Аналитика

Інвестиційні реалії агросектору

12.01.2018 / 17:33

Аграрний сектор економіки України став провідною галуззю як за рівнем інвестицій, так і за рівнем капіталізації. Це яскраво демонструє статистика. Зокрема, за офіційними даними Держкомстату України, за підсумками дев'яти місяців 2017 р. сума капітальних інвестицій в сільське господарство сягнула майже 41 млрд грн, що на 37,6 % більше порівняно з аналогічним періодом попереднього року. До речі, за весь 2016 р. в АПК надійшло 44 млрд грн інвестицій.

Чималу роль у збільшенні інвестиційної привабливості агросектору, безумовно, відіграв вихід української продукції на зовнішні ринки. Тільки в країни Євросоюзу вітчизняні підприємства наростили експорт майже на 40 % порівняно з 2016 р. Звісно, збільшення попиту на українську сільськогосподарську продукцію обумовлює інтерес і місцевих аграріїв до подальшого розвитку свого бізнесу, й іноземних інвесторів.

За період з 2015 по 2017 рр. обсяги капітальних інвестицій в АПК зросли більше ніж удвічі. На думку Григорія Перерви, очільника дослідницької агенції «Євро-Рейтинг», можна припустити, що за підсумками 2017 р. цей показник може становити 55 — 60 млрд грн. Це нижче, ніж прогнозував Інститут аграрної економіки на початку 2017-го, але більш ніж утричі перевищує показники до початку російської агресії.

Основні причини, які стимулюють надходження інвестицій в сільське господарство: стабільне зростання попиту на продукцію АПК, вплив реформ, можливість диверсифікувати ринки збуту, високий рівень маржинальності сільськогосподарської продукції та продуктів її переробки тощо.

Діаграма

Позитивним фактором є й зростання інвестицій у сільгоспмашини та обладнання. Це пов’язано і з розширенням посівних площ, і з бажанням оновити парк існуючого обладнання.

Рослинництво залишається локомотивом розвитку аграрної сфери і ключовим продуктом експорту. Загалом в Україні є потенціал стати житницею світу та перетворитись на одного з основних гравців у питанні глобальної продовольчої безпеки. Зокрема, сприятливий клімат, наявність родючих ґрунтів (32,5 млн га орних земель, з яких 19,4 млн — чорнозем, що становить 1/3 всіх його світових запасів), недорога робоча сила, достатньо розвинена інфраструктура, близькість до найбільших міжнародних ринків — усі ці характеристики формують в Україні потужний агропотенціал, що має надати їй змогу стати передовим експортером сільськогосподарської продукції у світі.

Приєднується до такої думки й Джон Шморгун, президент AgroGeneration: «Збільшити обсяги агроекспорту можна завдяки інтенсивнішому використанню сучасної практики ведення сільського господарства, ефективнішому управлінню, нарощуванню нових потужностей зберігання та поліпшенню логістики. Загалом Україна може збільшити виробництво пшениці та кормових зернових до 130 — 150 млн т на рік, що вдвічі більше, ніж її нинішній рівень виробництва. Залежно від наявних у державі ресурсів експорт зернових може зрости вдвічі-втричі, до 110 — 120 млн т на рік, що може зробити Україну експортером № 1 зернових на світовому ринку».

Можливим перспективним напрямом інвестування може стати й тваринництво, яке віднесено державою до пріоритетів в сільськогосподарській сфері. Але, враховуючи не зовсім вдалий попередній досвід роботи більшості фермерів у цьому секторі, його подальший розвиток буде пов’язаний саме з державною підтримкою.

А ось оцінити обсяги іноземних інвестицій в АПК значно складніше. На сьогодні немає офіційної розшифровки притоку і відтоку іноземних інвестицій за сферами та галузями економіки. А дані щодо іноземних інвестицій, які надаються накопиченим підсумком, є малоінформативні: вони коригуються на курсовій різниці. Як наслідок, величина іноземних інвестицій може зростати або зменшуватися, не відображуючи при цьому реальну картину справ. «Євро-Рейтинг» вже звертав увагу на цей стан справ в розрізі аналізу іноземних інвестицій за регіонами. Тому тут можна орієнтуватися винятково на дані про створення підприємств з іноземними інвестиціями або їх закриття. І тієї, й іншої інформації зараз недостатньо для визначення сталої тенденції.

Діаграма

За цих умов сільгоспвиробник має розраховувати в першу чергу на власні ресурси, державну підтримку та грантові програми і міжнародні програми технічної допомоги. Іноземний інвестор поки ще остерігається активно вкладати в аграрний бізнес, а банківське кредитування не може запропонувати умови та обсяги, що відповідають потребам сільського господарства держави. «Євро-Рейтинг» вважає, що певні позитивні зміни можуть відбутися вже на початку 2018 р. Основна умова — вирішення питання вільного обігу землі. В цьому випадку в сільське господарство і супутні галузі переробки мають надійти значні капітали як вітчизняних, так і іноземних інвесторів. Зволікання з відкриттям ринку землі створюватиме подальший штучний інвестиційний голод, що перешкоджатиме розвитку АПК України.

Щодо найбільш вірогідних груп інвесторів після відкриття ринку землі, то ними можуть стати:

  • інвестори з офшорів, які достеменно знають механізми ринкових відносин в країні, включаючи процедурні нюанси купівлі-продажу і експлуатації землі, й які не проти вкластися в перспективний актив;
  • транснаціональний капітал, який на рівних веде діалог з центральними органами влади і зацікавлений в «українській» ланці для свого технологічного циклу.

А ось середні іноземні інвестори (насамперед з країн Євросоюзу), що зацікавлені в зростанні виробництва через розвиток місцевої економіки, будуть очікувати рік-два, щоб краще оцінити свої ризики (як комерційні, так і правові). І завдання України якнайшвидше нівелювати на практиці ризики, пов’язані насамперед з дотриманням прав власності, ефективністю судової системи, діями адміністрацій на місцях тощо.

Заказажите доставку онлайн, заполнив форму, или по телефону (044) 223-24-06

«Горячие линии»

Дата: 20 сентября, четверг
Время проведения: с 14:00 до 16:00