Аналитика

Закон про мову, або Платники податків — у нових «мовних» умовах

05.08.2019 / 09:45

Олександр ЄФІМОВ,
канд. юрид. наук, адвокат, аудитор, доцент кафедри цивільного та трудового права
Київського національного економічного університету ім. Вадима Гетьмана


З 16.07.2019 р. набрав чинності Закон України від 25.04.2019 р. № 2704-VIII «Про забезпечення функціонування української мови як державної» (далі — Закон). Він не без підстав став предметом широкої уваги як політиків (у тому числі закордонних), так і всього населення України. Адже цей Закон може досить суттєво змінити їхнє життя. Особливих змін зазнає життя тих, хто українською користується час від часу. Життя ж тих, для кого українська  мова становить основу сутності, особливо не зміниться, оскільки їм не доведеться підлаштовуватись під нові правила.

Загальні вимоги

Єдиною державною (офіційною) мовою в Україні залишається українська мова (ст. 1 Закону). Володіти державною мовою, тобто українською, є обов’язком кожного громадянина України. Незнання громадянином України української мови не визнаватиметься підставою звільнення такого громадянина ані від обов’язків, установлених Законом, ані від відповідальності за їх невиконання. Не можна буде сказати, що я порушив правило, тому що не зміг його зрозуміти українською мовою.

До того ж не лише володіти державною мовою, а й застосовувати її під час виконання службових обов’язків зобов’язані не тільки державні службовці та представники української влади, а й адвокати та нотаріуси. Тобто адвокат, який стверджує, що він «при виконанні службових обов’язків», має стверджувати це українською. Або ж ті, від кого він захищає клієнта, не вважатимуть такого адвоката таким, що виконує свої службові обов’язки. І матимуть на це право. Наслідки самі придумайте.

Навмисне спотворення української мови в офіційних документах і текстах, зокрема навмисне застосування її з порушенням вимог українського правопису і стандартів державної мови, а також створення перешкод та обмежень у застосуванні української мови вважається правопорушенням і тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Втім дія нового Закону не поширюється на сферу приватного спілкування та здійснення релігійних обрядів. Усі інші сфери життя мають зазнати впливу Закону.

Трудові відносини

Основною мовою трудових договорів є українська (ст. 20 Закону). Але ніщо не забороняє найманому працівнику і роботодавцю перекласти трудовий договір іншою мовою. Натомість результат буде перекладом трудового договору, а не договором. Сам же трудовий договір залишиться україномовним. Це означає, що переклад його можна використовувати для того, щоб краще зрозуміти його зміст, але не для того, щоб посилатися на нього, наприклад, у суді. Останній, тобто суд, посилатиметься у своїх рішеннях не на переклад, а на україномовний трудовий договір.

При цьому ніхто не може бути примушений використовувати під час перебування на роботі та виконання обов’язків за трудовим договором іншу мову, ніж державна, крім двох випадків, а саме:

  • обслуговування споживачів та інших клієнтів, які є іноземцями чи особами без громадянства;
  • створення юридичних, технічних, інформаційно-рекламних текстів та інших повідомлень і документів (у тому числі усних), адресатами яких є іноземці чи особи без громадянства, юридичні особи, органи і посадові особи іноземних держав і міжнародних організацій.

Комп’ютерна програма/сайти

Якщо така програма реалізується в Україні, то вона повин­на мати користувацький інтерфейс державною мовою та/або англійською мовою, або іншими офіційними мовами Європейського Союзу1 (ст. 27 За­кону).

Водночас Закон зобов’язує інтернет-представництва (у тому числі веб-сайти, веб-сторінки в соціальних мережах) органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій державної і комунальної форм власності, засобів масової інформації, зареєстрованих в Україні, а також суб’єктів господарювання, що реалізують товари і послуги в Україні та зареєстровані в Україні, виконувати державною мовою. Поряд із версією інтернет-представництв, виконаних державною мовою, дозволяється існування версії іншими мовами. Але версія сайту (сторінки) державною мовою повин­на мати не менше за обсягом та змістом інформації, ніж іншомовні версії, та завантажуватись за замовчуванням для користувачів в Україні.

Іншими словами, коли споживач/користувач заходить на сайт суб’єкта господарювання, він повинен одразу ж потрапляти на україномовну сторінку. Виняток зроб­лено лише для кримськотатарської мови, інших мов корінних народів України, англійської та інших офіційних мов ЄС.

