Юридическая практика

Документи митного органу іноземної держави як підстава для прийняття податкових повідомлень-рішень

Відповідно до частини першої ст. 55 Митного кодексу (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою ст. 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі неправильно визначено митну вартість товарів.

Одним із передбачених частиною шостою ст. 54 Митного кодексу випадків є надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності митної вартості.

Згідно з п. 4 частини п’ятої цієї статті з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган має право проводити перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску в порядку, визначеному статтями 345 — 354 Митного кодексу.

Частиною 14 ст. 354 зазначеного Кодексу встановлено, що рішення щодо правильності визначення митної вартості товарів, заявленої у митних деклараціях, окремими документами не оформлюються, а зазначаються в акті про результати перевірки.

Правову позицію щодо застосування наведених норм права висловлено Верховним Судом України у постанові від 29.09.2015 р. у справі за позовом платника податків до митниці.

Суть справи

У червні 2013 р. платник податків звернувся до суду з позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень митниці.

На обґрунтування позовних вимог платник податків зазначив, що висновки, викладені в акті перевірки щодо заниження вартості товарів, не відповідають дійсності, оскільки митне оформлення було здійснено на підставі належних та достатніх даних. Донарахування ПДВ і ввізного мита на підставі даних уповноважених органів Угорщини про вартість вантажу є неправомірним.

Судами попередніх інстанцій у цій справі було встановлено, що у 2009 р. між компанією з Угорщини та компанією з Китаю було укладено угоду, відповідно до якої китайський довіритель доручив угорському повіреному приймати належні довірителю митні товари і доглядати за ними на своєму складі згідно з вимогами довірителя.

У 2010 р. між українським платником податків і вищезазначеною компанією з Китаю укладено контракт щодо купівлі-продажу товарів.

У квітні 2012 р. український платник податків для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, що надійшли на його адресу на підставі зазначеного контракту купівлі-продажу з компанією з Китаю, подав до митниці ВМД та товаросупровідні документи для підтвердження митної вартості зазначеного товару.

Згідно з такими документами відправником товару була компанія з Китаю, а завантажувався цей товар угорською компанією в Італії.

Митницею прийнято вищезазначені ВМД, проведено митне оформлення товару із застосуванням методу визначення митної вартості за ціною договору і пропущено його на митну територію України.

Після завершення митного оформлення митницею отримано від митних органів Угорщини листа із завіреними копіями документів на ввезений товар.

Згідно з цими документами дійсно товари прибули від італійського відправника на адресу угорської компанії з метою подальшого транзиту в Україну. А як вбачається із заяви уповноваженого угорської компанії на співпрацю з митницею, транспортні засоби, що прибули з товарами від італійського відправника, не перевантажувались. Було здійснено лише обмін документів.

Митна вартість товарів відповідно до документів, отриманих від митних органів Угорщини, є значно вищою, ніж заявлена українським платником податків митниці під час митного оформлення.

На підставі отриманих документів від митних органів Угорщини митницею проведено невиїзну документальну перевірку, за результатами якої складено акт, в якому зазначено, що український платник податків при здійсненні митного оформлення товару подав документи, які містять неправдиві дані, що призвело до заниження митної вартості товару та спричинило недобір митних платежів на загальну суму майже 500 тис.  грн. Було виставлено відповідні податкові повідомлення-рішення при визначенні податкових зобов’язань із ввізного мита та ПДВ.

Окружний адміністративний суд своєю постановою позовні вимоги платника податків задовольнив — визнав протиправними та скасував податкові повідомлення-рішення митниці.

Задовольняючи позовні вимоги, суд виходив із того, що при здійсненні митного оформлення товарів декларант подав митному органу всі необхідні документи щодо вартості товару, вартість товару митницею було перевірено, підтверджено і ввезений товар було випущено у вільний обіг. Висновки митного органу щодо заниження платником податків митної вартості товару, зроблені під час невиїзної документальної перевірки на підставі неофіційного перекладу документів, отриманих від митних органів Угорщини, не можуть бути доказом автентичності чи підробки документів, поданих під час митного оформлення товарів митним органам України.

Апеляційний адміністративний суд вищезазначену постанову суду першої інстанції скасував і ухвалив нове рішення, яким у задоволенні позову платнику податків відмовив.

Відмовляючи в задоволенні позову, апеляційний суд виходив із того, що платник податків навмисно приховав достовірну інформацію щодо вартості товару з метою її заниження при митному оформленні і зменшення сум ввізного мита та ПДВ. Розбіжності в митній вартості товарів було встановлено невиїзною документальною перевіркою митниці на підставі документів, отриманих від митних органів Угорщини.

Вищий адміністративний суд України (далі — ВАСУ) своєю ухвалою постанову апеляційного адміністративного суду скасував та залишив у силі рішення суду першої інстанції.

Не погоджуючись з ухвалою суду касаційної інстанції, митниця звернулась із заявою про її перегляд Верховним Судом України з підстав неоднакового застосування ВАСУ одних і тих самих норм права у подібних правовідносинах, а саме: ст. 264 Митного кодексу, пп. 54.3.6 п. 54.3, п. 54.4 ст. 54 Податкового кодексу та невідповідності рішення суду касаційної інстанції, викладеним у постановах Верховного Суду України, висновкам щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права.

Перевіривши наведені у заяві доводи, колегія суддів судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла таких висновків.

У справі, що розглядається, залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, касаційний суд погодився з його висновками про те, що під час митного оформлення товару у митниці не виникало сумніву щодо правильності визначеної платником податків митної вартості товару. Додаткові документи для підтвердження відомостей, заявлених у ВМД, щодо вартості ввезеного товару у платника податків не витребовувались, ввезений товар випущено митним органом у вільний обіг, тому є неправомірними податкові повідомлення-рішення митниці про донарахування платнику податків на підставі документів, отриманих від митних органів Угорщини, ввізного мита та ПДВ з ввезеного товару.

