Другие налоги

Погашение налогового долга

1 січня 2015 р. у зв’язку з набранням чинності Законом № 71 стартувала податкова реформа, що охопила, зокрема, відносини держави в особі стягувача та платника податків — боржника у питаннях погашення податкового боргу.


Оприлюднення інформації про осіб, які не сплачують податки

Пунктом 7 частини першої Закону № 71 ст. 35 «Порядок сплати податків та зборів» розділу І «Загальні положення» Податкового кодексу доповнено п. 35.4, згідно з яким на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику — Державну фіскальну службу України, покладено повноваження з оприлюднення інформації, зокрема, щодо суб’єктів господарювання, які мають податковий борг.

Запровадження такого заходу спрямовано на боротьбу з несплатою податків, попередження недотримання податкового законодавства, забезпечення сплати кожним платником податків належних сум платежів, а також як профілактичний захід, спрямований на недопущення виникнення податкового боргу та якнайшвидше його погашення.

Розміщувати інформацію про боржників з податкових і митних платежів перед бюджетом передбачено на офіційному веб-порталі ДФС України www.sfs.gov.ua.

Також встановлено щомісячну періодичність розміщення інформації про боржників з податкових і митних платежів перед бюджетом.

Згідно з Законом № 71 визначено основні параметри, з яких складається зазначена інформація:

  • ідентифікатор суб’єкта господарювання, що має податковий борг;
  • ідентифікатор керівника такого суб’єкта господарювання;
  • загальна сума податкового боргу такого суб’єкта господарювання;
  • сума податкового боргу такого суб’єкта господарювання у розрізі платежів;
  • ідентифікатор територіального органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику — органу державної фіскальної служби обласного рівня;
  • ідентифікатор керівника такого територіального органу.

Також для реалізації зазначеної норми Закону № 71 на практиці передбачено затвердження форми інформації про суб’єктів господарювання, які мають податковий борг, та порядку оприлюднення такої інформації. Повноваження щодо розробки відповідного підзаконного акта покладено на центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної податкової політики,Мінфін України.

Підпунктом 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 розділу І Податкового кодексу визначено поняття податкового боргу — це сума узгодженого грошового зобов’язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов’язання.

Згідно зі ст. 55 Цивільного кодексу суб’єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов’язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов’язаннями у межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством. Виходячи з цього визначення, суб’єктами господарювання є:

  • господарські організації — юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу, державні, комунальні та інші підприємства, створені згідно з цим Кодексом, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку;
  • громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці.

Державна реєстрація юридичних осіб та фізичних осіб — підприємців проводиться шляхом внесення відповідних записів до Єдиного державного реєстру, створеного відповідно до Закону № 755, з метою забезпечення державних органів, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб та фізичних осіб — підприємців з цього Реєстру.

Пунктом 1.6 Порядку № 1846/5 передбачено, що відомості, які містяться в Єдиному державному реєстрі, є відкритими і загальнодоступними, за винятком реєстраційних номерів облікових карток платників податків, відомостей про відкриття і закриття рахунків, накладення і зняття арештів на рахунки та майно.

Таким чином, до переліку боржників входять платники податківюридичні особи та фізичні особипідприємці, які станом на перше число поточного місяця мають податковий борг у значенні, наведеному у ст. 14 Податкового кодексу.

Пунктом 10 ст. 7 Бюджетного кодексу передбачено принцип публічності та прозорості, який полягає в інформуванні громадськості з питань складання, розгляду, затвердження, виконання держбюджету та місцевих бюджетів, а також контролю за виконанням держбюджету та місцевих бюджетів.

Згідно зі ст. 16 Закону № 2657 податкова інформація — це сукупність відомостей і даних, що створені або отримані суб’єктами інформаційних відносин у процесі поточної діяльності й необхідні для реалізації покладених на контролюючі органи завдань і функцій у порядку, встановленому Податковим кодексом.

Правовий режим податкової інформації визначається Податковим кодексом та іншими законами.

Статтею 70 цього Кодексу визначено, що центральний орган виконавчої влади, який забезпечує формування і реалізує державну податкову і митну політику, формує та веде Державний реєстр фізичних осіб — платників податків (далі — Державний реєстр).

