Бухучет

Прокат новорічних костюмів

26.12.2017 / 16:01

Розпочалися зимові свята. Для суб’єктів господарювання, діяльність яких пов’язана з наданням послуг прокату новорічних костюмів, — це гаряча пора, тому у цій статті розглянемо облік та документальне оформлення таких операцій.

Загальні аспекти

Прокат є різновидом найму (оренди), регламентується насамперед параграфом 2 (статті 787 — 791) глави 58 «Найм (оренда)» Цивільного кодексу.

Умови прокату:

*наймодавець має бути суб’єктом підприємницької діяльності з передачі речей у найм

*предметом договору є рухома річ, яка використовується для задоволення побутових невиробничих потреб

*річ передається за плату (яка встановлюється за тарифами наймодавця) на певний строк

*договір прокату є договором приєднання і публічним договором

*наймач не має права на укладення договору піднайму

Особливості публічного договору викладено у ст. 633 Цивільного кодексу:

  • наймодавець зобов’язується надати річ у прокат кожному, хто до нього звернеться;
  • умови договору встановлюються однаковими для всіх споживачів.

Який КВЕД обрати

Для того щоб мати право надавати послуги з прокату, у реєстраційних документах має бути зазначено код КВЕД — 77.29 «Прокат інших побутових виробів і предметів особистого вжитку» (КВЕД ДК 009:2010). Відповідно до Методоснов № 396 цей клас включає в тому числі надання в прокат текстилю, одягу та взуття, предметів декору та костюмів.

Оформлення видачі/повернення

Такий вид діяльності, як КВЕД — 77.29, регламентовано Порядком № 46. Наведемо принципові особливості.

Порядок визначає єдиний механізм, умови та вимоги видачі, користування, повернення предметів прокату через пункти прокату, будинки побутових послуг, комплексні приймальні пункти. Окрім зазначеного Порядку послуги прокату регламентуються також Правилами № 313.

Предмети прокату надаються громадянам за пред’явлення паспорта. Надання речей у прокат оформляється договором (замовленням-зобов’язанням) з формою № ПО-П1, яку затверджено наказом № 8. Замовлення-зобов’язання виписується у двох примірниках — по одному наймачу і наймодавцеві

Предмети прокату можуть видаватися під заставу майна, вартість якого має бути не вище вартості предмета прокату.

Одяг видається на прокат тільки після дезінфекційної обробки, хімічного чищення або прання, що повинно бути підтверджено відповідними документами при видачі предмета прокату наймачу.

У пунктах прокату у зручному для огляду місці мають бути:

*правила побутового обслуговування населення

*Порядок № 46 або виписка з нього

*затверджені у встановленому порядку тарифи на прокат

*асортимент (перелік) предметів прокату

*журнал обліку запиту та пропозицій на предмети прокату

*перелік осіб, які мають право позачергового і першочергового обслуговування

*зразки заповнення бланків установленої форми

*повне найменування наймодавця, прізвище, ім’я та по батькові керівника (власника), інформація про обслуговуючий персонал, номери телефонів місцевих органів виконавчої влади та відповідних державних органів, які здійснюють захист прав споживачів

*книга заяв і пропозицій

*витяг із Закону № 1023

При оформленні предметів прокату до 30 діб наймач вносить плату повністю за весь час користування предметом прокату.

Якщо предмет прокату повертається раніше обумовленого строку, з наймачем проводиться перерахунок за фактичний термін прокату.

Кількість днів використання предметів прокату розраховується за календарними днями.

Розрахунковим документом між наймодавцем і наймачем є чек РРО (розрахункова квитанція) або квитанція за формою № ПО-П2, затвердженою наказом № 8 (у разі звільнення від застосування РРО).

Слід зауважити, що у разі здійснення розрахункових операцій у готівковій та/або безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг потрібно застосовувати РРО (ст. 3 Закону про РРО).

Водночас у статтях 9 і 10 наведено окремі види діяльності, окремі операції, у разі здійснення яких РРО не застосовується. Наприклад, РРО не застосовуються фізичними особами — підприємцями — платниками єдиного податку першої групи, а також другої і третьої груп, обсяг доходу яких протягом календарного року не перевищує 1 млн грн (п. 6 ст. 9 Закону про РРО, п. 296.10 ст. 296 Податкового кодексу).

