Интервью

Генеральний директор ПАТ «Запоріжсталь» Ростислав Шурма: «Ми залишилися конкурентоспроможними практично на всіх ринках»

12.09.2016 / 14:52

Металургія в Україні була і є експорто­орієнтованою галуззю, більша частка продукції якої постачається в різні країни світу. Як змінити зовнішню орієнтацію на внутрішню, в тому числі за допомогою митного регулювання, про будні і перспективи розвитку металургії розповів ­Генеральний директор ПАТ «Запоріжсталь» ­Ростислав Шурма.

Ваше підприємство, незважаючи на різке зниження попиту, за результатами минулого року змогло зберегти обсяги виробництва і всі відповідні соціальні стандарти. За рахунок чого?

Ми системно протягом п’яти років працювали над підвищенням якості і зниженням собівартості нашої продукції. Безумовно, також досить багато інвестували в ефективність виробництва. Тому навіть в кризу 2014 — 2016 рр. ми залишилися конкурентоспроможними практично на всіх ринках, куди продаємо — ​від Європи, Північної Африки, до Азії — ​всюди змогли зберегти свої позиції.

А результати свідчать самі за себе: обсяги виробництва зберігаємо, зарплату підвищуємо, суму сплачених податків щороку збільшуємо.

Чи здійснюється модернізація обладнання задля впровадження більш сучасних технологій в доменному виробництві?

Не лише в доменному: ми дуже активно інвестуємо в наш комбінат протягом останніх чотирьох-п’яти років. Загальна сума інвестицій — ​понад 5 млрд грн. За цей період ми реалізували цілий блок великих знакових проектів: будівництво нових газоочисних установок на аглофабриці, реконструкція доменної печі № 4, нової травильної лінії, комплексу переробки шлаків.

Усі ці проекти мають два основні спрямування: перше — ​це екологія (близько 70  % всіх проектів мають суттєву екологічну складову) і друге — ​як я вже сказав, підвищення ефективності виробництва та покращення якості продукції.

Зараз ми розпочали реалізацію ще одного дуже масштабного проекту — ​це реконструкція доменної печі № 3, яка буде найефективнішою та найновішою в Україні. Такі проекти зазвичай реалізуються впродовж півтора року, ми ж плануємо зібрати доменну піч за п’ять місяців. Вартість проекту — ​1,5 млрд грн. І я з певністю можу сказати, що «Запоріжсталь» — ​підприємство № 1 в Україні за обсягами інвестицій за останні роки.

Через війну на сході України для вас перекрито багато сформованих роками маршрутів. Як це вплинуло на обсяги, терміни і вартість вашої продукції?

Справді, від самого початку військового конфлікту на сході ми відчули масу проблем і з поставками сировини — ​вапняку, коксу, вугілля, і пов’язаних із втратою багатьох наших клієнтів, адже Донецька та Луганська області традиційно споживали близько 30 % металопродукції в Україні. Сьогодні ми змушені цю сировину замінювати імпортною, набагато дорожчою, що суттєво впливає на конкурентоспроможність підприємства і, безумовно, негативно впливає на платіжний баланс країни.

У 2012 році ви відновили співпрацю із Запорізьким річковим портом. Як сьогодні організовано логістичні потоки через порт?

Сьогодні обсяг перевезень через річковий порт у декілька разів перевищує максимум, досягнутий ще радянською системою. Ми перевозимо в рік в еквіваленті 700 тис. т металопродукції, а загалом з початку співпраці вже понад 2 млн т. Що це дає? По-перше, це зниження витрат на перевезення: ефект в різні часи від 2 — 3 до 10 доларів на тонну продукції. По-друге, це вигідно для клієнта, адже значно скорочуються строки поставки нашої продукції. Якщо порівняти з Туреччиною з традиційним шляхом поставки, то це мінус 15 — 20 днів. По-третє, це робочі місця і податки в нашому рідному Запоріжжі через навантаження для порту. По-четверте, в усіх на слуху, що в Україні є проблема із залізничними вагонами. Перевалюючи продукцію в річковому порту замість того, щоб везти залізницею до моря, а потім, знову ж таки, транспортувати водою, ми знизили потребу приблизно в тисячі вагонах.

Наскільки сильно постраждало підприємство від ембарго з Росією?

