Аналитика

Хто ТИ? або Чому офшорні компанії йдуть у минуле

04.02.2019 / 10:00

Оксана ПУЗЬКО, аудитор, спеціаліст з ТЦУ

Акценти
Реалії сьогодення у контексті боротьби з агресивним податковим плануванням:
набирає обертів автоматичний міжнародний обмін податковою інформацією;
офшори висувають нові вимоги до податкових резидентів;
відкриття рахунків у банках багатьох країн без розкриття бенефіціарних власників уже неможливе;
фахівці прогнозують повне знецінення офшорного бізнесу;
вітчизняним платникам податків слід переглянути підходи до структурування активів, розміщених за кордоном.

Глобалізація процесів запровадження стандартів податкової прозорості з кожним роком набуває більших обертів. На сьогодні високоподаткові юрисдикції, не бажаючи миритися зі значним зменшенням податкових надходжень, активно впровад­жують у свої правові системи дедалі більше складних інструментів боротьби з уникненням від оподаткування за допомогою податкових гаваней (офшорних зон). Під впливом світової спільноти значна кількість держав змушені приєднуватися до таких ініціатив, аби не потрапити до так званих чорних або сірих списків європейських країн. Такі гучні антиофшорні ініціативи останніх років, як американська FATCA (Закон про податкову звітність зарубіжних рахунків — Foreign Account Tax Compliance Act), План ОЕСР/G20 BEPS (План протидії розмиванню бази оподатковування та виведенню прибутку з-під оподаткування), прийняття ЄС П’ятої директиви, спрямованої на протидію відмиванню коштів (5 AML Directive), затвердження Європейським Союзом в кінці минулого року «чорного» списку юрисдикцій, які не співпрацюють (non-cooperative jurisdictions) у сфері оподаткування, ознаменували собою перехід на якісно новий рівень у боротьбі з уникненням від оподаткування. 

Статистики 

За даними дослідження Financial Secrecy Index — 2018, загальносвітовий обсяг незаконних транскордонних фінансових потоків оцінюється в діапазоні 1 — 1,6 трлн дол. США на рік, а розміри розміщених в офшорних юрисдикціях і податкових гаванях активів сягають 32 трлн дол. За оцінками Організації економічного співробітництва і розвитку (ОЕСР), у результаті застосування шкідливих податкових практик країни втрачають щороку до 250 млрд дол. податкових надходжень.

Щодо безпосередньо українських реалій, то за підрахунками міжнародної організації Global Financial Integrity протягом 2004 — 2013 рр. з України в низькоподаткові юрисдикції виведено близько 116 млрд дол. Частка зовнішньоекономічних конт­рактів, в рамках яких товар проходить через компанії, зареєстровані в податкових гаванях, перевищує 80 %. За 2017 р. 27 % прямих іноземних інвестицій в Україну мають кіпрське походження. 

На цьому тлі питання посилення контролю за операціями, що здійснюються з компаніями, зареєстрованими в офшорних юрисдикціях, стало основним на порядку денному. 2018 р. ознаменувався кількома ключовими подіями: Організація економічного розвитку та співробітництва (ОЕСР) відзвітувала про перший автоматичний обмін інформацією, наприкінці року частина офшорних юрисдикцій внесла зміни до місцевого законодавства, які висувають нові вимоги до роботи так званих компаній без присутності (Empty Shell Companies). Зміни набрали чинності з 1 січня 2019 року, і нові вимоги повин­ні бути реалізовані протягом 2019  року. Отже, бізнесу, який працює з офшорними компаніями з таких юрисдикцій, доведеться змінювати правила гри та реорганізувати свої бізнес-схеми відповідно до новацій у законодавстві. 

«Чорний» список ЄС

Одним із механізмів боротьби з офшорними юрисдикціями з метою ускладнення використання таких юрисдикцій для бізнесу є механізм внесення юрисдикції до «чорного» списку. У грудні 2017 р. ЄС завершив роботу над «чорним» списком юрисдикцій, які не співпрацюють у питаннях оподаткування. Особливістю такого списку ЄС є те, що він став єдиним для всього Європейського союзу. Тобто самостійно вносити зміни до такого списку країни-учасники не можуть, але питання конкретних заходів щодо учасників списку вирішуватиметься кожною країною самостійно. Основною метою створення «чорного» списку ЄС було оголошено «встановлення справедливого і ефективного корпоративного податкового регулювання і захист Європи від агресивних схем міжнародного податкового планування».