Доставка предмета прокату на адресу (квартиру) наймача може здійснюватися наймодавцем за відповідними тарифами, установленими наймодавцем.

зверніть увагу
Якщо костюми використовуються протягом двох і більше новорічних періодів, то їх слід обліковувати у складі необоротних активів.

Після закінчення строку прокату наймач зобов’язаний повернути взяті на прокат предмети у справному стані (з урахуванням зносу за період перебування у нього предмета прокату). У разі виявлення порушень (пошкоджень) працівником пункту прокату складається акт з описом таких порушень у двох примірниках — по одному кожній стороні. Наймач має відшкодувати вартість ремонту. Якщо ж предмет прокату став непридатним, наймач повинен сплатити наймодавцеві його вартість, а сам предмет прокату переходить у власність наймача.

Бухгалтерський облік

Для цілей бухобліку критерій такий: якщо очікуваний строк використання предметів прокату (новорічних костюмів) перевищуватиме один рік, їх слід обліковувати у складі необоротних активів (п. 4 ПБО 7). Якщо не перевищуватиме — у складі малоцінних і швидкозношуваних предметів (далі — МШП). Перше питання: як визначити строк, якщо новорічні костюми використовуються тільки під час новорічних свят? Орієнтовно строк їх експлуатації може становити близько місяця — у період з кінця грудня до початку січня наступного року. Потім вони будуть незатребуваними. Якщо костюми використовуватимуться тільки протягом одного новорічного періоду (умовний місяць), то строк їх експлуатації менше року і обліковують їх як МШП. Якщо костюми використовуватимуться протягом двох і більше новорічних періодів, то це вже строк експлуатації більше року (навіть якщо і фактичний строк використання становитиме два умовні місяці: один — на одні новорічні свята, другий — на наступні) і облікове місце таким костюмам — у складі необоротних активів.

МШП

Придбані (виготовлені) новорічні костюми оприбутковуються спочатку на рахунок 22. При цьому дату видачі костюмів в експлуатацію доцільно визначати з датою передачі в пункт прокату, а не при видачі кожному окремому наймодавцеві, оскільки доведеться кожен раз при видачі наймодавцеві списувати вартість костюмів на витрати, а при поверненні знову оприбутковувати на баланс записом Дт 22 Кт 719. Таким чином, при передачі костюмів в пункт прокату вони списуються з балансу (Дт 23 Кт 22). При цьому костюми відображають у кількісному вираженні в оперативному обліку. Після того як костюми стануть непридатними до подальшого використання, вони підлягають списанню в оперативному обліку, що оформляється Актом на списання малоцінних та швидкозношуваних предметів (форма № МШ-8). Якщо від списаних костюмів отримуються матеріали, які призначаються для подальшого використання в господарській діяльності, їх оприбутковують на балансі у підзвіт матеріально-відповідальної особи, оформляючи цю операцію накладною-вимогою (типова форма № М-11) (Дт 209 Кт 719).

Необоротні активи

Предмети прокату (новорічні костюми) обліковуються на субрахунку 116 «Предмети прокату». Придбані (виготовлені) предмети прокату наймодавець відображає на субрахунку 153 «Придбання (виготовлення) інших необоротних матеріальних активів». Первісна вартість таких предметів формується у загальному поряду, прийнятому для необоротних активів, відповідно до ПБО 7.

Введення в експлуатацію оформляється Актом приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів (типова форма № ОЗ-1) і відображається бухгалтерським записом Дт 116 Кт 153.

Предмети прокату віднесено до інших необоротних матеріальних активів згідно з п. 5.2 ПБО 7. Відповідно до п. 27 цього ПБО амортизація таких об’єктів може нараховуватися за прямолінійним чи виробничим методами. Слід зауважити, що стосовно предметів прокату доречнішим є виробничий метод, адже саме його застосування дає змогу адекватно визначити собівартість наданих послуг. Амортизація обліковується на субрахунку 132.

Надані в прокат новорічні костюми продовжують обліковуватися на балансі наймодавця. При цьому потрібно організувати окремий облік таких предметів. Наприклад, це може бути окремий аналітичний субрахунок «Предмети в прокаті» до субрахунку 116.