Згідно з пп. 70.15.2 п. 70.15 ст. 70 Податкового кодексу відомості з Державного реєстру є інформацією з обмеженим доступом.

Пунктом 63.12 ст. 63 цього Кодексу встановлено, що інформація, яка збирається, використовується та формується контролюючими органами у зв’язку з обліком платників податків, вноситься до інформаційних баз даних і використовується з урахуванням обмежень, передбачених для податкової інформації з обмеженим доступом.

Відповідно до пп. 17.1.9 п. 17.1 ст. 17 Податкового кодексу платник податків має право на нерозголошення контролюючим органом (посадовими особами) відомостей про такого платника без його письмової згоди та відомостей, що становлять конфіденційну інформацію, державну, комерційну чи банківську таємницю.

Також пп. 21.1.6 п. 21.1 ст. 21 зазначеного Кодексу встановлено, що посадові особи контролюючих органів зобов’язані не допускати розголошення інформації з обмеженим доступом, що одержується, використовується, зберігається під час реалізації функцій, покладених на контролюючі органи.

Згідно зі ст. 11 Закону № 2657 та ст. 14 Закону № 2297 не допускаються збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди.

Отже, надання податкової інформації є можливим за умови дотримання порядку, встановленого чинним законодавством України, яку згідно зі змінами, що відбулись у податковому законодавстві, дозволено розкривати стосовно боржників — юридичнихосіб та фізичних осіб — підприємців, які не сплачують податкові та митні платежі до бюджету.

Таким чином, законодавчо легалізована акція щодо оприлюднення інформації про порушників податкового законодавства — боржників покликана, з одного боку, зняти суспільну напругу невдоволених платників податків, які на відміну від боржників сумлінно виконують конституційний обов’язок щодо сплати податків, а з іншого боку, довести до відома суспільства перелік боржників, які навмисно уникають сплати податків.

Стягнення податкового боргу за самостійно задекларованими грошовими зобов’язаннями без рішення суду

Пунктом 118 частини першої Закону № 71 підрозділ 10 «Інші перехідні положення» розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу доповнено п. 32, яким на півроку запроваджено тимчасове положення, дія якого завершується 01.07.2015 р., що передбачає стягнення коштів за рахунок готівки, яка належить такому платнику податків, та/або коштів з рахунків такого платника у банках, за рішенням керівника контролюючого органу без звернення до суду, якщо податковий борг виник у результаті несплати грошового зобов’язання, самостійно визначеного платником податків у податковій декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у встановлені цим Кодексом строки.

Пояснюється це тим, що самостійно задекларовані податкові зобов’язання не можуть бути оскаржені виходячи з вимог податкового законодавства, згідно з яким зазначені у декларації зобов’язання вважаються узгодженими. У свою чергу, податковий борг, що виникає в результаті несплати самостійно задекларованих сум грошових зобов’язань, які не можуть бути оскарженими, підлягає лише стягненню. Отже, втрачається сенс оскарження у судових інстанціях самостійно задекларованих платником податків грошових зобов’язань, оскільки воно лише відстрочує повернення платником податків до бюджету сум податкового боргу, а також створює додаткове навантаження на судові органи влади. Тобто достатнім документом для легітимного стягнення сум податкового боргу за деклараціями є відповідне рішення керівника контролюючого органу без попереднього звернення до суду.

При цьому обов’язковою умовою є те, що такий податковий борг виник у результаті несплати самостійно задекларованих платником податків грошових зобов’язань, а сума такого боргу має перевищувати 5 млн. грн.

Також обов’язковою умовою є відсутність зобов’язання держави щодо повернення такому платнику податків помилково та/або надміру сплачених ним грошових зобов’язань.

Загальні засади повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов’язань передбачено ст. 43 Податкового кодексу, згідно з якою помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов’язання підлягають поверненню платнику відповідно до цієї статті та ст. 301 Митного кодексу, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу.

