Відносини, пов’язані з припиненням фермерського господарства, регулюються як профільним Законом № 973, так і загальним законодавством — насамперед Цивільним кодексом (частина перша ст. 2 Закону № 973).
Відповідно до ст. 35 Закону № 973 діяльність фермерського господарства припиняється у разі:
Подібні підстави припинення наведені в ст. 104 Цивільного кодексу, відповідно до частини першої якої юридична особа припиняється в результаті:
При цьому в частині третій ст. 104 Цивільного кодексу уточнюється, що порядок припинення юридичної особи в процесі відновлення її платоспроможності або банкрутства встановлюється законом. Таким законом є Закон № 2343.
Відповідно до частини першої ст. 36 Закону № 973 рішення про припинення діяльності фермерського господарства приймається:
Подібна норма наведена в частині першій ст. 110 Цивільного кодексу, відповідно до якої юридична особа ліквідується:
Отже, підставами для запуску процедури ліквідації можуть бути: рішення власника, відсутність членів, рішення суду в разі банкрутства господарства чи з інших підстав.
Рішення про ліквідацію може бути прийнято власником фермерського господарства. Саме так зазначено в Законі № 973.
Відповідно до ст. 20 Закону № 973 у разі ліквідації господарства його член має право на отримання частки майна господарства, в розмірі і в порядку, визначеному статутом. Таким чином, власниками (співвласниками) є члени господарства. Причому їхня частка у власності визначається статутом і може залежати від майнового (у вигляді внеску до складеного капіталу) та/чи трудового внеску в господарство. Звісно, що вищим органом управління співвласників (якими є члени господарства) є загальні збори. Тому саме загальні збори і повинні приймати рішення про ліквідацію. Вага кожного голосу повинна визначатися статутом.
Наприклад, господарство має трьох членів, два з яких зробили внесок майном до складеного капіталу — відповідно 30 % та 70 %. Окрім того, трудова участь кожного оцінюється як 20 %, 20 % і 60 % (останній відсоток члена, який не робив внесок до складеного капіталу).
Приміром, статутом визначено, що кожен з учасників має таку вагу голосу на зборах відповідно до майнового і трудового внеску в господарство.
Таким чином:
перший матиме 25 % [(20 + 30) : 200 × 100];
другий 45 % [(70 + 20) : 200 × 100];
третій 30 %(60 : 200 × 100).
Отже, якщо за ліквідацію проголосують тільки перший і другий члени, матимемо 70 % (25 % + 45 %) на користь ліквідації. І рішення буде прийнято.
Ще раз наголосимо: вище наведено один з кількох можливих прикладів голосування. Власне, варіанти тут можуть бути різні. Для кожного окремого господарства він визначається його статутом.
Це може статися, коли єдиний член (голова) господарства помер (у випадку якщо фермерське господарство створено у вигляді юрособи). В цьому разі спадкоємці померлого члена господарства на загальних підставах можуть успадкувати господарство (ст. 23 Закону № 973). У такому разі спадкоємці стануть членами успадкованого ними господарства. Але якщо спадкоємці не бажатимуть успадковувати господарство, ставши його членами, таке господарство слід ліквідувати. То ж спадкоємцям дістанеться майно, яке залишиться після ліквідації.
Отже, все залежить від нюансів кожної конкретної ситуації. Наприклад, від норм статуту господарства, чи наявні в господарстві працівники, чи є спадкоємці тощо.
Зазначимо, що з метою збереження спадкового майна (фермерського господарства як цілісного майнового комплексу) може здійснюватися охорона спадкового майна. Заходи з охорони вживає нотаріус або в сільських населених пунктах — уповноважена на це посадова особа відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини за заявою спадкоємців або за повідомленням підприємств, установ, організацій, громадян, або на підставі рішення суду про оголошення фізичної особи померлою чи за своєю власною ініціативою (частина друга ст. 1283 Цивільного кодексу). Особливості здійснення охоронних заходів нотаріусом визначені главою 9 Порядку № 296.
У разі якщо є спадкоємці, то, напевно, в них два варіанти: або вони успадковують фермерське господарство як цілісний майновий комплекс, або відмовляються від спадкування. Якщо вони успадкували господарство, то надалі повинні стати його членами (вносяться зміни до статуту). Але якщо вони не бажають займатися фермерством, то спадкоємці — власники господарства (які вже є членами через внесення змін до статуту або ще не стали такими членами) приймають рішення про ліквідацію господарства. Ліквідація здійснюється в загальному порядку.
