Интервью

Як бореться за ринок «Турбоатом»

08.07.2016 / 19:22

Незважаючи на спад в економіці, підприємство збільшило чистий прибуток майже у 2,5 раза

ПАТ «Турбоатом» — одне з небагатьох українських підприємств, яке за останні роки зберегло наявні ринки збуту і вийшло на нові. Крім того, з 2007 року воно провело докорінну модернізацію виробництва. Як і за рахунок чого це вдалося, журналу «Вісник. Рейтинг» розповіли генеральний директор ПАТ «Турбоатом» Віктор Суботін та перший заступник генерального директора Олексій Черкаський.

Усім відомо, що в економіці ми маємо не зовсім веселу ситуацію, а вам вдалося минулого року збільшити чистий прибуток практично у 2,5 раза. Як ви цього досягли?

Віктор Суботін: Починаючи з 2007 року — часу, коли наша команда прийшла на підприємство, — було проведено докорінну модернізацію виробництва. Ми інвестували $70 млн у нове обладнання для всіх виробничих технологічних переділів. Завдяки новому обладнанню ми можемо виробляти продукцію, що відповідає найсучаснішим вимогам наших замовників, і конкурувати на міжнародних ринках.

Нам вдалося зберегти і навіть розвинути ринки збуту. Безперечно, до 70 — 80% традиційно йде до країн СНД: Російської Федерації, Казахстану, Таджикистану та інших країн колишнього Союзу. Другий напрямок — це європейські країни: Фінляндія, Болгарія, Угорщина. Свого часу туди було поставлено атомні блоки нашого виробництва, зараз ми їх обслуговуємо та модернізуємо. Крім того, активно працюємо на ринках далекого зарубіжжя. Це Азіатський регіон — Індія, Китай, В’єтнам; Латинська Америка — Мексика, Аргентина. Тобто всі ці ринки, які завод сформував за понад ніж 80-річну історію, ми утримуємо.

А як вдалося утримати російський ринок?

В. С.: Так склалося, що на основних атомних станціях Російської Федерації стоять наші турбіни. Ми дуже тісно працюємо з енергетиками, атомниками Росії, чітко розуміємо їхні потреби, на упередження робимо технічні пропозиції з обслуговування й модернізації цих блоків. На російському ринку діє політика імпортозаміщення, і ми маємо конкурента — російський концерн «Силові машини».

Були новини щодо договорів про співпрацю «Турбоатома» з компанією Westinghouse…

В. С.: Так. Крім сталих ринків збуту ми, звичайно, працюємо над розширенням замовлень. Зокрема, в останні два роки ми активно співпрацюємо з двома американськими компаніями. Перша — це Holtec International — компанія, яка поставляє по всьому світу сховища для відпрацьованого ядерного палива. Вона підписала контракт з НАК «Енергоатом» на будівництво централізованого сховища відпрацьованого палива в Україні. Спільно з НАК «Енергоатом» вони проводили тендер щодо можливого постачальника обладнання серед українських підприємств, обрали «Турбоатом». Ми підписали з ними тристоронній протокол про співпрацю, у рамках якої презентували наші технічні можливості. Вони провели аудит та підтвердили наші можливості щодо проекту будівництва Сухого сховища відпрацьованого ядерного палива (ССВЯП). Загальний обсяг контракту з компанією Holtec у частині ССВЯП — понад $60 млн.

Друга американська компанія, з якою ми та НАК «Енергоатом» підписали тристоронню угоду, — це Westinghouse — компанія, яка поставляє ядерне паливо на атомні станції. Згідно з угодою «Турбоатом» бере на себе вивчення можливості забезпечення додаткової потужності на діючих атомних блоках. Тобто ми готові модернізувати турбіни як власного виробництва, так і російські, до 110% номінальної потужності. Відповідно, з’являється можливість вироблення підвищеної потужності на цьому паливі. Ми беремо свої турбіни, підключаємо наш харківський «Електроважмаш», який виробляє генератори. Таким чином, Westinghouse та Holtec реально забезпечують підприємства України додатковими замовленнями.

А який із ринків ви вважаєте найбільш перспективним для «Турбоатома»?

В. С.: Для «Турбоатом», як і для будь-якого іншого виробника, головне — це зберегти діючі ринки. І, звичайно, шукати нові. За ринок треба боротися. Найголовніший важіль у цій боротьбі — це інженерна розробка.

Я вважаю основним успіхом «Турбоатома» те, що ми зберегли свої конструкторські бюро. Ми маємо два бюро. Одне для атомних і теплових, друге — для гідростанцій. Конструктори в нас реально продають турбіни. Саме конструктор спілкується зі станцією, чітко розуміє потреби енергетиків, бачить перспективу розвитку енергетики як у країні, так і на конкретному об’єкті. Саме це забезпечує нам тісний взаємозв’язок із замовником.

