Интервью

Зниження ставки ПДВ для сільгосппродукції посилить процес детінізації

11.01.2018 / 17:03

Роль аграрного сектору в економіці країни впевнено зростає. Виходячи з підтримки розвитку галузі, закладеної в держбюджеті на 2018 р., позитивні тенденції продовжуватимуться й надалі. Проте для справжнього прориву в сільському господарстві окрім державних дотацій потрібні й інші речі. Про зміни структури сільгоспвиробництва, створення повноцінного ринку землі та пропозиції щодо запровадження окремої ставки ПДВ для сільгосппродукції розповів перший заступник міністра аграрної політики та продовольства України Максим МАРТИНЮК.

фото

Охарактеризуйте, будь ласка, стан справ в агропромисловому секторі, враховуючи, зокрема, підсумки збору врожаю-2017. Які напрями потребують невідкладного реформування?

За попередніми розрахунками у 2017 р. виробництво зернових та зернобобових культур у заліковій вазі очікується в межах 62,3 млн т при урожайності 42,8 ц/га. Незважаючи на несприятливі погодні умови, цьогорічний урожай навіть перевершив очікування і став другим за обсягом за історію незалежності. Що стосується експорту, зберігаємо прогноз на рівні минулого року — 40 — 42 млн т.

У цілому аграрний сектор демонструє позитивну динаміку. Досить впевнено почуває себе рослинництво. Трохи складніша ситуація у тваринництві, де через низку об’єктивних і суб’єктивних причин спостерігається скорочення поголів’я. У 2018 р. наші зусилля, зокрема в частині напрямів бюджетної підтримки, спрямовуватимуться на подолання негативних тенденцій у цій галузі з метою отримання приросту поголів’я і відповідно збільшення валового виробництва м’яса, молока й інших продуктів тваринництва. Також передбачено стимулювання будівництва нових тваринницьких комплексів, причому основний акцент зосереджуватиметься на малому і середньому виробникові. Головним інструментом підтримки стане здешевлення вартості користування банківськими кредитами в діапазоні 3 — 5 % вартості кредиту.

Якщо головним інструментом підтримки буде здешевлення кредитів, чому майже вп’ятеро скорочено фінансування відповідної програми?

Програма щодо кредитування на 2018 р. зафіксована на рівні 66 млн грн, у 2017 р. вона становила 300 млн грн. Обсяг фінансування де-факто не зменшився, оскільки здешевлення ставок за кредитами закладено і в інших цільових програмах. Річ у тім, що в 2017 р. кошти за цією програмою в основному пішли на короткі кредити, які здебільшого користуються попитом у галузі рослинництва, яка і так «почувається» дуже добре. Наша ж мета — переорієнтувати підтримку на стагнуючі галузі, насамперед м’ясне і молочне скотарство.


У 2018 р. наші зусилля спрямовуватимуться на подолання негативних тенденцій у тваринництві з метою отримання приросту поголів’я і відповідно збільшення валового виробництва м’яса, молока й інших продуктів тваринництва

Тому на підтримку тваринництва у бюджеті-2018 передбачено виділити 4 млрд грн. Інструменти розподілення коштів можуть бути різними. Ми обрали шлях здешевлення кредитів на будівництво або реконструкцію тваринницьких комплексів. Йдеться не про короткострокові кредити, а про інвестиційні, терміном на 3 — 5 років, тобто на найбільш витратний і болючий для бізнесу період. Єдине, сума надання підтримки одному виробникові буде обмежена — не більше ніж 150 млн грн. Хочеться, звісно, підсилити й підтримати максимально велику кількість сільгосппідприємств. Але принцип визначення більш ефективного отримувача залишиться незмінним, оскільки покривати за рахунок дотацій безгосподарні речі і неправильні управлінські рішення — це не те, чого потребує економіка. Тому банки, які при прийнятті рішення про надання кредиту проводять ретельну перевірку потенційного позичальника, виступатимуть своєрідним селекціонером.

Які ще основні види дотацій сільгоспвиробникам передбачено на 2018 р.?

Із зазначених 4 млрд грн на запуск програми для поліпшення генетики у тваринництві планується спрямувати 300 млн грн, зокрема, за трьома головними напрямами: свинарство, м’ясне та молочне скотарство.

Уперше ми підтримуватимемо створення обслуговуючих кооперативів. Планується, що діятиме програма співфінансування купівлі обладнання для зберігання та первинної переробки сільгосппродукції. На сьогодні в Україні налічується близько 560 діючих кооперативів, які виробляють менше 1 % аграрної продукції. Проте активізація цього руху і об’єднання господарств населення дадуть змогу забезпечити вищу якість продукції і формування товарних партій. Ми розглядаємо три кейси, які могли би підтримати на умовах спільного фінансування, це — ягідничі кооперативи, молочні кооперативи, овоче- та фруктосховища.

Крім того, у бюджеті-2018 300 млн грн відведено на підтримку садівництва та виноградарства. Ці галузі передбачають створення робочих місць у регіонах, що, у свою чергу, позитивно позначиться на розвитку сільської місцевості.

Збільшено до майже 1 млрд грн фінансування програми 20-відсоткової компенсації аграріям вартості української сільгосптехніки. Цей проект спрямовано як на стимулювання розвитку фермерства, так і нарощення обсягів та підвищення якості вітчизняного сільгоспмашино­будування.


Збільшено фінансування програми
20-відсоткової компенсації аграріям вартості української сільгосптехніки до майже 1,0 млрд грн

Чи відповідають потребам підприємств АПК існуючі податкові пільги?

