Юридическая практика

Продаж авто за заниженою ціною

02.04.2018 / 17:39

Суть справи

ГУ ДФС проведено документальну планову перевірку ТОВ «Л» за період з 01.01.2015 р. по 30.06.2017 р. та за її результатами складено акт перевірки, в якому встановлено, що ТОВ «Л» реалізовано фізичним особам легкові автомобілі, а саме:

згідно з видатковою накладною від 02.02.2015 р. № 150 реалізовано фізичній особі «Я» легковий автомобіль Mazda 6 2011 р. випуску. Відповідно до рахунку-фактури від 02.02.2015 р. № 05987, який видано ТОВ «А», вартість цього автомобіля становила 8 790,52 грн;

згідно з видатковою накладною від 05.03.2015 р. № 210 реалізовано фізичній особі «Г» легковий автомобіль Toyota Venza 2013 р. випуску. Відповідно до рахунку-фактури від 05.03.2015 р. № 78965, який видано ТОВ «І», вартість автомобіля становила 167 133,46 грн.

При цьому згідно з регістрами бухобліку (рахунок 105) установлено, що балансова вартість станом на 01.01.2015 р. зазначених автомобілів становила: автомобіля Mazda 6 — 192 538,80 грн, автомобіля Toyota Venza — 253 604,74 грн.

З метою перевірки правильності визначення загального оподатковуваного доходу під час операцій з обміну (продажу) рухомого майна посадовим особам товариства було запропоновано надати пояснення та копії документів щодо купівлі-продажу зазначених автомобілів, а саме: договір купівлі-продажу, акт експертної оцінки тощо. Вказані документи до перевірки не було надано.

Джерелом інформації про ціни нових транспортних засобів в Україні є офіційні прайс-листи виробників (дилерів) або довідкові дані про ціни щодо ідентичних або аналогічних нових транспортних засобів в Україні чи країнах-виробниках (експортерах) з урахуванням податків та зборів, що визначаються відповідно до законодавства.

Відповідно до даних офіційного сайту Мінекономрозвитку України (me.gov.ua) та Порядку визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, мотоциклів, мопедів, затвердженого постановою № 403, встановлено, що середньоринкова вартість легкового автомобіля Mazda 6 становить 240 870 грн, легкового автомобіля Toyota Venza — 363 439,58 грн.

Ураховуючи викладене, перевіркою встановлено, що зазначеними фізичними особами отримано доходи як додаткове благо у вигляді знижки вартості придбаних легкових автомобілів, а саме фізичною особою «Я» у сумі 185 870 грн та фізичною особою «Г» — 193 439,58 грн, які включаються до загального оподатковуваного доходу таких фізичних осіб та є об’єктом оподаткування ПДФО та військовим збором.

При цьому ТОВ «Л» порушено вимоги:

пп. «е» пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164, пп. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168 Податкового кодексу, в результаті чого не нараховано та не сплачено до бюджету ПДФО;

п. 161 підрозділу 10 розділу XX цього Кодексу, в результаті чого не нараховано, не утримано та не сплачено військовий збір.

На підставі викладеного ГУ ДФС винесено ТОВ «Л» податкові повідомлення-рішення про збільшення грошового зобов’язання з ПДФО та військового збору.

Позиція платника

У поданій скарзі ТОВ «Л» не погоджується з висновками акта перевірки, вважає їх необґрунтованими, неправомірними та просить скасувати оскаржувані податкові повідомлення-рішення, вважаючи, що наведену середньоринкову вартість автомобілів не може бути використано для нарахування ПДФО та військового збору, що мали б бути утримані товариством.

Витяг з рішення

Відповідно до п. 85.2 ст. 85 Податкового кодексу платник податків зобов’язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов’язані з предметом перевірки. Такий обов’язок виникає у платника податків після початку перевірки.

Згідно з пп. 14.1.180 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб — юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента — юридичної особи, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов’язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність контролюючим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому ст. 18 та розділом IV цього Кодексу.

Пунктом 163.1 ст. 163 Податкового кодексу визначено, що об’єктом оподаткування платника податку (як резидента, так і нерезидента) є, зокрема, загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід, який складається із суми оподатковуваних доходів, нарахованих (виплачених, наданих) протягом такого звітного податкового місяця.

Відповідно до пп. «е» пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 зазначеного Кодексу до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених ст. 165 цього Кодексу), зокрема у вигляді суми знижки звичайної ціни (вартості) товарів (робіт, послуг), індивідуально призначеної для такого платника податку.

Пунктом 164.5 ст. 164 Податкового кодексу передбачено, що під час нарахування (надання) доходів у будь-якій негрошовій формі базою оподаткування є вартість такого доходу, розрахована за звичайними цінами, правила визначення яких встановлено згідно з цим Кодексом, помножена на коефіцієнт, який обчислюється за такою формулою: К = 100 : (100 – Сп), де К — коефіцієнт, Сп — ставка податку для таких доходів на момент їх нарахування.

Підпунктом 14.1.47 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу встановлено, що додаткові блага — це кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов’язаний з виконанням обов’язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV Кодексу).

Згідно з пп. 14.1.71 цього пункту у разі якщо ціни (націнки) на товари (роботи, послуги) підлягають державному регулюванню згідно із законодавством, звичайною вважається ціна, встановлена відповідно до правил такого регулювання.

