький рівень рентабельності або взагалі є збитковими. Для недопущення цього необхідно мати чітку стратегію розвитку компанії, а також раціонально та ефективно використовувати наявні трудові, фінансові, природні та матеріальні ресурси.

Управління як мистецтво

Нині, під час входження України до міжнародного економічного простору за одночасного перебування її під збройним натиском Росії, стабільне функціонування (а інколи й виживання) вітчизняних підприємств, зростання їх економічного потенціалу та підвищення їх значущості в економічній системі країни залежать від надійної системи управління. За допомогою своєчасного та правильного управління можна досягти високих виробничих результатів, підвищити експортний потенціал, отримати бажаний прибуток та максимально ефективно використати наявні ресурси.

Управління — не одноразова дія, а низка безперервних взаємопов’язаних кроків, що є процесом. Управління — це система, яка складається з безлічі скоординованих дій та правильно обраних методів, ефективне застосування яких дає змогу найповніше розкрити свій потенціал та передбачити негативні наслідки, які можуть бути спричинені ендогенними та екзогенними факторами. У свою чергу управління має бути гнучким, раціональним, адаптаційним та стійким до мінливих умов господарювання і відбуватися через планування, організацію, розпорядження, координування, контроль, мотивацію, комунікацію, дослідження, оцінку, ведення переговорів.

Стратегія без компромісів

Наявність стратегії — питання пріоритетності для будь-якого підприємства. Її розробка — пошук найкращих та найефективніших шляхів досягнення поставлених цілей, які мають бути спрямовані на якісну зміну показників діяльності усього підприємства. Стратегія — це більше, ніж гонитва за кращими бізнес-практиками, вона передбачає розробку індивідуального ланцюжка цінності — послідовності дій, необхідних для виробництва та подальшого збуту товарів або послуг.

Стратегія повинна мати орієнтацію на прибутковість, а не на розширення за будь-яку ціну частки ринку, заманювання клієнтів усіма можливими способами — знижками, бонусами, акціями тощо. Компроміси та непослідовність у гонитві за зростанням призводять до втрати конкурентної переваги підприємства, що мало оригінальну продукцію або цільових покупців. По суті, прагнення до зростання загрожує втратою стратегії. Топ-керівництво підприємства повинне чітко вирішити, на які зміни в галузі та потреби споживачів варто реагувати, уникаючи при цьому організаційного розпилення та підтримуючи основні відмінності компанії. Обійти ж конкурентів компанія зможе лише за умови створення та збереження власної відмінної якості. Так, за мету при виробленні стратегії мають ставитися формування унікальної ціннісної пропозиції та постійне її удосконалення.

Якщо ж компанія ігноруватиме створення стратегії, вона навряд чи посяде передову позицію з-поміж інших компаній, водночас підірве структуру галузі та порушить конкуренцію.

Інвестиції у кадри

З кожним роком роль персоналу компанії суттєво зростає та стає одним із найважливіших факторів створення вартості. У ринковій економіці обов’язковою умовою, здатною забезпечити корпоративні нововведення, високий та стійкий рівень задоволення потреб споживачів і тим самим створити конкурентну перевагу підприємства, є якість персоналу.

На сьогодні недостатньою є підтримка високого рівня інвестицій у необоротні активи, необхідними  також є постійні інвестиції у зміцнення кадрового потенціалу — підвищення його матеріального забезпечення, соціального задоволення, рівня кваліфікації та покращення умов праці. Лише у такому разі можна розраховувати на підвищення ступеня лояльності та професіоналізму персоналу, а також на підвищення ефективності діяльності усієї організації та зростання вартості бізнесу.

«Інвестиції» у людські ресурси та робота з персоналом — довгостроковий фактор конкурентоздатності підприємства. На жаль, сьогодні попри підвищення з початку 2017 р. мінімальної, а водночас і середньої заробітної плати їх рівень є дуже далеким від європейських стандартів, здатних забезпечити нормальне існування. І тут важливу роль відіграє система мотивації — потужний фактор підвищення продуктивності праці та зростання конкурентних переваг компанії.

Однією з форм мотивації є матеріальне заохочення, а його найпоширенішим і найвідомішим методом залишається виплата грошових винагород у вигляді премій. Хоча заробітна плата може виконувати функцію матеріальної винагороди, вона (заробітна плата) досить часто не співвідноситься із рівнем та якістю виконаної її одержувачем роботи. Водночас ефективна діяльність працівників вимагає не тільки отримання належної винагороди, а й відповідного морального заохочення.

