Юридическая практика

Використання праці неоформлених працівників

15.05.2018 / 12:50

Суть справи

ГУ ДФС проведено фактичну перевірку ФОП «М» з питань дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудових договорів, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами), за результатами якої було складено акт.

На момент проведення фактичної перевірки встановлено, що ФОП «М» здійснює підприємницьку діяльність у сфері громадського харчування (кафе), перебуваючи на спрощеній системі оподаткування (єдиний податок, друга група).

В ході проведення фактичної перевірки, а саме 15.12.2017 р., за адресою здійснення підприємницької діяльності ФОП «М» знаходилось п’ять робітників, які надали пояснення щодо обійманої посади, заробітної плати, графіку і режиму роботи, інформацію про роботодавця та повідомили таке:

громадянка «А» — кухар, працює у ФОП «М» з квітня 2017 р.;

громадянка «Б» — шеф-кухар, працює у ФОП «М» з 01.11.2017 р.;

громадянин «В» — адміністратор кафе, працює у ФОП «М» понад два роки;

громадянка «Г» — бармен, працює у ФОП «М» з 05.01.2017 р.;

громадянка «Д» — офіціант, працює у ФОП «М» з 05.01.2017 р.

Однак ФОП «М» надала пояснення про те, що не використовує працю неоформлених найманих працівників.

Перевіркою встановлено, що ФОП «М» допущено до роботи п’ять осіб, трудові відносини з якими не оформлено належним чином, тобто без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Враховуючи вищезазначене, на підставі перевірки зроблено висновок, що ФОП «М» на порушення вимог пп. 162.1.3 п. 162.1 ст. 162, пп. 163.1.1 п. 163.1 ст. 163, пп. 164.2.2 п. 164.2 ст. 164, статей 167, 168, 171, п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу не утримано та не перераховано із заробітної плати найманих працівників ПДФО.

Також установлено неутримання суми військового збору, що підлягає сплаті до бюджету, чим порушено підпункти 1.2, 1.3 п. 161 підрозділу 10 розділу XX цього Кодексу.

Крім того, на порушення вимог п. 51.1 ст. 51, п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу ФОП «М» не було подано відомості про суми виплачених доходів у податкових розрахунках сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку за формою № 1ДФ стосовно вищезазначених працівників та відповідно до п. 119.2 ст. 119 цього Кодексу нараховано штрафні санкції.

ГУ ДФС винесено ФОП «М» податкові повідомлення-рішення про збільшення грошового зобов’язання з ПДФО, військового збору та штрафної санкції.

Позиція платника

У поданій скарзі ФОП «М» просить скасувати оскаржувані податкові повідомлення-рішення, оскільки вважає їх необґрунтованими та неправомірними. Платник податків стверджує, що не використовує у підприємницькій діяльності неоформлених працівників, тому опитані працівники у нього не працювали, а пояснення написані під диктовку перевіряючих.

Витяг із рішення

Статтею 24 КЗпП визначено, що трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Укладення трудового договору оформляється наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу про зарахування працівника на роботу. Трудовий договір вважається укладеним і тоді, коли наказу чи розпорядження не було видано, але працівника фактично було допущено до роботи.

Відповідно до ст. 1 Закону про оплату праці заробітна плата — це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Мінімальна заробітна плата — це встановлений законом мінімальний розмір оплати праці за виконану працівником місячну (годинну) норму праці. Мінімальна заробітна плата встановлюється одночасно в місячному та погодинному розмірах. Мінімальна заробітна плата є державною соціальною гарантією, обов’язковою на всій території України для підприємств усіх форм власності і господарювання та фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників, за будь-якою системою оплати праці (ст. 3 Закону про оплату праці).

Статтею 31 цього Закону встановлено, що розмір заробітної плати працівника за повністю виконану місячну (годинну) норму праці не може бути нижчим за розмір мінімальної заробітної плати.

Відповідно до ст. 35 зазначеного Закону  контроль за додержанням законодавства про оплату праці на підприємствах здійснюють, зокрема, контролюючі органи.

Підпунктом 83.1.6 п. 83.1 ст. 83 Податкового кодексу визначено, що для посадових осіб контролюючих органів під час проведення перевірок підставами для висновків є, зокрема, інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладено на контролю­ючі органи.