Правило щодо обов’язкового користувацького інтерфейсу державною мовою встановлено і для мобільних застосунків2органів державної влади, органів місцевого самоврядування, зареєстрованих в Україні засобів масової інформації, а також суб’єктів господарювання, що реалізують товари і послуги в Україні.

_________
1 Як відомо, офіційними мовами ЄС вважаються національні мови країн — членів ЄС (прим. авт.).
2 Мобільний застосунок — це те, що нам більше відомо у формі словосполучення «mobile app» (прим. авт.).

Реклама

Відтепер рекламу можна буде побачити чи почути лише українською мовою. Принаймні цього вимагає ст. 32 Закону. Проте набере чинності ця вимога з 16.01.2020 р. До того часу можна ще розраховувати на рекламу іншою, ніж українська, мовою.

Але слід враховувати, що оголошення, зокрема ті, які містять публічну пропозицію укласти договір, покажчики, вказівники, вивіски, повідомлення, написи та інша публічно розміщена текстова, візуальна і звукова інформація, що використовується або може використовуватися для інформування необмеженого кола осіб про товари, роботи, послуги, певних суб’єктів господарювання, посадових, службових осіб — підприємств або органів державної влади, органів місцевого самоврядування, вважається інформацією для загального ознайомлення. Така інформація має надаватися державною мовою. Вона може дублюватися іншими мовами (ст. 28 Закону). Отже, вивіска на магазині «Обувь» вважатиметься порушенням Закону. Тож її слід замінити вивіскою «Взуття».

Публічні заходи

Публічні заходи мають проводитися із застосуванням української мови. Йдеться про збори, конференції, мітинги, виставки, навчальні курси, семінари, тренінги, дискусії, форуми, інші заходи, доступні або відкриті для учасників таких заходів вільно чи за запрошенням, за плату чи безоплатно, постійно, періодично, одноразово або час від часу, що організовуються повністю або частково органами державної влади, органами місцевого самоврядування, державними установами, організаціями, а також суб’єктами господарювання, власниками (засновниками, учасниками, акціонерами) яких є держава або територіальна громада незалежно від частки цієї власності. Тобто основний критерій для віднесення такого заходу до публічного є його організатор.

Проте Закон дозволяє застосування іншої мови, зобов’язуючи його організатора забезпечити синхронний або послідовний переклад державною мовою, якщо цього вимагає хоча б один учасник публічного заходу.

Логічно було б організаторам очікувати, що бодай один учасник цього все ж таки може чи навіть має забажати. Тож організаторам варто бути готовим до зазначеного перекладу заздалегідь (ст. 29 Закону).

Слід також застерегти організаторів проведення спеціалізованих семінарів (бухгалтерських, юридичних, маркетингових тощо) щодо необхідності проведення їх українською. І якщо навіть організатором такого семінару може виявитися не той суб’єкт, від статусу якого залежить публічний статус такого заходу, необхідність пам’ятати про українську може бути обґрунтована ст. 30 Закону, за якою мовою обслуговування споживачів в Україні є державна мова.

Обслуговування споживачів

Підприємства, установи та організації всіх форм власності, фізичні особи — підприємці, інші суб’єкти господарювання, що обслуговують споживачів, зобов’язані здійснювати обслуговування та надавати інформацію про товари (послуги), у тому числі через інтернет-магазини та інтернет-каталоги, державною мовою. При цьому інформація державною мовою може дуб­люватися іншими мовами. І лише на прохання клієнта його персональне обслуговування може здійснюватися також іншою мовою, прийнятною для сторін.

Аналогічні вимоги висуваються до суб’єк­тів електронної комерції, зареєстрованих в Україні. Вони під час своєї діяльності та в разі поширення комерційного електронного повідомлення зобов’язані забезпечити надання всієї інформації, визначеної Законом України «Про електронну комерцію», в тому числі щодо предмета електрон­ного договору, державною мовою.

Дія україномовного правила поширюється на всіх виробників, виконавців та продавців. Вони зобов’язані надавати споживачам інформацію про вироби (товари), роботи чи послуги державною мовою. Проте така інформація може дублюватися будь-якою іншою мовою. Їм дозволено використовувати слова, скорочення, абревіатури та позначення англійською мовою та/або з використанням літер латинського та/або грецького алфавітів.

У разі дублювання україномовної інформації іншою мовою обсяг інформації про товари та послуги державною мовою не може бути меншими за обов’язковий обсяг інформації за Законом України «Про захист прав споживачів» (ст. 30 Закону). Ця норма набере чинності з 16.01.2021 р.