Питання податкових пільг насправді дуже болюче для аграріїв. Після скасування спецрежиму ПДВ для сільгоспвиробників частина бізнесу відверто пішла в «тінь». Ми почали вголос говорити про такі тенденції, як формування тіньового ринку зерна. Крім того, в «тіні» «сидить» і частина тваринницької галузі, особливо свинарство. Зрештою, всі аграрії нарікають, що сплата 20 % ПДВ значно понижує їхню маржинальність і робить їх неконкурентоспроможними.

У зв’язку з цим Мінагрополітики України опрацьовує можливість запровадження окремої ставки ПДВ для сільгосппродукції. Це може бути 7 %. Така норма сприятиме здешевленню продуктів харчування і підвищенню конкурентоспроможності вітчизняного сільського господарства. Але залишається відкритим питання компенсаторів. З одного боку, це втрати для бюджету, з іншого — розширення бази оподаткування, зокрема, за рахунок виходу частини бізнесу з «тіні». Потрібно зробити відповідні розрахунки, які б довели доцільність запровадження пониженої ставки оподаткування без шкоди для бюджету. Користуючись нагодою, вперше в публічній площині озвучую цю ідею і звертаюся з пропозицією зацікавленим колам долучитися до її обговорення та проведення необхідних розрахунків.

Продовжуючи тему виведення агробізнесу з «тіні», як на цей процес вплинуло впровадження системи автоматичного блокування податкових накладних? Яких кроків на подолання цього явища заплановано вживати у подальшому?

Система автоматичного блокування податкових накладних відіграла значну позитивну роль у детінізації сільського господарства. Не секрет, що існував цілий сегмент бізнесу, який займався легалізацією зерна. Нині завдяки системі блокування податкових накладних він «відмирає». Надалі ми плануємо в систему отримання дотацій «вшити» детінізацію і легалізацію сільгоспвиробників. Тобто ніхто не отримає дотацію, поки не стане видимим для державних органів.

Оскільки маховик детінізації запущено, то зниження ставки, про яке ми говорили вище, тільки посилить ці процеси. Слід зробити так, щоб у «тіні» було невигідно працювати.

Розширення ринків збуту — це один із напрямів роботи Мінагрополітики України. Який експортний потенціал українського АПК? Розкажіть про досягнення галузі у цьому напрямі та її приховані можливості.

Після зниження промвиробництва внаслідок російської агресії на сході країни сільське господарство стало експортною галуззю № 1, яка забезпечує 40 % валютної виручки України. При цьому експортний потенціал може бути подвоєний уже в найближчі десять років. Але для цього потрібно насамперед переорієнтувати структуру нашого сільгоспвиробництва. По-перше, зосередити більше уваги на тваринництві. По-друге, розвинути органічне виробництво, перспективи якого у нас майже безмежні. По-третє, наростити продуктивність, переробку і додану вартість сільгосппродукції.


С
ільське господарство України забезпечує
40 % валютної виручки

Щодо ринків збуту, то Мінагрополітики України постійно працює над їх розширенням. Традиційними для нас є азійські і близькосхідні ринки. В основному ми туди експортуємо зерно, також поступово збільшуємо поставки м’яса в такі країни, як Індонезія, Малайзія, Бангладеш, Непал.

Одним із найбільш перспективних і неосвоєних ринків для нас є ринок Ірану — це 80 млн споживачів плюс канал поставки продукції до Іраку та Афганістану.

Аграрна спільнота активно обговорює мораторій на торгівлю сільгоспземлями і необхідність відкриття ринку землі. Ваша позиція: аграрний сектор загалом «дозрів» до відкриття ринку землі? Які умови потрібні для мінімізації ризиків, пов’язаних із цим?

Ми ніколи не досягнемо якісних змін у структурі сільгоспвиробництва, доки у нас не буде повноцінної власності на землю. Орендовану землю не розглядають як тривалий ресурс. Більшість аграріїв дозволяють собі виснажувати ґрунти, не замислюючись, як це позначиться на родючості і продуктивності чорноземів у майбутньому. Тільки-но буде знято мораторій на продаж землі, з’являться люди, які її куплять, і відбудеться переорієнтація в бік довготривалих проектів. Агросектор стане однозначно приваб­ливішим для інвестування, буде легше залучати кредити. Тому ринок землі — наша можливість для розвитку.

Важливе питання — як його запустити, щоб він не перетворився на нашу біду. Якщо зняти мораторій без регуляторних запобіжників, обмежень, це точно призведе до неконтрольованих процесів, до надмірної концентрації землі в одних руках. На сьогодні уряд підтримує модель, яка передбачає, що покупцями можуть бути лише фізичні особи і максимальний обсяг землі в одних руках обмежено 200 га. У власність банкам земля передається тільки у разі дефолту за кредитом, але протягом року вони муситимуть її відчужити. У такому форматі запуск ринку землі створить передумови для якісних змін в аграрній галузі. При цьому агрохолдинги нікуди не подінуться, у нас немає такої кількості фермерів, щоб обробляти всі простори центральних та східних регіонів. Західна Україна завдяки щільності сільського населення переорієнтовується переважно на фермерський уклад. Але щоб все пішло на лад, необхідна консолідація українського політикуму і розуміння з боку людей, що ніхто їх не змушуватиме продавати землю за безцінь, їм, навпаки, нададуть право розпоряджатися своєю власністю. А те, що говорять популісти, нібито земля має належати державі, — маячня. Земля має належати тому, хто її обробляє.

Розмову вела
Ірина РИБНІЦЬКА

Заказажите доставку онлайн, заполнив форму, или по телефону 044 501 06 30