Налог на прибыль

Дивіденди

10.04.2018 / 12:23
Дивіденди

Як відомо з усіх економічних постулатів, дивіденди є першочерговою ціллю і головним досягненням підприємництва. Фактично створюючи підприємство, кожен засновник/власник має на меті в майбутньому отримати економічні вигоди від своєї діяльності у вигляді частини прибутків (дивідендів). Такі положення для комерційних товариств визначено і у п. «б» ст. 10 Закону про госптовариства, і у пп. 2 п. 1 ст. 25 Закону про акціонерні товариства.
У цій статті розглянемо, що таке дивіденди, як вони розподіляються, в які строки виплачуються, як їх обліковують та оподатковують.

Що таке дивіденди

У законодавстві України є кілька визначень терміна «дивіденди».

Так, у ст. 116 Цивільного кодексу, статтях 88 та 167 Господарського кодексу та ст. 10 Закону про госптовариства йдеться про дивіденди як частину прибутку, одержувану учасником від діяльності господарського товариства.

Згідно зі ст. 30 Закону про акціонерні товариства дивідендом є частина чистого прибутку акціонерного товариства, що виплачується акціонеру з розрахунку на одну належну йому акцію певного типу та/або класу.

Щодо сфери оподаткування, то згідно з визначенням, наведеним у пп. 14.1.49 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу, дивіденди — це платіж, що здійснюється юридичною особою на користь власника корпоративних прав у зв’язку з розподілом частини його прибутку, розрахованого за правилами бухгалтерського обліку.

База для розрахунку

Зазвичай базою для розрахунку й виплати дивідендів є чистий прибуток підприємства як частина бухгалтерського прибутку підприємства, що залишається в його розпорядженні після сплати податків, зборів й інших обов’язкових платежів.

Дивіденди можуть бути виплачені як за рахунок чистого прибутку, отриманого за результатами звітного року, так і за рахунок нерозподіленого прибутку минулих років. Водночас в акціонерних товариствах за відсутності чи недостатності чистого та/або нерозподіленого прибутку дивіденди за привілейованими акціями виплачуються за рахунок резервного капіталу акціонерного товариства або спеціального фонду (частина п’ята ст. 14 Закону про акціонерні товариства).

Порядок формування та використання спеціального фонду для виплати дивідендів за привілейованими акціями затверджено рішенням № 1376.

Довідково
У бухгалтерському обліку нарахування дивідендів здійснюється в грошовій формі, а потім відбувається продаж певних активів з проведенням взаємозаліку між власниками та підприємством зі сплатою всіх податків.

Форма виплати

Виплата дивідендів може здійснюватися у двох формах: грошовій та натуральній. Але на натуральну форму виплати дивідендів є обмеження:

  • для акціонерних товариств вона заборонена. Виплата може бути лише у грошовій формі (частина перша ст. 30 Закону про акціонерні товариства);
  • якщо підприємство, що нараховує дивіденди, чи особа, яка отримує дивіденди, є платниками єдиного податку, то виплачувати в натуральній формі також не можна, оскільки для них операції в негрошовій формі заборонені умовами перебування на спрощеній системі оподаткування.

В інших випадках натуральна форма виплати дивідендів можлива, якщо це передбачено в статуті чи рішенні власників.

Проте у бухгалтерському обліку нарахування дивідендів здійснюється все одно в грошовій формі, а потім відбувається продаж певних активів з проведенням взаємозаліку між власниками та підприємством зі сплатою всіх податків.

Порядок розподілу прибутку

Порядок розподілу прибутку зазначається у статутних документах господарського товариства (ст. 57 Господарського кодексу). У них мають бути визначені періодичність нарахування та виплати дивідендів, форми їх виплати, розмір дивідендів для власників привілейованих акцій тощо.

Власне, рішення про виплату дивідендів та їх розмір приймається вищим органом управління підприємством — загальними зборами учасників (акціонерів, власників). Загальні збори мають право розподіляти прибуток, отриманий підприємством (ст. 33 Закону про акціонерні товариства, ст. 98 Цивільного кодексу).

Для акціонерних товариств збори вважаються правомочними, якщо на зборах зареєструвалися акціонери, які володіють сукупно більше ніж 50 % голосуючих акцій (ст. 41 Закону про акціонерні товариства).

