Интервью

«Якщо ми хочемо жити в цивілізованій країні – треба сплачувати податки»

08.07.2016 / 19:03

Очільник «Білоцерківхлібопродукту» Іван Шилов – про відносини з державою, труднощі та перспективи переробної промисловості та агросектора.

фотоЯк аграрна та переробна промисловості переживають кризові явища в економіці, Наскільки держава має втручатися в регулювання ринків, Якій компанії простіше залучити кошти, де шукати ринки збуту, чи потрібно сплачувати податки, — Про це журналу «Вісник. Рейтинг» розповів голова правління, директор КП «Білоцерківхлібопродукт» Іван Шилов.

Іване Петровичу, як цей непростий для держави етап історії переживає КП «Білоцерківхлібопродукт»?

Наразі підприємство працює не так стабільно, як хотілося б. Бракує необхідної кількості сировини, особливо зерна гречки. Інша причина — відсутність ринків збуту.

Коли будувалися такі підприємства, то реалізовувати продукцію планували на території колишнього СРСР. Україна переробляє досить багато зерна, внутрішній ринок перенасичений, і основне наше завдання — пошук іноземних ринків збуту. Ми сьогодні активно працюємо з Грузією, Білоруссю, Канадою, Сполученими Штатами Америки, Німеччиною, Хорватією, Шрі-Ланкою, Маврикієм, з іншими країнами, де вже знають нашу продукцію, і ми намагаємося розширити експортний потенціал, адже рівень наших технологій відповідає кращим світовим зразкам.

Знаючи, що після вступу на європейський ринок будуть жорсткі вимоги до якості продукції, ми завчасно запровадили систему ISO (The International Organization for Standardization), а потім і систему НАССР (Hazard Analysis and Critical Control Points), що дозволяє нашій продукції повністю відповідати тим критеріям якості, які наразі прийнято у світі.

Якою, на Вашу думку, має бути структура сільського господарства в Україні, щоб розвиток галузі відбувався найефективніше?

– Сьогодні умови господарювання в агрохолдингу, приватному сільськогосподарському підприємстві й у фермерському господарстві різні. Усе-таки агрохолдинги мають більший доступ до фінансових ресурсів. Їм легше сьогодні знайти інвестиції. Але, на моє переконання, агрохолдинги мають активніше брати участь у розвитку сіл. При цьому потрібно зберегти умови для розвитку й для інших сільськогосподарських підприємств.

Головне, щоб те чи інше агропідприємство найефективніше могло використовувати ресурс землі, який має. А для цього потрібно, щоб держава більше впливала на те, що має сіятися, де і в якій кількості, як це робиться у Швейцарії. Там фермер просто не зможе збанкрутувати — цього не допустить держава. Село має бути ефективним. Тільки тоді воно виживе, тільки тоді в ньому залишатиметься молодь.

Але принагідно хочеться сказати, що, на жаль, інтереси агросектора у вищих ешелонах влади наразі ніхто не лобіює.

Що наразі найбільше заважає в роботі?

У нас є чимало проблем. Вони пов’язані як із зовнішніми, так і внутрішніми факторами, законодавством. Наша зернопереробна галузь, мабуть, найбільш забюрократизована в Україні. Свого часу держава ввела обмеження рентабельності за всіма напрямами діяльності, також ціни на нашу продукцію підлягають декларуванню. Звернення до уряду поки що позитивних результатів не дали.

Я вважаю, що ми маємо звернути серйозну увагу на продовольчу безпеку держави і не годувати людей абичим, більше уваги приділяти екопродуктам, як це робиться в Європі.

Прикро, але сьогодні склалася така ситуація, що маємо незахищений ринок. Коливання ціни на сільськогосподарську продукцію не дають можливості брати кредити в банках і вкладати в галузь, тому що ми не знаємо, що буде завтра-післязавтра. Україна відкрила двері для Європи, але Європа не відкрила двері навзаєм. Українська продукція — під квотами, які занадто малі для України. Наша держава може впевнено крокувати в Європу з набагато кращими результатами як у зерновій, так і тваринницькій галузі.

Держава має бути зацікавленою у валютних надходженнях і робити преференції для того, щоб українські товари, продукти харчування продавалися та були конкурентоспроможними на зовнішніх ринках. Мені як керівникові прикро говорити, що ми втратили кавказький ринок борошна лише з однієї простої причини — маємо неконкурентоспроможну порівняно з іншими країнами логістику, і в підсумку наша продукція за ціною програє.

Здавалось би, за таких обставин має бути перенасичений українською сільськогосподарською продукцією внутрішній ринок і ціни, зокрема, на хліб, борошно мали б знижуватися. Утім, спостерігаємо протилежну картину…

Нас часто звинувачують у тому, що ми основні винуватці того, що маємо нестабільні ціни на ринку продовольчих товарів. Це далеко не так. Уся біда в тому, що в структурі собівартості нашої продукції 86 — 90% — це вартість сировини. На жаль, впливати на ціну сировини ми не можемо. Так склалося, що вся сировина зараз прив’язана до курсу долара. Вважаю, що це неправильно. Має бути цивілізований ринок — внутрішній і зовнішній. І держава повинна його регулювати. Має бути структура, яка в періоди цінових катаклізмів виступала б активним гравцем ринку, для того щоб, коли потрібно, демпінгувати й не допускати надмірного зростання цін. Таким мав би бути Аграрний фонд України. На жаль, сьогодні він перетворився на комерційну структуру.

Ми прекрасно розуміємо, що працюємо для того, щоб наші люди були нагодовані. Але ми повинні зрозуміти, що не потрібно з хліба робити політику. Хліб має коштувати стільки, скільки він обходиться хліборобові, переробному підприємству та пекарю. Для бідних людей слід продумати систему, щоб вони мали дотацію на хліб.

Сьогодні змінюються пріоритети споживання хліба. Тієї кількості, яку споживали 5 — 10 років тому, немає. Зокрема, Київська область споживала близько 2,5 тис. т борошна, яке йшло на випічку хліба. Зараз ця кількість зменшилася фактично на 70%.

Наразі потрібно вчитись у Європи — там відмовляються від традиційних сортів хліба. Там дедалі більше виробляють хліб із сумішей, корисних для людей. До речі, ми нещодавно провели щодо цього переговори з фінськими компаніями Leipurin і Fazer та хочемо розглянути як один з елементів нашої співпраці виготовлення таких сумішей на нашому підприємстві.

Як складаються в підприємства відносини з фіскальними органами, адже останнім часом сталося багато змін у законодавстві?

КП «Білоцерківхлібопродукт» є одним з основних платників податків, як у Білій Церкві, так і в районі, тому що бізнес перебуває на території міста та району. Ми податки сплачуємо вчасно.

Хочу підкреслити, що за останні роки значно поліпшилася культура взаємовідносин між податківцями і виробниками. Сьогодні немає перевірок, процес проходить коректно. Мені хотілося б відзначити плідну співпрацю Громадської ради при ГУ ДФС у Київській області з представниками апарату ГУ ДФС. З усіх питань ми знаходимо порозуміння.

Звичайно, є проблеми. Зокрема, скоро постануть проблеми, пов’язані з реформою місцевого самоврядування, адже незабаром будуть зовсім інші критерії до формування бюджету. І сьогодні вже потрібно готувати до цього суспільство.

Я вважаю, що сьогодні потрібно змінювати підхід до податку на прибуток. Наразі кожен керівник міста, району мають бути зацікавленими в тому, щоб підприємства, що працюють на його території, були ефективними. Тобто керівники мають сприяти прибутковості підприємств. Не секрет, що багато підприємств показують збитки, мінімальну заробітну плату і платять зарплату «в конвертах». З цим треба боротися. Якщо ми хочемо жити в цивілізованій країні — треба платити податки.

Я переконаний, якщо в нас буде стабільне середнє навантаження на кожного, хто працює, проблем з місцевими бюджетами не буде. Податки мають бути економічно обґрунтованими, і їх мають платити всі. Держава має створити умови, щоб ми заробляли, а ми маємо платити податки, щоб держава регулярно отримувала кошти й могла розвиватися.

За минулий рік у нас на підприємстві на 400 тис. гривень збільшено прибутковий податок з громадян. Зниження ЄСВ до 22% дало нам змогу підвищити заробітну плату на 10%, що, у свою чергу, дало можливість збільшити надходження до місцевих бюджетів. Ми підняли заробітну плату, проіндексували її на інфляцію і таким чином збільшили надходження до місцевого бюджету саме з цього податку. У нас виникає запитання: чому інші, хто живе небідно, платять заробітну плату по мінімуму, основне видають «у конверті» і при цьому відчувають себе комфортно? Вони ж так само користуються соціальними благами, як і ми. До того ж прийде час, і людям доведеться йти на пенсію, і вони потім питатимуть: чому моя пенсія в п’ять разів нижча, ніж у сусіда? А тому що нелегально отримував зарплату. Все-таки багато чого залежить від кожного конкретного керівника, від його громадянської позиції, розуміння ситуації у своїй державі та світі.

Що скажете про спеціальний режим оподаткування сільського господарства. Чи потрібен він і якщо так, то в якому вигляді?

Спецрежим заформалізований. Я повністю підтримую, що тут поспішати не потрібно. Для початку варто з’ясувати, що це за сільгоспвиробники. Часто багато бізнесових структур, прикриваючись аграрною вивіскою, мають зовсім інший бізнес.

Хочеться також, щоб дозволи, які передбачають діяльність підприємства в умовах спецрежиму, надавалися оперативніше. Я знаю фермерські господарства, які більше року отримували такий дозвіл. На початку робіт дуже важливо мати преференції, а так виходить навпаки: перший рік підприємство платило за повною програмою, закінчило зі збитками, а потім на другий рік банк буде довго думати — надавати кредит чи ні. Переконаний, має бути державний контроль за всіма цими процесами.

До речі, про кредити для аграрників. Чи вигідні вони і чи легко їх узяти?

Не секрет, що багато українських банків, які були засновані під конкретні особистості чи підприємства, останнім часом «посипалися». Кредити сільгоспвиробнику наразі взяти складніше. Ми вирішили переходити на європейську систему банківського обслуговування. КП «Білоцерків­хлібопродукт» працювало з багатьма банками. Сьогодні зупинилися на співпраці з «Прокредитбанком». Ми повністю перейшли на зарплатну систему за картками, як прийнято. Я вважаю такий крок правильним. Навіщо працювати з готівкою і друкувати зайві гроші? Гроші мають бути постійно в обігу. Лише тоді вони працюють. Сьогодні відсоткові ставки доволі високі. Мінімальна — 22%. Якщо береться довгостроковий кредит — можна поторгуватися.

Слід пам’ятати, що аграрна сфера не може працювати без кредитів. Це передбачає сезонний характер роботи, особливо в зернопереробній галузі. Коли підприємство купує зерно — треба брати кредити.

ДОСЬЄ

КП «Білоцерківхлібопродукт» має понад100-річну історію. Найбільше підприємство заявило про себе в 70-х роках минулого століття, коли уряд прийняв рішення побудувати на його базі млин потужністю 500 тонн, який першим у тодішньому СРСР був оснащений комплектним обладнанням, відтвореним за ліцензією світового лідера борошномельного машинобудування – швейцарського концерну Buhler.
У часи незалежної України один із потужних проектів колективу підприємства – будівництво комбікормового цеху (діє з 2005 року) з унікальним обладнанням за технологією голландської фірми Van Aarzen.
КП «Білоцерківхлібопродукт» здійснює заготівельну діяльність, є засновником двох агрофірм. Загальна площа оброблюваної землі – понад 5 тис. га. Підприємство також має потужності для зберігання, сушіння, відвантаження на порти, на інші підприємства галузі таких культур, як пшениця, ячмінь, кукурудза, соняшник, соя, гречка.
Наразі колектив підприємства працює над спільним проектом з корпорацією «Сварог Вест Груп» (яка обробляє понад 80 тис. га землі). Це – переробка зерна спельти, культури з лікувальними можливостями. Планується до випуску крупа та борошно зі спельти, яке використовуватиметься в хлібопекарській галузі.
Іван Петрович Шилов народився 14 червня 1956 року. Закінчив Одеський технологічний інститут холодильної промисловості. У 1984 році призначений на посаду заступника директора, а 1985 року став директором Білоцерківського комбінату хлібопродуктів. У 1994 році загальними зборами власників колективного підприємства «Білоцерківхлібопродукт» обраний головою правління. Заслужений працівник сільського господарства України, кавалер ордена «За заслуги» II і III ст. За особистий внесок в оздоровлення економіки України нагороджений Міжнародною нагородою «Золотий Меркурій».

 

Спілкувався Сергій СОБУЦЬКИЙ

Заказажите доставку онлайн, заполнив форму, или по телефону (044) 223-24-06