Оплата труда

Компенсація ЄСВ за новостворені робочі місця

23.06.2018 / 11:51

Зростання мінімальної заробітної плати, а відтак і суми єдиного внеску, який має сплачувати роботодавець за найманого працівника, підвищує зацікавленість у користуванні компенсаційними механізмами, які пропонує держава для сумлінних роботодавців. Одним із таких механізмів є компенсація роботодавцю 50 % фактичних витрат на сплату єдиного внеску за нового високооплачуваного працівника. У цій статті дізнаємося детальніше, хто має право на таку компенсацію, в якому розмірі, які документи слід подати і що врахувати для її отримання.

Насамперед зазначимо, що постановою № 459 (чинна з 13.06.2018 р.) було удосконалено Порядок компенсації роботодавцям частини фактичних витрат, пов’язаних зі сплатою єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі — Порядок № 153).

Крім цього Порядку слід також керуватися нормою частини третьої ст. 24 Закону про зайнятість, якою встановлено, що роботодавцю, який протягом 12 календарних місяців забезпечував створення нових робочих місць, працевлаштовував на них працівників і упродовж цього періоду щомісяця здійснював їм виплату заробітної плати в розмірі не менше ніж три мінімальні заробітні плати за кожну особу, протягом наступних 12 календарних місяців за умови збереження рівня заробітної плати в розмірі не менше ніж три мінімальні заробітні плати за кожну таку особу щомісяця за рахунок коштів Держбюджету України, передбачених у бюджеті Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, компенсуються фактичні витрати у розмірі 50 % суми нарахованого єдиного внеску за відповідну особу за місяць, за який він сплачений (далі — компенсація).

Які роботодавці мають право на компенсацію

Слід врахувати, що таку компенсацію можна отримати виключно за працівника, прийнятого на нове робоче місце за трудовим договором. На працівників, прийнятих на умовах цивільно-правових договорів, така норма не поширюється. При цьому право на компенсацію має як юридична особа (підприємство, установа, організація), так і фізична особа — підприємець, яка в ме­жах трудових відносин використовує працю фізичних осіб.

Слід зазначити, що право на компенсацію не поширюється на бюджетні установи та роботодавців, які є суб’єктами господарювання, утвореними в результаті припинення іншої юридичної особи протягом 12 місяців, що передували створенню нового робочого місця.

Нове робоче місце та звіт з ЄСВ

Згідно з п. 12 частини першої ст. 1 Закону про зайнятість нове робоче місце — робоче місце, створене у зв’язку із створенням нового суб’єкта господарювання (крім того, що створений шляхом припинення) або збільшенням штатної чисельності працівників за умови відсутності скорочення (зменшення) середньомісячної чисельності за попередні 12 місяців, а також створене шляхом модернізації або зміни технології виробництва, що потребують нових знань, навичок та вмінь працівника.

Інформація про новостворені робочі місця відображається роботодавцями у звіті з ЄСВ, який подається щомісяця за формою № Д4, затвердженою наказом № 435.

При заповненні цього звіту слід звернути увагу на те, що в таблиці 5 «Відомості про трудові відносини осіб» зазначається дата створення нового робочого місця (штатної одиниці), на яке у звітному періоді працевлаштовано працівника. Показник заповнюється у разі працевлаштування особи на нове робоче місце. При цьому дата (число, місяць та рік) створення може не збігатися з датою початку трудових відносин.

У таблиці 6 «Відомості про нарахування заробітної плати (доходу) застрахованим особам» зазначається ознака нового робочого місця. Тобто проставляється позначка «1» (так) у разі працевлаштування особи на нове робоче місце.

Крім того, при заповненні таблиці 1 звіту з ЄСВ «Нарахування єдиного внеску» вказується кількість створених нових робочих місць у звітному періоді. Показник зазначається один раз і лише тоді, коли на підприємстві створено нове робоче місце.

Коли право на компенсацію втрачається

У разі зменшення штатної чисельності працівників та фонду оплати праці роботодавець втрачає право на компенсацію (абзац другий частини третьої ст. 24 Закону про зайнятість).