Оформляється рішення про виплату дивідендів протоколом загальних зборів. У ньому мають бути зазначені:

  • сума прибутку, яка розподіляється на виплату дивідендів;
  • період, за який розподіляється такий прибуток (рік, квартал тощо);
  • розмір дивідендів, їх форма та строки виплати.

В акціонерних товариствах дивіденди за привілейованими акціями виплачуються раз на рік відповідно до абзацу другого частини другої ст. 30 Закону про акціонерні товариства.

Періодичність виплати дивідендів за простими акціями, а також дивідендів учасникам решти господарських товариств законодавством не визначено. Це означає, що статутом, наприклад ТОВ чи ТДВ, може бути передбачено щоквартальну або навіть щомісячну виплату дивідендів.

Розмір дивідендів в акціонерних товариствах за простими акціями встановлюється загальними зборами акціонерів. Для власників привілейованих акцій розмір дивідендів усіх класів завжди фіксований і прописується у статуті акціонерного товариства (частина третя ст. 30 Закону про акціонерні товариства). В інших господарських товариствах розмір дивідендів установлюється зазвичай за рішенням загальних зборів учасників.

У деяких випадках на законодавчому рівні залежно від форми власності підприємства встановлено особливості виплати дивідендів.

Наприклад, особливості виплати дивідендів підприємствами, у яких є корпоративні права держави, визначено у ст. 11 Закону № 185.

Для підприємства, у статутному капіталі якого є корпоративні права держави, ­ рішення про виплату дивідендів має бути прийнято не пізніше 1 травня року, що настає за звітним.

Водночас такі підприємства у разі неприйняття рішення про виплату дивідендів до 1 травня року, що настає за звітним, здійснюють нарахування та виплату вже не дивідендів, а платежу на користь держави у вигляді частини чистого прибутку. Проте за своєю економічною суттю це одне й те  саме, різні лише назви платежів та органи, що їх контролюють.

Строки виплати

Відповідно до частини другої ст. 30 Закону про акціонерні товариства дивіденди за простими акціями мають бути виплачені протягом шести місяців із дня прийняття зборами акціонерів відповідного рішення. За привілейованими акціями дивіденди мають бути виплачені не пізніше шести місяців після закінчення звітного року.

Господарські товариства, у статутному капіталі яких є корпоративні права держави, сплачують до Держбюджету України дивіденди в строк не пізніше 1 липня року, що настає за звітним (частина п’ята ст. 11 Закону № 185).

Для решти господарських товариств не передбачено чітких строків для виплати дивідендів. Тобто вони можуть бути встановлені як установчими документами, так і рішенням загальних зборів учасників.

Чи можна не виплачувати

У разі якщо за підсумками року підприємство не отримало бухгалтерського прибутку, то виплата дивідендів не повинна здійснюватися як така (за винятком держателів привілейованих акцій). Крім того, для акціонерних товариств певні обмеження з виплати дивідендів установлено ст. 31 Закону про акціонерні товариства.

Так, товариство не матиме права приймати рішення про виплату дивідендів або виплачувати дивіденди, якщо:

  • товариство не здійснило розрахунків з учасниками товариства у зв’язку з припиненням їх участі в товаристві або з правонаступниками учасників товариства;
  • майна товариства недостатньо для задоволення вимог кредиторів за зобов’яза­н­нями, строк виконання яких настав, або буде недостатньо внаслідок прийняття рішення про виплату дивідендів або здійснення виплати.

Товариство не має права виплачувати дивіденди учаснику, який повністю або частково не вніс свій вклад.

Щодо інших господарських товариств, обмеження у частині виплати дивідендів можуть бути передбачені також установчими документами, локальними актами чи рішенням загальних зборів учасників.

Крім того, не можуть виплачувати дивіденди організації та установи, які мають статус неприбуткових, та платники податку на прибуток за ставкою 0 %. Виплата дивідендів для них означає втрату статусу.

Відповідальність за невиплату

Слід зазначити, що законодавством визначено відповідальність за невиплату або несвоєчасну виплату дивідендів.

