Другие налоги

Плата за використання програмного забезпечення: коли є роялті

02.04.2018 / 17:42

Відповідно до умов дистриб’юторського договору з суб’єктом авторських прав (резидентом Держави Ізраїль) українське підприємство (дистриб’ютор) отримує невиключні права надавати ліцензійні пропозиції щодо ліцензійного програмного забезпечення торговельним посередникам. Положення договору передбачають, що ні дистриб’ютор, ні торговельні посередники не мають права запускати, відтворювати програмне забезпечення. З’ясуємо, чи вважатиметься роялті плата, що надходитиме від торговельних посередників, а торговельним посередникам від користувачів за користування правами в межах отриманої субліцензії.

Загальні аспекти

Статтею 1107 Цивільного кодексу визначено види договорів щодо розпоряджання майновими правами інтелектуальної власності, які передбачають використання об’єкта права інтелектуальної власності.

Згідно зі ст. 1108 цього Кодексу особа, яка має виключне право дозволяти використання об’єкта права інтелектуальної власності (ліцензіар), може надати іншій особі (ліцензіату) письмове повноваження, яке надає їй право на використання цього об’єкта в певній обмеженій сфері (ліцензія на використання об’єкта права інтелектуальної власності). 

Види ліцензії

Ліцензія на використання об’єкта права інтелектуальної власності може бути вик­лючною, одиничною, невиключною, а також іншого виду, що не суперечить закону (п. 3 ст. 1108 Цивільного кодексу).

Виключна ліцензія видається лише одному ліцензіату і виключає можливість використання ліцензіаром об’єкта права інтелектуальної власності у сфері, що обмежена цією ліцензією, та видачі ним іншим особам ліцензій на використання цього об’єкта у зазначеній сфері.

Одинична ліцензія видається лише одному ліцензіату і виключає можливість видачі ліцензіаром іншим особам ліцензій на використання об’єкта права інтелектуальної власності у сфері, що обмежена цією ліцензією, але не виключає можливості використання ліцензіаром цього об’єкта у зазначеній сфері.

Невиключна ліцензія не виключає можливості використання ліцензіаром об’єкта права інтелектуальної власності у сфері, що обмежена цією ліцензією, та видачі ним іншим особам ліцензій на використання цього об’єкта у зазначеній сфері.

Роялті

Коли платіж вважається роялті

Підпунктом 14.1.225 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу визначено, що роялті — це будь-який платіж, отриманий як винагорода за використання або за надання права на використання об’єкта права інтелектуальної власності, а саме на будь-які літературні твори, твори мистецтва або науки, включаючи комп’ютерні програми, інші записи на носіях інформації, відео- або аудіокасети, кінематографічні фільми або плівки для радіо- чи телевізійного мовлення, передачі (програми) організацій мовлення, інших аудіовізуальних творів, будь-які права, які охороняються патентом, будь-які зареєстровані торгові марки (знаки на товари і послуги), права інтелектуальної власності на дизайн, секретне креслення, модель, формулу, процес, права інтелектуальної власності на інформацію щодо промислового, комерційного або наукового досвіду (ноу-хау).

Які платежі не є роялті

Не вважаються роялті платежі, отримані:

  • як винагорода за використання комп’ютерної програми, якщо умови використання обмежені функціональним призначенням такої програми та її відтворення обмежене кількістю копій, необхідних для такого використання (використання кінцевим споживачем);
  • за придбання примірників (копій, екземплярів) об’єктів інтелектуальної власності, у тому числі в електронній формі, для використання за своїм функціональним призначенням для кінцевого споживання або для перепродажу такого примірника (копії, екземпляра);
  • за придбання речей (у тому числі носіїв інформації), в яких втілені або на яких містяться об’єкти права інтелектуальної власності, визначені в абзаці першому пп. 14.1.225 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу, у користування, володіння та/або розпорядження особи;
  • за передачу прав на об’єкти права інтелектуальної власності, якщо умови передачі прав на об’єкт права інтелектуальної власності надають право особі, яка отримує такі права, продати або здійснити відчуження в інший спосіб права інтелектуальної власності або оприлюднити (розголосити) секретні креслення, моделі, формули, процеси, права інтелектуальної власності на інформацію щодо промислового, комерційного або наукового досвіду (ноу-хау), крім випадків, коли таке оприлюднення (розголошення) є обов’язковим згідно із законодавством України;
  • за передачу права на розповсюдження примірників програмної продукції без права на їх відтворення або якщо їх відтворення обмежено використанням кінцевим споживачем.