Охорона здоров’я та спорт

Лікувати нас тепер також будуть україномовні лікарі. І лише на прохання хворого його полікують іншою мовою, якщо лікар нею володітиме (ст. 33 Закону). Ця норма набере чинності з 16.07.2020 р.

Усе, що стосується сфери спорту, також відбуватиметься українською мовою. Принаймні це стосується спортивних заходів, у тому числі міжнародних, інформаційних та інших оголошень під час проведення спортивного заходу, вхідних квитків для відвідування спортивних змагань, іншої інформаційної продукції про спортивні змагання.

Проте спортивна термінологія на кшталт ринг, нокдаун, пенальті тощо не перекладатиметься.

Технічна документація

Затверджувати технічну і проектну документацію органи державної влади, органи місцевого самоврядування будуть лише за умови, що вона виготовлена державною мовою.

І лише мова технічної і проектної документації, що виготовляється за договором з іноземцем, особою без громадянства або юридичною особою, створеною за законодавством іншої країни, може визначатися умовами договору про виготовлення документації або будь-яким іншим способом за згодою сторін.

Пошта

Підприємства, які займаються поштовим обслуговуванням, матимуть справу лише з державною мовою. В будь-якому разі адреси відправника та одержувача поштових відправлень і повідом­лень, що пересилаються в межах України, мають бути виконані державною мовою.

Транспорт

Українська мова має обов’язковий статус у сфері транспорту. У всіх видах пасажирського транспорту, на залізничних вокзалах, автовокзалах, в аеропортах, морських та річкових портах  мовою інформації, оголошень, повідомлень, написів є державна мова (ст. 36 Закону).

У разі потреби ця інформація може дублюватися англійською мовою, а в міжнародному пасажирському сполученні також офіційною мовою (мовами) країни, сполучення з якою здійснює відповідний транспортний засіб. Тобто в літаку, що летить з Києва до Барселони, оголошення можна буде почути українською, іспанською чи англійською.

Як і щодо обслуговування споживачів, пасажирів на їх прохання індивідуально можуть обслуговувати іншою мовою, прийнятною для сторін. При цьому назви аеропортів, портів, станцій, зупинок, власні назви транспортних засобів подаватимуться українською мовою за правилами українського правопису. Поряд з державною мовою зазначені назви можуть передаватися за допомогою літер латинської абетки відповідно до звучання державною мовою.

Ця норма набере чинності з 16.07.2020 р.

Звітність

Зареєстровані в Україні юридичні особи мають ухвалювати статутні документи та рішення, надсилати статистичну інформацію, податкову та іншу звітність до органів державної влади чи органів місцевого самоврядування державною мовою (ст. 37 Закону). Проте складно собі уявити, що у когось в Україні до цього в контролюючих органах приймали, наприклад, податкові декларації не українською мовою. Ця норма набере чинності з 16.07.2020 р.

Торговельні марки

Торговельні марки (знаки для товарів і послуг) використовуються у тому вигляді, в якому їм надано правову охорону (ст. 42 Закону). З цього випливає, що до надання правової охорони (тобто реєстрації ТМ) така торговельна марка буде просто вивіскою чи позначенням товару, а тому має бути викладена українською. Отже, слід очікувати зростання кількості зареєстрованих іншомовних ТМ, бо інакше їх використовувати можна буде лише українською.

Контроль

Слідкуватиме за дотриманням Закону Уповноважений із захисту державної мови та його представники. Він виявлятиме відповідні правопорушення, вимагатиме їх усунення та накладатиме штрафи. Для цього КпАП доповнено двома статтями — 18852 і 18853.

Статтею 18852 КпАП передбачено, що до відповідальності притягатимуться порушники закону щодо функціонування і застосування української мови як державної. За різні види «мовних» правопорушень наставатиме адміністративна відповідальність у вигляді штрафу від 200 до 700 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тобто від 3 400 до 11 900 грн.

Відповідальність за невиконання законних вимог Уповноваженого із захисту державної мови під час здійснення ним державного контролю за застосуванням державної мови дещо скромніше: штраф у розмірі від 100 до 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тобто від 1 700 до 3 400 грн (ст. 18853 КпАП).

Залишається лише порадити підприємцям, які не досконало володіють українською, виділити певний час на її вивчення.

«Горячие линии»

Дата: 26 декабря, четверг
Время проведения: с 14:00 до 16:00
Контактный номер: (044) 501-06-42