Так, враховуючи те, що зобов’язання з виплати дивідендів належить до грошових, за його порушення для підприємства настають наслідки, передбачені ст. 625 Цивільного кодексу (сплата боргу з урахуванням інфляції та 3 % річних).

Для господарських товариств, у яких є корпоративні права держави, за несвоєчасну сплату дивідендів, що припадає на частку держави, стягується пеня в розмірі подвійної облікової ставки Нацбанку України за кожен день прострочення платежу починаючи з наступного дня після настання строку платежу та по день сплати включно.

Крім того, якщо в установлені строки дивіденди не було виплачено акціонерним товариством, його посадових осіб може бути притягнуто до адміністративної відповідальності на підставі ст. 1635 КпАП.

Стягнення заборгованості зі сплати дивідендів здійснюється в судовому порядку протягом строку позовної давності (1095 днів).

Оподаткування дивідендів

Оподаткування дивідендів залежить від податкового статусу юридичної особи, яка їх нараховує (платник податку на прибуток чи платник єдиного податку), та того, кому їх нараховують (юридичним чи фізичним особам, резидентам чи нерезидентам).

У податковому законодавстві України існують такі види платежів для оподат­кування дивідендів:

  • авансовий внесок з податку на прибуток — дивідендний аванс
  • податок на прибуток при виплаті доходів нерезидентам (податок «на репатріацію»)
  • ПДВ
  • ПДФО та військовий збір

Далі розглянемо нюанси щодо цих платежів детальніше.

Виплата юрособам — платникам податку на прибуток

Як зазначалося вище, дивіденди нараховуються за рішенням загальних зборів учасників, акціонерів.

У разі прийняття рішення про виплату самих дивідендів та здійснення такої виплати у юридичної особи — платника податку на прибуток виникає обов’язок сплатити авансовий внесок з податку на прибуток — дивідендні аванси (пп. 57.11.2 п. 57.11 ст. 57 Податкового кодексу).

Сума дивідендного авансового внеску обчислюється за ставкою, встановленою п. 136.1 ст. 136 зазначеного Кодексу (18 %), та вноситься до бюджету до/або одночасно з виплатою дивідендів.

При цьому такий внесок не зменшує суму дивідендів, яка підлягає виплаті, та зараховується потім у рахунок сплати податку на прибуток.

Слід зазначити, що правило щодо виплати дивідендних авансів також поширюється на державні некорпоратизовані, казенні або комунальні підприємства, які зараховують суми дивідендів у розмірі, встановленому органом виконавчої влади, до сфери управління якого належать такі підприємства, відповідно до державного або місцевого бюджету.

Однак щодо сплати дивідендних авансів існують винятки із правил.

Податковим кодексом визначено випадки, за яких авансовий внесок не справляється, якщо виплата дивідендів відбувається:

  • фізичним особам (пп. 57.11.3 п. 57.11 ст. 57 Податкового кодексу);
  • платником податку, прибуток якого звільнено від оподаткування (пп. 57.11.3 п. 57.11 ст. 57 Податкового кодексу). Це стосується лише розміру прибутку, який звільнено від оподаткування. До них належать підприємства та організації, які засновані громадськими організаціями інвалідів та є їх повною власністю (п. 142.1 ст. 142 Кодексу), Чорнобильська АЕС (п. 142.2 цієї статті), підприємства літакобудування (п. 41 підрозділу 4 розділу ХХ Кодексу), а також учасники Чорнобильського фонду «Укриття» в Україні (п. 142.3 ст. 142 Кодексу);
  • платником єдиного податку (пп. 57.11.2 п. 57.11 ст. 57 Кодексу починаючи з 01.01.2018 р.);
  • материнською компанією, якщо сума виплачених нею дивідендів не більша за суму дивідендів, які вона отримала від інших осіб (пп. 57.11.3 цього пункту);
  • інститутом спільного інвестування (пп. 57.11.6 цього пункту).

Щодо юридичної особи, яка є отримувачем дивідендів, тобто є власником особи, що виплачує дивіденди, то в такому випадку вона відображає у податковому обліку ці операції таким чином:

  • зовсім не відображає, якщо обсяг її доходу за попередній рік становив до 20 млн  грн та така особа не коригує свій фінансовий результат на податкові різниці;
  • зменшує фінансовий результат до оподаткування на суму отриманих дивідендів, якщо її обсяг доходу за попередній рік більше 20 млн  грн та вона застосовує податкові різниці (пп. 140.4.1 п. 140.4 ст. 140 Податкового кодексу).

