Юридическая практика

Якщо факт придбання товару не доведено

21.05.2018 / 16:06

 

Верховним Судом України при розгляді справи щодо правомірності прийняття спірних податкових повідомлень-рішень про визначення суми грошового зобов’язання з ПДВ та податку на прибуток було взято до уваги, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на податковий кредит настають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов’язані з рухом активів, зміною зобов’язань чи власного капіталу такого платника та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених ним договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Судове рішення

Верховним Судом України у справі № 813/743/13-а встановлено, що ДТГО «Л» звернулось до суду з позовом до СДПІ про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на правильність визначення податкових зобов’язань з податку на прибуток та ПДВ, а висновки податкового органу вважає безпідставними, оскільки господарські операції мали реальний характер — товар контрагентом поставлено у повному обсязі та сплачено позивачем, господарські операції належним чином відображено у бухобліку та податковій звітності.

Постановою окружного адміністративного суду задоволено адміністративний позов, визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення.

Постановою апеляційного адміністративного суду скасовано рішення суду першої інстанції та прийнято нове рішення, яким відмовлено у задоволенні позовних вимог.

Суд апеляційної інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, виходив із неправомірності формування позивачем витрат та податкового кредиту спірного податкового періоду, оскільки суми ПДВ, сплачені у ціні придбаного у контрагента товару, не підтверджуються належними первинними документами та судом встановлено, що фінансово-господарська діяльність контрагента позивача здійснювалась поза межами правового поля, а укладені ними правочини є такими, що вчинені без мети настання реальних наслідків, зважаючи на відсутність доказів придбання контрагентом товару, який в подальшому реалізовано позивачу.

Не погодившись із рішенням суду апеляційної інстанції, позивач подав касаційну скаргу, де, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову апеляційного адміністративного суду та залишити в силі постанову окружного адміністративного суду.

У доводах касаційної скарги позивач посилається на персоніфікований обов’язок платника податків сплачувати податки і збори та самостійно нести відповідальність за порушення податкового законодавства, а також прийняття оскаржуваного рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного, належного та всебічного дослідження матеріалів справи, зважаючи на те, що господарські операції позивача з контрагентом здійснювалися в межах його господарської діяльності та відповідають дійсному економічному змісту.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що уповноваженими особами контролюючого органу проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань взаєморозрахунків із  ТОВ «ТД «М», про що складено акт перевірки, яким встановлено порушення позивачем вимог пп. 138.1.1 п. 138.1, п. 138.2, пп. 138.8.1 п. 138.8 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу, у результаті чого позивачем занижено податок на прибуток у розмірі 2 442 640,00 грн; пунктів 198.3, 198.6 ст. 198, п. 201.6 ст. 201 Податкового кодексу, у результаті чого занижено ПДВ за взаєморозрахунками з ТОВ «ТД «М» у розмірі 1 092 228,14 грн.

За результатами перевірки контролю­ючим органом прийнято податкові повідомлення-рішення, якими позивачу збільшено грошове зобов’язання з податку на прибуток: за основним платежем — 2 442 640,00 грн та штрафними (фінансовими) санкціями — 607 740,50 грн та збільшено грошове зобов’язання з ПДВ: за основним платежем — 1 092 228,14 грн та штрафними (фінансовими) санкціями — 546 114,07 грн.

 
Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права

Переглянувши судове рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення попередньою судовою інстанцією фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд України дійшов висновку, що зазначена касаційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з таких мотивів.

Відповідно до норм пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) витрати — сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигід у вигляді вибуття активів або збільшення зобов’язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Так, згідно з п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу витрати, які враховуються для визначення об’єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов’язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухобліку, та інших документів, установлених розділом II цього Кодексу.

При цьому відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов’язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухобліку та нарахування податку.

За змістом частин першої та другої ст. 9 За­кону про бухоблік (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) підставою для бухобліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Такі документи має бути складено під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо — безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Тобто для бухобліку мають значення лише ті документи, що підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Так, за визначенням, наведеним у пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу, податковий кредит — сума, на яку платник ПДВ має право зменшити податкове зобов’язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

З аналізу наведених норм вбачається, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на податковий кредит настають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов’язані з рухом активів, зміною зобов’язань чи власного капіталу платника та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

З матеріалів справи вбачається, що позивач у періоді, що перевірявся, здійснював господарські відносини з ТОВ «ТД «М» на підставі договору поставки товару (вироби з дроту: канати, сітка, цвяхи) від 30.06.2010 р. та договору поставки (вугілля) від 26.08.2011 р.

Досліджуючи фактичність здійснення зазначених господарських операцій між позивачем та ТОВ «ТД «М», судом апеляційної інстанції визнано первинні бухгалтерські документи недостатніми для підтвердження фактичної поставки позивачу від ТОВ «ТД «М» товару, зважаючи на те, що конт­ролюючим органом доведено відсутність факту придбання товару контрагентом у ТОВ «З» та ТОВ «К» та його транспортування ТОВ «Д», ПП «Т», ТОВ «В», ТОВ «А».

Відповідність господарської операції діловій меті, про що може свідчити і економічна обґрунтованість витрат на її здійснення, є необхідною умовою для реалізації платником податків права на податковий кредит та відповідно до положень податкового законодавства надає платнику податків право зменшити податкові зобов’язання на суму витрат, сплаченого податку у зв’язку з придбанням товарів при здійсненні господарської діяльності, а отже, відсутність економічної доцільності господарських операцій є підставою для зменшення в податковому обліку платника податків сум податкового кредиту.

Крім того, наявність у покупця належно оформлених документів, необхідних для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих продавцем податкових накладних, не є безумовною підставою формування податкового кредиту у разі недоведення реальності здійснених господарських операцій та факту використання придбаних товарів/ро­біт/послуг в оподатковуваних операціях у ­межах господарської діяльності платника по­датку.

Отже, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що, зважаючи на відсутність фактичного здійснення господарських операцій, контролюючим органом правомірно донараховано позивачу податкові зобов’язання з ПДВ та з податку на прибуток.

Відповідно до п. 1 частини першої ст. 349 Кодексу адміністративного судочинства суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу — без задоволення.

Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення — без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій (частина перша ст. 350 Кодексу адміністративного судочинства).

Враховуючи те, що при ухваленні оскаржуваного судового рішення суд апеляційної інстанції не допустив порушень норм матеріального права, які могли б бути підставою для скасування судового рішення, касаційну скаргу ДТГО «Л» на постанову апеляційного адміністративного суду залишено без задоволення.

ВИКОРИСТАНА ЛІТЕРАТУРА

Кодекс адміністративного судочинства — Кодекс адміністративного судочинства України від 06.07.2005 р. № 2747-IV. Податковий кодекс — Податковий кодекс України від 02.12.2010 р. № 2755-VI. Закон про бухоблік — Закон України від 16.07.99 р. № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»

«Горячие линии»

Дата: 29 ноября, четверг
Время проведения: с 14:00 до 16:00
Контактный номер: (044) 501-06-42