Щодо того, чи можуть спадкоємці успадковувати тільки майно вже ліквідованого фермерського господарства, не успадковуючи господарство як цілісний майновий комплекс, слід зазначити, що для прийняття спадщини встановлюється строк — шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (ст. 1270 Цивільного кодексу). Якщо цей строк мине, то у спадкоємців два шляхи — вони або приймають спадщину, або не приймають. Якщо приймають, то вони отримують у спадщину фермерське господарство як цілісний майновий комплекс, тобто все господарство, а не тільки майно. Якщо не приймають, то запускається механізм відумерлої спадщини. Припустимо, що спадщину прийнято. Наступний етап — внесення змін до статуту господарства. На цьому етапі перед внесенням змін спадкоємці можуть запустити процедуру ліквідації, яка здійснюється у загальному порядку, прийнятому для ліквідації за рішенням власників. Тобто складається ситуація, що спадкоємці вже є власниками фермерського господарства як цілісного майнового комплексу, але вони ще не є членами фермерського господарства.
Якщо вони відмовляються від спадкування, то втрачають право наслідувати майно фермерського господарства. У цьому разі таке господарство як цілісний майновий комплекс визнається відумерлою спадщиною. Особливості процедури відумерлої спадщини встановлені ст. 1277 Цивільного кодексу. Заяву до суду про визнання спадщини відумерлою можуть подати:
! Заява про визнання спадщини відумерлою подається після спливу одного року з часу відкриття спадщини.
Спадщина, визнана судом відумерлою, переходить у власність територіальної громади за місцем відкриття спадщини, а нерухоме майно — за його місцезнаходженням.
Територіальна громада, яка стала власником відумерлого майна, зобов’язана задовольнити вимоги кредиторів спадкодавця, що заявлені відповідно до ст. 1231 Цивільного кодексу. Якщо власниками відумерлого майна стали декілька територіальних громад, вимоги кредиторів спадкодавця задовольняються територіальними громадами пропорційно до вартості відумерлого майна, набутого у власність кожною з них.
Спадщина, не прийнята спадкоємцями, охороняється до визнання її відумерлою відповідно до ст. 1283 Цивільного кодексу.
У разі банкрутства фермерського господарства воно ліквідовується за рішенням суду. Процедура ліквідації визначена нормами Закону № 2343.
Відповідно до частини третьої ст. 10 зазначеного Закону справа про банкрутство порушується господарським судом, якщо безспірні вимоги кредитора (кредиторів) до боржника сукупно становлять не менше 300 МЗП, які не були задоволені боржником протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку, якщо інше не передбачено цим Законом. 300 розмірів МЗП — це 960 000,00 грн (3 200,00 × 300).
Безспірні вимоги кредиторів — грошові вимоги кредиторів, підтверджені судовим рішенням, що набрало законної сили, і постановою про відкриття виконавчого провадження, згідно з яким відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника. До складу цих вимог, у тому числі щодо сплати податків, зборів (обов’язкових платежів), не включаються неустойка (штраф, пеня) та інші фінансові санкції.
Право на звернення до господарського суду із заявою про порушення справи про банкрутство мають боржник, кредитор (частина друга ст. 10 Закону № 2343). Ліквідаційна процедура відкривається строком на 12 місяців (частина перша ст. 37 зазначеного Закону).
Забезпечення проведення цієї процедури покладається на ліквідатора (фізичну особу, яка організовує здійснення ліквідаційної процедури та забезпечує задоволення визнаних судом вимог кредиторів).
За клопотанням ліквідатора, погодженим з комітетом кредиторів, господарський суд призначає членів ліквідаційної комісії (частина друга ст. 40 Закону № 2343). Ліквідатор (ліквідаційна комісія) виконує свої повноваження (розрахунки з кредиторами) до завершення ліквідаційної процедури.
Особливості банкрутства сільськогосподарських підприємств встановлені ст. 86 Закону № 2343. Насамперед це додаткові вимоги щодо потенційних покупців майна сільськогосподарського підприємства (фермерського господарства), що ліквідується:
Повинен враховуватися сезонний характер сільгоспвиробництва, природно-кліматичні умови господарювання:
Після завершення всіх розрахунків з кредиторами ліквідатор подає до господарського суду звіт та ліквідаційний баланс. Якщо за результатами ліквідаційної процедури після задоволення вимог кредиторів не залишилося майна, господарський суд виносить ухвалу про ліквідацію юридичної особи — банкрута (ст. 46 Закону № 2343).