Я вважаю, що будь-які торговельні обмеження — ​не важливо, між якими країнами, — ​це погано для економіки, тому що внаслідок обмеження виробники змушені скорочувати обсяги виробництва. З іншого боку — ​значно погіршується конкурентне середовище на ринку країни-імпортера.

Росія для нас ніколи не була ключовим ринком, оскільки «Запоріжсталь» продає там не більше 10 — 12 % обсягів свого виробництва. Але введене мито лягає додатковим тягарем на плечі України. Склалася несправедлива ситуація, коли ми, експортуючи наш металопрокат до Росії, змушені сплачувати 5-відсоткове мито, водночас російські металургійні комбінати можуть поставляти в Україну свій метал без мита. І я чомусь не бачу суттєвих кроків з боку уряду, щоб якось змінити цю ситуацію, хоча вона, очевидно, диспаритетна.

Чи бачите перспективи розвитку внутрішнього ринку та експортного потенціалу української металопродукції в умовах економічної та політичної нестабільності?

Для будь-якої металургійної компанії внутрішній ринок — ​це завжди домашній ринок, це завжди пріоритет номер один. І Україна є винятком, тому що ми експортуємо близько 70 % обсягів нашого виробництва. Немає жодної іншої національної металургії, яка б експортувала більш ніж 30 — 40 %.

Основний напрям споживання металопрокату — ​будівництво. Якщо воно розпочнеться, це буде дуже хорошим мультиплікатором і поштовхом для всієї економіки — ​не тільки для металургійної галузі. Це хороший каталізатор, який свого часу вивів з кризи Сполучені Штати, Західну Європу після війни, який, за великим рахунком, став основою економічної моделі Китаю. І ми дуже сподіваємося, що все-таки цей момент найближчим часом настане в Україні.

Якими мають бути кроки держави щодо перешкоджання вивезенню металобрухту з країни?

Мені здається, лише країна, яка веде нерозумну економічну політику, буде стимулювати або відкрито дозволяти вивозити первинні види сировини — ​металобрухт, чорнозем, ліс-кругляк. В Україні суттєвий дефіцит металобрухту. Тому сподіваюсь, що законопроект № 3868, який ми ініціювали, запрацює і буде запроваджено мито у розмірі 30 євро на експорт металобрухту. А загалом я вважаю, що Україні на даному етапі, та, мабуть, і в найближчі 5 — 10 років потрібно вести цілеспрямовану політику стримування вивезення металобрухту з країни, та спрямовувати його на виготовлення товарів з більшою доданою вартістю — ​продуктів глибокої переробки.

Що треба зробити вам як керівнику підприємства, а також керівництву держави, щоб європейський інвестор вкладав гроші в українські підприємства?

Що кажуть нам кредитори, фінансові установи, західні інвестори? — ​«Ми готові інвестувати в «Запоріжсталь», ми готові кредитувати «Запоріжсталь». Але ми не готові йти в Україну». Тобто, по суті, в очах західного інвестора рейтинг «Запоріжсталі» вищий, ніж кредитний рейтинг України.

Що потрібно від керівництва держави? Мені здається, є одна мета в цьому плані — ​створити інвестиційний клімат. Тільки-но буде інвестиційний клімат, а він може з’явитися шляхом проведення справжніх реформ, буде великий потік інвестицій в Україну.

Які стратегії розвитку маєте, враховуючи те, що з початку 2016 р. діє Угода про Зону вільної торгівлі між Україною та ЄС?

Європа для нас є одним із ключових ринків. Я б сказав так: після внутрішнього ринку це наступний пріоритет. Ще до зміни зовнішньополітичного курсу України ми активно працювали над тим, щоб переорієнтувати свої продажі саме на європейський ринок. В результаті за останні чотири роки наші продажі в Європі зросли більш ніж удвічі. Понад 30 % продукції «Запоріжсталь» продає саме на цьому ринку. Європейський ринок непростий — ​він розвинутий, і в кожного клієнта є доволі високі стандарти і побажання щодо якості продукції та сервісу. Тому всім українським компаніям потрібно перебудуватись не лише технологічно, а й ментально — ​щоб запропонувати європейському споживачу продукт і сервіс, які відповідають загальноприйнятим стандартам.

Які передові практики впроваджуються для поліп­шення екологічної ситуації в місті?

