Податкові канікули

Надання преференцій у вигляді податкових канікул зменшує податкове навантаження і стимулює розвиток малого підприємництва. Скористатися такою пільгою може не кожна юридична особа. Розглянемо, за яких умов суб'єкти господарювання мають право застосовувати нульову ставку податку на прибуток, а при здійсненні яких видів діяльності — ні.

Нульова ставка податку на прибуток може бути застосована платниками податків, у яких дохід за останній річний звітний період не перевищує 3 млн грн і розмір нарахованої за кожен місяць звітного періоду заробітної плати (доходу) кожному з працівників, які перебувають з такими платниками у трудових відносинах, є не менше ніж дві мінімальні заробітні плати.

Також платники податків, які мають намір скористатися податковими канікулами, крім вищезазначених умов повинні обов’язково відповідати одному з таких критеріїв:

• утворені після 01.01.2017 р.;
• діючі суб’єкти господарювання, у яких протягом трьох послідовних поперед­ніх років (чи протягом усіх попередніх періодів, якщо з моменту їх утворення пройшло менше трьох років) щорічний обсяг доходів задекларований в сумі, що не перевищує 3 млн грн, і середньооблікова чисельність працівників протягом цього періоду становила від 5 до 20 чоловік;
• були зареєстровані платниками єдиного податку в період до 01.01.2017 р. і обсяг виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за останній календарний рік становив не більше 3 млн грн та середньооблікова чисельність працівників становила від 5 до 50 чоловік (пп. 44 підрозділу 4 Податкового кодексу).

Слід зауважити, що навіть за умови відповідності всім вищезазначеним критеріям не кожне підприємство може застосовувати ставку податку 0 %.

Підпунктом 44 підрозділу 4 Податкового кодексу визначено, що право на пільгу не поширюється на суб’єктів господарювання, які утворені після 01.01.2017 р. шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), приватизації та корпоратизації.

Види діяльності, на які встановлено обмеження щодо застосування нульової ставки:

• діяльність у сфері розваг, визначена в пп. 14.1.46 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу
• виробництво, оптовий продаж, експорт, імпорт підакцизних товарів
• виробництво, оптовий та роздрібний продаж пально-мастильних матеріалів
• видобуток, серійне виробництво та виготовлення дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, у тому числі органогенного утворення
• фінансова, страхова, а також діяльність з обміну валют
• видобуток та реалізація корисних копалин загальнодержавного значення
• операції з нерухомим майном
• поштова та кур’єрська діяльність
• діяльність з організації торгів (аукціонів)
  виробами мистецтва, предметами колекціонування або антикваріату
• діяльність з надання послуг у сфері телебачення та радіо­мовлення відповідно до Закону № 3759
• охоронна діяльність
• зовнішньоекономічна діяльність (крім діяльності у сфері інформатизації)
• виробництво продукції з давальницької сировини
• оптова торгівля і посередництво в оптовій торгівлі
• діяльність у сфері виробництва та розподілення електроенергії, газу та води
• діяльність у сферах права та бухгалтерського обліку
• діяльність у сфері інжинірингу

Якщо платник податку, який застосовує нульову ставку податку на прибуток, здійснює нарахування та виплату дивідендів своїм акціонерам (власникам), він повинен нарахувати та сплатити до бюджету авансовий внесок з такого податку в порядку, встановленому пп. 57.1¹.1 п. 57.1¹ ст. 57 Податкового кодексу, та за цей звітний період нарахувати податок на прибуток за базовою ставкою, тобто 18 %.

В окремих випадках у разі здійснення операцій з платниками податку на прибуток, що застосовують ставку податку 0 %, у платників податків виникають різниці, на які коригується фінрезультат до оподаткування.

Так, відповідно до пп. 140.5.10 п. 140.5 ст. 140 Податкового кодексу фінрезультат збільшується на суму перерахованої безповоротної фінансової допомоги (безоплатно наданих товарів, робіт, послуг) особам, які оподатковуються за ставкою 0 % відповідно до п. 44 підрозділу 4 розділу XX Податкового кодексу.

Крім того, пп. 140.5.11 п. 140.5 ст. 140 Податкового кодексу передбачено, що фінрезультат податкового (звітного) періоду збільшується на суму витрат від визнаних штрафів, пені, неустойок, нарахованих відповідно до законодавства та цивільно-правових договорів на користь осіб, які оподатковуються за ставкою 0 % відповідно до розділу XX Податкового кодексу.

У разі якщо платником податку понесено витрати у зв’язку з нарахуванням роялті на користь платника, що сплачує податок на прибуток за ставкою 0 %, такий платник збільшує фінрезультат податкового (звітного) періоду на суму цих витрат у повному обсязі (пп. 140.5.7 п. 140.5 ст. 140 Податкового кодексу).

