Аналитика

2018-й: очікування та ризики

11.01.2018 / 16:54

Успіхи і парадокси 2017 року

2017-й, другий рік відновленого економічного зростання, не приніс заспокоєння ні аналітикам, ні політикам. 2,2 — 2,3 % економічного зростання не є ознакою впевненого руху вгору. Такі темпи не дають змоги швидко надолужити втрачене під час кризи 2014 — 2015 рр. На сьогодні країна потребує значних додаткових ресурсів для економічної та соціальної модернізації, які наразі практично не генеруються.

В основі відновленого економічного зростання лежать досить специфічні процеси. По-перше, його ключовим рушієм є випереджаючий приплив капітальних інвестицій, які за дев’ять місяців 2017 р. збільшилися на 22 %. Причому це відбувається практично за відсутності приросту інвестиційного кредитування з боку банків і фінансується коштами самих підприємств. Синхронно зростають будівництво, виробництво будматеріалів, випуск машин та устаткування для сільського господарства, металургії, будівництва. За таких умов капіталовкладення концентруються в компаніях, які мають першочерговий доступ до ліквідних ресурсів і традиційно належать до експортноорієнтованих секторів економіки.


За дев’ять місяців 2017 р. товарний експорт зріс на 21,1 %. Лідерами стали: експорт сільгосппродукції (22,9 %), металів (16,6 %), мінеральних продуктів (53,7 %), жирів та олій (26,9 %), продукції машинобудування (14,5 %)

По-друге, 2017 р. приніс активне відновлення експорту на основі поліпшення кон’юнктури глобальних ринків. За дев’ять місяців року товарний експорт зріс на 21,1 %. Парадокс полягає в тому, що значна частка цього приросту була забезпечена зростанням світових цін, а отже, не відображена відповідним приростом вітчизняного виробництва. А отриманий експортерами фінансовий ресурс, як згадувалося вище, спрацьовував як стимулятор економічного зростання насамперед через інвестиційний попит з боку підприємств відповідних секторів економіки. Міжгалузевий перерозподіл фінансів здійснювався не через банківський сектор, як належить бути у «стандартній» ринковій економіці, а переважно через фіскальну систему. Слід віддати належне: з коштів державного та місцевих бюджетів було профінансовано 8,7 % усіх капітальних інвестицій (22,7 млрд грн). Проте левову частку додатково зібраних до Зведеного бюджету України порівняно з дев’ятьма місяцями 2016 р. 230 млрд грн було спрямовано на поточні потреби.

По-третє, завдяки збільшенню удвічі мінімальної заробітної плати та наступному зростанню середньої заробітної плати (на 37,2 % у вересні 2017 р. порівняно з аналогічним періодом 2016 р.) відбулося значне зростання платоспроможного споживчого попиту. Однак воно практично не стало ру­шієм позитивної динаміки — натомість спонукало до нарощування імпорту готової харчової продукції, побутової техніки, автомобілів тощо, а також лягло в основу прискорення інфляційних процесів. Стикаючись з відчутним перевищенням планових показників інфляції, Нац­банк України посилює монетарні обмеження, що здорожують кредити та перешкоджають відновленню фінансово-кредитних механізмів модернізації структури економіки.

Отже, модель економічного зростання, що склалася в Україні, містить «вбудовані» обмежувачі, які перешкоджають досягненню його бажаних темпів. Неадаптивність структури економіки до зростаючого інвестиційного та споживчого попиту призводить до випереджаючого зростання імпорту, диктуючи довгостроковий девальваційний тренд для гривні.

Чого очікуємо у 2018 році

Усталеність описаної вище самообмежуваної моделі економічного зростання створює високу ймовірність збереження у 2018 р. темпів такого зростання на рівні 2,5 — 3 %. Прогнозоване більшістю міжнародних агентств поліпшення світової економічної кон’юнктури спонукатиме до відновлення експорту в ролі ключового драйвера економічного зростання. Тим більше, як свідчить досвід, така модель є оптимальною саме для передвиборчих періодів, коли головні ресурси спрямовуються державою на здобуття електоральних переваг, а не формування умов для довгострокового розвитку.

Ключовим рушієм економічного зростання є  приплив капітальних інвестицій, які за дев’ять місяців 2017 р. збільшилися на 22 %

Спрямування економіки у 2018 р. на вплив на електоральне поле означатиме, що «вікно можливостей» для запровадження заходів, орієнтованих на прискорення економічного зростання, наразі для України закрите. Хоча проектом держбюджету-2018 передбачалося помірковане збільшення соціальних видатків, і цілком можливо, що в кінцевому результаті рівень соціальності бюджету зросте. До того ж ймовірне перевиконання доходів бюджету може стати передумовою для додаткового збільшення соц­стандартів протягом року.

Попри збільшення частки споживання в структурі ВВП слід очікувати також продовження приросту нагромадження основного капіталу, хоча й меншими темпами, ніж у 2017 р. Ці два чинники обумовлюватимуть подальше прискорення зростання імпорту. Приріст іноземних інвестицій відбуватиметься слабкими темпами, що пояснюється високим рівнем невизначеності у передвиборчий рік. Як наслідок, погіршення сальдо платіжного балансу, ймовірна «плавна» девальвація гривні темпами, близькими до рівня інфляції (хоча офіційно оприлюднений показник 30 грн за долар видається надмірно песимістичним). У періоди збільшення надходжень валюти від експортерів Нацбанк України запобігатиме зміцненню гривні, поповнюючи валютні резерви для забезпечення наступних виплат щодо зовнішнього боргу. Водночас, намагаючись знизити інфляцію до рівня цільового показника 6 — 8 %, Нацбанк України утримуватиме жорстку монетарну політику, що продовжить блокувати інвестиційне кредитування й сповільнюватиме інвестиційну активність.

Ризики 2018 року

Реалізація вищенаведених прогнозів повільного економічного зростання можлива, якщо зовнішньополітичні та внутрішньополітичні ризики не підвищуватимуться. Тим часом їхня динаміка поки що малопередбачувана. Більшість аналітиків пов’язують можливі зміни в ситуації навколо Донбасу з результатами виборів президента РФ, припускаючи, що вони можуть принести як розрядку конфлікту, так і його загострення. Втім, враховуючи здібності деяких українських політиків вести політичну боротьбу, не виключено, що для дестабілізації ситуації в країні втручання зовнішнього ворога не знадобиться. Посилення невизначеності потягне за собою зниження схильності до інвестування та зростання інфляційних і девальваційних очікувань. На нашу думку, політичний ризик є основним для 2018 р.

Вплив ризику неотримання чергового траншу МВФ доволі поміркований. Враховуючи некритичний розмір зобов’язань за внутрішнім боргом у 2018 р., не виключено, що влада може піти на призупинення співпраці з Фондом, аби мати змогу відкласти на рік непопулярні реформи. Принаймні, пробне відновлення залучення коштів на ринку євро­бондів як альтернатива коштам МВФ уже відбулося. Відтак неотримання чергового траншу практично не відіб’ється на макроекономічних показниках.

Найбільшим і, на жаль, досить реальним ризиком 2018 р. є сповільнення темпу або й призупинення низки важливих економічних реформ. Йдеться, зокрема, про земельну реформу, реформу охорони здоров’я, впорядкування соціальних пільг, розширення реальної самостійності громад у рамках децентралізації тощо. Короткостроковий виграш у суспільних настроях через відкладення непопулярних кроків надалі значно підвищить і економічну, і соціальну ціну розв’язання невирішених проблем. Проте — вже у рамках наступного політичного циклу.

Заказажите доставку онлайн, заполнив форму, или по телефону (044) 223-24-06