Якщо послуги прокату є основною діяльністю підприємства, то доходи і витрати відображаються на субрахунках відповідно 703 «Дохід від реалізації робіт і послуг» і 903 «Собівартість реалізованих робіт і послуг». Якщо це неосновна діяльність, доходи доцільно відображати на субрахунку 719 «Інші доходи від операційної діяльності», витрати — на субрахунку 93 «Витрати на збут».

Особливості бухгалтерського обліку у сфері побутових послуг розглянуто в Методрекомендаціях № 157, відповідно до пп. 3.1.1 яких витрати основної діяльності — це витрати на виконання робіт і надання побутових послуг.

Витрати операційної діяльності організацій побутового обслуговування поділяють на:

*витрати, що безпосередньо належать до побутових послуг (прямі матеріальні витрати, пряма заробітна плата працівників, амортизація устаткування, втрати від браку тощо)

*загальновиробничі накладні витрати, що можуть бути віднесені до діяльності в цілому

*витрати, що не включаються у виробничу собівартість, а належать до діяльності підприємства з витратами періоду (адміністративні витрати, витрати на збут, інші операційні витрати)

Витрати, що безпосередньо належать до побутових послуг — це виробнича собівартість послуг, яка визначається відповідно до п. 11 ПБО 16. Стосовно послуг прокату до прямих витрат може включатися тільки амортизація предметів прокату. Щоправда, якщо послуги прокату включають також доставку наймачеві, то сюди відносять прямі витрати на доставку. Отже, амортизацію, витрати на доставку одразу списують на рахунок 23 «Виробництво». А до загальновиробничих (рахунок 91) відносять витрати з нарахуваннями на зарплату працівників, що обслуговують споживачів (видають, приймають костюми), амортизацію, витрати на утримання приміщення, де зберігають костюми, проводять обслуговування (видачу, приймання костюмів) споживачів, витрати на ремонт костюмів тощо. Загальновиробничі витрати розподіляють на виробничу собівартість послуг прокату (Дт 23 Кт 91) і на собівартість реалізованих послуг (нерозподілені постійні загальновиробничі витрати) (Дт 903 Кт 91).

Є також інший погляд на формування собі­вартості. Ті витрати, які ми назвали загальновиробничими, включають до складу витрат на збут і обліковують на субрахунку 93. Таким чином, собівартість послуг прокату включатиме тільки амортизацію костюмів (та витрати доставки, якщо доставка здійснюється наймодавцем). Кожне підприємство має самостійно визначитися, який із варіантів адекватніше відображає економічну сутність послуг, які ними надаються, і закріпити обраний варіант у своїй обліковій політиці (у відповідному розпорядчому документі — наказі).

Розглянемо об’єкти витрат, тобто об’єкти калькуляції.

Відповідно до п. 4 ПБО 16 об’єкт витрат  — продукція, роботи, послуги або вид діяльності підприємства, які потребують визначення пов’язаних з їх виробництвом (виконанням) витрат. В операціях з надання послуг прокату це може бути вся прокатна діяльність. Але така діяльність може бути деталізована на рівні кожного предмета, наприклад, костюм Снігуроньки, костюм Діда Мороза, костюм їжака тощо. Таким чином, на рахунку 23 прямі витрати обліковуватимуться в розрізі кожного окремого костюма. Надалі ці витрати спишуть на собівартість реалізації (903). А дохід — на суб­рахунок 703. Далі і собівартість, і дохід спишуть на фінансові результати — субрахунок 791. І на всіх цих рахунках облік вестиметься за об’єктами, тобто різними костюмами. Маючи подібну інформацію, досить зручно порівнювати доходи і собівартість за окремими об’єктами (костюмами), на субрахунку 791. Для наочності наведемо це у табличному вигляді.

Субрахунок 791

Дебет

Кредит

903 «Костюм Діда Мороза» — 2 000,00

703 «Костюм Діда Мороза» — 16 000,00

903 «Костюм Снігуроньки» — 3 000,00

703 «Костюм Снігуроньки» — 20 000,00

Списання предметів прокату (новорічних костюмів) з балансу внаслідок їх непридатності до подальшої експлуатації (закінчення строку експлуатації) оформлюють Актом списання основних засобів (типова форма № ОЗ-3) і відображають бухгалтерськими записами:

  • Дт 132 Кт 116 — на суму накопиченого зносу;
  • Дт 976 Кт 116 — на залишкову вартість.