Ще одна ситуація, на яку слід звернути увагу: якщо платник податку, який застосовує нульову ставку податку і при цьому здійснює виплату заробітної плати працівникам, зайнятим неповний робочий день, у розмірі менше двох мінімальних зарплат, то такий платник не має права застосовувати нульову ставку податку незалежно від тривалості робочого дня (робочого тижня) працівників.

У разі якщо зарплата не менше двох її мінімальних розмірів, потрібно обрахувати зарплату по кожному працівникові. Розрахунок середньооблікової кількості штатних працівників встановлено Інструк­цією № 286.

Відповідно до п. 3.2 Інструкції середньооблікова кількість штатних працівників розраховується на підставі щоденних даних про облікову кількість штатних працівників. Ці дані повинні уточнюватись відповідно до наказів про приймання, переведення працівника на іншу роботу та припинення трудового договору. Середньо­облікова кількість штатних працівників за місяць обчислюється шляхом підсумовування кількості штатних працівників облікового складу за кожний календарний день звітного місяця, тобто з 1 по 30 або 31 число (для лютого — по 28 або 29), включаючи вихідні, святкові та неробочі дні, та ділення одержаної суми на кількість календарних днів звітного місяця.

Порядок переходу платників податку на прибуток, що оподатковуються за ставкою 0 %, до подання спрощеної декларації з такого податку (далі — Порядок № 592) та форму спрощеної податкової декларації з податку на прибуток (далі — спрощена декларація) затверджено постановою № 592.

Платники податку на прибуток, які відповідають вищезазначеним критеріям Податкового кодексу, і мають право застосовувати ставку податку 0 %, за результатами кожного звітного (податкового) періоду складають спрощену декларацію та подають її контролюючому органу в строк, установлений Податковим кодексом для річного звітного (податкового) періоду.

У разі коли за результатами звітного (податкового) періоду відсутні підстави для застосування ставки податку на прибуток 0 %, платники податку подають контролюючому органу декларацію із зазначеного податку в порядку, встановленому Податковим кодексом, за формою, затвердженою наказом № 897, та оподатковують отриманий прибуток за загальними правилами.

Спрощена декларація складається з трьох частин.

В основній частині цієї декларації відображаються такі показники:

• дохід від будь-якої діяльності підприємства, визначений за правилами бухгалтерського обліку, — у рядку 01;
• фінрезультат, визначений у фінзвітності відповідно до ПБО або МСФЗ, — у рядку 02;
• різниці, які виникають відповідно до Податкового кодексу, — у рядку 03, з них:
• різниці, на які збільшується фінансовий результат, — у рядку 04;
• різниці, на які зменшується фінансовий результат, — у рядку 05, у тому числі у рядку 05.1 відображається сума від’ємного значення об’єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років, на яку зменшується фінрезультат, з урахуванням п. 3 підрозділу 4 розділу XX Податкового кодексу відповідно до пп. 140.4.2 п. 140.4 ст. 140 Кодексу;
• об’єкт оподаткування за всіма видами діяльності — у рядку 06.

У заключній частині передбачено таблицю, у якій платники проставляють позначки щодо наявності поданих із спрощеною декларацією форм фінансової звітності.

Крім того, у цій частині таблиці спрощеної декларації відображається інформація про прийняте рішення щодо незастосування коригувань фінансового результату до оподаткування у разі використання платником податку права на незастосування коригувань фінансового результату до оподаткування на всі різниці (крім від’ємного значення об’єкта оподаткування минулих звітних (податкових) років) відповідно до пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу.

Детальніше про складання спрощеної декларації з прикладами читайте у «Віснику» № 31-32/2017.

Платники податків, які користуються визначеними законодавством податковими пільгами, подають щокварталу звіт про суми податкових пільг (далі — звіт про пільги), як це передбачено пп. 16.1.6 п. 16.1 ст. 16 Податкового кодексу.

Суми податку та збору, не сплачені суб’єктом господарювання до бюджету у зв’язку з отриманням податкових пільг, обліковуються таким суб’єктом — платником податків. Облік зазначених коштів ведеться в порядку, затвердженому постановою № 1233 (далі — Порядок № 1233).

Згідно з п. 1 цього Порядку він є обов’яз­ковим для виконання суб’єктами господарювання, які відповідно до Податкового кодексу не сплачують податки та збори до бюджету у зв’язку з отриманням податкових пільг.

Починаючи з 01.01.2017 р. звіт про пільги має статус податкової декларації і вимоги щодо його подання регулюються загальними положеннями Кодексу.

Пунктом 3 Порядку № 1233 визначено, що звіт про пільги подається суб’єктом господарювання за три, шість, дев’ять і 12 календарних місяців за місцем його реєстрації протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового періоду.