До «чорного» списку Євросоюзу потрапляють юрисдикції, які:

  • мають «проблеми з податковою прозорістю» (тобто не беруть участі в міжнародному обміні інформацією)
  • проводять так звану недобросовісну податкову політику шляхом встановлення преференційних режимів оподаткування
  • не приєдналися до плану BEPS і не планують робити жодних дій для виправлення зазначених вище «недоліків»

До таких країн можуть застосовуватись важелі впливу:

  • додаткове оподаткування операцій з резидентами цих країн
  • додатковий контроль податкових органів і додаткова звітність за такими угодами з резидентами цих країн

У первинному варіанті списку, опублікованому 5 грудня 2017 р., перебувало 17 країн і територій. Станом на 9 листопада 2018 р. їх залишилося п’ять:

Американські Віргінські Острови

Американське Самоа

Гуам

Самоа

Трінідад і Тобаго

Крім «чорного» списку існує ще й «сірий» список. До нього внесено юрисдикції, які взяли на себе зобов’язання виправити виявлені у них недоліки до кінця 2018 р. (деякі — до кінця 2019 р.). 

До чого ж тут «компанії без присутності»?

Значна частина бізнесу з метою використання двосторонніх договорів про усунення подвійного оподаткування як інструменту уникнення від оподаткування засновувала компанії у відповідних юрисдикціях, які фактично не здійснювали у таких юрисдикціях жодної діяльності, а були лише пакетом установчих документів («компанії без присутності»). Власне кажучи, при такому трактуванні «компаніями без присутності» є більшість офшорних компаній. 

Наразі під тиском ЄС частина низькоподаткових юрисдикцій, аби не потрапити до «чорного» списку та з метою боротьби з недобросовісним застосуванням «компаній без присутності» змушені були прийняти закони, які висувають вимоги щодо реальної діяльності (або Substance) резидентів своїх територій. Відповідні закони прийняли Бермуди, Британські Віргінські острови, Кайманові Острови, острів Гернсі, острів Джерсі, острів Мен, Маврикій, Багамські і Сейшельські острови. 

Що таке Real Economic Substance (або просто Substance)?

Substance — це сукупність ознак, притаманних звичайній діючій компанії, яка здійснює реальну господарську діяльність. 

Substance має на увазі наявність у компанії таких ознак:

  • офісу (власного або орендованого)
  • місцевого директора, який наділений відповідними повноваженнями для самостійного прийняття рішень
  • інших співробітників відповідної кваліфікації
  • телефону/факсу
  • корпоративного сайту і сторінок у соціальних мережах

Які нові правила, і що чекає на український та міжнародний бізнес?

Нове законодавство запроваджує вимоги про «економічну присутність» для всіх компаній, які є податковими резидентами відповідної юрисдикції. Тобто компанії будуть зобов’язані відкривати місцевий офіс і набирати співробітників. Ця вимога стосується не всіх компаній, а лише тих, чий бізнес пов’язаний з такими видами діяльності: страхування, управління активами, фінансування і лізинг, штаб-квартира, перевезення, розподільний і сервісний центр, інтелектуальна власність, а також холдинги, які володіють і які отримують прибуток від компаній, що займаються зазначеними вище видами бізнесу.

Оскільки нове законодавство створювалось на вимоги ОЕСР, основні критерії наявності «економічної присутності» у законодавстві всіх юрисдикцій однакові, а саме: 

  • наявність приміщення офісу (власного або орендованого) і достатня кількість співробітників
  • фактичне управління її діяльністю з території юрисдикції реєстрації
  • адекватний розмір річних витрат на забезпечення роботи компанії

Для нових компаній, що реєструються у відповідних юрисдикціях, правила діють з 1 січня 2019 р., а вже зареєстрованим компаніям на відкриття офісів і наймання співробітників надано термін до 1 липня 2019 р. За невиконання цієї вимоги застосовуватимуться санкції — від штрафів до викреслювання з реєстру компаній.

Наразі критерії наявності «економічної присутності» у більшості юрисдикцій є дещо розмитими. Наприклад, відповідний закон на Джерсі зобов’язує компанії наймати «достатню», «адекватну» кількість співробітників, фізично присутніх на острові, а також передбачає наявність «адекватного» обсягу фізичних активів і витрат. У законодавстві на Бермудах зазначено, що критерії «достатності» визначатиме регулятор. 

Що ж робити бізнесу? Часу на роздуми насправді зовсім не залишилось — до червня 2019 р. власникам доведеться прийняти рішення: створити реальний офіс, перереєструвати компанію в іншій юрисдикції або ліквідувати. Отже, якщо компанія вирішить залишитися, витрати на її утримання стрімко зростуть.

Зі слів деяких експертів, якщо укласти договір оренди, найняти директора (якому потрібно виплачувати зарплату і соціальні внески) і набрати співробітників, вартість такої офшорної компанії в деяких випадках може бути такою, як європейська. Виходить, що реєстрація активної компанії в Болгарії з корпоративним податком 10 % або в Угорщині зі ставкою 10 % буде більш цікавим рішенням.

