Налог на имущество

Оподаткування майна громадян

20.08.2018 / 18:08
Оподаткування майна громадян

Відповіді на запитання, поставлені під час проведення «гарячої» телефонної лінії.

Якщо ППР не отримано

Фізична особа у 2017 р. набула право власності на земельну ділянку площею 1 га, на якій розташовано складські приміщення, але квитанцію на сплату податку не отримала. Як бути в такому випадку?

На підставі вимог п. 16.1 ст. 16, абзацу четвертого п. 63.3 ст. 63 Податкового кодексу платник податків зобов’язаний стати на облік у відповідних контролюючих органах за місцем знаходження земельних ділянок у порядку, встановленому законодавством.

Відповідно до п. 63.6 ст. 63 Кодексу облік платників у контролюючих органах ведеться за податковими номерами.

Нарахування фізичним особам сум податку проводиться контролюючими органами (за місцем знаходження земельної ділянки), які надсилають (вручають) платникові за місцем його реєстрації до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення (далі — ППР) про внесення податку за формою, встановленою у порядку, визначеному ст. 58 Податкового кодексу (п. 286.5 ст. 286 Кодексу).

Відповідно до абзацу п’ятого цього пункту платники податку мають право звернутися з письмовою заявою до контролюючого органу за місцем знаходження земельної ділянки для проведення звірки даних щодо: розміру площі земельної ділянки, що перебуває у його власності та/або користуванні, права на користування пільгою зі сплати податку, розміру ставки податку, нарахованої суми податку.

Контролюючі органи проводять нарахування податкових зобов’язань з плати за землю індивідуально для кожної фізичної особи у кожному індивідуальному випадку окремої земельної ділянки на підставі даних Державного земельного кадастру.

Таким чином, у разі неотримання квитанції на сплату земельного податку платнику необхідно звернутися з письмовою заявою до контролюючого органу за місцем знаходження земельної ділянки з метою взяття на облік як платника земельного податку, а також проведення звірки даних щодо: розміру площі земельної ділянки, що перебуває у власності такого платника, права на користування пільгою зі сплати податку, розміру ставки податку, нарахованої суми податку.

Об’єкт оренди і місце реєстрації різні

Фізична особа уклала договір оренди землі державної власності з органом місцевого самоврядування. Земельна ділянка знаходиться в одній області, а місце проживання (реєстрації) фізичної особи — в іншій. Куди в такому випадку надсилаються ППР?

Орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності — це обов’яз­ковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (пп. 14.1.136 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу).

Платником орендної плати є орендар земельної ділянки, об’єктом оподаткування — земельна ділянка, надана в оренду (пункти 288.2, 288.3 ст. 288 Кодексу).

Орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності справляється відповідно до вимог цієї статті, згідно з п. 288.1 якої підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

Облік фізичних осіб — платників податку і нарахування відповідних сум проводяться контролюючими органами за місцем знаходження земельної ділянки щороку до 1 травня (п. 287.2 ст. 287 Податкового кодексу).

Нарахування фізичним особам сум податку проводиться контролюючими органами (за місцем знаходження земельної ділянки), які надсилають (вручають) платникові за місцем його реєстрації до 1 липня поточного року ППР про внесення податку за формою, встановленою у порядку, визначеному ст. 58 Кодексу.

Статтею 25 Закону України від 06.10.98 р. № 161-ХІV «Про оренду землі» передбачено обов’язки орендаря, до яких, зокрема, належить надання у п’ятиденний строк після державної реєстрації договору оренди земельної ділянки державної або комунальної власності копії договору відповідному контролюючому органу.

Податковий період, порядок обчислення орендної плати, строк сплати та порядок її зарахування до бюджетів застосовуються відповідно до вимог статей 285 — 287 Податкового кодексу.

Таким чином, у разі якщо договір оренди землі державної і комунальної власності укладено між органом місцевого самоврядування та фізичною особою, контролюючий орган за місцем знаходження земельної ділянки нараховує податкове зобов’язання з орендної плати за землю і надсилає ППР (вручає) фізичній особі — платнику за місцем його реєстрації.