Податковий облік

ФОП-«єдинник»

Прокат речей особистого користування та побутових товарів належить до побутових послуг населенню, які надаються першою та другою групами платників єдиного податку (пп. 30 п. 291.7 ст. 291 Податкового кодексу).

Фізичні особи — підприємці — платники першої групи єдиного податку мають право провадити господарську діяльність з надання побутових послуг населенню (пп. 1 п. 291.4 ст. 291 Кодексу). Відповідно надавати послуги прокату іншим суб’єктам господарювання фізичні особи — підприємці не можуть.

Фізичні особи — підприємці — платники другої групи мають право здійснювати господарську діяльність з надання побутових послуг платникам єдиного податку та/або населенню (пп. 2 п. 291.4 ст. 291 Кодексу).

Слід зазначити, що обраний вид діяльності (код КВЕД 22.29) для фізичних осіб — підприємців — платників першої та другої груп має бути зазначено у реєстрі платників єдиного податку. Відповідно цей самий код КВЕД має бути зазначено в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб — підприємців та громадських формувань (далі — ЄДР).

Щодо фізичних осіб — підприємців, які перебувають на третій групі єдиного податку, код КВЕД 77.29 обов’язково має міститися в ЄДР.

Під питанням для таких підприємців і послуги доставки костюмів наймачам. Адже це вже фактично інший вид діяльності, який не належить до побутових послуг. Хіба що такий вид послуги буде складовою послуги (і тарифу) послуг прокату.

Наступний проблемний елемент доходу для фізичних осіб підприємців — платників єдиного податку — отримання від наймачів відшкодування витрат на ремонт костюмів чи плати за їх пошкодження, після чого костюми переходять у власність наймачів. Вважаємо, що всі ці послуги не є самостійними видами діяльності. Всі вони (включаючи доставку) є елементом діяльності з надання послуг прокату. Тому включаються до складу доходу за такою діяльністю з послуг прокату.

У разі пошкодження чи втрати костюмів наймач у рахунок відшкодування шкоди може передати наймодавцеві рівноцінне майно. Але для підприємця на єдиному податку такий варіант неприйнятний. Адже платники єдиного податку мають право здійснювати розрахунки за відвантажені товари (виконані роботи, надані послуги) винятково в грошовій формі (готівковій та/або безготівковій) (п. 291.6 ст. 291 Податкового кодексу).

ФОП на загальній системі

Основне питання — чи включається вартість предметів прокату (костюмів) до складу витрат підприємця.

Якщо костюми відповідають визначенню основних засобів, наведеному в пп. 14.1.138 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу, в тому числі якщо очікуваний строк експлуатації перевищує рік та їх вартість перевищує 6 000 грн і такі костюми придбано після 01.01.2017 р., то фізична особа — підприємець відповідно до пп. 177.4.6 п. 177.4 ст. 177 Кодексу має право включати амортизацію таких костюмів до складу своїх витрат (за умови окремого обліку і документального підтвердження витрат на їх придбання чи самостійне виготовлення). Причому відповідно до пп. 177.4.9 вищезазначеного пункту Кодексу мінімально допустимий строк корисного використання інших основних засобів (до яких і відносяться костюми) становить п’ять років.

довідково
Предмети прокату віднесено до групи 15 необоротних активів, для якої мінімально допустимі строки корисного використання — п’ять років.

Якщо костюми відносяться до так званих малоцінних необоротних активів (вартість не перевищує 6 000 грн), то їх вартість відноситься до складу витрат підприємця як вартість сировини, матеріалів, товарів, що утворюють основу для виготовлення (продажу) продукції або товарів (надання робіт, послуг) відповідно до пп. 177.4.1 п. 177.4 ст. 177 Податкового кодексу (ЗІР, категорія 104.05). Те саме стосується костюмів, віднесених до МШП.

Податок на прибуток

Відповідно до пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу об’єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до НПБО або МСФС, на різниці, які виникають відповідно до положень Кодексу. Таким чином, основою для визначення об’єкта оподаткування податком на прибуток є прибуток, визначений у бухгалтерському обліку підприємства наймодавця.