Розрахунок дивідендних авансів

Авансовий внесок з податку на прибуток при виплаті дивідендів розраховують із суми перевищення дивідендів над значенням об’єкта оподаткування, грошове зобов’я­зання щодо якого погашене — «сплачено» (пп. 57.11.2 п. 57.11 ст. 57 Податкового кодексу):

Авансовий внесок = (дивіденди – «сплачений» об’єкт оподаткування) × 18 %.

 Приклад

Підприємство «А» — платник податку на прибуток має одного засновника — підприємство «Б». За результатами 2017 р. підприємство «А»  задекларувало об’єкт оподаткування у розмірі 150 000 грн. Суму податкового зобов’язання за 2017 р. у сумі 27 000 грн сплачено повністю до лютого 2018 р.

У лютому 2018 р. на загальних зборах підприємства «А» прийнято рішення спрямувати на виплату дивідендів 300 000 грн з нерозподіленого прибутку за 2016 — 2017 рр.

Підприємство «А» перед виплатою дивідендів підприємству «Б» має сплатити дивідендний авансовий внесок, який нараховується на суму перевищення дивідендів, що підлягають виплаті юридичній особі — підприємству «Б», над значенням об’єкта оподаткування за 2017 р. підприємства «А» (300 000 грн – 150 000 грн = 150 000 грн). У зазначеному випадку підприємство «А» зобов’язане сплатити до бюджету 27 000 грн авансового внеску при виплаті дивідендів (150 000 грн  × 18 %).

Водночас якщо сума дивідендів менша або дорівнює «сплаченому» об’єкту оподаткування, то дивідендний аванс не сплачується.

Проте такий порядок розрахунку працює лише тоді, коли:

  • декларацію з податку на прибуток за звітний рік подано;
  • податок на прибуток сплачено в повному обсязі.

У разі невиконання однієї з цих умов дивідендний аванс розраховується з усієї суми дивідендів, що підлягають виплаті.

Авансовий внесок =  дивіденди × 18 %.

Наприклад, ситуація, коли дивіденди виплачуються до сплати податку на прибуток або нараховуються за квартал поточного року, за який декларація ще не подавалася. Це — простий варіант зі сплати дивідендного авансу.

Проте в деяких складних випадках розрахунок дивідендних авансів має важливі нюанси:

  • якщо дивіденди виплачуються за неповний календарний рік. У такому випадку «сплачений» об’єкт розраховується пропорційно до кількості місяців, за який виплачуються такі дивіденди. Тобто якщо дивіденди виплачуються за 9 місяців, то «сплачений» об’єкт оподаткування розраховується за формулою: річний прибуток х 9 місяців : 12 місяців;
  • якщо дивіденди виплачуються за кілька попередніх років. Для розрахунку дивідендних авансів необхідно порівнювати суми дивідендів та «сплаченого» об’єкта оподаткування окремо по кожному року;
  • якщо дивіденди виплачуються одночасно і фізичним, і юридичним особам. При виплаті фізичній особі дивідендні аванси не сплачуються на частку корпоративних прав, які належить фізичній особі. При цьому дивіденди що підлягають сплаті юридичній особі в межах його частки в корпоративних правах емітента, порівнюються з повним сплаченим об’єктом оподаткування, за який сплачуються дивіденди.

При цьому слід врахувати, що у разі донарахування контролюючим органом податкових зобов’язань за результатами документальних перевірок об’єкт оподаткування вважатиметься «несплаченим», фактично дивідендні аванси повинні будуть розраховуватися з усієї суми дивідендів, що підлягають виплаті.

Відображення авансів у декларації

Дивідендні аванси є невід’ємною частиною податку на прибуток. Вони зараховуються в рахунок зменшення податкового зобов’язання з податку на прибуток, яке декларується в декларації з податку на прибуток за звітний період.

Якщо ж сума дивідендного авансу перевищила суму податку на прибуток, то сума перевищення переноситься на зменшення податкового зобов’язання з податку на прибуток у наступних звітних періодах.