У пошуках технологічних переваг

Досягнення високої ефективності виробництва можливе завдяки його систематичному оновленню, що приводить до підвищення рівня продуктивності праці, сприяє зниженню собівартості продукції та покращує рентабельність виробництва. В сучасних умовах основним способом такого оновлення стає впровадження інновацій та технологій. За їх допомогою компанія може досягти чималих успіхів, змінивши не лише саме виробництво, а й методи роботи.

Інновації можуть бути заявлені у новому дизайні продукту, новому процесі виробництва, новому підході до маркетингу чи новій методиці підвищення рівня кваліфікації працівників. Вони створюють конкурентні переваги, породжуючи принципово нові можливості на ринку, або дають змогу обслуговувати сегмент ринку, на який конкуренти не звернули уваги.

Широке та всебічне застосування сучасних програмних засобів, технологій управління та інформаційних технологій дає змогу значно покращити систему планування, обліку та контролю за основними показниками діяльності підприємства і виявити та виправити низку недоліків. Для України, наприклад, постійне впровадження інноваційних методів — один з найголовніших факторів «виживання» вітчизняних підприємств в умовах зростаючої конкурентної боротьби.

Вихід на зовнішні ринки

Вихід підприємства на зовнішні ринки — досить складний та багатогранний процес, який супроводжується стратегією розширення та проникнення, формуванням портфеля товарів, що має забезпечити збалансовану зовнішньо­економічну діяльність, спрямовану на мінімізацію ризиків та максимізацію прибутків. Та перш ніж вийти на світову арену, потрібно визначити, чи володіє галузь, де працює підприємство, характеристиками, необхідними для реалізації переваг глобальної конкуренції. Сьогодні, наприклад, в Україні існує низка великих компаній, які за своєю природою є «мультинаціональними» і не мають на меті завоювання зовнішніх ринків, а спрямовані винятково на задоволення потреб у товарах та послугах внутрішніх споживачів.

Отримати переваги від експорту продукції та зміцнити свої позиції на закордонному ринку можуть переважно компанії, які здебільшого реалізують продукцію з високою доданою вартістю. Вітчизняний же досвід поки свідчить про експорт товарів, які мають низький ступінь переробки: товари агропромислового комплексу та переробної промисловості (харчова та хімічна промисловість, металургія). На переважній більшості товарних ринків сьогодні панує жорстка конкуренція, і переваги однієї країни можуть швидко перейти до інших, особливо коли щодо продукції країни вживаються обмежувальні торговельно-економічні заходи. Так, компанія з метою збільшення обсягів експорту продукції повинна забезпечити належне управління процесом збуту товарів на світовий ринок за умови дотримання співвідношення «ціна = якість».

Роль держави: витримати рівновагу

У безперервних дебатах не виникає такої кількості доводів та нерозумінь, як щодо того, якою є роль та місце держави у веденні господарської діяльності. Хтось вбачає в державі основного «помічника», який формує політику на підтримку конкурентоспроможності окремих галузей. Хтось визнає концепцію вільного ринку. Та обидва підходи дещо суперечливі. З одного боку, урядова підтримка нерідко пропонує політичні шляхи, які при тривалому застосуванні можуть тільки нашкодити підприємствам галузі та створити потребу у збільшенні такої допомоги. З іншого — мінімальна присутність уряду ігнорує правозастосовчу регулюючу роль, яку він відіграє при вдосконаленні спрямованості та організаційної структури компанії, а також створенні середовища, що стимулює підприємство до отримання конкурентних переваг.

Належна роль уряду має полягати в тому, щоб надихати і навіть спрямовувати підприємства на досягнення вищих рівнів конкуренції незважаючи на те, що цей процес може виявитися досить складним. Уряд не може створювати конкурентні галузі економіки, зробити це можуть винятково компанії.

Політика уряду, яка повинна привести до успіху компанію, має створити середовище, в якому можливо досягати конкурентних переваг. Так, вплив держави швидше непрямий. На уряді лежить надзвичайно велика відповідальність за такі основи, як система освіти, базова інфраструктура, створення сприятливого середовища для інноваційних процесів та привабливих умов для потенційних інвесторів, формування податкової, кредитної, амортизаційної та митної політики із застосуванням передового світового досвіду.

Заказажите доставку онлайн, заполнив форму, или по телефону (044) 223-24-06

«Горячие линии»

Дата: 14 декабря, пятница
Время проведения: с 14:00 до 16:00
Контактный номер: (044) 501-06-42