Водночас у наданих для порівняння рішеннях ВАСУ касаційний суд у подібних відносинах дійшов висновку про те, що контролюючий орган зобов’язаний самостійно визначити суму грошових зобов’язань, якщо результати митного контролю, отримані після закінчення процедури митного оформлення та випуску товарів, свідчать про заниження або завищення податкових зобов’язань, визначених платником податків у митних деклараціях. Крім того, касаційний суд погодився з тим, що у разі надходження від уповноважених органів іноземних держав документально підтверджених відомостей щодо вартісних, кількісних або якісних характеристик, які мають значення для оподаткування товарів і предметів при ввезенні на митну територію України, які відрізняються від задекларованих під час митного оформлення, митний орган має право самостійно визначити базу оподаткування та податкові зобов’язання платника податків шляхом проведення дій, визначених п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу, на підставі відомостей, зазначених у таких документах.

Відповідно до пп. 41.1.2 п. 41.1 ст. 41 Податкового кодексу митні органи є контролюючими органами щодо мита, акцизного податку, ПДВ, інших податків, які відповідно до податкового законодавства справляються у разі ввезення (пересилання) товарів і предметів на митну територію України.

Згідно з п. 54.4 ст. 54 Податкового кодексу у разі надходження від уповноважених органів іноземних держав документально підтверджених відомостей щодо країни походження, вартісних, кількісних або якісних характеристик, які мають значення для оподаткування товарів і предметів при ввезенні (пересиланні) на митну територію України або територію вільної митної зони або вивезенні (пересиланні) товарів і предметів з митної території України або території вільної митної зони, які відрізняються від задекларованих під час митного оформлення, митний орган має право самостійно визначити базу оподаткування та податкові зобов’язання платника податків шляхом проведення дій, визначених п. 54.3 цієї статті, на підставі відомостей, зазначених у таких документах.

Контролюючий орган зобов’язаний самостійно визначити суму грошових зобов’язань, якщо результати митного контролю, отримані після закінчення процедури митного оформлення та випуску товарів, свідчать про заниження або завищення податкових зобов’язань, визначених платником податків у митних деклараціях (пп. 54.3.6 п. 54.3 зазначеної статті).

Згідно зі ст. 351 Митного кодексу предметом документальних невиїзних перевірок є дані про своєчасність, достовірність, повноту нарахування та сплати митних платежів при переміщенні товарів через митний кордон України підприємствами, а також при переміщенні товарів через митний кордон України громадянами з поданням митної декларації, передбаченої законодавством України для підприємств. Документальна невиїзна перевірка проводиться у разі надходження від уповноважених органів іноземних держав документально підтвердженої інформації про непідтвердження автентичності поданих митному органові документів щодо товарів, митне оформлення яких завершено, недостовірність відомостей, що в них містяться, а також запитів стосовно надання інформації про зовнішньоекономічні операції, які здійснювалися за участю суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності — резидентів України.

Аналіз наведених норм свідчить про можливість митного контролю після завершення митного оформлення за умови обґрунтованої підозри, що під час пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України було допущено порушення законодавства України.

Крім того, оскаржуване рішення суду касаційної інстанції не відповідає правовій позиції Верховного Суду України, висловленій у постановах від 07.11.2011 р., 26.06.2012 р. та 04.07.2013 р., згідно з якою, якщо митний орган, приймаючи ВМД, самостійно визначає митну вартість товару та пропускає товар на митну територію України (після сплати імпортером передбачених законом податків і зборів), то в подальшому він не має правових підстав для прийняття податкових повідомлень про донарахування податкових зобов’язань, за винятком випадку, коли за наслідками службової перевірки або розгляду кримінальної справи встановлено змову між декларантом і митним органом, спрямовану на заниження обов’язкових платежів.

В інших випадках за умови обґрунтованої підозри, що під час пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України було допущено порушення законодавства України, митний орган має право продовжити здійснення митного контролю, за наслідками якого донарахувати обов’язкові платежі, якщо протиправні дії декларанта спричинили їх недобір.

Суд установив, що підставою для прийняття митницею податкових повідомлень-рішень про донарахування платнику податків грошових зобов’язань із ввізного мита та ПДВ стали документи, отримані від митних органів Угорщини, з яких митний орган встановив загальну суму вартості ввезеного платником на митну територію України товару, відмінну від вартості заявленої декларантом. У справі, що розглядається, митний орган не визначив митну вартість товару, яка була задекларована платником податків самостійно.

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України погодилась з висновком апеляційного суду, який, відмовляючи в задоволенні позову, обґрунтовано дійшов висновку про те, що невиїзна документальна перевірка була проведена митницею на законних підставах, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті правомірно та відповідно до норм чинного законодавства, оскільки митниця за обґрунтованої підозри продовжила митний контроль за ввезеним платником податків товаром і на підставі документів, отриманих від митних органів Угорщини, встановила розбіжності між вартістю ввезеного платником податків на митну територію України товару та вартістю цього товару, заявленою декларантом при його розмитненні.

З урахуванням наведеного, оскільки ВАСУ своєю ухвалою, залишаючи без змін постанову окружного адміністративного суду, неправильно застосував норми матеріального права до спірних відносин, що призвело до неправильного вирішення спору, Верховний Суд України скасував її та залишив без змін прийняту у справі постанову апеляційного адміністративного суду.

«Горячие линии»

Дата: 29 ноября, четверг
Время проведения: с 14:00 до 16:00
Контактный номер: (044) 501-06-42