Для коректного тлумачення вищезазначеної норми постановою № 459 було доповнено п. 2 Порядку № 153 новим абзацом, відповідно до якого для підтвердження фактів відсутності зменшення штатної чисельності працівників і фонду оплати праці середньооблікова кількість штатних працівників і розмір фонду оплати праці за місяць, у якому перевіряються такі факти, порівнюються із середнім значенням середньооблікової кількості штатних працівників та середнім значенням фонду оплати праці за 12 місяців, що передують місяцю перевірки показників, відповідно.

Розглянемо зазначене на умовному прикладі.

Приклад

Працівника було прийнято на нове робоче місце 02.02.2017 р. У лютому 2017 р. (графа 14 таблиці) середньооблікова кількість штатних працівників, розрахована згідно з Інструкцією № 286, становила 31 особу.

Далі центром зайнятості перевірено середньооблікову кількість штатних працівників роботодавця у кожному з місяців починаючи з лютого 2016 р. по січень 2017 р. включно, тобто за 12 місяців, що передували створенню нового робочого місця та прийняттю працівника (таблиця). Цей розрахунок покаже, чи виконувалася перша з базових умов отримання права на компенсацію.

Середнє за рік значення середньооблікової кількості штатних працівників визначається шляхом підсумовування граф з 2 по 13 та ділення результату на 12. Отримуємо 26,5, округлюємо до 27.

Отже, при середньому значенні за рік середньооблікової кількості штатних працівників 27 осіб та при наявному значенні 31 особа в лютому 2017 р. роботодавець виконав першу базову умову навіть незважаючи на те, що в зазначеному місяці середньооблікова кількість працівників зменшилась на 1 особу порівняно з січнем 2017 р.

Друга базова умова — динаміка фонду оплати праці — обраховується за аналогічним принципом: сумарний фонд оплати праці за 12 місяців, що передували створенню нового робочого місця та прийняттю працівника, ділиться на 12 та порівнюється з фондом оплати праці у місяці прийняття нового працівника.

У нашому випадку обидва розрахунки підтвердили виконання базових умов отримання права на компенсацію, що дало змогу роботодавцю отримувати її за період з лютого 2017 р. по січень 2018 р. включно. При цьому у кожному з місяців отримання компенсації центр зайнятості проводив нову перевірку виконання базових умов, тобто у березні 2017 р. (другий місяць роботи нового працівника) перевірявся період дотримання умов з березня 2016 р. по лютий 2017 р. включно, у квітні 2017 р. — з квітня 2016 р. по березень 2017 р. включно і т. д.

Зверніть увагу, що для отримання компенсації мають виконуватись обидві умови одночасно — і щодо чисельності працівників, і щодо фонду оплати праці. У разі якщо, наприклад, середньорічна чисельність зросла, але фонд оплати праці зменшився, то роботодавець втрачає право на компенсацію.

Вимога щодо розміру заробітної плати

Як уже зазначалося вище, Законом про зайнятість установлено чіткий критерій розміру заробітної плати, яку слід виплачувати новому працівникові упродовж першого року його роботи для отримання права на компенсацію. Такий розмір становить не менш як три мінімальні заробітні плати (до уваги береться розмір мінімальної заробітної плати, визначений законом станом на відповідну дату) у кожному місяці фактичної роботи.

При цьому роботодавець не має права зменшувати розмір заробітної плати такому працівникові упродовж наступних 12 місяців його роботи.

Хто виплачує компенсацію

Джерелом виплати компенсації згідно зі змінами, внесеними постановою № 459 до Порядку № 153, є кошти Держбюджету України, передбачені у бюджеті Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, а раніше — у бюджеті Пенсійного фонду.

На практиці для роботодавця це означає лише зміну органу, який приймає документи, — з відділення Пенсійного фонду на центр зайнятості. Центр зайнятості самостійно перевіряє дані щодо отримання права на компенсацію разом з іншими органами влади, не зобов’язуючи роботодавця до зайвих походів по інстанціях та збирання різноманітних довідок.

До такої перевірки також залучаються органи Держпраці та Пенсійного фонду, використовуються дані з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загально­обов’язкового державного соціального страхування, Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб — підприємців та громадських формувань.

Позитивне чи негативне рішення про виплату компенсації центр зайнятості приймає максимум упродовж одного місяця з дня подання документів плюс 15 днів.

