Юридическая практика

Суб’єкт оскарження

30.07.2018 / 16:13

Особою, яка має право звернутися зі скаргою про перегляд рішення контролюючого органу, є платник податків, щодо якого таке рішення прийнято (застосовано).

Зазначене випливає зі змісту п. 56.2 ст. 56 Податкового кодексу, яким передбачено, що у разі коли платник податків вважає, що контролю­ючий орган неправильно визначив суму грошового зобов’язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству або виходить за межі повноважень контролюючого органу, встановлених цим Кодексом або іншими законами України, він має право звернутися до контролюючого органу вищого рівня зі скаргою про перегляд цього рішення.

Платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх від­окремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об’єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об’єктом оподаткування відповідно до цього Кодексу або податкових законів, і на яких покладено обов’язок зі сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Відповідно, саме фізичні та юридичні особи або відокремлені підрозділи останніх можуть бути ініціаторами процедури адміністративного оскарження за умови, якщо оскаржуване рішення прийнято стосовно останніх. Такий передбачений законодавством підхід тотожний процедурі судового розгляду, закріпленій у Кодексі адміністративного судочинства.

Зверніть увагу

Не можуть бути ініціаторами процедури адміністративного оскарження рішень контролюючих органів інші особи, на права та обов’язки яких таке рішення не впливає. Наприклад, не може подавати скаргу від свого імені громадська організація, членом якої є платник податків, до якого рішення контролюючого органу застосовано незалежно від цілей та мети створення такої громадської організації.

У сфері податкових правовідносин діє інститут представництва як універсальної форми правового посередництва, що надає можливість скористатися спеціальними знаннями і досвідом представника, заощадити час і кошти.

Зокрема, ст. 19 Податкового кодексу передбачено, що платник податків веде справи, пов’язані зі сплатою податків, особисто або через свого представника.

Довідково

Представниками платника податків визнаються особи, які можуть здійснювати представництво його законних інтересів та ведення справ, пов’язаних зі сплатою податків, на підставі закону або довіреності.

Зазначене встановлено п. 1 розділу V Порядку № 916, яким передбачено, що скарга подається платником податків особисто або через свого представника безпосередньо до уповноваженого контролюючого органу або поштовим відправленням з повідомленням про вручення та описом вкладення.

При цьому вимоги щодо оформлення документів (у тому числі довіреностей), які підтверджують повноваження представника на вчинення дій в інтересах платника податків, урегульовано спеціальними законами — Цивільним кодексом та Законом про адвокатуру.

Відповідно до частини третьої ст. 244 Цивільного кодексу довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами. При цьому представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов’язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє (частина перша ст. 237 цього Кодексу).

Враховуючи викладене, довіреність має містити прізвище, ім’я, по батькові довірителя (найменування юридичної особи) та довіреної особи, місце проживання (місцезнаходження юридичної особи) представника та особи, яку представляють, а за необхідності — посаду, яку вони обіймають.

Представник може бути уповноважений на вчинення лише тих правочинів, право на вчинення яких має особа, яку він представляє (частина перша ст. 238 Цивільного кодексу).

Отже, права представника щодо підписання скарги та вчинення будь-яких інших дій в інтере­сах відповідного платника податків мають бути закріплені у довіреності. Недотримання вказаних вимог може стати перешкодою для здійснення процедури адміністративного оскарження — відповідна скарга не підлягатиме розгляду та буде повернута.

Форма довіреності

Відповідно до ст. 246 Цивільного кодексу довіреність від імені юридичної особи видається її органом або іншою особою, уповноваженою на це її установчими документами. Довіреності, що видаються юридичними особами, не вимагають нотаріального посвідчення, оскільки вони посвідчуються безпосередньо організацією.

Натомість довіреність фізичної особи, фізичної особи — підприємця повинна бути посвідчена нотаріально. У разі неподання оригіналу належним чином оформленої довіреності можливе подання копії такої довіреності, яка має бути нотаріально посвідчена.

Іншим обов’язковим реквізитом довіреності є дата її вчинення, тобто конкретна дата її складання, оскільки довіреність, у якій не вказана дата її вчинення, є нікчемною на підставі частини третьої ст. 247 Цивільного кодексу.

Крім того, за змістом частини першої цієї статті строк довіреності встановлюється у довіреності. Закінчення строку довіреності є підставою для припинення представництва за довіреністю.

ПАМ’ЯТКА
Довіреність повинна мати всі необхідні реквізити: місце і дату складання, строк дії, прізвище, ім’я, по батькові довірителя (найменування юридичної особи) та довіреної особи, місце проживання (місцезнаходження юридичної особи) представника та особи, яку представляють, а за необхідності — посаду, яку вони обіймають, коло повноважень. Відсутність у довіреності дати вчинення робить її недійсною. Іншим обов’язковим реквізитом є підпис довірителя, а для довіреності, яка видається від імені юридичної особи, — проставлення печатки цієї юридичної особи.

Окрім довіреності повноваження адвоката на представництво інтересів платників податків можуть посвідчуватися договором про надання правової допомоги.

Відповідно до п. 4 ст. 1 Закону про адвокатуру договір про надання правової допомоги — домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об’єднання) зобов’язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов’язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Довідково

Договір про надання правової допомоги укладається в письмовій формі і до нього застосовуються загальні вимоги договірного права.

Таким чином, у договорах про надання правової допомоги мають бути зазначені всі реквізити, обов’язкові для довіреності, які вказано вище.

«Горячие линии»

Дата: 16 августа, четверг
Время проведения: с 14:00 до 16:00