Юридическая практика

Відсутність первинних документів у контрагента

Судом касаційної інстанції при розгляді справ щодо правомірності прийняття спірних податкових повідомлень-рішень про визначення суми грошового зобов’язання з ПДВ та податку на прибуток було взято до уваги, що платником податків не надано доказів виконання будівельних робіт саме контрагентами платника податків, допуску їх працівників на будівельний майданчик, узгодження із замовником будівельних робіт субпідрядниками, економічної доцільності й господарської мети укладених правочинів.

Судове рішення

Як установлено судами у справі № 826/18774/14, контролюючим органом проведено документальну планову виїзну перевірку платника податків з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2011 р. по 31.12.2013 р., за результатами якої складено акт від 06.11.2014 р.

Перевіркою встановлено порушення платником податків вимог: п. 138.1 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, пунктів 198.2, 198.3 та 198.6 ст. 198, пунктів 200.1, 200.2 ст. 200 Податкового кодексу, в результаті чого занижено суму ПДВ та податок на прибуток.

Підставою для зазначених висновків контролюючого органу стала відсутність реального виконання господарських операцій платника податків з його контрагентами.

У зв’язку з виявленими порушеннями на підставі акта перевірки контролюючим органом винесено податкове повідомлення-рішення від 21.11.2014 р., яким позивачу збільшено суму грошового зобов’язання з податку на прибуток, у тому числі за основним платежем та за штрафними (фінансовими) санкціями.

Відповідно до п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) витрати, що враховуються при обчисленні об’єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 — 138.9, підпунктами 138.10.2 — 138.10.4 п. 138.10, п. 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з п. 138.5, підпунктами 138.10.5 та 138.10.6 п. 138.10, пунктами 138.11 та 138.12 зазначеної статті, п. 140.1 ст. 140 і ст. 141 Кодексу, крім витрат, визначених у п. 138.3 ст. 138 та у ст. 139 Кодексу.

Згідно з абзацом першим п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу витрати, які враховуються для визначення об’єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов’язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ цього Кодексу.

Крім того, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу визначено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов’язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до пп. «а» п. 198.1 ст. 198 зазначеного Кодексу право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі у разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з п. 198.3 цієї статті податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку, за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв’язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст. 198 Податкового кодексу встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв’язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу.

Статтею 9 Закону про бухоблік встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи мають бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо — безпосередньо після її закінчення.

Обов’язковою умовою підтвердження реальності здійснення господарських операцій є фактична наявність у платника податків первинних документів, фізичних, технічних і технологічних можливостей для здійснення відповідних операцій та зв’язку між фактом придбання товару (послуги) і подальшою господарською діяльністю.

Судами попередніх інстанцій установлено, що між платником податків та контр-агентами укладено договори будівельного підряду від 22.11.2013 р. та від 28.08.2012 р.

На підтвердження виконання умов зазначених правочинів платником податків надано: ліцензію на право виконання будівельних робіт, акти виконаних робіт та довідки форм КБ-2в (акт приймання виконаних будівельних робіт), КБ-3 (довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрат); підсумкові відомості ресурсів, податкові накладні, докази оплати.

Крім того, платником податків укладено договори купівлі-продажу інструментів та матеріалів для будівництва з контрагентами. На підтвердження виконання умов зазначених правочинів позивачем надано: податкові, прибуткові накладні, рахунки-фактури, докази оплати.

В обґрунтування позовної скарги позивач зазначає, що наданими первинними документами підтверджується реальність правочинів, укладених позивачем з контрагентами.

Колегія суддів зазначені доводи до уваги не бере, оскільки доказів транспортування придбаного товару, внутрішнього переміщення та подальшого використання у власній господарській діяльності платником податків не надано.

Також платником податків не надано доказів виконання будівельних робіт саме контрагентами цього платника, допуску їх працівників на будівельний майданчик, узгодження із замовником будівельних робіт субпідрядниками, економічної доцільності та господарської мети укладених правочинів, а також подальшого використання отриманих благ у власній господарській діяльності.

При цьому наявність окремих первинних документів не є беззаперечним доказом реальності укладених правочинів за умови відсутності їх реального виконання.

ВИКОРИСТАНА ЛІТЕРАТУРА

Податковий кодекс — Податковий кодекс України від 02.12.2010 р. № 2755-VI. Закон про бухоблік — Закон України від 16.07.99 р. № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»

«Горячие линии»

Дата: 28 марта, четверг
Время проведения: с 10:00 до 16:00
Контактный номер: (044) 501-06-42