Порядок ліквідації фермерського господарства не відрізняється від загальної процедури, прийнятої для інших юридичних осіб. Нижче розглянемо основні процедури та положення, які стосуються ліквідації фермерського господарства.
Насамперед акцентуємо увагу на початку та кінці процедури ліквідації. Зрозуміло, що початком процедури є прийняте власником рішення про ліквідацію. А відповідно до частини другої ст. 104 Цивільного кодексу юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до Єдиного державного реєстру запису про її припинення.
Власники господарства, приймаючи рішення про ліквідацію, зобов’язані відповідно до ст. 105 Цивільного кодексу:
Відповідальність за бухгалтерський облік в період ліквідації покладається на ліквідаційну комісію (частина дев’ята ст. 8 Закону про бухоблік).
Відповідно до частини третьої ст. 13 цього Закону звітним періодом підприємства, що ліквідується, є період з початку звітного року до дати прийняття рішення про його ліквідацію. Це означає, що на дату прийняття рішення про ліквідацію за вказаний період фермерське господарство складає фінансову звітність. Водночас кожна стаття звітності повинна бути підтверджена. Завдання підтвердження виконує інвентаризація.
Відповідно до норм п. 12 Порядку № 419 на дату прийняття рішення про ліквідацію слід провести інвентаризацію. А в частині четвертій ст. 111 Цивільного кодексу зазначено, що ліквідаційна комісія вживає заходів щодо інвентаризації майна. Проводиться інвентаризація у загальновстановленому порядку. Зауважимо, що інвентаризації підлягає кожна стаття балансу, включаючи дебіторську та кредиторську заборгованість. Наслідки інвентаризації (надлишки, нестачі) відображаються в обліку.
Слід зазначити, що в частині першій ст. 111 Цивільного кодексу окремо зазначено про обов’язок ліквідаційної комісії вжити всіх необхідних заходів щодо стягнення дебіторської заборгованості юридичної особи, що ліквідується, та письмово повідомити кожного з боржників про припинення юридичної особи в установлені Цивільним кодексом строки. Але ж подібна процедура роботи з боржниками є стандартною інвентаризаційною процедурою інвентаризації дебіторської заборгованості.
До завершення строку пред’явлення вимог кредиторів ліквідаційна комісія (ліквідатор) закриває банківські рахунки господарства, крім рахунка, який використовується для розрахунків з кредиторами під час ліквідації юридичної особи. Як зазначено в п. 11.13 Порядку № 1588, контролюючий орган на звернення ліквідаційної комісії надає перелік рахунків у фінансових установах відповідної юридичної особи, які на момент звернення взяті на облік контролюючими органами та щодо яких не надходили повідомлення про їх закриття.
Пунктом 11.1 Порядку № 1588 визначено, що платник податків зобов’язаний повідомляти контролюючі органи за місцем свого обліку про ліквідацію, крім випадків, коли обов’язок здійснювати таке повідомлення покладено законом на орган державної реєстрації.
Таким чином, фермерське господарство, яке прийняло рішення про припинення та повідомило про це орган, що здійснює державну реєстрацію, не повинно додатково повідомляти контролюючий орган про таке рішення.
Дані про прийняте рішення щодо припинення юридичних осіб, відомості стосовно яких містяться в Єдиному державному реєстрі, контролюючі органи отримують від державних реєстраторів у порядку інформаційної взаємодії між Єдиним державним реєстром та інформаційними системами Центрального контролюючого органу.
Отримавши повідомлення про внесення рішення про припинення фермерського господарства, контролюючий орган приймає рішення про проведення (непроведення) документальної позапланової перевірки платника податків, який перебуває на обліку в такому органі (п. 11.9 Порядку № 1588, пп. 78.1.7 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу). Перевірка призначається не пізніше 10 робочих днів з дати отримання відповідного повідомлення. Тривалість перевірки не повинна перевищувати 15 робочих днів для великих платників податків, щодо суб’єктів малого підприємництва — 5 робочих днів, але можливе продовження строків не більш як на 10 робочих днів для великих платників податків, щодо суб’єктів малого підприємництва — не більш як на 2 робочих дні (п. 82.2 ст. 82 Податкового кодексу).