Якщо таке підприємство застосовує коригування на податкові різниці і при цьому обліковує предмети прокату (костюми) у складі необоротних активів, то це насамперед різниці, які виникають при нарахуванні необоротних активів і встановлені ст. 138 Податкового кодексу. Відповідно до пп. 138.3.3 п. 138.3 ст. 138 Кодексу предмети прокату віднесено до групи 15 необоротних активів, для якої мінімально допустимі строки корисного використання — п’ять років. Отже, фінансовий результат до оподаткування збільшується на суму нарахованої в бухгалтерському обліку амортизації і зменшується на суму амортизації за даними податкового обліку відповідно до п. 138.3 ст. 138 Податкового кодексу (пункти 138.1 та 138.2 зазначеної статті).

У разі ліквідації костюмів (включаючи передачу костюмів у власність наймачам після їх значного пошкодження, внаслідок чого наймачі відшкодовують вартість костюмів) фінансовий результат до оподаткування збільшується на залишкову вартість за даними бухгалтерського обліку і зменшується на залишкову вартість за даними податкового обліку (пункти 138.1, 138.2 ст. 138 Кодексу).

Якщо костюми (предмети прокату) враховуються як МШП, їх вартість не підлягає коригуванню на різниці, встановлені зазначеною статтею. А інших різниць для МШП не передбачено.

ПДВ

Відповідно до п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу податкова накладна може бути складена за щоденними підсумками операцій (якщо податкова накладна не була складена на ці операції), у тому числі у разі:

  • здійснення постачання товарів/послуг за готівку кінцевому споживачеві (який не є платником податку), розрахунки за які проводяться через касу/РРО або через банківську установу чи платіжний пристрій (безпосередньо на поточний рахунок постачальника);
  • надання платнику податку касових чеків, що містять суму поставлених товарів/послуг, загальну суму нарахованого податку (з визначенням фіскального та податкового номерів постачальника).

Таким чином, якщо наймодавець є платником ПДВ, то він здебільшого підпадає під цю норму Податкового кодексу і тому може складати податкову накладну за щоденними підсумками операцій.

Відповідно до Порядку № 1307 така податкова накладна покупцям не видається, у відповідному полі графи «Не підлягає наданню отримувачу (покупцю) з причини» проставляється позначка «X» та вказується тип причини 11. У графі «Отримувач (покупець)» зазначається «Неплатник», а у рядку «Індивідуальний податковий номер отримувача (покупця)» проставляється умовний ІПН «100000000000». У графі 2 податкової накладної за щоденними підсумками операцій зазначається вся номенклатура поставлених протягом місяця товарів/послуг.

А в графу 3.3 потрібно внести код послуги згідно з ДКПП. У нашому випадку це буде код 77.29.15-00.00 «Послуги щодо прокату текстилю, одягу та взуття» або 77.29.19-00.00 «Послуги щодо прокату інших предметів особистого вжитку та побутових виробів, н. в. і. у.». Щоправда, відповідно до п. 16 Порядку № 1307 платники податку, крім випадків постачання підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України, мають право зазначати код товару згідно з УКТ ЗЕД або код послуги згідно з ДКПП не повністю, але не менше ніж чотири перші цифри відповідного коду. Таким чином, можна зазначити тільки код на рівні перших чотирьох цифр: 77.29 «Послуги щодо прокату інших предметів особистого вжитку та побутових виробів».

До граф 4 і 5 потрібно внести умовне позначення одиниці виміру та її код згідно з КСПОВО. Одиниця виміру залежить від затвердженого наймодавцем тарифу. Наприклад, якщо тариф встановлено за добу, ставимо код 0174 «Доба», якщо за годину — 0175 «Година» тощо.

довідково
У разі ліквідації костюмів фінансовий результат до оподаткування збільшується на залишкову вартість за даними бухгалтерського обліку і зменшується на залишкову вартість за даними податкового обліку.

