Новости

Без права на ошибку

Професія слідчого овіяна романтичним ореолом телевізійних серіалів та детективних романів — переслідування, перестрілки, заплутані злочини та віртуозні розкриття справ…

Лариса ЧередніченкоУ реальному житті робота слідчого — доволі складна і прозаїчна. Акуратність, скрупульозність у вивченні найдрібніших деталей та грамотний психологічний підхід до фігурантів справи, уміння вирізнити головне і другорядне, хапатись за соломинку, щоб розплутати клубок подій, — це далеко не повний перелік навичок, притаманних хорошому слідчому. «Це справді так, — погоджується заступник начальника слідчого відділу — начальник контрольно-методичного відділення слідчого відділу ПМ ДПА у Кіровоградській області Лариса ЧЕРЕДНІЧЕНКО, — адже слідчий не має права на помилку. За ним — людські долі».


— Ларисо Іванівно, що спонукало дівчину із цивільної сім’ї одягнути погони?

— Чесно кажучи, про них я мріяла все життя. Тим паче у юності. Однак у силу своєї вихованості й поваги до батьків не змогла заперечувати, коли вони на сімейній раді висловили бажання у майбутньому бачити мене інженером-машинобудівником. Мабуть, це логічно, що батьки намагаються спрямувати дітей на ту стежку, яку самі добре знають. Так я закінчила машинобудівний технікум і навіть встигла чотири роки попрацювати інженером-конструктором. Та життя розпорядилось інакше. Центр науково-технічної інформації, де я вивчала та впроваджувала передовий досвід машинобудівників з усього Радянського Союзу, став непотрібний. І волею долі я почала опановувати зовсім нову для себе професію інженера у воєнізованій охороні при ВДСО. Там мені запропонували вступити до Херсонського училища міліції, і я довго не вагалася. Найскладніше було про cвій вибір повідомити батькам. І найнеочікуванішою стала підтримка батька. Колись він сам мріяв про міліцейську кар’єру, і навіть вступив до Кишинівської школи міліції. Та згодом, після мого народження, мусив залишити не тільки навчальний заклад, але й мрію про професію.

— Суворі казармені будні не змінили Вашого погляду на професію?

— Навпаки. Я вступила до училища не підлітком, а 24-річною особистістю, яка знала, чого прагне. Тому роки навчання в училищі — найкращі та найцікавіші у моєму житті — із тих, що й досі озиваються приємним спогадом у душі. Нам подобалось вчитися. Ми намагались опанувати всі знання, які давали викладачі. Й досі неймовірно їм вдячна не тільки за професійні, спеціальні навички, а й за уроки людяності та порядності. Щодо казарменого життя, то воно було непростим, часом дуже важким. Але це була справжня школа військової дисципліни, високої організованості. Начищені до блиску ґудзики, кокарди та пряжки на ременях, відпрасовані штани та сорочки — курсанти нагадували кадетів чи юнкерів царської армії. Мені поталанило, у взводі виявилися мої однолітки, хлопці, які вже пройшли службу в армії, тому дисципліна та порядок для них — понад усе. До дівчат ставлення було трепетне, але не поблажливе. І фізпідготовку, і спецпідготовку ми проходили з чоловіками на рівних. Щоправда, фізичні навантаження мене не лякали. Змалечку я любила спорт. У дитячій спортивній школі займалась і баскетболом, і дзюдо, ніколи не дозволяла собі бути слабкою. І хоча нагород та вагомих результатів у дзюдо не досягла, але здобула віру у власні сили.

— Фізична підготовка та армійський вишкіл — вагомі чинники, і все ж найголовніше у Вашій роботі — бути високоосвіченим фахівцем.

— Я пишаюся тим, що стала саме слідчим. Відтак згодом отримала диплом юриста. Знаєте, за час служби в органах внутрішніх справ та податкової служби я переконалась у тому, що юристом може бути кожен, а хорошим слідчим — ні. Так само, як не кожен слідчий може мати високі моральні якості, стійку психіку, аналітичний склад мислення, бути скрупульозним у роботі, вміти імпровізувати тощо. Ця професія для тих, хто здатен вести жорстку розмову з різними категоріями підслідних. Крім того, слідчий має бути гарним психологом. Допит — це ніби поєдинок двох особистостей. Хто сильніший, мудріший, навіть хитріший, той і переможець. Слідчий має бути обізнаний у всьому — адже злочинна діяльність не має меж та визначених сфер.