Відповідно до пп. 14.1.180 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб — це юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента — юридичної особи, інвестор (оператор) за угодою про розподіл продукції, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов’язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність контролюючим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому ст. 18 та розділом IV Кодексу.

Статтею 168 Податкового кодексу встановлено порядок нарахування, утримання та сплати (перерахування) ПДФО до бюджету, пп. 168.1.1 п. 168.1 якої передбачено, що податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов’язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в ст. 167 цього Кодексу.

Відповідно до пп. 168.1.2 цього пункту податок сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки приймають платіжні документи на виплату доходу лише за умови одночасного подання розрахункового документа на перерахування цього податку до бюджету.

З 03.08.2014 р. набрали чинності зміни до Податкового кодексу, внесені Законом № 1621, якими підрозділ 10 розділу ХХ цього Кодексу доповнено п. 161, відповідно до якого тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір.

Платниками військового збору є особи, визначені п. 162.1 ст. 162 зазначеного Кодексу, а саме фізична особа — резидент (нерезидент), яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні; податковий агент (пп. 1.1 п. 161 підрозділу 10 розділу ХХ Кодексу).

Відповідно до пп. 1.2 цього пункту об’єктом оподаткування збором є доходи, визначені ст. 163 Кодексу.

Згідно з пп. 1.4 п. 161 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу нарахування, утримання та сплата (перерахування) збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому ст. 168 цього Кодексу, за ставкою, визначеною пп. 1.3 цього пункту.

Водночас згідно з п. 171.1 ст. 171 та пп. 1.5 п. 161 підрозділу 10 розділу ХХ Кодексу особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку у вигляді заробітної плати є роботодавець, який виплачує такі доходи на користь платника податку.

Пунктом 127.1 ст. 127 Податкового кодексу передбачено, що ненарахування, неутримання та/або несплата (неперерахування) податків платником податків, у тому числі податковим агентом, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25 % суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету. Ті самі дії, вчинені повторно протягом 1095 днів, тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 50 % суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету. Дії, передбачені абзацом першим цього пункту, вчинені протягом 1095 днів втретє та більше, тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 75 % суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету. Відповідальність за погашення суми податкового зобов’язання або податкового боргу, що виникає внаслідок вчинення таких дій, та обов’язок щодо погашення такого податкового боргу покладається на особу, визначену цим Кодексом, у тому числі на податкового агента. При цьому платник податку — отримувач таких доходів звільняється від обов’язків погашення такої суми податкових зобов’язань або податкового боргу, крім випадків, установлених розділом IV цього Кодексу.

Відповідно до п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу податкові агенти зобов’язані, зокрема, своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок; подавати у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу, податковий розрахунок суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку до контролюючого органу за місцем свого розташування; нести відповідальність у випадках, визначених цим Кодексом.

Згідно з п. 119.2 ст. 119 Податкового кодексу неподання, подання з порушенням установлених строків, подання не у повному обсязі, з недостовірними відомостями або з помилками податкової звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків, суми утриманого з них податку, якщо такі недостовірні відомості або помилки призвели до зменшення та/або збільшення податкових зобов’язань платника податку та/або до зміни платника податку, тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 510 грн. Ті самі дії, вчинені платником податків, до якого протягом року було застосовано штраф за таке саме порушення, тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 1 020 грн.

Ураховуючи вищезазначене, рішенням, прий­нятим за розглядом скарги, податкові повідомлення-рішення про збільшення грошового зобов’язання з ПДФО, військового збору та штрафної санкції залишено без змін, а скаргу платника податків — без задоволення.

ВИКОРИСТАНА ЛІТЕРАТУРА

КЗпП — Кодекс законів про працю України від 10.12.71 р. № 322-VIII. Податковий кодекс — Податковий кодекс України від 02.12.2010 р. № 2755-VI. Закон про оплату праці — Закон України від 24.03.95 р. № 108/95-ВР «Про оплату праці». Закон № 1621 — Закон України від 31.07.2014 р. № 1621-VII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України

«Горячие линии»

Дата: 29 ноября, четверг
Время проведения: с 14:00 до 16:00
Контактный номер: (044) 501-06-42