Відповідно до ст. 7 Закону про оцінку майна оцінка майна проводиться у випадках, встановлених законодавством України, міжнародними угодами, на підставі договору, а також на вимогу однієї із сторін угоди та за згодою сторін.

Проведення оцінки майна є обов’язковим у випадках, зокрема, переоцінки основних фондів для цілей бухобліку; оподаткування майна згідно із законом, крім випадків визначення розміру податку при спадкуванні власності, вартість якої оподатковується за нульовою ставкою.

Статтею 9 Закону про оцінку майна встановлено, що методичне регулювання оцінки майна здійснюється у відповідних нормативно-правових актах з оцінки майна: положеннях (національних стандартах) оцінки майна, що затверджуються Кабінетом Міністрів України, методиках та інших нормативно-правових актах, які розробляються з урахуванням вимог положень (національних стандартів) і затверджуються Кабінетом Міністрів України або Фондом державного майна України.

Згідно із законами про судову експертизу, про оцінку майна, Національним стандартом № 1  та іншими нормативно-правовими актами з питань судової експертизи й оцінки майна затверджено Методику товарознавчої експертизи, яка застосовується, зокрема, з метою визначення ринкової вартості колісних транспортних засобів, їх складників у разі відчуження. При цьому визначено, що ринкова вартість колісних транспортних засобів (його складників) — це вартість, за яку можливе відчуження колісних транспортних засобів (його складників) на ринку подібних колісних транспортних засобів (їх складників) на дату оцінки за договором, укладеним між покупцем та продавцем, після проведення відповідного маркетингу за умови, що кожна зі сторін діяла із знанням справи, розсудливо і без примусу.

Згідно з постановою № 403 середньоринковою вартістю транспортних засобів є величина, яка визначається статистичними методами і еквівалентна імовірній ціні, за яку може здійснюватися купівля-продаж транспортних засобів певної марки та моделі з відповідним строком експлуатації та пробігом на встановлену дату проведення оцінки.

Підпунктом 168.1.1 п. 168.1 ст. 168 Податкового кодексу податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов’язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в ст. 167 цього Кодексу.

Відповідно до п. 171.2 ст. 171 Податкового кодексу, особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з інших доходів, є, зокрема, податковий агент — для оподатковуваних доходів із джерела їх походження в Україні.

Відповідно до пп. 170.1.4 п. 170.1 ст. 170 Податкового кодексу доходи, зазначені у підпунктах 170.1.1 — 170.1.3 цього пункту, оподатковуються податковим агентом під час їх нарахування (виплати) за ставками, визначеними п. 167.1 ст. 167 цього Кодексу.

Пунктом 161 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу передбачено, що тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір (далі — збір).

Об’єктом оподаткування збором є доходи, визначені ст. 163 Податкового кодексу (пп. 1.2 п. 161 підрозділу 10 розділу XX Кодексу).

Відповідно до пп. 1.4 цього пункту нарахування, утримання та сплата (перерахування) збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому ст. 168 цього Кодексу, за ставкою (1,5 %), визначеною пп. 1.3 цього пункту.

Відповідальними за утримання (нарахування) та сплату (перерахування) збору до бюджету є особи, визначені у ст. 171 Податкового кодексу (пп. 1.5 п. 161 підрозділу 10 розділу XX Кодексу).

Платники збору зобов’язані забезпечити виконання податкових зобов’язань у формі та спосіб, визначені ст. 176 Податкового кодексу (пп. 1.6 п. 161 підрозділу 10 розділу XX Кодексу).

Згідно з п. 127.1 ст. 127 Податкового кодексу ненарахування, неутримання та/або несплата (неперерахування) податків платником податків, у тому числі податковим агентом, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25 % суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету. Ті самі дії, вчинені повторно протягом 1095 днів, тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 50 % суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету. Дії, передбачені абзацом першим цього пункту, вчинені протягом 1095 днів втретє та більше, тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 75 % суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.

Отже, враховуючи вищевикладене, рішенням, прийнятим за розглядом скарги, податкові повідомлення-рішення про збільшення грошового зобов’язання з ПДФО та військового збору залишено без змін, а скаргу платника податків — без задоволення.

ВИКОРИСТАНА ЛІТЕРАТУРА

Податковий кодекс — Податковий кодекс України від 02.12.2010 р. № 2755-VI. Закон про оцінку майна — Закон України від 12.07.2001 р. № 2658-III «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні». Закон про судову експертизу — Закон України від 25.02.94 р. № 4038-XII «Про судову експертизу». Постанова № 403 — постанова Кабінету Міністрів України від 10.04.2013 р. № 403 «Про затвердження Порядку визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, мотоциклів, мопедів». Національний стандарт № 1 — Національний стандарт № 1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав», затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 10.09.2003 р. № 1440. Методика товарознавчої експертизи — Методика товаро­знавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затверджена спільним наказом Фонду держмайна України та Мін’юсту України від 24.11.2003 р. № 142/5/2092

«Горячие линии»

Дата: 14 декабря, пятница
Время проведения: с 14:00 до 16:00
Контактный номер: (044) 501-06-42