Крім того, нові заходи дедалі більше посилюють тиск на офшорні юрисдикції: реєстри компаній  хочуть зробити публічними, з’явилися вимоги до ведення звітності, а відтепер доведеться ще й бути реально присутніми в цих юрисдикціях.

У цілому на сьогодні без наявності «економічної присутності» і ведення бухгалтерської звітності вам не відкриють рахунок у багатьох банках світу, а без активної діяльності в країні реєстрації компанії ви не зможете користуватися перевагами угод про уникнення подвійного оподаткування.

Автоматичний обмін інформацією

У 2018 р. ОЕСР відзвітувала про перший автоматичний обмін інформацією: «86 країн, які погодилися обмінюватися один з одним податковою інформацією, близько 4 500 разів передали один одному відомості». Доповідь описує стан обмінної системи на 22 листопада 2018 р. «Це віха, справжній успіх, початок нової ери в податковій прозорості», — пишуть автори доповіді, попереджаючи, що в найближчі місяці ще більше країн почнуть обмін даними.

Передумовами автоматичного обміну інформацією стали такі події. 

У 2010 р. в США було прийнято Закон FATCA (Foreign Account Tax Compliance Act). Суть його полягає в такому: зарубіжні країни мають відправляти регулярні звіти до американської податкової служби (IRS) про всі рахунки американських громадян у цих країнах. Якщо якась країна відмовляється від цього, то всі доходи, отримані резидентами такої країни на території США, оподатковуються американським податком на репатріацію прибутку (Withholding Tax) у розмірі 30 %.

У країнах Європи в рамках боротьби з агресивним міжнародним податковим плануванням влада розпочала спроби налагодити ефективний обмін інформацією про реальних власників коштів в офшорах. Так з’явилися двосторонні договори про обмін податковою інформацією (Tax Information Exchange Agreements — TIEA) та Міжнародна Конвенція про взаємну адміністративну допомогу в податкових справах (The Multilateral Convention on Mutual Administrative Assistance in Tax Matters, далі — «Конвенція MCMAATM»).

Однак в основу цих інструментів було покладено принцип «обміну інформацією за запитом» — коли податкові органи однієї держави подають запит на інформацію своїм колегам з іншої держави щодо окремих компаній, осіб або їх операцій. За таких умов ефективність цих інструментів виявилась невисокою. 

Отже, розробники законодавчих ініціатив країн Європи звернулися до принципів американського FATCA, який і став по суті прототипом Стандарту про автоматичний обмін інформацією. 

Стандарт про автоматичний обмін інформацією було прийнято ще в 2014 р., запровадити його зобов’язалися майже 100 країн. Майже всі вони, крім США, де працює система FATCA, і Кувейту, який переніс дату першого обміну на 2019 р., зобов’язання виконали. Навіть країни, що розвиваються, які проводять обмін в експериментальному режимі, успішно стартували: наприклад, Азербайджан і Пакистан в 2018 р. передали інформацію 33 і 40 державам відповідно і отримали дані від них.

Хто повинен збирати і передавати інформацію про рахунки?

Згідно з CRS (Common Reporting Standard) збирати і передавати владі інформацію про рахунки для подальшого міжнародного обміну будуть всі фінансові установи, які оперують на території країн-учасників, а саме: банки, брокери, інвестиційні структури, деякі види страхових компаній. Отже, за єдиним стандартом обміну, приміром, банки повинні надати податковим органам дані про стан рахунку клієнта, рух коштів за рік, залишках, а ті — передавати їх закордонним колегам.

Інформація збиратиметься про індивідуальні рахунки фізичних осіб і корпоративні рахунки компаній, трастів і приватних фондів.

Під автоматичний обмін потрапляє інформація про індивідуальні рахунки, якщо його власник — фізична особа є податковим резидентом юрисдикції, з якої здійснюється автоматичний обмін інформацією. Такі фізичні особи називаються «підзвітними особами» (Reportable Persons), а їхні рахунки — відповідно «підзвітними рахунками» (Reportable Accounts).

Корпоративні рахунки стають «підзвітними», якщо такі рахунки контролюються однією або кількома «підзвітними особами», або якщо вони контролюються «пасивною нефінансовою структурою» (Passive Non-Financial Entity — NFE), яка у свою чергу конт­ролюється «підзвітною особою». Під «пасивною нефінансовою структурою» слід розуміти будь-яку організаційно-правову форму бізнесу, понад 50 % доходу якої генерується від пасивних доходів (холдинги, трасти, фонди).