! До завершення строку, визначеного для заявлення кредиторами своїх вимог, контролюючий орган передає до Єдиного державного реєстру відомості про відсутність (наявність) заборгованості зі сплати податків і зборів за формою № 30-ОПП (п. 11.14 Порядку № 1588).
Якщо до завершення строку, визначеного для заявлення кредиторами своїх вимог, на запит суб’єкта державної реєстрації контролюючим органом надано відомості про відсутність заборгованості зі сплати податків і зборів, а також у разі виникнення у платника податків заборгованості зі сплати податків і зборів або визначення грошових зобов’язань, за якими не настав строк сплати, до проведення державної реєстрації припинення юридичної особи контролюючий орган формує та передає до Єдиного державного реєстру відомості про наявність заборгованості зі сплати податків і зборів або відомості про узгодження плану реорганізації юридичної особи.
Якщо контролюючим органом до Єдиного державного реєстру передано відомості про наявність заборгованості зі сплати податків і зборів, то після погашення заборгованості зі сплати податків і зборів контролюючий орган передає до Єдиного державного реєстру відомості про відсутність заборгованості зі сплати податків і зборів.
Підставою для зняття фермерського господарства з обліку у контролюючих органах є надходження від державного реєстратора відомостей про державну реєстрацію припинення юридичної особи (п. 11.21 Порядку № 1588).
Дані про зняття з обліку фермерського господарства передаються контролюючим органом за основним місцем обліку такого платника податків до Єдиного державного реєстру із зазначенням: дати та номера запису про зняття з обліку, назви та ідентифікаційного коду контролюючого органу, у якому платника податків знято з обліку.
Процедура зняття з обліку фермерського господарства як платника ЄСВ починається з моменту отримання контролюючим органом відомостей від державного реєстратора про внесення до Єдиного державного реєстру запису про рішення власників господарства припинити юридичну особу (п. 1 частини ІV Порядку № 1162).
Після цього фіскальна служба проводить позапланову документальну перевірку щодо правильності нарахування та сплати єдиного внеску. На основі акта перевірки щодо правильності нарахування та сплати єдиного внеску платник здійснює остаточні розрахунки. Після цього контролюючий орган надсилає державному реєстратору відомості про відсутність (наявність) заборгованості зі сплати єдиного внеску за формою № 11-ЄСВ.
І вже після надходження від державного реєстратора відомостей про проведення державної реєстрації припинення юридичної особи контролюючий орган знімає платника ЄСВ з обліку та вносить відповідні записи до реєстру страхувальників.
Відповідно до вимог частини восьмої ст. 111 Цивільного кодексу ліквідаційна комісія після закінчення строку для пред’явлення вимог кредиторами складає проміжний ліквідаційний баланс, який містить відомості про склад майна юридичної особи, що ліквідується, перелік пред’явлених кредиторами вимог, а також про результати їх розгляду. Проміжний ліквідаційний баланс затверджується учасниками юридичної особи або органом, який прийняв рішення про ліквідацію юридичної особи. Стосовно фермерського господарства проміжний ліквідаційний баланс затверджують члени господарства.
Фактично в цьому балансі повинні відображатися уточнені суми як кредиторської, так і дебіторської заборгованості. Складається цей баланс за стандартною формою балансу № 1 чи № 1-м, № 1-мс.
Після складання проміжного ліквідаційного балансу починається процес погашення вимог кредиторів (включаючи зобов’язання зі сплати заборгованості за оплатою праці, з податків і зборів тощо) у порядку черговості, встановленому ст. 112 Цивільного кодексу.
Водночас відбуваються заходи щодо стягнення дебіторської заборгованості. У цей період здійснюється розпродаж зайвого майна господарства.
До затвердження ліквідаційного балансу ліквідаційна комісія (ліквідатор) складає та подає контролюючим органам звітність за останній звітний період.
Після завершення розрахунків з кредиторами ліквідаційна комісія (ліквідатор) складає ліквідаційний баланс, забезпечує його затвердження членами господарства, а також подання до фіскальної служби (частина 11 ст. 111 Цивільного кодексу). Складається цей баланс також за стандартною формою балансу № 1 чи № 1-м, № 1-мс.