Які документи необхідно надати

Для отримання компенсації згідно з Порядком № 153 роботодавець самостійно складає лише один документ — коротку довідку передбаченого цим Порядком зразка, в якій зазначає власні реквізити, місцезнаходження, вид економічної діяльності, вказує, за якою професією або спеціальністю було створено робоче місце, прізвище, ім’я та по батькові працівника, якого на нього прийнято, дату початку трудових відносин, а також конкретизує, яким із запропонованих шляхів було створено робоче місце (утворенням нового суб’єкта господарювання; або збільшенням штатної чисельності працівників за умови відсутності зменшення середньомісячної чисельності за попередні 12 місяців; або модернізацією чи зміною технології виробництва, що потребує нових знань, навичок та вмінь працівника), та наводить реквізити рахунку для перерахування компенсації.

У довідці також зазначається, що у разі звільнення працівника або зміни зазначених даних роботодавець зобов’язується письмово поінформувати протягом п’яти робочих днів територіальний орган Пенсійного фонду. Слід зазначити, що редакція цієї частини довідки постановою № 459 не змінювалася, проте для уникнення затримки проходження даних не зайвим буде інформувати одночасно і територіальний орган Пенсійного фонду, і відповідний центр зайнятості.

Довідка подається як у місяці звернення за отриманням права на компенсацію, так і щомісяця під час її отримання упродовж року (у разі прийняття центром зайнятості позитивного рішення). Цим роботодавець підтверджує, що продовжує нести відповідальність за належне виконання базових умов отримання компенсації вже під час її фактичної виплати.

Що робити, якщо працівник звільнився

ЗВЕРНІТЬ УВАГУ
Роботодавець відповідає за достовірність даних щодо створення нових робочих місць та праце­влаштування на них осіб, які є підставою для виплати компенсації, а спори з питань виплати компенсації вирішуються у судовому порядку.

Загалом ця компенсація є однією з «найлояльніших» для роботодавця, оскільки умовою отримання права на неї є виплата високої офіційної заробітної плати на новому робочому місці упродовж року, а обмеження для її отримання — лише  зменшення чисельності працюючих та фонду оплати праці.

Умови користування іншими механізмами компенсації єдиного внеску, передбаченими Законом про зайнятість, є більш вимогливими. Наприклад, для отримання компенсації 100 % витрат на сплату єдиного внеску за працевлаштування безробітного із соціально вразливих категорій населення роботодавець повинен не лише працевлаштувати його виключно за направленням центру зайнятості, а й виконати умови щодо відсутності порушеної щодо себе справи про банкрутство та відсутності заборгованості зі сплати єдиного внеску.

Певну незручність для роботодавця може створювати лише необхідність перебувати у трудових відносинах з працівником досить довгий період — 12 місяців перед тим, як подати документи для отримання права на компенсацію єдиного внеску за такого працівника упродовж наступних 12 місяців.

У разі необхідності звільнення працівника Порядок № 153 дає змогу взяти на його місце іншого на тих самих (або кращих для працівника) умовах і не втратити при цьому права на компенсацію. Проте у цьому випадку слід не допускати значного розриву в часі між звільненням попереднього і прийняттям наступного працівника.

Пунктом 9 Порядку № 153 встановлено, що рівень заробітної плати в одному календарному місяці має становити не менше ніж три мінімальні заробітні плати у місяці сплати єдиного внеску сумарно за обома трудовими договорами. Тобто роботодавцю слід потурбуватись про безперервну виплату заробітної плати на належному рівні на новому робочому місці незалежно від того, чи працевлаштована на ньому одна й та сама особа упродовж місяця, чи працівник в цей період змінився.

ВИКОРИСТАНА ЛІТЕРАТУРА

Закон про зайнятість — Закон України від 05.07.2012 р. № 5067-VI «Про зайнятість населення». Постанова № 459 — постанова Кабінету Міністрів України від 06.06.2018 р. № 459 «Про внесення змін до Порядку компенсації роботодавцям частини фактичних витрат, пов’язаних із сплатою єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування». Наказ № 435 — наказ Мінфіну України від 14.04.2015 р. № 435 «Про затвердження Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування».Порядок № 153 — Порядок компенсації роботодавцям частини фактичних витрат, пов’язаних із сплатою єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 15.03.2013 р. № 153.  Інструкція № 286 — Інструкція зі статистики кількості працівників, затверджена наказом Держстату України від 28.09.2005 р. № 286

«Горячие линии»

Дата: 1 ноября, четверг
Время проведения: с 14:00 до 16:00
Контактный номер: (044) 501-06-42