Щодо кожного «підзвітного рахунку» збиратиметься і передаватиметься податковим органам така інформація:

  • про особу, що контролює «підзвітний рахунок»: повне ім’я; адреса проживання; юрисдикція податкової резидентності; ідентифікаційний податковий номер; якщо рахунком володіє фізична особа — дата і місце її народження; якщо рахунок корпоративний — вся вищезазначена інформація про кожну фізичну особу, яка фактично розпоряджається коштами на рахунку
  • про валюту рахунку; поточний баланс; отриману виручку від активної комерційної діяльності; отриманий прибуток від пасивних операцій

Слід зазначити, що CRS передбачає спеціальні заходи щодо збереження конфіденційності інформації, якою обмінюються держави. Зокрема, якщо конфіденційність інформації не може бути гарантована державою, то така держава не обмінюватиметься відомостями на автоматичній основі. 

«5 антивідмивна Директива» (5AMLD)

Останнім нововведенням у боротьбі за прозорість економіки стало прийняття «Директиви 2018/843/EU Європейського Парламенту та Ради Європейського Союзу про внесення поправок до Директиви 2015/849/ЕU про запобігання використанню фінансової системи з метою відмивання коштів та фінансування тероризму, а також про внесення поправок до Директив 2009/138/EC і 2013/36/EU» (5AMLD).

Насправді цією Директивою було внесено правки до поперед­ньої — четвертої Директиви, які також спрямовані на посилення заходів боротьби з агресивним податковим плануванням.

Слід виділити такі ключові аспекти 5AMLD. 

1. Прозорість даних про бенефіціарів, що вирішили зареєструвати компанію в Європі.

Публічність реєстрів власників компаній і відкритий доступ для будь-якої зацікавленої особи. Попередня (Четверта) Директива дозволяла доступ тільки компетентним органам і «зобов’язаним суб’єктам». Національні реєстри бенефіціарів компаній країн — членів ЄС повинні бути розкриті до кінця 2019 р.

2. Прозорість трастів і подібних до них структур.

Відтепер до реєстру трастів необхідно вносити дані про бенефіціарне володінні (дані про засновника, довірчого власника, бенефіціара тощо). Доступ до таких даних отримують компетентні органи і «зобов’язані суб’єкти». Можливе отримання інформації іншою особою за наявності «легітимного інте­ресу». Попередня (Четверта) Директива дозволяла вносити відомості тільки в разі, якщо довірча власність мала податкові наслідки. 

Національні реєстри трастових компаній та інших довірчих структур повинні бути розкриті для уповноважених осіб на початку 2020 р.

3. Фінансові установи держав Євросоюзу більше не зможуть надавати анонімні банківські комірки, а нинішні власники таких сейфів повинні бути ідентифіковані (це необхідно зробити протягом шести місяців після набрання чинності законом).

Попередня (Четверта) Директива забороняла анонімність рахунків і анонімність банківських розрахункових книжок. Ця заборона залишається чинною.

4. Поняття «зобов’язані суб’єкти» віднині включає провайдерів електрон­них гаманців і платформи обміну цифрових валют. 

Вони повинні ідентифікувати і перевіряти благонадійність клієнтів. У 5AMLD чітко визначено поняття «віртуальна валюта».

5. Компетентні органи фінрозвідки держав ЄС отримують більше можливостей щодо запитів, отримання і використання даних від «зобов’язаних суб’єктів».

6. Визначено перелік критеріїв для категорії високоризикових країн (які не перебувають у ЄС). Грошові перекази за участю громадян цих країн повинні бути під пильною увагою компетентних органів. Список високоризикових держав визначає Єврокомісія.

Що в перспективі?

Фахівці прогнозують повне знецінення офшорного бізнесу і появу альтернативних варіантів для вигідного ведення бізнесу. Офшорні юрисдикції під тиском європейської спільноти змушені будуть вжити всіх необхідних заходів щодо забезпечення прозорості ведення бізнесу на їх територіях, а з огляду на наявність штрафних санкцій за невиконання місцевого законодавства щодо реорганізації роботи офшорних компаній власникам бізнесу уже сьогодні необхідно прийняти рішення щодо своїх компаній у відповідних юрисдикціях. 

Крім того, очікується, що набрання чинності п’ятою Директивою спричинить необхідність для власників грошових коштів і майна, що знаходиться в країнах ЄС, переглянути підходи до структурування активів, розміщених в країнах ЄС.

Для України наступним кроком у міжнародних процесах, спрямованих на прозорість ведення бізнесу, буде підписання угоди про автоматичний обмін інформацією. З огляду на зміни у валютному законодавстві, які вносилися останніми роками, це вже не питання — це питання часу. У цьому контексті бізнесу необхідно вже сьогодні готуватися до декларування рахунків та активів.

«Горячие линии»

Дата: 24 октября, четверг
Время проведения: с 14:00 до 16:00
Контактный номер: (044) 501-06-42