Пам’ятаю, як у 2008 році м. Кіровоград сколихнула звістка про вбивство директора однієї з банківських філій. Коли співробітники УБОПу та прокуратури розпочали розслідування, то змушені були залучити до слідства і слідчих податкової міліції. Інформація, вилучена із системних блоків комп’ютера постраждалого, викривала численні злочинні схеми ухилень від сплати податків, відмивання «брудних» коштів через фіктивні фірми. Розслідування було дуже цікавим, але водночас і складним. Треба було розібратися з бухгалтерськими документами, аби довести вину учасників злочинного угруповання. Нині справу передано до суду,
а підозрювані у скоєнні низки економічних злочинів перебувають на лаві підсудних.

 — Жінка у форменому одязі викликає бурю емоцій — від повного неприйняття до захоплення. А чи жіноча це професія взагалі?

— Існує хибна думка про те, що служба в міліції — чоловіча прерогатива. Мовляв, ненормований робочий день, добові чергування, які часто переходять у звичайний робочий день, необхідність інтереси служби ставити вище сімейних — усе це чинники не жіночої професії, бо жінка має бути берегинею: створювати домашній затишок, плекати дітей. Це так. Однак не слід забувати, що на слідчій роботі велике значення мають жіноча логіка, мудрість, тонкість відчуттів, зрештою, терпіння, толерантність, уміння вислухати сповіді підслідних. І підслідний, і потерпілий, і підозрюваний мають тобі довіряти та розповісти правду про злочин і причини його скоєння.

— Судячи з усього видно, що жінка-слідчий майже не має часу на таку розкіш, як особисте життя…

— Це справді так. Можливо, тому жінкам, що носять погони, важко знайти свою половинку поза межами служби. Не кожен чоловік зрозуміє ритм міліцейського життя. Однак мені поталанило. Саме завдяки професії я знайшла свою долю. На той час він був військовослужбовцем. У міському тирі, де проходили змагання зі стрільби з табельної вогнепальної зброї, ми зустрілися поглядом під час тренування. Я — як переможець серед працівників УМВС, а Ігор — як переможець у своїй частині. З тих пір ми разом. Щоправда, не заглядаємо одне одному в очі, а дивимося в одному напрямі. Кожну вільну від служби хвилину намагаємося присвятити нашому довгоочікуваному синочку. Разом із шестирічним Павликом любимо подорожувати по рідним місцям, відпочивати на природі. Взимку із задоволенням катаємось на лижах. Намагаємося виховувати сина за біблейськими заповідями. За час служби я бачила багато зламаних дитячих доль. Хочеться вберегти свого сина від необачних та необдуманих кроків. Знаєте, найбільше, що мене вразило за період служби в органах внутрішніх справ, — це дитяча жорстокість. Злочини, скоєні дітьми, вирізняються цинізмом та злістю. Почасти навіть діяння злочинців-рецидивістів не можна порівняняти з дитячими злочинами. Значить, у такому світі вони живуть. Як слідчий, як жінка і як мама деякою мірою відчуваю у цьому й свою провину.

— Якби можна було змінити щось у своєму житті, чи змінили б Ви професію?

— Якщо попрацював слідчим, то ця професія захоплює настільки, що змінити її майже неможливо. Бо змінити — усе одно, що зрадити. Я не жалкую про власний вибір, бо чесно виконувала свої обов’язки. Мені довелося стикатися з багатьма людськими долями, і я намагалась жодної не зламати. Коли бачила, що підслідний став заручником обставин, завжди намагалась йому допомогти. Кожен може помилитися, але й кожен має використати право на виправлення. Хоча, мушу зізнатися, що вісімдесят відсотків моїх підслідних, на жаль, знову повертались на злочинну стежку: економічні і кримінальні злочини мають таку властивість, як рецидив, — повторюваність та взаємопов’язаність. Так працюю, так і живу, не забуваючи, що я — жінка. І моє покликання, серед іншого, — зробити життя красивим і щасливим.


Анжела ДЗІНЗЮРА,
прес-офіцер ДПА у Кіровоградській області