За наявності у платника податків податкового боргу не дозволяється здійснювати йому повернення помилково та/або надміру сплаченої суми грошового зобов’язання (на поточний рахунок такого платника податків в установі банку або шляхом повернення готівковими коштами за чеком у разі відсутності у платника податків рахунку в банку), а така операція може проводитися лише після повного погашення такого податкового боргу платником податків.

Також обов’язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов’язання є подання платником податків заяви про таке повернення (крім повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку з доходів фізичних осіб, які розраховуються контролюючим органом на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік шляхом проведення перерахунку за загальним річним оподатковуваним доходом платника податку) протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми.

З цією метою платник податків має ініціювати подання заяви на повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов’язань у довільній формі, в якій зазначається напрям перерахування коштів: на поточний рахунок платника податків в установі банку; на погашення грошового зобов’язання (податкового боргу) з інших платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, незалежно від виду бюджету; повернення готівковими коштами за чеком у разі відсутності у платника податків рахунку в банку.

Контролюючий орган (орган державної фіскальної служби) не пізніше ніж за п’ять робочих днів до закінчення двадцятиденного строку з дня подання платником податків заяви готує висновок про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету та подає його для виконання відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів.

На підставі отриманого висновку орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, протягом п’яти робочих днів здійснює повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов’язань платникам податків у порядку, затвердженому наказом № 882/1188.

За несвоєчасність передачі органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, для виконання висновку про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету контролюючий орган (орган державної фіскальної служби) несе відповідальність згідно із законом.

Також враховуючи положення Бюджетного кодексу, повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов’язань платникам податків здійснюється з бюджету, до якого такі кошти було зараховано.

Виконання рішення про стягнення коштів залежно від виду коштів (безготівкові або готівкові) здійснюється у такому порядку:

  • рішення про стягнення коштів з рахунків такого платника у банках є вимогою стягувача до боржника, що підлягає негайному та обов’язковому виконанню шляхом ініціювання переказу у платіжній системі за правилами відповідної платіжної системи;
  • рішення про стягнення готівкових коштів вручається такому платнику податків і є підставою для стягнення. Стягнення готівкових коштів здійснюється у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Рішення про стягнення безготівкових коштів, що знаходяться на рахунках боржника:

  • у банках — виконуються згідно з Інструкцією № 22;
  • відкритих в органах державної казначейської служби — згідно з Порядком № 845.

Рішення про стягнення готівкових коштів виконуються відповідно до Порядку стягнення готівки, яка належить платникові податків, у рахунок погашення його податкового боргу, затвердженого постановою № 1244, додатком до якого затверджено форму такого рішення. Зазначене рішення вручається безпосередньо платнику податків і є підставою для стягнення готівки в рахунок погашення податкового боргу такого платника податків.

Відповідно до глави 12 Інструкції № 22 списання коштів з рахунків клієнтів здійснюється банками на підставі оформленого і наданого стягувачем розрахункового документа встановленої форми — інкасового доручення (розпорядження). Форму такого доручення затверджено додатком 24 до цієї Інструкції.

Згідно з Указівками щодо заповнення реквізитів розрахункових документів на паперових носіях, їх реєстрів і заяви про відкриття акредитива (додаток 8 до Інструкції № 22) дата і номер рішення органу або посадової особи, уповноважених на прийняття такого рішення, про стягнення коштів з рахунків такого платника у банках має бути наведено у реквізиті 19 «Призначення платежу».

Тобто у визначених випадках рішення приймається керівником органу державної фіскальної служби і виконується відповідно до вимог чинного податкового законодавства.

Отже, після прийняття Правлінням Нацбанку України змін до Інструкції № 22 в частині списання коштів з рахунків клієнтів банків на підставі відповідного рішення керівника органу державної фіскальної служби згідно з інкасовим дорученням (розпорядженням), а також затвердженням урядом змін до постанови № 1244 щодо форми рішення керівника органу державної фіскальної служби про стягнення коштів органи державної фіскальної служби отримають змогу здійснювати погашення податкового боргу, визначеного п. 32 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу.

«Горячие линии»

Дата: 16 августа, четверг
Время проведения: с 14:00 до 16:00