Розрахована сума дивідендного авансу відображається у рядку 6 додатка АВ до декларації. З цього рядка вона вноситься до рядка 20АВ декларації, а також рядка 16.2 додатка ЗП до неї.

Якщо у минулому звітному періоді вже сплачувався дивідендний аванс, то він відображається у рядку 21 декларації.

У рядку 22 декларації зазначається різниця між нарахованим дивідендним авансом (рядок 20АВ декларації) та рядком 21.

У додатку ЗП до декларації заповнюється також рядок 16.3, якщо існують дивідендні аванси, які не були зараховані в рахунок сплати податкового зобов’язання з податку на прибуток у минулих звітних періодах.

У рядках 16.4, 16.4.1 та 16.4.2 додатка ЗП до декларації визначається, яка частина дивідендного авансу зараховується до погашення податкового зобов’язання в поточному звітному періоді.

Результат розрахунку, що зменшує податкове зобов’язання, з рядка 16.4.1 вноситься до рядка 16ЗП декларації.

Виплата нерезидентам

Різноманітність корпоративної власності в Україні відповідає загальносвітовій практиці. На сьогодні нерідко власниками українських компаній є іноземні суб’єкти господарювання — нерезиденти, які в повній мірі як і резиденти України мають право на отримання частини прибутку від власності, яка належить їм в Україні.

Дивіденди, які виплачуються українським підприємством нерезиденту — власнику такого підприємства, вважатимуться доходами, отриманими нерезидентом із джерелом їх походження з України.

При виплаті таких доходів резидент, що здійснює на користь нерезидента виплату дивідендів, виступає податковим агентом такого нерезидента та сплачує за нерезидента податок із суми дивідендів за ставкою 15 % (пп. 141.4.2 п. 141.4 ст. 141 Податкового кодексу).

Водночас у разі наявності міжнародного договору України про уникнення подвійного оподаткування з країною, резидентом якої є нерезидент, положення таких міжнародних договорів є вищими ніж положення внутрішнього українського законодавства.

Тобто з нерезидента в України може і не стягуватися податок «на репатріацію» у разі сплати ним податків за дивіденди, отримані з України, в країні його резиденції та наявності відповідного міжнародного договору України з його країною.

Таким правом нерезидент може скористатися лише, якщо такий нерезидент є бенефіціарним отримувачем (власником) дивідендів і є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір України (п. 103.2 ст. 103 Податкового кодексу). Бенефіціарним отримувачем дивідендів не може бути особа, яка є агентом, номінальним утримувачем (номінальним власником) або є тільки посередником щодо такого доходу.

При цьому в практичній площині нерезидент може скористатися таким правом шляхом повного звільнення від оподаткування або застосування пониженої ставки податку залежно від умов міжнародного договору про уникнення подвійного оподаткування.

Підтвердити таке право нерезидент може шляхом надання українському підприємству (його податковому агенту) довідки про підтвердження податкового статусу податкового резидентства такого нерезидента (п. 103.4 ст. 103 Податкового кодексу).

Таку довідку українське підприємство повинно мати у своєму розпорядженні на момент виплати дивідендів. За відсутності на момент виплати такої довідки доходи нерезидента оподатковуються в загальному порядку (15 %).

Слід зазначити, що податкові агенти та/або їх посадові особи, тобто посадові особи українського підприємства несуть відповідальність у разі ненарахування, не­утримання та/або несплати (неперерахування) податку «на репатріацію». Така відповідальність визначена п. 127.1 ст. 127 Податкового кодексу і є штрафом 25 % від суми податку.

Відображення податку «на репатріацію» у декларації

Сума виплачених нерезиденту дивідендів відображається у графі 3 рядка 2, ставка податку згідно з міжнародним договором — у графі 5 рядка 2, сума податку — у графі 6 рядка 2 Таблиці 1 «Розрахунок (звіт) податкових зобов’язань нерезидентів, якими отримано доходи із джерелом їх походження з України» додатка ПН до рядка 23 декларації.

Додаток ПН заповнюється окремо щодо кожного нерезидента, якому виплачуються доходи. До рядка 23 ПН декларації переноситься сумарне значення показників рядка 22 усіх додатків ПН.