Окремо слід зазначити про особливості нарахування ПДВ у випадку ліквідації предметів прокату (костюмів) — основних виробничих чи невиробничих засобів. Операція ліквідації розглядається як постачання за звичайними цінами, але не нижче балансової вартості на момент ліквідації відповідно до п. 189.9 ст. 189 Податкового кодексу. Тобто потрібно нарахувати податкове зобов’язання з ПДВ. Але відповідно до абзацу другого цього пункту, щоб не нараховувати податкове зобов’язання з ПДВ, потрібно надати до органу фіскальної служби відповідний документ про знищення, розібрання або перетворення основних виробничих або невиробничих засобів у інший спосіб, внаслідок чого вони не можуть використовуватися за первісним призначенням. Як зазначено в ЗІР (категорія 101.07), проведення процедури ліквідації здійснюється спеціальною комісією, призначеною керівником підприємства і оформляється Актом списання основних засобів (форма № 0З-3). Надалі Акт затверджується керівником і є підставою для записів в обліку. Один примірник Акта подається разом з податковою декларацією з ПДВ за той звітний період, в якому відбулася процедура ліквідації.

Цей висновок стосується тільки тих предметів прокату (костюмів), які відповідають визначенню основних засобів згідно з пп. 14.1.138 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу — у тому числі якщо їх вартість перевищує 6 000 грн. Якщо ж така вартість не перевищує цієї вартісної межі, вони є не основними засобами, а малоцінними необоротними активами. У цьому разі при ліквідації такої малоцінної «необоротки» податкові зобов’язання з ПДВ на підставі п. 198.5 ст. 198 Податкового кодексу (такі активи починають використовуватися, зокрема, в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку):

  • нараховуються, якщо вартість таких МНМА не включається до вартості іншої готової продукції, операції з постачання якої підлягають оподаткуванню;
  • не нараховуються, якщо вартість таких МНМА включається до вартості іншої готової продукції, операції з постачання якої підлягають оподаткуванню (ЗІР, категорія 101.04).

Тобто якщо, наприклад, предмет прокату (костюм) став непридатним внаслідок дій наймача, останній відшкодував його вартість і костюм перейшов у власність наймача, податкове зобов’язання з ПДВ нараховується на вартість такої поставки. Звісно, у цьому випадку ПДВ відповідно до п. 198.5 ст. 198 Податкового кодексу не нараховується. В інших випадках слід нарахувати податкове зобов’язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до п. 189.1 ст. 189 Кодексу, — балансова (залишкова) вартість, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів — звичайна ціна).

ВИКОРИСТАНА ЛІТЕРАТУРА

Податковий кодекс — Податковий кодекс України від 02.12.2010 р. № 2755-VI. Цивільний кодекс — Цивільний кодекс України від 16.01.2003 р. № 435-ІV. Закон про РРО — Закон України від 06.07.95 р. № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг». Закон № 1023 — Закон України від 12.05.91 р. № 1023-XII «Про захист прав споживачів». Наказ № 8 — наказ Укрсоюзсервісу від 29.09.95 р. № 8 «Про затвердження форм документів суворої звітності та Інструкції щодо їх використання».  Порядок № 46 — Порядок надання у тимчасове користування громадянам предметів культурно-побутового призначення та господарського вжитку, затверджений наказом Укрсоюзсервісу від 16.12.99 р. № 46. Порядок № 1307 — Порядок заповнення податкової накладної, затверджений наказом Мінфіну України від 31.12.2015 р. № 1307. Методоснови № 396 — Методологiчнi основи та пояснення до позицiй нацiонального класифiкатора ДК 009:2010 «Класифiкацiя видiв економiчної дiяльностi», затверджені наказом Держкомстату України від 23.12.2011 р. № 396. Методрекомендації № 157 — Методичні рекомендації щодо впровадження національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку у сфері громадського харчування і побутових послуг, гармонізованих з міжнародними стандартами, затверджені наказом Міністерства економіки та з питань європейськрї інтеграції України від 17.06.2003 р. № 157. ПБО 7 — Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби», затверджене наказом Мінфіну України від 27.04.2000 р. № 92. ПБО 16 — Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затверджене наказом Мінфіну України від 31.12.99 р. № 318. Правила № 313 — Правила побутового обслуговування населення, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.94 р. № 313. Інструкція № 5 — Інструкція зі статистики заробітної плати, затверджена наказом Держстату України від 13.01.2004 р. № 5