Що потрібно розуміти? Запоріжжя — ​це місто з надзвичайно великим техногенним і, відповідно, екологічним навантаженням. Радянською системою саме так було запроектовано це місце, і ситуація може змінитися тільки шляхом системної роботи і масштабних інвестицій в екологію. Свою частку роботи ми виконуємо сумлінно. Для того щоб покращити екологічну ситуацію, за останні чотири роки було реалізовано десятки проектів. Цього року ми закінчуємо комплексний проект по аглофабриці — ​вводимо в експлуатацію заключну шосту газоочистку. Вважаю, це кардинально змінить стан справ з викидами в повітря нашим підприємством.

Але чого б хотілося? Щоб так, як ми інвестуємо мільярди гривень в екологію, інвестували й інші підприємства. Адже «Запоріжсталь» — ​далеко не єдиний забруднювач у нашому місті. Тому головне — ​щоб ми були не одні. Тоді ситуація зміниться.

Як реалізується проект щодо обміну вторинними газами, завпроваджений спільно із «Запоріжкоксом»?

Успішно. Ми економимо практично 3,5 млн м3 природного газу щомісяця завдяки тому, що почали утилізацію вторинних газів і заміщення ними природного газу. І це лише один з багатьох сотень проектів, які було реалізовано на нашому комбінаті в рамках програми енергозбереження. Достатньо подивитися на цифри: якщо ще в 2007 — 2008 рр. комбінат щомісяця споживав 60 — 70 млн м3 газу, то серпень ми закінчили з 10 млн м3. Різниця відчутна — ​в сім разів скорочення.

Чи бере участь ваша компанія в якихось соціальних проектах?

Обов’язково. Ми є містоутворюючим і соціально відповідальним підприємством, тому кожного року реалізуємо чимало проектів за напрямами спорту, інфраструктури, благоустрою, охорони здоров’я, підтримки дітей і спрямовуємо на ці цілі понад 20 млн грн. З яскравих проектів — ​програма, яку ми запровадили ще чотири роки тому, під назвою «Ми — ​це місто». Комбінат оголошує конкурс на найкращі проекти в місті, а до складу конкурсної комісії входять найбільш авторитетні люди Запоріжжя. За підсумками цього року ми отримали понад 200 таких заявок і в результаті було відібрано 38 справді хороших проектів, які отримали фінансування до 100 тис. грн кожен, тобто більш ніж 2,5 млн грн витрачено лише на один такий комплекс проектів. Це і дитячі майданчики, і проведення різних фестивалів, і зведення арт-об’єктів, і допомога дитячим будинкам — ​проекти, які підтримали більшість запоріжців.

ДОСЬЄ

«Запоріжсталь» — ​одне з найбільших підприємств чорної металургії України і провідний виробник високоякісної металопродукції, яке прагне до високих стандартів роботи з усіх напрямів своєї діяльності. Проектні потужності комбінату дають змогу виробляти близько 6,3 млн т агломерату, 4,2 млн т чавуну, 4,07 млн т сталі, близько 3,7 млн т гарячого прокату і 1,2 млн т холодного прокату.
У 2015 р. ПАТ «Запоріжсталь» збільшив виробництво чавуну на 19 %, сталі — ​на 5 %, прокату — на 3 % порівняно з 2012 р.
Комбінат здійснює поставки в основні металоспоживаючі країни. У 2015 р. відвантажено близько 3 млн 725 тис. т продукції в 51 країну світу.
Ростислав Ігорович Шурма народився 17 вересня 1983 р. у Львові. Закінчив Національний університет «Києво-Могилянська академія», Київський національний економічний університет ім. Вадима Гетьмана, Московську школу управління «Сколково» за програмою «Mini MBA». Працював фінансовим менеджером в компанії «Procter and Gamble Eastern Europe», консультантом BCG, у групі «Метінвест». Також очолював управління стратегії, працював фінансовим директором Макіївського металургійного заводу, заступником директора металургійного дивізіону «Метінвест». Був членом наглядової ради ММК ім. Ілліча, головою наглядової ради заводу «Промет» (Болгарія), членом ради директорів «Метінвест-Траметал» (Італія). Генеральний директор ПАТ «Запоріжсталь» з 30 липня 2012 р. Одружений, виховує сина та доньку.

 

розмову вела
Ольга ГЕРМАНОВА

Заказажите доставку онлайн, заполнив форму, или по телефону (044) 223-24-06