Відповідно до п. 3 ст. 12 Конвенції між Урядом України і Урядом Держави Ізраїль (далі — Конвенція) термін «роялті» при використанні в цій статті означає платежі будь-якого виду, що одержуються як відшкодування за користування або за надання права користування будь-яким авторським правом на літературні твори, твори мистецтва або наукові праці, включаючи програмне забезпечення, кінематографічні фільми, будь-який патент, торгову марку, дизайн або модель, план, таємну формулу або процес, або за інформацію стосовно промислового, комерційного або наукового досвіду. 

Слід зауважити, що кваліфікація як роялті платежів, одержаних у рамках угоди з надання комп’ютерного програмного забезпечення, залежить від характеру прав, що набуваються відповідно до такої угоди. 

У офіційних Коментарях до ст. 12 Типової конвенції ОЕСР про уникнення подвійного оподаткування доходів і капіталу (далі — Коментарі) визначено, що угоди між власниками авторських прав на програмне забезпечення та посередником-дистри­б’ютором найчастіше надають останньому право розповсюджувати копії програми без права на її відтворення (репродукування). У рамках таких угод права, що набуваються щодо таких авторських прав, обмежені тими, які необхідні комерційному посереднику для розповсюдження копій програмного забезпечення. У такому випадку дистриб’ютори платять тільки за придбання копій програмного забезпечення і не використовують авторські права на таке програмне забезпечення. Таким чином, у межах угоди, коли дистриб’ютор здійснює платежі для придбання та розповсюдження копій програмного забезпечення (без права його репродукування), такі платежі не є роялті і розглядаються як прибуток від підприємницької діяльності відповідно до положень ст. 7 Конвенції. При цьому не має значення, як надаються копії, що підлягають розповсюдженню, — на матеріальних носіях чи в електронній формі (без права дистриб’ютора на репродукування програмного забезпечення) (п. 14.4 Коментарів).

Щодо прав клієнтів на використання програмного забезпечення як кінцевих користувачів, то такі права зазвичай обмежуються необхідними для роботи з програмою. Такі права дозволяють користувачу копіювати програму, наприклад, на жорсткий диск його комп’ютера. У деяких країнах копіювання програми на жорсткий диск без ліцензії є порушенням законодавства про захист авторських прав. Незалежно від того, надається таке право за законодавством чи на підставі ліцензійної угоди самим власником авторського права, копіювання програми на жорсткий диск є ключовим моментом використання програми. Отже, права щодо такого копію­вання направлені лише на ефективне використання програми користувачем. Платежі в рамках таких угод не є роялті та розглядаються як прибуток від підприємницької діяльності відповідно до положень ст. 7 Конвенції (п. 14 Коментарів).

Водночас будь-які висновки щодо податкового обліку конкретних операцій платників податків можуть надаватися за результатами детального вивчення умов, суттєвих обставин здійснення відповідних господарських операцій та всіх первинних документів, оформленням яких вони супроводжувались.

Враховуючи зазначене, висновок щодо застосування відповідних положень законодавства та Конвенції з метою оподаткування платежів за дистриб’юторським договором, укладеним між українським ТОВ та нерезидентом (резидентом Держави Ізраїль), може бути зроблений на підставі детального аналізу умов такого договору, пов’язаних з ним угод, а також документів, які підтверджують, що нерезидент є бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) доходу із джерел в Україні.

ВИКОРИСТАНА ЛІТЕРАТУРА

Податковий кодекс — Податковий кодекс України від 02.12.2010 р. № 2755-VI. Цивільний кодекс — Цивільний кодекс України від 16.01.2003 р. № 435-IV. Конвенція між Урядом України і Урядом Держави Ізраїль — Конвенція між Урядом України і Урядом Держави Ізраїль про уникнення подвійного оподаткування та запобігання податковим ухиленням стосовно податків на доходи та капітал від 26.11.2003 р.