Зі змісту частин 11 та 12 ст. 111 Цивільного кодексу випливає, що зазначений ліквідаційний баланс повинен складатися після розрахунків з кредиторами до моменту розподілу майна між членами господарства. Це означає, що в пасивній частині такого балансу буде заповнено тільки розділ власного капіталу, а також актив балансу (за умови, що наявне майно до розподілу). Водночас у листі № 31-34000-10-10/15607 зазначено, що ліквідаційний баланс повинен бути складений уже після всіх операцій, включаючи операції розподілу майна між членами господарства. Тобто такий баланс має складатися за період з останньої дати балансу по дату останньої операції, яка обнулила баланс. Тому на кінець такого періоду баланс має бути нульовим.
Відповідно до частини 12 ст. 111 Цивільного кодексу майно юридичної особи, що залишилося після задоволення вимог кредиторів, передається учасникам юридичної особи, якщо інше не встановлено установчими документами юридичної особи або законом. Тобто майно господарства, яке залишилося після всіх розрахунків з кредиторами, розподіляється між членами господарства. Після зазначеного розподілу на балансі господарства не повинно залишитися жодного майна (лист № 31-34000-10-10/15607).
Але слід врахувати таке.
На момент повернення майна господарство може вже бути неплатником ПДВ. Тому коли членам господарства розподіляється майно, на суму поверненого майна не нараховується податкове зобов’язання з ПДВ. Якщо ж господарство буде платником ПДВ, то на суму поверненого майна (включаючи права користування майном) (за винятком повернення грошових коштів) потрібно буде нарахувати податкове зобов’язання з ПДВ.
Якщо сторони вносили до складеного капіталу право користування майном (наприклад, землею, будівлями, сільгосптехнікою тощо), відповідне майно повертається членам, які його вносили. Право користування вноситься на певний період. І це право має оцінку. Якщо повернення майна здійснюється раніше строку, на який внесли майно, воно повертається за вартістю, яка є пропорційною до недобутого строку. Наприклад, якщо внесли право користування на 10 років вартістю 100 000 грн, майном користувалися сім років, після чого повернули. Вартість повернення становитиме 30 000 грн (100 000 : 10 × 3).
Якщо сторони вносили до складу безпосередньо саме майно (будівлі, сільгосптехніку тощо), то вони фактично передали право власності на таке майно до господарства. Причому за загальним правилом при ліквідації господарства відсутній обов’язок господарства повертати внесене майно саме тим членам, які його вносили. Такий обов’язок може бути обумовлено хіба що статутом господарства. Наявне майно розподіляється між членами господарства в порядку, передбаченому статутом господарства. Якщо в статуті ці моменти не прописані, то майно розподіляється за погодженням між членами та оформляється протоколом зборів засновників. Або статутом може передбачатися й інший порядок.
Одним із важливих питань при ліквідації є розподіл майна між членами, які робили внески до складеного капіталу та які таких внесків не робили. Зазначимо, що конкретний варіант розподілу має визначатися статутом господарства або загальними зборами членів тощо.
! Після передачі документів до архівної установи така установа надасть господарству довідку про прийняття документів (Правила № 1000/5).
Після закінчення всіх етапів і процедур відповідно до частини 14 ст. 111 Цивільного кодексу ліквідаційна комісія (ліквідатор) забезпечує подання державному реєстраторові документів, передбачених законом для проведення державної реєстрації припинення юридичної особи в установлений законом строк (частина 12 ст. 17 Закону про держреєстрацію):
Подані документи розглядаються протягом 24 год після надходження (ст. 26 Закону про держреєстрацію), після чого приймається рішення про внесення відповідного запису про припинення до Єдиного державного реєстру.
Додатково зауважимо: якщо ліквідується фермерське господарство, організоване фізичною особою — підприємцем самостійно, то рішення про припинення діяльності такого фермерського господарства приймається фізичною особою — підприємцем одноосібно. Але якщо фермерське господарство організоване спільно з членами її сім’ї, то додатково слід зважати на норми договору про створення сімейного фермерського господарства. Наприклад, договором можуть передбачатися особливості ліквідації. Скажімо, обов’язкове погодження ліквідації всіма членами господарства тощо. Крім того, підприємець може мати майнові обов’язки перед такими членами — розподілу отриманого прибутку, виплати частки майна господарства тощо.
Автор:
