Аналитика

Послуги від нерезидента: коли ФОП є відповідальним за нарахування та сплату ПДВ?

22.12.2018 / 09:32

  

У разі постачання нерезидентами та їх представництвами, які не зареєстровані платниками ПДВ, послуг, місцем постачання яких визначено митну територію України, відповідальність за нарахування та сплату ПДВ до бюджету покладається на отримувача таких послуг. При цьому, як свідчить нижченаведена ІПК, така відповідальність покладається на суб’єктів господарювання, у тому числі фізичних осіб — підприємців, як платників так і неплатників ПДВ. Проте визнаємо, що покладення на фізичних осіб — підприємців, які не зареєстровані платниками ПДВ, функцій «податкового агента» нерезидента з ПДВ при постачанні останнім послуг на митній території України має дискусійний характер (с. 23).

Послуги від нерезидента: будь-яка фізична особа — підприємець є відповідальною за нарахування та сплату ПДВ

Індивідуальна податкова консультація від 15.11.2018 р. № 4831/Н/99-99-13-01-02-14/ІПК

Державна фіскальна служба України розглянула звернення про надання індивідуальної податкової консультації щодо порядку оподаткування податком на додану вартість операцій з отримання послуг від нерезидента та, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі — Кодекс), повідомляє.

Правові основи оподаткування ПДВ встановлено розділом V та підрозділом 2 розділу XX Кодексу.

Згідно з підпунктами «а» і «б» п. 185.1 ст. 185 Кодексу об’єктом оподаткування ПДВ є операції платників ПДВ з постачання товарів/послуг, місце постачання яких відповідно до ст. 186 Кодексу розташоване на митній території України.

Під постачанням товарів розуміється будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду (пп. 14.1.191 п. 14.1 ст. 14 Кодексу).

Під постачанням послуг розуміється будь-яка операція, що не є постачанням товарів, чи інша операція з передачі права на об’єкти права інтелектуальної власності та інші нематеріальні активи чи надання інших майнових прав стосовно таких об’єктів права інтелектуальної власності, а також надання послуг, що споживаються в процесі вчинення певної дії або провадження певної діяльності (пп. 14.1.185 п. 14.1 ст. 14 Кодексу).

Пунктами 186.2 — 186.4 ст. 186 Кодексу встановлено категорії послуг, місце постачання яких визначається залежно від місця реєстрації постачальника або отримувача відповідних послуг або від місця фактичного надання відповідних послуг.

Зокрема, місцем постачання послуг, перерахованих у п. 186.3 ст. 186 Кодексу, а саме: рекламних послуг, а також надання посередницьких послуг від імені та за рахунок іншої особи або від свого імені, але за рахунок іншої особи, якщо забезпечується надання покупцю послуг, перерахованих у цьому підпункті, вважається місце, в якому отримувач послуг зареєстрований як суб’єкт господарювання або — у разі відсутності такого місця — місце постійного чи переважного його проживання.

Місцем постачання послуг, крім операцій, зазначених у пунктах 186.2 і 186.3 ст. 186 Кодексу, є місце реєстрації пос­тачальника (п. 186.4 ст. 186 Кодексу).

Отже, порядок оподаткування ПДВ операцій платника податку з постачання послуг безпосередньо залежить від виду послуг та місця постачання таких послуг.

Відповідно до п. 180.2 ст. 180 Кодексу особою, відповідальною за нарахування та сплату податку до бюджету у разі постачання послуг нерезидентами, у тому числі їх постійними представництвами, не зареєстрованими як платники податку, якщо місце постачання послуг розташоване на митній території України, є отримувач послуг.

Тобто суб’єкти господарювання, у тому числі і фізичні особи — підприємці, як платники ПДВ так і неплатники ПДВ, з метою нарахування ПДВ є особами, які відповідальні за нарахування та сплату ПДВ до бюджету при отриманні послуг від нерезидентів та їх представництв, які не зареєстровані платниками ПДВ.

Правила оподаткування ПДВ послуг, що постачаються нерезидентами, місце постачання яких розташоване на митній території України, визначено ст. 208 Кодексу.

Отримувач послуг, що постачаються нерезидентами, місце постачання яких розташоване на митній території України, нараховує ПДВ за основною ставкою податку на базу оподаткування, визначену згідно з п. 190.2 ст. 190 Кодексу (п. 208.2 ст. 208 Кодексу).

При цьому зазначаємо, що розрахунок податкових зобов’язань, нарахованих отримувачем послуг, не зареєстрованим як платник податку на додану вартість, які постачаються нерезидентами, у тому числі їх постійними представництвами, не зареєстрованими платниками податків, на митній території України, затверджено наказом Міністерства фінансів України від 28.01.2016 р. № 21 «Про затвердження форм та Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість» (зі змінами).

Враховуючи викладене, будь-яка фізична особа — підприємець, у тому числі яка знаходиться на спрощеній системі оподаткування та не зареєстрована як платник ПДВ, що отримує послуги від нерезидента, місце постачання яких визначено на митній території України, є податковим агентом такого нерезидента в частині нарахування та сплати ПДВ до бюджету за такими операціями незалежно від суми здійснюваних операцій.

Відповідно до п. 52.2 ст. 52 Кодексу податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.

Послуги від нерезидента: не всі підприємці є «податковими агентами» з ПДВ

Тарас КОВАЛЬ, адвокат

При розгляді звернення щодо порядку оподаткування ПДВ з отримання послуг від нерезидента ДФС в ІПК від 15.11.2018 р. № 4831/Н/99-99-13-01-02-14/ІПК зроблено висновок, що «будь-яка фізична особа — підприємець, у тому числі, яка знаходиться на спрощеній системі оподаткування та не зареєстрована як платник ПДВ, що отримує послуги від нерезидента, місце постачання яких визначено на митній території України, є податковим агентом такого нерезидента в частині нарахування та сплати ПДВ до бюджету за такими операціями незалежно від суми здійснюваних операцій. <…> При цьому зазначаємо, що розрахунок податкових зобов’язань, нарахованих отримувачем послуг, не зареєстрованим як платник податку на додану вартість, які постачаються нерезидентами, у тому числі їх постійними представництвами, не зареєстрованими платникам податків, на митній території України, затверджено наказом Міністерства фінансів України від 28.01.2016 р. № 21 «Про затвердження форм та Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість» (зі змінами)».

Висновок обґрунтовано, зокрема, посиланнями на п. 180.2 ст. 180, п. 190.2 ст. 190 та ст. 208 ПКУ, які визначають отримувача послуг як особу, відповідальну за нарахування та сплату ПДВ у разі постачання послуг нерезидентами на митній території України, базу оподаткування і правила оподаткування ПДВ таких послуг.

З позицією податкового органу при визначенні суб’єктного складу — кола ФОП, на яких покладено обов’язок нараховувати, сплачувати і звітувати з ПДВ у разі постачання послуг нерезидентом на митній території України, автор не погоджується з огляду на таке:

по-перше, ПКУ не містить визначення податкового агента для цілей ПДВ. Так, ст. 18 ПКУ містить визначення податкового агента щодо податків, які утримуються з доходів та перераховуються до відповідного бюджету від імені та за рахунок коштів платника податків. Серед окремих визначень податкового агента, які містяться у ПКУ стосовно інших податків і зборів, наприклад, пп. 14.1.180 ст. 14 щодо податку на прибуток фізичних осіб, п. 268.5 ст. 268 щодо туристичного збору, відсутнє визначення податкового агента щодо ПДВ;

по-друге, не будь-яка ФОП — отримувач послуг від нерезидента з місцем постачання на території України є особою, відповідальною за сплату ПДВ з сум постачання таких послуг;

по-третє, якщо на думку податкового органу наявна колізійність положень п. 180.2 та п. 208.1 ПКУ, а саме неоднозначного (множинного) трактування прав та обов’язків платників податків щодо визначення поняття «отримувач послуг», податковим органом мав бути зроблений висновок на користь п. 208.1 ст. 208 ПКУ.

Зрозумілим є бажання податкового органу прирівняти податкових агентів, уніфікувавши правила оподаткування нерезидентів, як податком на репатріацію, так і ПДВ. Проте згідно з ПКУ коло осіб — суб’єктів господарювання, зокрема ФОП, які є так званими податковими агентами з ПДВ нерезидентів при постачанні останніми послуг на митній території України, є вужчим, ніж при виплаті доходів нерезидентам, з яких утримується податок на репатріацію. Пояснимо чому.

Як було зазначено вище, ПКУ не визначає податкових агентів для цілей ПДВ у разі постачання послуг нерезидентами на митній території України. З цією метою у ПКУ надано визначення поняття «отримувач послуг». Так, згідно з п. 208.1 ст. 208 ПКУ, який встановлює правила оподаткування для таких послуг, під отримувачем послуг розуміють:

особу, яку зареєстровано як платника ПДВ. У підпунктах «а» і «б» п. 180.1 ст. 180 ПКУ під особами, які зареєстровані платниками ПДВ, розуміють осіб, які:

добровільно зареєструвались такими платниками;

є зареєстрованими платниками ПДВ;

підлягають обов’язковій реєстрації платниками ПДВ за критеріями, встановленими у п. 181.1 ст. 181 ПКУ, крім ФОП, які є платником єдиного податку першої — третьої групи;

будь-яку іншу юридичну особу — резидента.

Отже, ПКУ обмежено коло суб’єктів, відповідальних за сплату ПДВ з сум постачання таких послуг, виключно:

зареєстрованими платниками ПДВ — ФОП і будь-якими юридичними особами (резидентами і нерезидентами, які мають зареєстровані постійні представництва);

юридичними особами — резидентами, які не є зареєстрованими платниками ПДВ, наприклад, бюджетні установи, благодійні організації тощо.

Тобто до цього кола не входять такі платники податків і зборів — отримувачі послуг від нерезидентів:

зареєстровані представництва юридичних осіб — нерезидентів, у тому числі постійні представництва, які не відповідають критеріям п. 181.1 ст. 181 ПКУ;

ФОП, які не є зареєстрованими платниками ПДВ, наприклад, які не підпадають під критерії п. 181.1 ст. 181 ПКУ, є платниками єдиного податку першої — третьої групи;

інші фізичні особи.

Крім того, слід звернути увагу на наявність колізії між п. 180.2 ст. 180 та п. 208.1 ст. 208 ПКУ, породжену зазначеною ІПК.

Таким чином, керуючись принципом презумпції правомірності рішень платника податків, встановленого пп. 4.1.4 ст. 4 ПКУ, на підтвердження тези, що не будь-яка ФОП є «податковим агентом» нерезидента з ПДВ при постачанні останнім послуг, робимо висновок, що виключно і лише та ФОП, яка зареєстрована як платник ПДВ і отримує послуги від нерезидента, місце постачання яких визначено на митній території України, є особою, відповідальною за сплату ПДВ до бюджету за такими операціями незалежно від суми здійснюваних операцій, стягнення податкового боргу в разі несплати ПДВ з таких сум та її притягнення до податкової відповідальності. 

У разі наявності таких операцій така ФОП зобов’язана також звітувати про суми такого ПДВ з урахуванням вимог п. 208.3 ст. 208 ПКУ, включаючи їх до складу податкових зобов’язань декларації ПДВ за відповідний звітний період (місяць/квартал).

 

«Горячие линии»

Дата: 24 октября, четверг
Время проведения: с 14:00 до 16:00
Контактный номер: (044) 501-06-42