Чи відчуло ваше підприємство якусь зміну правил гри за останній час у нашій країні? Наприклад податкове законодавство?

Олексій Черкаський: Повністю зник тиск на великий бізнес. Як підприємство, що працює правильно та прибутково, ми маємо повне порозуміння з представниками нашої податкової в роботі з великими платкиками, особисто зустрічається з великим бізнесом Роман Насіров.

В. С.: Професійно, чітко, зауважень немає. Можливо, ми в особливій ситуації перебуваємо через те, що маємо великі обсяги експорту, і тому в нас велике відшкодування ПДВ, але ми працюємо прибутково. Тому відшкодування ПДВ за нашого обсягу податку на прибуток — завжди балансує, податкова не має з нами проблем. Відповідно, і ми не маємо проблем з податковою щодо відшкодування. Професійний чіткий рівень роботи ДФС — про це хочу сказати.

О. Ч.: Усе прозоро, жодних затримок у нас немає. Зараз працюємо тільки з камеральними перевірками, тобто ніяких позапланових, планових перевірок, що створюють незручності колективу, у нас немає. Ми дуже давно обслуговуємося в Офісі великих платників податків. Жодних нарікань не маємо, не мали і, сподіваюся, не матимемо. З ДФС все гаразд.

Хотілося б дізнатися: можливо, у вас є якісь погляди, цікаве ноу-хау, підхід до ситуації. Що цій економіці потрібно? Економіці регіону?

В. С.: Внутрішній ринок. Країна має розвивати внутрішній ринок. Будь-яке промислове підприємство, виробляючи продукцію, повинно мати змогу продати її на внутрішньому ринку. На жаль, за останні два роки зупинився механізм фінансування програм енергетичного переозброєння в країні. Потрібен новий механізм стимулювання енергетиків щодо модернізації діючих енергоблоків, бо це пряме замовлення для нас, виробників. Ми на цю тему спілкувалися з новим міністром енергетики та вугільної промисловості України Ігорем Насаликом. Якщо не буде внутрішнього ринку, то жодним експортом ми не забезпечимо виробничі потужності найбільших енергетичних підприємств: «Турбоатома», «Електроважмашу».

Хто має забезпечити внутрішній ринок?

В. С.: Це, звичайно, повноваження для Міністерства економічного розвитку і торгівлі України. Воно встановлює внутрішню економічну політику.

Які стимули воно могло б використовувати?

В. С.: Регуляторні. Для кожної галузі регуляторна політика має свої специфічні можливості. Для нас як для енергомашинобудівників — це надбавка до тарифу за електроенергію.

О. Ч.: Зараз, коли потужності на електростанціях зношено до 90%, не залишилося складових для фінансування відновлення цих потужностей. З тарифу прибрали надбавку, залишили «чистий тариф», аби вистачило лише на заробітну платню та податки. Енергетики призупинили фінансування робіт з реновації потужностей, бо не мають на це ресурсів.

В. С.: Відповідно в нас по двох станціях є аванси, які вони з цієї інвестнадбавки нам сплатили. Але грошей на те, щоб викупити турбіну, у них немає, тому що надбавку прибрали. Той механізм, який було скасовано, якось має бути сформований. І це — питання для уряду.

А скажіть, будь ласка, ви стверджуєте, що не використовуєте кредитні кошти…

В. С.: У нас просто немає кредитів, працюємо повністю на власних обігових коштах.

Розвиток, модернізація, усе, що відбувається, — за власні кошти?

В. С.: Так, із власних обігових коштів.

Держава не заважає виділяти гроші?

В. С.: Ні, проте є інша проблема. Держава отримує від нас дивіденди як власник 75% акцій. Уряд ухвалив рішення, що цього року всі державні підприємства повинні відрахувати на дивіденди 75% чистого прибутку. Минулого року було 50%. І з нашого прибутку 1,6 млрд гривень 75% іде на дивіденди. Тобто нам доведеться відрахувати 1,2 млрд гривень на дивіденди.

О. Ч.: Це приблизно 40% усього держбюджету за дивідендами державних підприємств.

В. С.: Це для нашого підприємства буде досить важким випробуванням. І оскільки ми працюємо на власних обігових коштах, як я вже сказав, без кредитів, то ми просто можемо зупинитися.

Є така ймовірність?

О. Ч.: Ми отримуємо від замовника аванс 20% і до поставки машини грошей ми не одержуємо. Тобто виходить, що всю собівартість ми маємо покривати власними коштами.

В. С.: Ми офіційно звернулися до Степана Кубіва, першого віце-прем’єра — міністра економіки, аби для «Турбоатом» цей відсоток зменшили з 75 до 50%. Як виявилося, весь плановий дохід за дивідендами в країні становить 2 млрд гривень. Так от, понад 900 млн гривень з них має забезпечити «Турбоатом». А державних підприємств — більше тисячі. Таке навантаження може спричинити для акціонерного товариства невідворотні наслідки. Ми це відкрито намагаємося пояснити і довести, але, на жаль, поки ще в процесі.