Крім того, податок на прибуток, не сплачений згідно із міжнародними договорами України, відображається у Звіті про суми податкових пільг (код пільги 11020025).

Виплата юрособою-«єдинником»

Наприкінці 2017 р. платники єдиного податку — юридичні особи (3 та 4 група) отримали від законодавця «бонус» у вигляді звільнення від обов’язку з нарахування та сплати дивідендних авансів.

Такі платники при нарахуванні дивідендів авансовий внесок з податку на прибуток при виплаті дивідендів відповідно до пп. 57.11.2 п. 57.11 ст. 57 Податкового кодексу не нараховують та не сплачують.

При цьому податок «на репатріацію» платники єдиного податку при виплаті дивідендів акціонерам-нерезидентам спла­чують у повному обсязі та загальному порядку — 15 % від суми виплачених дивідендів (п. 141.4 ст. 141 та п. 297.5 ст. 297 зазначеного Кодексу).

У податковому обліку отримання дивідендів в операціях з платниками єдиного податку також є особливості, ­зокрема:

якщо дивіденди отримує платник податку на прибуток від платника єдиного податку — зменшувати фінансовий результат з 01.01.2018 р. платнику податку на прибуток не потрібно;

якщо дивіденди отримує платник єдиного податку від платника податку на прибуток — суми отриманих дивідендів не включаються до доходу та не оподатковуються в отримувача платника 3 та 4 групи, якщо такі дивіденди оподатковано згідно з правилами Податкового кодексу (пп. 10 п. 292.11 ст. 292 Кодексу).

Держдивіденди

Порядок виплати дивідендів господарськими товариствами, у статутному капіталі яких є корпоративні права держави, визначає Закон № 185.

Так, ст. 111 цього Закону визначено обов’язок державних підприємств спрямовувати частину чистого прибутку (доходу) до Держбюджету України.

При цьому таке спрямування за своїм економічним змістом відповідає визначеному пп. 14.1.49 п. 14.1 ст. 14 Кодексу поняттю дивідендів, тому при спрямуванні частини чистого прибутку (доходу) держпідприємства нараховують на таку частину та вносять до бюджету авансовий внесок із податку на прибуток при виплаті дивідендів.

Бухгалтерський облік

Для відображення у бухобліку операції з виплати дивідендів скористаємося даними, зазначеними у наведеному вище прикладі: сума дивідендів, що підлягає нарахуванню, становить 30 000 грн, виплата дивідендів відбувається до сплати податку на прибуток, тому дивідендний аванс розраховується з повної суми дивідендів.

У бухгалтерському обліку такі операції відображається таким чином:

Зміст господарської операції

Дебет

Кредит

Сума,
грн

Відображено розподіл бухгалтерського прибутку підприємства

441

443

30 000,00

Нараховано дивіденди

443

671

30 000,00

Виплачено дивіденди

671

311

30 000,00

Сплачено авансовий внесок з податку на прибуток при виплаті дивідендів — дивідендний аванс (30 000,00 × 18 %)

641

311

5 400,00

Податок на додану вартість

Нараховувати ПДВ чи ні залежить від того, у якій формі виплачуються дивіденди. Так, виплата дивідендів у грошовій формі не є операцією, яка оподатковується ПДВ.

Проте виплата дивідендів у натуральній формі є фактично продажем товарів, тому оподатковується ПДВ на загальних підставах (пп. 14.1.202 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу).

Тобто виплата дивідендів у натуральній формі оподатковується ПДВ у загальному порядку за ставкою 20 %.

При цьому емітент, який виплачує дивіденди у натуральній формі, має скласти податкову накладну в електронній формі, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та включити суму ПДВ до податкових зобов'язань звітного періоду.

Виплата фізособам

При виплаті дивідендів фізичним особам фактично підлягає утриманню із суми дивідендів ПДФО та військовий збір. При ­цьому дивідендний аванс (для будь-яких фізичних осіб — резидентів чи нерезидентів) не сплачується.

Не оподатковуються ПДФО лише дивіденди, які спрямовуються на збільшення статутного капіталу (реінвестиція дивідендів) за виконання умов, установлених у пп. 165.1.18 п. 165.1 ст. 165 Податкового кодексу.

При цьому слід врахувати, що дивіденди не є базою оподаткування ЄСВ.