Якщо землю не оформлено

Чи є платником земельного податку фізична особа — власник нежитлового приміщення у багатоквартирному будинку, якщо право власності (або право оренди) на земельну ділянку не оформлено?

Згідно з п. 287.1 ст. 287 Податкового кодексу власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

При переході права власності на будівлю, споруду (їх частину) податок за земельні ділянки, на яких розташовані такі будівлі, споруди (їх частини), з урахуванням прибудинкової території сплачується на загальних підставах з дати державної реєстрації права власності на таку земельну ділянку (п. 287.6 ст. 287 Кодексу).

Водночас згідно з п. 287.8 цієї статті власник нежитлового приміщення (його частини) у багатоквартирному жилому будинку сплачує до бюджету податок за площі під такими приміщеннями (їх частинами) з урахуванням пропорційної частки прибудинкової території з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно.

Право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав (ст. 125 Земельного кодексу України від 25.10.2001 р. № 2768-III).

Співвласник багатоквартирного будинку — це власник квартири або нежитлового приміщення у багатоквартирному будинку (п. 5 частини першої ст. 1 Закону України від 14.05.2015 р. № 417-VIII «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку»).

Згідно з частиною другою ст. 382 Цивільного кодексу України від 16.01.2003 р. № 435-IV усі власники квартир та нежитлових приміщень є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.

Отже, право на земельну ділянку під багатоквартирним будинком та прибудинкову територію виникає у всіх співвласників (власників житлових  та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку) з моменту державної реєстрації таких прав на земельну ділянку під цим багатоквартирним будинком та відповідну прибудинкову територію у Державному земельному кадастрі у порядку, визначеному чинним законодавством.

Таким чином, платником земельного податку в цьому випадку виступатиме особа, щодо якої здійснено державну реєстрацію прав на земельну ділянку під багатоквартирним будинком з урахуванням прибудинкової території (установа або організація, яка здійснює управління багатоквартирним будинком державної або комунальної власності; об’єднання співвласників багатоквартирного будинку, яке є суб’єктом реєстрації відповідно до рішення співвласників), з моменту такої реєстрації прав особи на земельну ділянку.

Нерухомість у сільгосптоваровиробників

Чи відносяться фізичні особи до сільськогосподарських товаровиробників з метою визначення об’єкта оподаткування податком на нерухомість?

Платниками податку на нерухомість є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об’єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Не є об’єктом оподаткування будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників, призначені для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності (пп. «ж» пп. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 Податкового кодексу).

Сільськогосподарський товаровиробник — фізична або юридична особа, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції, переробкою власновироб­леної сільськогосподарської продукції та її реалізацією (ст. 1 Закону України «Про стимулювання розвитку сільського господарства на період 2001 — 2004 років» від 18.01.2001 р. № 2238-III (далі — Закон № 2238).

Крім того, до виробників сільськогосподарської продукції відносять юридичних осіб, фізичних осіб (фізичні особи — підприємці, домогосподарства), які займаються сільськогосподарською діяльністю, передбаченою Класифікацією видів економічної діяльності, затвердженою наказом Держстандарту України від 30.12.97 р. № 822 (далі — КВЕД), мають у володінні, користуванні або розпорядженні землі сільськогосподарського призначення чи сільськогосподарських тварин (ст. 1 Закону України «Про сільськогосподарський перепис» від 23.09.2008 р. № 575-VI).

Законом № 2238 визначено, що продукція сільського господарства (сільськогосподарська продукція) — це продукція, що виробляється в сільському господарстві та відповідає кодам Державного класифікатора продукції та послуг ДК 016-97 (далі — ДК 016-97).

Коди продукції сільського господарства та пов’язані з цим послуги визначено розділом 1 секції А «Продукція сільського господарства, лісового господарства та рибного господарства» Державного класифікатора продукції та послуг ДК 016:2010, затвердженого наказом Держспоживполітики України від 11.10.2010 р. № 457.

Згідно з Державним класифікатором будівель та споруд ДК 018-2000, затвердженим наказом Держстандарту України від 17.08.2000 р. № 507, до класу «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства» (код 1271) належать будівлі для використання в сільськогосподарській діяльності, наприклад, корівники, стайні, свинарники, кошари, кінні заводи, собачі розплідники, птахо­фабрики, зерносховища, склади та надвірні будівлі, підвали, винокурні, винні ємності, теплиці, сільськогосподарські силоси тощо.

Отже, фізичні особи, які займаються сільгоспдіяльністю, передбаченою КВЕД з урахуванням ДК 016-97, мають у володінні, користуванні або розпорядженні землі сільгосппризначення чи сільськогосподарських тварин, володіють та використовують будівлі, споруди, що призначені для використання безпосередньо у такій діяльності, відносяться до сільгосптоваровиробників з метою визначення об’єкта оподаткування згідно з пп. «ж» пп. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 Податкового кодексу.

Інформація про розмір ставок

Чи оприлюднює контролюючий орган інформацію про ставки податку на нерухомість, прийняті місцевими радами?

Копія прийнятого рішення про встановлення місцевих податків чи зборів або про внесення змін до них надсилається в електронному вигляді у 10-денний строк з дня прийняття до контролюючого органу, в якому перебувають на обліку платники відповідних місцевих податків та зборів, але не пізніше 1 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків і зборів або змін до них.

Контролюючі органи не пізніше 10 липня поточного року складають зведену інформацію про розмір та дату встановлення ставок місцевих податків і зборів на відповідних територіях та подають її в електронній формі центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, не пізніше 15 липня поточного року оприлюднює на своєму офіційному веб-сайті зведену інформацію про розмір та дату встановлення ставок місцевих податків і зборів на відповідних територіях.

Центральним органом виконавчої влади, який реалізує державну податкову політику, державну політику у сфері державної митної справи, державну політику з адміністрування єдиного внеску, державну політику у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового, митного законодавства, а також законодавства з питань сплати єдиного внеску, є ДФС України.

Отже, інформація про розмір та дату встановлення ставок місцевих податків, зокрема податку на нерухомість, не пізніше 15 липня поточного року оприлюднюється на офіційному веб-порталі ДФС за адресою: http://sfs.gov.ua.

Право власності на частку будинку

Чи нараховується фізичній особі додатково податок на нерухомість у розмірі 25 000 грн на рік за житловий будинок загальною площею 610 м2, якщо їй належить тільки половина такого будинку?

За наявності у власності платника податку одного об’єкта житлової нерухомості, в тому числі його частки, податок обчислюється виходячи з бази оподат­кування, зменшеної відповідно до під­пунктів «а» або «б» пп. 266.4.1 п. 266.4 ст. 266 Податкового кодексу, та відповідної ставки податку.

За наявності у власності платника податку об’єкта (об’єктів) житлової нерухомості, у тому числі його частки, що перебуває у власності фізичної чи юридичної особи — платника податку, загальна площа якого перевищує 300 м2 (для квартири) та/або 500 м2 (для будинку), сума податку, розрахована відповідно до підпунктів «а» — «г» пп. 266.7.1 п. 266.7 ст. 266 Кодексу, збільшується на 25 000 грн на рік за кожен такий об’єкт житлової нерухомості (його частку).

Отже, у разі володіння фізичною особою на праві власності часткою житлового будинку, загальна площа якої не перевищує 500 м2, сума податку для такого платника не збільшується на 25 000 грн на рік за таку частку.

Розмір ставок у 2018 р.

Які ставки застосовуються при розрахунку податку на нерухомість у 2018 р. та що робити платнику, якщо у нього є сумнів щодо правильності ставки, застосованої контролюючим органом при розрахунку такого податку?

ППР про сплату сум податку та відповідні платіжні реквізити, зокрема, органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням кожного з об’єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його податкової адреси (місцем реєстрації) до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком).

Ставки податку на нерухомість для об’єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних осіб, установлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об’єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об’єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 % розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 м2 бази оподаткування.

Мінімальна заробітна плата на 01.01.2017 р. становила 3 200 грн.

Отже, у 2018 р. ставки податку на нерухомість для об’єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебували у власності фізичних осіб, застосовуються за звітний 2017 р. у розмірі, що не повинен перевищувати 1,5 %, або 48,00 грн за 1 м2 бази оподаткування.

Також, якщо фізична особа — платник податку вважає, що ставка податку, застосована контролюючим органом при розрахунку, має бути іншою, така особа може звернутися з письмовою заявою до контролюючого органу за місцем проживання (реєстрації) для проведення звірки даних, зокрема щодо розміру ставки податку.

Власник нерухомості — нерезидент

Який контролюючий орган нараховує податок на нерухомість фізичним особам — нерезидентам?

Порядок обчислення сум податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, для фізичних осіб визначено п. 266.7 ст. 266 Податкового кодексу.

Обчислення суми податку з об’єкта/об’єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості.

Водночас згідно з пп. 266.7.2 п. 266.7 ст. 266 Податкового кодексу нарахування податку на нерухомість та надсилання (вручення) ППР про сплату податку фізичним особам — нерезидентам здійснюють конт­ролюючі органи за місцезнаходженням об’єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності таких нерезидентів.

Отже, обчислення сум податку та надсилання (вручення) ППР про сплату такого податку фізичним особам — нерезидентам здійснюють контролюючі органи за місцезнаходженням об’єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності таких нерезидентів.

Якщо власність у гуртожитку

Чи потрібно фізичній особі сплачувати податок на нерухомість за гуртожиток?

Об’єктом оподаткування податком на нерухомість є об’єкт житлової та нежитлової нерухомості, у тому числі його частка (пп. 266.2.1 п. 266.2 ст. 266 Податкового кодексу).

Типи об’єктів житлової та нежитлової нерухомості визначено підпунктами 14.1.129 та 14.1.129ˡ п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу. Підпунктом «г» пп. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 цього Кодексу встановлено, що не є об’єктами оподаткування гуртожитки.

Отже, об’єкти нерухомості — гуртожитки не є об’єктами оподаткування, і відповідно податок за такі об’єкти не сплачується.

Оренда нерухомості

Чи нараховується податок на нерухомість за квартиру для фізичної особи, яка мешкає в ній на підставі договору оренди з власником?

Платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об’єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

База оподаткування об’єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.

Обчислення суми податку з об’єкта/об’єктів нежитлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості.

Отже, податок на нерухомість нараховується контролюючими органами за об’єкти житлової нерухомості лише фізичним особам — власникам такої нерухомості.

Сумісна власність

Хто є платником податку на нерухомість за житловий будинок, який належить чоловіку, дружині та пов­нолітнім дітям на праві спільної сумісної власності?

У разі перебування об’єктів житлової та/або нежитлової нерухомості у спільній сумісній власності кількох осіб Податковим кодексом визначено платників податку таким чином:

  • якщо об’єкт житлової та/або нежитлової нерухомості перебуває у спільній сумісній власності кількох осіб, але не поділений в натурі, платником податку є одна з таких осіб — власників, визначена за їх згодою, якщо інше не встановлено судом;
  • якщо об’єкт житлової та/або нежитлової нерухомості перебуває у спільній сумісній власності кількох осіб і поділений між ними в натурі, платником податку є кожна з цих осіб за належну їй частку (пп. 266.1.2 п. 266.1 ст. 266 Податкового кодексу).

Отже, у разі якщо житловий будинок перебуває у спільній сумісній власності кількох осіб і поділений між ними в натурі, платником податку є кожна з цих осіб за належну їй частку. У разі непроведення поділу в натурі такої нерухомості платником податку є одна з осіб — власників, визначена за їх згодою, якщо інше не встановлено судом.

Водночас фізичні особи — співвласники житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебуває у їх спільній сумісній власності, але не поділена в натурі, можуть повідомляти контролюючий орган за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) про визначеного за їх згодою платника податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, звернувшись із письмовою заявою за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості.

«Горячие линии»

Дата: 20 сентября, четверг
Время проведения: с 14:00 до 16:00