Таможенное дело

Складові митної вартості: як підтвердити

27.11.2017 / 14:50

Митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей і базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Питання визначення митної вартості є надзвичайно важливим, адже цей показник використовується в низці випадків, зокрема для нарахування митних платежів, застосування заходів державного регулювання ЗЕД, ведення митної статистики та для розрахунку податкового зобов’язання, визначеного за результатами документальної перевірки.

Митну вартість товарів декларант заявляє під час їх декларування.

Заявлена декларантом митна вартість і дані, що стосуються її визначення, мають ґрунтуватися на достовірних і документально підтверджених даних, які піддаються обчисленню.

Нормами ст. 53 Митного кодексу визначено та розмежовано перелік документів, що подаються до митного органу для підтвердження заявленої митної вартості, на основні, додаткові та документи, які подаються у разі коли продавець та покупець пов’язані між собою.

Митним Кодексом передбачено подання бухгалтерської документації у трьох випадках:

  • відповідно до частини другої ст. 53 Кодексу для підтвердження митної вартості товарів подаються, зокрема, бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару і містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару
  • частиною третьою цієї статті визначено перелік додаткових документів, які може витребувати орган доходів і зборів, що містить серед інших документів виписку з бухгалтерської документації
  • згідно з частиною четвертою цієї статті якщо орган доходів і зборів має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв’язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу подає у тому числі виписку з бухгалтерських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України

Отже, законодавцем лише в останньому випадку (додаткові документи при взаємо­зв’язку) визначено особу, якою надається бухгалтерська документація, — це покупець. В інших випадках така особа не конкретизується.

Митним кодексом також передбачено, що подання бухгалтерської документації у всіх випадках, передбачених ст. 53 Митного кодексу, здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою.

Беручи до уваги різноманітність складових митної вартості, які відповідно до положень Кодексу повинні включатися при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, а також методів її визначення, бухгалтерською документацією можуть бути підтверджені такі витрати:

  • комісійні та брокерська винагорода;
  • вартість упаковки;
  • роялті;
  • витрати на страхування;
  • витрати на транспортування;
  • витрати на навантаження, вивантаження, обробку товарів, пов’язану з їх транспортуванням;
  • частина виручки від подальшого перепродажу товарів, що оцінюються;
  • вартість сировини, матеріалів, деталей, напівфабрикатів, комплектувальних виробів, інструментів, штампів, шаблонів та аналогічних предметів, використаних у процесі виробництва оцінюваних товарів, мастильних матеріалів, палива, інженерних та дослідно-конструкторських робіт, дизайну, художнього оформлення, ескізів та креслень, необхідних для виробництва оцінюваних товарів, які покупець безоплатно передає для виробниц­тва оцінюваних товарів;
  • торговельні надбавки, звичайні витрати, понесені в Україні на навантаження, вивантаження, транспортування, страхування, суми податків, що підлягають сплаті в Україні у зв’язку з ввезенням чи продажем товарів, вартість доданої подальшої обробки (інформація, необхідна при використанні методу на основі віднімання);
  • вартість матеріалів і витрат, понесених виробником при виробництві оцінюваних товарів, обсяг прибутку та загальних витрат у країні виробництва, загальні витрати при продажу в Україну з країни вивезення (на завантаження, розвантаження, обробку, транспортування до місця ввезення на митну територію України (інформація, необхідна при використанні методу на основі додавання)). Слід зазначити, що такі документи можуть бути надані лише у випадку, якщо виробник (експортер) готовий надати органам влади країни-імпортера відповідну інформацію.

Враховуючи вищезазначене, особами, які надають бухгалтерські документи, можуть бути виробник, продавець, покупець, агент покупця/продавця, посередник, перевізник тощо.

Повнота і прозорість ведення бухгалтерського обліку є запорукою дотримання законодавчо встановлених вимог та правил здійснення органами доходів і зборів належних митних процедур у частині визначення всіх складових митної вартості, що піддаються обчисленню, і повноти оподаткування

Таким чином, орган доходів і зборів для підтвердження числових значень складових митної вартості товарів чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, має право вимагати подання бухгалтерської документації щодо конкретної ЗЕД-операції.

Це підтверджується також міжнародною практикою. Так, у посібнику до Угоди про застосування ст. VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 р./Brief Guide to the Customs Valuation Agreement Всесвітньою митною організацією зазначається, що митна вартість визначається на підставі інформації, наявної в країні-імпортері. Проте для визначення обчисленої вартості може бути потрібно вивчити витрати на виробництво товарів, що оцінюються, та іншу інформацію, яку необхідно одержати з-за меж країни-імпортера.

Угодою передбачено, що бухгалтерська документація має бути підготовлена у спосіб, сумісний із загальновизнаними принципами бухгалтерського обліку в країні. При цьому міжнародним законодавством не визначено єдиних, уніфікованих та обов’яз­кових форм бухгалтерських документів для всіх країн. Отже, враховуючи специфіку ведення бухгалтерського обліку в кожній окремій країні, вичерпний перелік бухгалтерських документів нерезидента визначити неможливо.

Основні принципи бухгалтерського обліку та фінансової звітності в Україні викладено в Законі про бухоблік, ст. 8 якого зазначено, що підприємство самостійно визначає облікову політику та обирає форму бухгалтерського обліку як певну систему регістрів обліку, порядку і способу реєстрації та узагальнення інформації в них з додержанням єдиних засад, установлених цим Законом, та з урахуванням особливостей своєї діяльності і технології обробки облікових даних.

Таким чином, вичерпний перелік бухгалтерських документів, які декларант може подавати для підтвердження заявленої митної вартості товарів, залежить від умов конкретної ЗЕД-операції, системи оподаткування, на якій перебуває відповідний платник податків, та форми ведення бухгалтерського обліку.

Крім того, слід акцентувати, що повнота і прозорість ведення бухгалтерського обліку є запорукою дотримання законодавчо встановлених вимог та правил здійснення органами доходів і зборів належних митних процедур у частині визначення всіх складових митної вартості, що піддаються обчисленню, і повноти оподаткування.

ВИКОРИСТАНА ЛІТЕРАТУРА

Митний кодекс — Митний кодекс України від 13.03.2012 р. № 4495-VI. Закон про бухоблік — Закон України від 16.07.99 р. № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»

«Горячие линии»

Дата: 6 сентября, четверг
Время проведения: с 14:00 до 16:00