ДИВІДЕНДИ ФІЗИЧНИМ ОСОБАМ ОПОДАТКОВУЮТЬСЯ ЗА РІЗНИМИ СТАВКАМИ ПДФО:

9 % —  при отриманні дивідендів за акціями та/або інвестиційними сертифікатами, корпоративними правами, нарахованими нерезидентами, інститутами спільного інвестування та суб’єктами господарювання, які не є платниками податку на прибуток (пп. 167.5.4 п. 167.5 ст. 167 Податкового кодексу)

5 % —  при отриманні дивідендів за акціями та корпоративними правами, нарахованиим резидентами — платниками податку на прибуток підприємств (крім доходів у вигляді дивідендів за акціями, інвестиційними сертифікатами, які виплачуються інститутами спільного інвестування) (пп. 167.5.2 п. 167.5 ст. 167 зазначеного Кодексу)

18 % — при отриманні дивідендів на користь фізичних осіб за акціям чи корпоративними правами, які мають статус привілейованих або інший статус, який передбачає їх виплату у фіксованій сумі або у сумі, що є більшою за суму виплат, яка розраховується на будь-яку іншу акцію (корпоративне право) (п. 167.1 ст. 167 та пп. 57.11.4 п. 57.11 ст. 57 Кодексу)

Військовий збір в усіх випадках сплачується за загальною ставкою 1,5 % (пп. 1.2 п. 161 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу).

Якщо дивіденди виплачуються за минулі періоди, то їх оподаткування здійснюється за ставками на момент їх нарахування.

Податкова соціальна пільга щодо дивідендів не застосовується, оскільки це не є зарплатою чи прирівняною до неї виплатою. Але це не стосується доходів за привілейованими акціями, оскільки згідно з пп. 57.11.4 п. 57.11 ст. 57 зазначеного Кодексу такі виплати прирівнюються до зар­плати, а тому їх необхідно разом із зарплатою включати до загального доходу платника податку, якщо він працює на цьому самому підприємстві.

Сплата ПДФО має відбувається у такі терміни:

  • якщо виплата відбувається на картковий рахунок — у день такого перерахування (пп. 168.1.2 п. 168.1 ст. 168 Податкового кодексу);
  • якщо виплата відбувається з каси підприємства чи у натуральній формі — протягом трьох банківських днів після такої виплати (надання) (пп. 168.1.4 п. 168.1 ст. 168 цього Кодексу);
  • якщо дивіденди нараховано, але не виплачено — протягом 30 днів після закінчення місяця, в якому їх було нараховано (пп. 168.1.5 п. 168.1 ст. 168 Податкового кодексу).

У формі № 1ДФ виплата доходу у вигляді дивідендів відображається за ознакою доходу «109» так:

  • у періоді нарахування — у графі 3а (утриманий ПДФО — у графі 4а);
  • у періоді виплати — у графі 3 (сплачений ПДФО — у графі 4).

Слід зазначити, що при виплаті дивідендів платникам єдиного податку 1 та 2 групи така виплата оподатковується аналогічно виплаті дивідендів звичайним фізичним особам.

ВИКОРИСТАНА ЛІТЕРАТУРА

Господарський кодекс — Господарський кодекс України від 16.01.2003 р. № 436-IV. КпАП — Кодекс України про адміністративні правопорушення від 07.12.84 р. № 8073-X. Податковий кодекс — Податковий кодекс України від 02.12.2010 р. № 2755-VI. Цивільний кодекс — Цивільний кодекс України від 16.01.2003 р. № 435-IV. Закон про акціонерні товариства — Закон України від 17.09.2008 р. № 514-VІ «Про акціонерні товариства». Закон про госптовариства — Закон України від 19.09.91 р. № 1576-ХІІ «Про господарські товариства». Закон № 185 — Закон України від 21.09.2006 р. № 185-V «Про управління об’єктами державної власності». Рішення № 1376 — рішення Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 29.09.2011 р. № 1376 «Про затвердження Порядку формування та використання спеціального фонду для виплати дивідендів за привілейованими акціями»

«Горячие линии»

Дата: 29 ноября, четверг
Время проведения: с 14:00 до 16:00
Контактный номер: (044) 501-06-42