У разі коли суб’єкт господарювання пільгами не користується, звіт про пільги не подається. Слід звернути увагу, що звіт про пільги заповнюється з початку року наростаючим підсумком, тому у разі якщо платник користувався пільгою на початку року, а потім перестав, то звіт все одно заповнюється та подається до кінця такого року.

Якщо останній день строку подання звіту про пільги припадає на вихідний або святковий день, то останнім днем строку його подання вважається операційний (банківський) день, що настає за вихідним або святковим днем (п. 49.20 ст. 49 Податкового кодексу).

Платник, який сплачує податок на прибуток за ставкою 0 %, у звіті про пільги зазначає  таку інформацію:

• у графі «Код податку, збору» — 11020100;
• у графі «Найменування податку, збору» — податок на прибуток підприємств;
• у графі «Код пільги згідно з довідником пільг» — 11020366;
• у графі «Найменування податкової пільги» — ставка податку 0 %;
• у підграфі «усього» графи «Сума податкових пільг» — обсяг пільг за платежем, що здійснюється до зведеного бюджету;
• у підграфі «в тому числі з державного бюджету» графи «Сума податкових пільг» — обсяг пільг за платежем, що здійснюється до державного бюджету;
• у підграфах «дата початку» та «дата закінчення» графи «Строк користування податковими пільгами у звітному періоді» — число, місяць, рік. У разі коли строк користування податковою пільгою встановлений до початку звітного періоду і продовжується після його закінчення, такий строк збігається з датами початку та закінчення зазначеного періоду;
• у підграфах «усього» та «у тому числі з державного бюджету» графи «Сума податкових пільг, що використана за цільовим призначенням» — обсяг пільг за платежами відповідно до довідника пільг у разі цільового використання податкових пільг.

Проте за наявності у підприємства пільг за іншими податками і зборами звіт про пільги подається в обов’я­зковому порядку.

У разі якщо в період застосування нульової ставки платник податку на прибуток у будь-якому звітному періоді досягнув показників щодо отримання щорічного обсягу доходів та середньооблікової кількості працівників або розміру щомісячної заробітної плати працівників, з яких хоча б один не відповідає зазначеним критеріям, то такий платник повинен оподатковувати прибуток, отриманий у такому звітному періоді, за ставкою 18 %.

Крім того, слід нагадати про вимогу п. 30.6 ст. 30 Податкового кодексу, якою визначено, що суми податку та збору, не сплачені суб’єктом господарювання до бюджету у зв’язку з отриманням податкових пільг, обліковуються таким суб’єктом — платником податків.

Використання платником податків сум, не сплачених до бюджету внаслідок отримання (застосування) податкової пільги, не за призначенням та/або всупереч умовам чи цілям її надання згідно із законом з питань відповідного податку, збору, платежу додатково до штрафів, передбачених п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу, тягне за собою стягнення до бюджету суми податків, зборів, платежів, що підлягали нарахуванню без застосування податкової пільги. Сплата штрафу не звільняє таких осіб від відповідальності за умисне ухилення від оподаткування (п. 123.2 зазначеної  статті).

Крім того, відповідно до п. 123.1 цієї статті у разі виявлення контролюючим органом порушення при застосуванні нульової ставки податку на прибуток на суму донарахованого податку застосовується штраф 25 % суми визначеного податкового зобов’язання.

Якщо порушення виявлено повторно протягом 1095 днів, штраф становить 50 % суми нарахованого податкового зобов’язання.

У разі якщо платником податку виявлено помилку чи порушення самостійно, він має право виправити таку помилку, скориставшись правом подати уточнюючий розрахунок у порядку, встановленому ст. 50 Податкового кодексу.

У разі відсутності підстав для застосування ставки 0 % платники подають декларацію з податку на прибуток підприємств за формою, затвердженою наказом № 897.

Податковий кодекс — Податковий кодекс України від 02.12.2010 р. № 2755-VІ. Закон № 3759 — Закон України від 21.12.93 р. № 3759-XII «Про телебачення і радіомовлення». Наказ № 897 — наказ Мінфіну України від 20.10.2015 р. № 897 «Про затвердження форми Податкової декларації з податку на прибуток підприємств». Порядок № 592 — Порядок переходу платників податку на прибуток підприємств до подання спрощеної податкової декларації з такого податку, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 09.08.2017 р. № 592. Порядок № 1233 — Порядок обліку сум податків та зборів, не сплачених суб’єктом господарювання до бюджету у зв’язку з отриманням податкових пільг, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2010 р. № 1233. Інструкція № 286 — Інструкція зі статистики кількості працівників, затверджена наказом Держкомстату України від 28.09.2005 р. № 286