А що відбуватиметься із замовленнями, аванси за які надійшли (понад 20%)?

В. С.: На складі.

Тобто вони будуть виконані…

В. С.: Так, проте термін поставки не визначено. Ми закупили матеріали за власні кошти, закінчили виробництво, і сьогодні продукція перебуває на складі. Але це до питання реалізації наступного року, відповідно, і майбутніх податкових відрахувань, дивідендів. Усе взаємопов’язано. Звичайно, показники минулого року є унікальними за рентабельністю. Цього року ситуація дещо складніша.

Чи пов’язані ці показники з курсовою різницею?

В. С.: У тому числі там є курсова різниця, безумовно. Усі ж брали кредити валютні, тому зараз — у збитку, а ми —в прибутку.

Всередині країни у вас конкурентів немає?

В. С.: Конкуренти приходять з-за кордону. Зараз у нас тендер на гроші ЄБРР для поставки семи гідротурбін, генераторів для «Укргідроенерго». Стартова ціна була 50 млн євро. Ми брали участь разом із «Важмашем», виробником генераторів. У тендері брали участь німецька компанія Andritz Hidro та китайська Power China-Nari Joirnt Venture. Ми боролися на абсолютно ринкових умовах, і визначав переможця «Укргідроенерго» з офіцером з ЄБРР. Ми виграли за співвідношенням ціни та якості. Якби ми не надали конкурентну пропозицію, то програли б у власній країні, на власному ринку.

А чи можлива в цій країні ринкова економіка в принципі?

В. С.: Можлива, вона має бути. У нашій країні все можливо.

У мене таке враження, що більше за все ця економіка була схожа на ринкову напередодні фінансової кризи. Незважаючи на те що багато хто розвивався на позикові кошти, однак якісь ринкові відносини існували…

В. С.: Тоді були великі фінансові ресурси. Усе було відносно просто, тому що був профіцит ресурсів в економіці країни та на підприємствах. А в умовах дефіциту, певна річ, стало все набагато складніше.

Зрозуміло, але, здавалося б, має бути конкуренція, яка залишить найсильніших…

В. С.: Так ми її маємо. З іноземними компаніями, які мають намір працювати на українському ринку.

ДОСЬЄ

ПАТ «Турбоатом» належить до найбільших підприємств світу з проектування та виробництва:

  • парових турбін для: теплових електростанцій (ТЕС); теплоелектроцентралей (ТЕЦ); атомних електростанцій (АЕС);
  • гідравлічних турбін для: гідроелектростанцій (ГЕС); гідроакумулюючих електростанцій (ГАЕС);
  • гідравлічних затворів для ГЕС, ГАЕС і насос­них станцій;
  • іншого енергетичного обладнання.

Виробничі можливості дають змогу випускати на рік парові та гідравлічні турбіни загальною розрахунковою потужністю відповідно 8 млн КВт і 2 млн КВт. Виробництво турбін здійснюється за замкнутим циклом: від проектно-конструкторських і науково-дослідних робіт до виготовлення, складання, випробування турбін і відвантаження.
Суботін Віктор Георгійович народився 28 травня 1959 року в Харкові. Закінчив Харківський автомобільно-дорожній інститут (1982 рік); Харківський державний університет (1995 рік). Кандидат економічних наук, лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки.
Трудову діяльність розпочав 1977 року водієм харківського виробничого об'єднання «Вторчермет». У 1983 — 1984 роках працював старшим майстром, заступником начальника цеху моторобудівного заводу. З 1984 по 1988 рік — перший секретар Московського райкому комсомолу міста Харкова, 1988 — 1990 роки — перший секретар Харківського міського комітету комсомолу. 1992 — 2006 роки — заступник директора філії, директор філії, голова правління харківського комерційного банку ПАТ «Мегабанк». З 2006 року — голова наглядової ради ПАТ «Мегабанк». З квітня 2007 року дотепер — генеральний директор ПАТ «Турбоатом».
Черкаський Олексій Юрійович народився 10 грудня 1973 року в Харкові. У 1996 році закінчив Харківський авіаційний інститут, у 2000 році закінчив Харківський державний економічний університет.
1996 — 1999 роки — інженер-конструктор, системний аналітик ВАТ «Автрамат». 1999 — 2001 — начальник фінансового відділу ТОВ Холдингова компанія «Аканті». 2001 — 2007 — заступник директора з економіки та фінансів, директор з економіки та фінансів ВАТ «Автрамат». 2007 — 2010 — заступник генерального директора з економіки та фінансів «Турбоатома». З 30.03.2010 р. — перший заступник генерального директора цього акціонерного товариства.

 

Спілкувався Олександр БЕРДИНСЬКИХ

Заказажите доставку онлайн, заполнив форму, или по телефону (044) 223-24-06